Ухвала
29 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 591/3832/20
провадження № 61-7813ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В.
розглянув касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, Сумської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, Сумської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої
внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, у розмірі
3 876 638,40 грн.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду у розмірі 3 876 638,40 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Сумського апеляційного суду від 14 липня 2022 року апеляційну скаргуСумської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2022 року змінено в частині розміру моральної шкоди, та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1
150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2022 року скасовано в частині стягнення судових витрат.
12 серпня 2022 року Державна казначейська служба України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Зарічного районного суду
м. Суми від 27 січня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від
14 липня 2022 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключноу таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті
389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті
389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
Касаційна скарга Державної казначейської служби України не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», на яку посилається заявник, не є висновком Верховного Суду у розумінні статті
389 ЦПК України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті
392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Заявником не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 липня 2022 року, і заявлено клопотання про звільнення від сплати судового зборуабо відстрочення сплати судового зборуза подання касаційної скарги.
Клопотання аргументовано тим, що кошторисні призначення для сплати судового збору на 2022 рік передбачені, але такі кошти не можуть бути використані у зв'язку з черговістю виплат. Крім того, враховуючи кількість справ, що потребують оскарження при здійсненні функцій із захисту інтересів держави, заявник не має змоги своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату судового збору. Також заявник посилається на запровадження воєнного стану на території України.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною
у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження
№ 11-336апп20), положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Ураховуючи, що предметом позову в цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, то підстави для розгляду касаційним судом питання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги юридичній особі - органу державної влади, відсутні.
Також, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження
№ 11-24апп21), в якій зазначено, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, повинні діяти в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, вони не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Ураховуючи вище викладене, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити.
Таким чином, касаційна скарга підлягає оплаті судовим збором.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
від 8 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності
01 листопада 2011 року, з подальшими змінами.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту
1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Зважаючи на те, що позовну заяву пред'явлено у червні 2020 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня
2020 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня
2020 року становив 2 102 грн.
Ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн*0,4=840,80 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн*5=10 510 грн) (редакція закону на момент пред'явлення позовної заяви). Закон пов'язує сплату судового збору за подання касаційної скарги незалежно від вирішення спору по суті.
Ураховуючи, що ціна позову становить 3 876 638,40 грн, заявник за подання касаційної скарги має сплатити за вимогу майнового характеру (відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності) - 21 020 грн (10 510 грн*200 %).
Таким чином, розмір судового збору складає 21 020 грн.
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею
392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового зборуза подання касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 липня 2022 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк