Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/14719/15-ц
провадження № 61-7478св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
позивач (стягувач) - ОСОБА_1 ,
відповідач (боржник) - ОСОБА_2 ,
заявник (особа, яка звернулася з поданням) - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Семендяєв Олександр Сергійович,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва Олександра Сергійовича на постанову Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 04 листопада 2011 року він придбав у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2014 року, указана квартира була вилучена у нього та визнано право власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вказував на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу з відповідачем йому не було відомо про те, що ця квартира вибула з володіння власників не з їх волі. Він був впевнений, що ОСОБА_2 був єдиним власником квартири і, відповідно, останній мав право її продавати. Крім того, відповідач при укладенні договору купівлі-продажу запевнив його, що квартира є приватною власністю, на момент укладання договору прав щодо неї у третіх осіб не має та внаслідок відчуження квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб. Ринкова вартість вилученої квартири станом на 18 серпня 2015 року (дату проведення оцінки) становить 772 440,00 грн, які ОСОБА_2 відмовляється у добровільному порядку сплатити йому. Також вказував на те, що відповідачем була завдана і моральна шкода, оскільки він протягом розгляду інших судових справ, пов'язаних з витребуванням квартири, відчував душевні страждання, внаслідок чого значно погіршилось його здоров'я. У нього немає власного житла та грошей для його придбання, у зв'язку з чим, посилаючись на положення статей 661, 1192 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_2 ринкову вартість квартири АДРЕСА_2 у розмірі 772 440,00 грн, яка була витребувана у нього як добросовісного набувача за рішенням суду, а також стягнути з відповідача завдану йому моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму ринкової вартості вилученої за рішенням суду квартири АДРЕСА_2 у розмірі 772 440,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів та судових витрат змінено. Указані позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. В іншій частині рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядалось.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2015 року залишено без змін.
Зміст подання приватного виконавця
У серпні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Семендяєв О. С. звернувся до суду з поданням, у якому просив:
- визначити частку боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно із ОСОБА_3 , а саме в квартирі АДРЕСА_3 у розмірі ј частки, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири, серія та номер: реєстраційний № 2051, виданий 10 серпня 2017 року, видавник ОСОБА_6 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, з метою звернення на нього стягнення в рамках виконавчого провадження № 55967726.
- визначити частку боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_3 , а саме квартирі АДРЕСА_4 у розмірі 1/3 частки, підстава виникнення права власності - договір про розірвання договору дарування номер 3886, виданий 27 вересня 2016 року, видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харитонова Я. М., свідоцтво про право власності серія та номер 2-96-74868-М-1, виданий 11 липня 1996 року, видавник Харківський міський центр приватизації державного житлового фонду; договір дарування номер 1586, виданий 11 травня 2005 року, видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О. В., з метою звернення на нього стягнення в рамках виконавчого провадження № 55967726.
Виконавець зазначав, що у нього на виконанні перебувають два виконавчих провадження № 55967726 і № 55967772 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 772 440,00 грн та судового збору.
Боржник не надав декларацію про доходи, поштову кореспонденцію не отримує.
Під час виходу за адресою проживання боржника - АДРЕСА_5 , встановлено, що боржника вдома не було, двері відчинила громадянка, яка представила себе дружиною боржника. Вона відмовилась надати доступ до приміщення, мотивуючи це тим, що квартира належить їй, а не боржнику, про що складений акт від 13 листопада 2018 року.
Боржник за трудовими та цивільно-трудовими договорами доходів не отримує, пенсію не отримує, доходи відсутні, фізичну особу-підприємця припинено, транспортні засоби за ОСОБА_2 не зареєстровано.
Як стало відомо приватному виконавцю, боржник ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , за якою зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_6 ; 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_5 .
Боржнику належить на праві спільної сумісної власності 1/2 частина зазначеного майна, набутого під час перебування у шлюбі.
Ураховуючи відсутність іншого майна, зареєстрованого за боржником, що унеможливлює виконання судового рішення, приватний виконавець звернувся до суду з цим поданням про визначення частки боржника зі спільного майна для звернення стягнення.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2020 року залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_3 .
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 03 листопада 2020 року подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. задоволено частково.
Визначено частку боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_3 , а саме в квартирі АДРЕСА_3 у розмірі ј частки, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири, серія та номер: реєстраційний № 2051, виданий 10 серпня 2017 року, видавник Малахова Г. І. приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, з метою звернення на нього стягнення в рамках виконавчого провадження № 55967726.
