Ухвала
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 146/561/21
провадження № 61-5733ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Шемети Т. М., Якименко М. М., у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності в порядку спадкування,
ОСОБА_1 22 червня 2022 року засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року з пропущенням, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 24 березня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 04 липня 2022 року ці недоліки було усунуто, зокрема уточнену касаційну скаргу, у якій містилось клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
У клопотанні, яке було подано на виконання ухвали Верховного Суду від 04 липня 2022 року, ОСОБА_1 просила поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що отримала постанову апеляційного суду від 22 лютого 2022 року лише 01 квітня 2022 року та 02 квітня 2022 року надіслала касаційну скаргу до Верховного Суду разом з конвертом, однак ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року її касаційну скаргу було повернуто без додатків, тобто без конверту. ОСОБА_1 також зазначає, що в матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення, яке Верховний Суд може безперешкодно витребувати.
Однак, особа, яка подала касаційну скаргу, не надавала будь-яких доказів отримання постанови апеляційного суду 01 квітня 2022 року (конверт та супровідний лист, довідка суду, копії матеріалів справи, тощо). Окрім цього, ОСОБА_1 не обґрунтовувала та не надавала будь-яких належних доказів про те, чому вона не виконана вимоги ухвали суду про залишення попередньої касаційної скарги без руху, а також коли нею було отримано ухвалу Верховного Суду від 31 травня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року указані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, а касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для надання особі, яка подала касаційну скаргу, права звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення, подавши відповідні докази.
У серпні 2022 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 04 серпня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву, у якій зазначила, що суд, всупереч пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України намагається перекласти обов'язок щодо надання доказів отримання судового рішення на неї. Також, поза увагою суду залишився доказ про те, що перша касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до суду 06 квітня 2022 року та ухвалою від 22 квітня 2022 року залишена без руху і ОСОБА_1 її досі не отримувала. У цій ухвалі касаційний суд не піднімав питання про пропущений нею строк на касаційне оскарження, що може свідчити про те, що суд отримав докази того коли саме ОСОБА_1 отримала постанову апеляційного суду або володів інформацією про отримання такої постанови. ОСОБА_1 зазначила, що вважає, що не порушила строк на касаційне оскарження, а тому має право на його поновлення.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Аналіз наданих пояснень на обґрунтування пропуску строку звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою свідчить, що вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів отримання постанови апеляційного суду 01 квітня 2022 року та не обґрунтовано чому нею не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 22 квітня 2022 року про залишення попередньої касаційної скарги без руху. Окрім цього, ОСОБА_1 не обґрунтовано та не надано будь-яких доказів того, коли нею було отримано ухвалу Верховного Суду від 31 травня 2022 року про повернення її попередньої касаційної скарги.
Аналіз ухвали Верховного Суду від 31 травня 2022 року, що оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень та якою повернуто попередню касаційну скаргу ОСОБА_1 , свідчить, що, отримавши копію ухвали Верховного Суду від 22 квітня 2022 року 09 травня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху, особа, яка її подала, не виконала вимоги ухвали та не усунула недоліки касаційної скарги.
Будь-яких інших поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження особою, яка подала касаційну скаргу, не зазначено.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 393, пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, оскільки наведені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року підстави є неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 393, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Шемети Т. М., Якименко М. М., у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності в порядку спадкування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков