Ухвала
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 175/2372/21
провадження № 61-7690ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2022 року у справі за позовом Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті Ключі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2021 року Асоціація «Власників житлових будинків «Золоті Ключі» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути на її користь з відповідача заборгованість за комунальні послуги в розмірі 29 710,61 грн, інфляційні витрати 3 607,23 грн. Всього просила стягнути на свою користь 33 317,84 грн та сплачений судовий збір.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2022 року позовні вимоги Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті Ключі» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті Ключі» заборгованість в розмірі 29 710,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 607,23 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У серпні 2022 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) представник ОСОБА_1 - адвокат Жижин Р. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких мотивів.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У пункті 1 частини шостої статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Зазначена справа є малозначною в силу закону, оскільки ціна позову в ній становить 33 317,84 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з врахуванням встановленого з 01 січня 2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» цього показника на рівні 2 481,00 грн складає 248 100,00 грн (100 х 2 481,00 грн).
Представник ОСОБА_1 - адвокат Жижин Р. В. у касаційній скарзі вказує, що зазначена справа є малозначною, однак касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах, підставою касаційного оскарження, зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зазначена справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача, неправильне застосування судами попередніх інстанцій рішення суду про задоволення позовних вимог, призвели до неправомірного стягнення з заявника стягнень на користь позивача, який не має на це повноважень.
Проте представник ОСОБА_1 - адвокат Жижин Р. В., не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права є виконанням вимог статей 389, 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги і відповідно не свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зазначена справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для відповідача.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2022 року у справі за позовом Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті Ключі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
І. О. Дундар