У задоволенні іншої частини подання відмовлено.
Задовольняючи частково подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржник у добровільному порядку рішення суду не виконує, при примусовому виконанні судового рішення грошових коштів, які б були виявлені для погашення заборгованості та майна, у нього не має. Отже, наявні в матеріалах подання докази свідчать про умисне ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на боржника. Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з боргу із боржника, який не має іншого майна, на яке може бути звернено стягнення. Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло чи на інше майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності. Відсутні підстави для визначення спільним сумісним майном подружжя 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_5 , оскільки воно належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування. Оскільки приватним виконавцем встановлено відсутність іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, боржник рішення суду не виконав, суд вважає, що подання слід задовольнити частково та визначити частку майна боржника у спільному майні, а саме щодо квартири АДРЕСА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 задоволено.
Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 03 листопада 2020 року в частині задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. скасовано.
Відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. про визначення частки боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_3 , а саме в квартирі АДРЕСА_3 , в розмірі ј частки з метою звернення на нього стягнення в рамках виконавчого провадження № 55967726.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту договору купівлі-продажу від 10 серпня 2017 року (т. 2, а. с. 181) убачається, що покупець ОСОБА_3 придбає 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 за рахунок особистих коштів, про що є заява її чоловіка ОСОБА_2 (боржника). Набуття майна в особисту власність одним із подружжя не суперечить вимогам СК України, якщо майно придбано за особисті кошти. Суд першої інстанції не дав оцінку зазначеним обставинам та помилково вважав 1/2 частину квартири, придбану за договором купівлі продажу від 10 серпня 2017 року, спільною сумісною власністю подружжя. З огляду на зміст договору купівлі-продажу від 10 серпня 2017 року підстав для висновку, що ОСОБА_2 володіє квартирою спільно з іншими особами, не вбачається.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У травні 2021 року до Верховного Суду від приватного виконавця Семендяєва О. С. надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції приватний виконавець Семендяєв О. С. зазначає, що:
- апеляційний суд, дослідивши договір купівлі-продажу від 10 серпня 2017 року, в якому зазначено, що покупець ОСОБА_3 придбає 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 за рахунок особистих коштів, неправильно застосував норму статті 60 СК України, в якій закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя;
- стаття 57 СК України дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуто подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим з подружжя, який її спростовує. Статтею 60 СК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю;
- оскільки ОСОБА_2 не надано суду доказів на підтвердження таких обставин, як джерело особистих коштів його дружини на покупку частки квартири в період шлюбу, в договорі купівлі-продажу від 10 серпня 2017 року також не зазначено про походження особистих коштів дружини, то суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо визначення частки боржника ОСОБА_2 у майні, якою він володіє спільно з ОСОБА_3 , а саме в квартирі АДРЕСА_3 у розмірі ј частки. Визначення конкретного майна, що належало кожному з подружжя до шлюбу (дошлюбне майно), може бути підтверджено відповідними документами, які свідчать про набуття його до шлюбу, свідченнями свідків, такі докази мають відповідати вимогам належності та допустимості відповідно до статей 77, 78 ЦПК України, але боржником не надано належних та допустимих доказів щодо походження особистих коштів ОСОБА_8 для придбання частки квартири;
- лише факт зазначення у договорі про те, що майно придбається за особисті кошти, не доводить факту придбання частки квартири за особисті кошти. У договорі не вказано джерело особистих коштів ОСОБА_8 , яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 на момент укладення договору.
Аналіз оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що ухвала суду першої інстанції переглядалася в апеляційному порядку лише у частині задоволених вимог подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. про визначення частки боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_3 , а саме в квартирі АДРЕСА_3 , в розмірі ј частки з метою звернення на нього стягнення в рамках виконавчого провадження № 55967726. В іншій частині подання приватного виконавця в апеляційному порядку не переглядаються. Тому судові рішення переглядаються в касаційному порядку лише у частині задоволених вимог подання приватного виконавця, в іншій частині - судові рішення не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п'яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини
Відповідно до постанов приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. 13 березня 2018 року ним відкриті виконавчі провадження № 55967726 та № 55967772, які були об'єднані у зведене виконавче провадження № 55967726, на підставі виконавчих листів № 640/14719/15-ц, виданих Київським районним судом міста Харкова 01 березня 2018 року.
Як вбачається зі змісту виконавчих листів № 640/14719/15-ц, рішенням Київського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2015 року, яке набрало законної сили 30 січня 2018 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму ринкової вартості вилученої за рішенням суду квартири АДРЕСА_2 в розмірі 772 440,00 грн та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654,00 грн.
13 березня 2018 року на адресу ОСОБА_2 рекомендованим поштовим відправленням направлено копії постанов про відкриття виконавчого провадження.
Того ж дня, 13 березня 2018 року, приватним виконавцем Семендяєвим О. С. у межах ЗВП № 55967726 накладено арешт на 30/100 частин 6-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_7 , та на 2-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належать боржнику ОСОБА_2
13 листопада 2018 року приватним виконавцем Семендяєвим О. С. було здійснено вихід за адресою проживання боржника: АДРЕСА_5 , в результаті чого встановлено, що боржника вдома не було, двері відчинила громадянка, яка назвалась дружиною боржника. Надати доступ до приміщення вона відмовилась, мотивуючи тим, що квартира належить їй, а не боржнику, про що було складено акт від 13 листопада 2018 року.
Приватному виконавцю стала відома інформація, що дружині боржника належить на праві власності Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_6 та 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_5 . Враховуючи відсутність іншого майна, зареєстрованого за боржником, що унеможливлює виконання судового рішення, приватний виконавець звернувся до суду з поданням про визначення частки боржника із спільного майна для звернення стягнення.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначено, що «Об'єднана палата Касаційного цивільного суду також зазначала, що доволі спірним є посилання у постанові Великої Палати Верховного Суду про те, що у позовному провадженні виконавець подає або позовну заяву, або подання, оскільки норми ЦПК України і доктрина процесуального права вказує на те, що у позовному провадженні процесуальним документом, яким ініціюється спір, є виключно позов (стаття 174 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20) зазначила, що виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний; водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження. Оскільки зазначені висновки сприйняті Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду як можливість виконавця звернутися до суду в порядку позовного провадження з різними по суті процесуальними документами, Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним роз'яснити свою позицію шляхом уточнення своїх висновків. Зазначене уточнення полягає в такому. В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - див. пункт 73 цієї постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені - див. пункти 74 - 75 цієї постанови)».
У справі, що переглядається:
- приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Семендяєв О. С. звернувся із поданням про визначення частки майна боржника у спільному майні в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України, у якому просив, зокрема, визначити частку боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно із ОСОБА_3 , а саме в квартирі АДРЕСА_3 у розмірі ј частки, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу Ѕ частини квартири, серія та номер: реєстраційний № 2051, виданий 10 серпня 2017 року, видавник Малахова Г. І. приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, з метою звернення на нього стягнення в рамках виконавчого провадження № 55967726. Приватний виконавець посилався на те, що йому стало відомо, що боржник ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , за якою зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_6 . Боржнику належить на праві спільної сумісної власності 1/2 частина зазначеного майна, набутого під час перебування у шлюбі;
- апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилався на те, що він не є співвласником 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_6 , оскільки згідно з договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_3 є власником 1/2 частини, яку придбала за власні кошти, про що зазначено у договорі, а тому ОСОБА_2 до цієї частки не має ніякого відношення;
- суди не врахували, що якщо виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності. При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності, свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження;
- з урахуванням заперечення ОСОБА_2 належності йому на праві спільної сумісної власності разом із ОСОБА_3 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_6 , між сторонами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наявний матеріально-правовий спір, який не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України, а такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження;
- за таких обставин суди помилково розглянули подання приватного виконавця у порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Тому судові рішення в оскарженій частині необхідно скасувати, а подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. в цій частині залишити без розгляду і роз'яснити заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення в частині подання приватного виконавця про визначення частки боржника в квартирі АДРЕСА_3 скасувати і залишити подання у цій частині без розгляду.
Керуючись статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва Олександра Сергійовича задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 03 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у частині подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва Олександра Сергійовичапро визначення частки боржника ОСОБА_2 а у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_3 , а саме в квартирі АДРЕСА_3 , в розмірі ј частки з метою звернення на нього стягнення в рамках виконавчого провадження № 55967726, скасувати.
Подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва Олександра Сергійовичапро визначення частки боржника ОСОБА_9 а у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_3 , а саме в квартирі АДРЕСА_3 , в розмірі ј частки з метою звернення на нього стягнення в рамках виконавчого провадження № 55967726, залишити без розгляду.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Київського районного суду міста Харкова від 03 листопада 2020 року та постанова Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у скасованих частинах втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук