23 серпня 2022 року
м. Київ
Справа № 317/1634/18
Провадження № 51-3475 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 від 07 серпня 2022 року на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 27 травня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 квітня 2020 року щодо нього,
встановив:
Засуджений звернувся до суду касаційної інстанції з указаною касаційною скаргою про перегляд зазначених судових рішень щодо нього та з клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Своє клопотання обґрунтовує тим, що він звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою у визначений законом строк, однак у зв'язку з юридичною необізнаністю його скаргу було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам КПК України. В подальшому його скарга була повернута, адже він не усунув недоліки касаційної скарги.
Зазначає, що звертався до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про призначення йому захисника для написання касаційної скарги, та наказом Регіонального центру у вересні 2020 року засудженому ОСОБА_4 було надано адвоката ОСОБА_5 , однак через його постійне етапування у період з 03 вересня 2020 року по 01 червня 2021 року він не мав змоги зустрітися із захисником, й отримати належну правову допомогу.
Стверджує, що після неодноразових повторних звернень до Регіонального центру йому було призначено іншого адвоката ОСОБА_6 , з яким засуджений зміг зустрітися лише 11 лютого 2022 року, і який надав йому правову допомогу щодо складення касаційної скарги.
На думку засудженого ОСОБА_4 , вказані причини пропуску строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень є поважними, у зв'язку з чим він просить поновити цей строк.
Відповідно до вимог ст.116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
Згідно з ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Дослідженням матеріалів провадження встановлено, що до раніше поданих засудженим касаційних скарг з клопотаннями про поновлення строку на касаційне оскарження він додавав копії оскаржуваних ним рішень місцевого та апеляційного судів, чим підтверджується отримання ним вказаних документів раніше.
Зокрема, копії вироку місцевого суду від 27 травня 2019 року та ухвали апеляційного суду від 27 квітня 2020 року були додані ним до його скарги від 29 вересня 2020 року. Тобто сумнівів у тому, що його касаційна скарга від 07 серпня 2022 року (надійшла до суду 22 серпня 2022 року), подана ним поза межами встановленого законом строку на касаційне оскарження, немає, навіть з урахуванням того, що він на час розгляду провадження місцевим та апеляційним судом й на даний час перебуває під вартою.
Заявляючи клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, засуджений ОСОБА_4 як на причини пропуску процесуального строку вказує на свою юридичну необізнаність, неможливість зустрітися з попереднім захисником через постійне етапування, а також на те, що призначений новий захисник ОСОБА_6 зустрівся з ним лише 11 лютого 2022 року, й лише тоді він отримав правову допомогу.
З наявних у суду матеріалів провадження убачається, що 24 липня 2020 року захисник ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в інтересах ОСОБА_4 на указані вище рішення місцевого та апеляційного судів. Ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 28 липня 2020 року касаційна скарга була залишена без руху, й захисникові був наданий п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги. Надалі ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 08 вересня 2020 року касаційну скаргу було повернуто захисникові, оскільки недоліки не були усунуті (уточнена скарга взагалі не була подана).
06 жовтня 2020 року від засудженого ОСОБА_4 надійшла касаційна скарга на рішення місцевого та апеляційного судів щодо нього, яка ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року була залишена без руху, адже не відповідала вимогам ст. 427 КПК України. Надалі ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 10 листопада 2020 року касаційна скарга була повернута засудженому, оскільки в поданій ним уточненій скарзі зазначені раніше недоліки усунуті не були.
26 квітня 2021 року від засудженого ОСОБА_4 знову надійшла касаційна скарга на вказані вище судові рішення, яка ухвалою від 29 квітня 2021 року також була залишена без руху й повернута йому згідно з ухвалою від 14 червня 2021 року з тих же причин.
Крім цього, ОСОБА_4 ще двічі звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами та з клопотаннями про поновлення строку на касаційне оскарження з аналогічних мотивів, в задоволенні яких було відмовлено, зокрема ухвалами колегії суддів ККС ВС від 11 травня 2022 року та 17 травня 2022 року.
До цих клопотань засуджений раніше долучав відповідь на його адресу з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях № 005/02-07/556 від 31 березня 2021 року, зі змісту якої вбачається, що йому раніше, а саме 06 вересня 2020 року, йому призначався захисник ОСОБА_5 .
Також він долучав лист з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій, яким підтверджується що згідно з дорученням від 14 лютого 2022 року ОСОБА_4 було призначено захисника ОСОБА_6 .
Вирішуючи питання про поважність указаних засудженим у клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження причин пропуску вказаного строку, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що такими причинами можуть бути лише обставини непереборного характеру, які об'єктивно завадили особі реалізувати своє право на оскарження. Такі обставини мають бути належним чином підтверджені.
З матеріалів провадження фактично вбачається, що право на оскарження указаних вище судових рішень у строк, який визначений законом, не було реалізоване, оскільки захисник ОСОБА_7 , який захищав інтереси ОСОБА_4 в апеляційному суді, подавши вчасно касаційну скаргу, яку було залишено без руху, не вжив жодних заходів на усунення її недоліків (не подав уточнену касаційну скаргу взагалі), внаслідок чого скарга була йому повернута ухвалою від 08 вересня 2020 року.
Також і засуджений, подавши в жовтні 2020 року, в квітні 2021 року лише касаційні скарги без клопотань про поновлення строку на оскарження, які були також залишені без руху, подавав на усунення указаних судом недоліків уточнені касаційні скарги, якими вказані недоліки не були усунуті, тому вони також були йому повернуті.
Й тепер в клопотанні, яке є предметом розгляду на даний час, засуджений фактично вказує на те, що причинами пропуску строку на касаційне оскарження спершу стала його правова необізнаність, а потім неналежне та/чи несвоєчасне надання йому правової допомоги захисником ОСОБА_5 , з яким він не міг тривалий час зустрітися, що пізніше призвело до необхідності призначення іншого захисника ОСОБА_6 .
Враховуючи це, колегія суддів вважає, що правова необізнаність не може визнаватися поважною причиною для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки не є обставиною непереборною. Зокрема, необізнаність долається через можливість отримання гарантованої державою безоплатної правової допомоги.
При цьому неналежне та/чи несвоєчасне надання захисником такої допомоги особі, яка перебуває під вартою, тобто під юрисдикцією держави, цілком може бути визнано поважною причиною для поновлення такого строку.
Але факт неналежного та/чи несвоєчасного надання такій особі безоплатної правової допомоги адвокатом має бути належним чином підтверджений. Зокрема він може бути встановлений в порядку, визначеному Законами України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про безоплатну правову допомогу», адже суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями самостійно встановлювати такий факт на цьому етапі провадження.
Документів на підтвердження цього факту ОСОБА_4 до свого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не долучив, надавши лише оригінал свого звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Запорізькій області від 26 січня 2022 року, яке йому було повернуто листом за підписом голови цієї комісії від 07 лютого 2022 року.
Таким чином, колегія суддів на даний час не вбачає достатніх, належним чином підтверджених поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження, і суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Керуючись ст. 429 КПК України, Суд,
постановив:
Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Повернути засудженому ОСОБА_4 його касаційну скаргу від 07 серпня 2022 року на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 27 травня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 квітня 2020 року.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3