Ухвала
29 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 761/30826/21
провадження № 61-7795ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представницею - ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», третя особа - виконуючий обов'язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Котін Петро Борисович, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом»), третя особа - виконуючий обов'язки президента ДП «НАЕК «Енергоатом» Котін П. Б., про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову зазначала, що працювала на посаді генерального директора з юридичних питань, аналізу, прогнозування та управління ризиками Відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» (далі - ВП «Енергоатом-Трейдинг») ДП «НАЕК «Енергоатом». Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 17 липня 2020 року № 574 «Про зміни в організаційній структурі ВП «Енергоатом-Трейдинг», проведені зміни в організаційній структурі та штатному розписі ВП «Енергоатом-Трейдинг» ДП «НАЕК «Енергоатом», у зв'язку з чим, посада заступника генерального директора з юридичних питань, аналізу, прогнозування та управління ризиками ВП «Енергоатом-Трейдинг», яку вона обіймала, скорочена.
18 серпня 2020 року вона ознайомилася з наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 17 липня 2020 року № 574 «Про зміни в організаційній структурі ВП «Енергоатом-Трейдинг» та отримала попередження про вивільнення, у якому їй запропоновано розглянути вакантні посади, які є в наявності у компанії. Також наказом від 05 жовтня 2020 року затверджено нову загальну структуру ДП «НАЕК «Енергоатом», про що їй не було повідомлено, а вакантні посади у дирекції компанії запропоновані не були.
За вказаних обставин, посилаючись на частину другу статті 40 та частину третю статті 49-2 КЗпП, вважала, що відповідачем порушена процедура її звільнення, оскільки їй був запропонований неповний перелік вакантних місць, який містив лише посади наявні у ВП «Енергоатом-Трейдинг», а не в ДП «НАЕК «Енергоатом».
Ураховуючи вищевикладене, просила суд: визнати протиправним та скасувати наказ ДП «НАЕК «Енергоатом» від 12 жовтня 2020 року № 1118-к про звільнення її з посади; поновити її на посаді заступника генерального директора з юридичних питань, аналізу, прогнозування та управління ризиками ВП «Енергоатом-Трейдинг» ДП «НАЕК «Енергоатом» та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням визначеного законом порядку, однак за захистом своїх трудових прав заявниця звернулася до суду з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, а тому місцевий суд відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції постанови апеляційного суду.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх порушених прав з пропуском строку позовної давності, однак, змінюючи рішення місцевого суду, зазначив, що відповідачем при звільнені позивачки дотримано вимог частини першої, другої, третьої статті 49-2, статті 43 КЗпП України.
12 серпня 2022 року ОСОБА_1 через представницю - ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у вказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою касаційного оскарження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.
Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини четвертої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.
У поданій касаційній скарзі представниця ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а також формальне цитування постанов Верховного Суду, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи те, що представниця ОСОБА_1 не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню представниці ОСОБА_1 ..
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представницею - ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», третя особа - виконуючий обов'язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Котін Петро Борисович, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути представниці ОСОБА_1 .
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак