30 серпня 2022 року м.Суми
Справа №591/8116/20
Номер провадження 22-ц/816/669/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
у присутності :
позивача - ОСОБА_1 та її представника адвоката Гаврилюк Надії Миколаївни
відповідача - ОСОБА_2 та її представника - адвоката Матішинця Василя Васильовича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 лютого 2022 року у складі судді Ніколаєнко О.О., ухваленого у м. Суми, повний текст якого виготовлено 28 квітня 2022 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні будинком,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що їй на праві власності належить житловий будинок та земельна ділянка за
адресою: АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок має спільну міжкімнатну стіну із житловим будинком під АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . Відповідачка у порушення прав позивачки, без отримання згоди її та колишнього власника частини будинку, не маючи належно затвердженого проекту та відповідного документа, що дає право виконувати будівельні роботи, здійснила надбудову над своєю частиною житлового будинку, побудувала новий дах, який нависає над належним їй житловим приміщенням . Крім того, на межі двох домоволодінь відповідачем побудовано сарай, уклін даху якого облаштовано таким чином, що опади постійно стікають на стіну житлового будинку позивача. На переконання позивача дана надбудова та сарай є самочинними, а тому відповідач не може набути на них право власності.
Наголошує на тому, що вона позбавлена можливості здійснити капітальний ремонт належного їй на праві власності будинку, так як через надбудову та новий дах над житловим будинком відповідача, а також сараю, в будинок позивачки постійно затікають опади, внаслідок чого в усіх приміщеннях де є спільна стіна, на стінах та стелі відпала штукатурка, наявні тріщини, гниє та руйнується підлога, житловий будинок просів у тому місці, де є розмитий фундамент. Вважає, що з вини відповідачки житлове приміщення приведено до неналежного для проживання стану, потребує термінового капітального ремонту, а вона позбавлена можливості користуватися своєю власністю.
За її скаргою до управління ДАБК Сумської міської ради була проведена перевірка, складено акт, яким встановлено проведення відповідачкою будівництва без дозвільних документів, що дає підстави вважати дані роботи самочинним будівництвом. Також, складений припис, вимоги якого відповідачем виконано не було, та протокол по справі про адміністративне правопорушення.
Посилаючись на положення ст.ст. 391,376 ч. 7 ЦК України та уточнивши позовні вимоги (т. 1, а.с. 118-163), просила зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належним їй будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення: двосхилої конструкції покрівлі над житловим будинком АДРЕСА_2 ; конструкції карнизів та підвісних лотків з водостоками в будинку АДРЕСА_2 ; стіни та даху сараю, який побудований на межі двох домоволодінь.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення стіни та даху сараю, який побудований на межі двох домоволодінь на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .
У задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання усунути перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом знесення двосхилої конструкції покрівлі, конструкції карнизів та підвісних лотків будинку АДРЕСА_3 відмовлено у зв?язку з необгрунтованістю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю в понесених судових витратах у розмірі 1404,42 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що для переобладнання існуючого даху житлового будинку та, при цьому, зміни напрямку скидання опадів і талих вод необхідно знести стару покрівлю та прибудову та побудувати нову, що має відповідати державним будівельним нормам та правилам. Вважає, що про неможливість іншим шляхом ані ж як у судовому порядку захисту її права свідчить невиконання відповідачем приписів та протоколу управління ДАБК Сумської міської ради.
Зазначає, що судом не була надана належна оцінка показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема свідок ОСОБА_3 підтвердив, що до здійснення відповідачем надбудови до її будинку у 2012 році проблем із протіканням даху на належній позивачу частині будинку не було.
Звертає увагу на виготовлену ТОВ «БК «БАННЕРСТОР УКРАЇНА» передпроектну пропозицію реконструкції належного їй будинку.
Апелянт переконана, що наданими нею доказами беззаперечно встановлено, що здійснена відповідачем самочинна надбудова над її будинком порушує її права, як власника майна та без зміни конструкції покрівлі будинку відповідача, вона позбавлена можливості провести капітальний ремонт свого будинку .
Крім того, вважає, що судом першої інстанції безпідставно не були враховані понесені нею витрати на проведення експертизи у сумі 7912 грн 80 коп.
ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги залишити без задоволення.
Крім того, просила вирішити питання розподілу понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення стіни та даху сараю, який побудований на межі двох домоволодінь на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 сторонами не оскаржується, а тому у відповідності до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та її представника - адвоката Гаврилюк Н.Н., заперечення проти апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 та її представника адвоката Матішинець В.В., перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03 жовтня 2012 року, з урахуванням змін внесених рішенням Апеляційного суду Сумської області від 07 лютого 2013 року, встановлено порядок користування житловим будинком та надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 між співвласниками: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , відповідно до якого співвласнику ОСОБА_5 виділено частину житлового будинку площею 37,1 кв.м., а саме: приміщення №1-1 площею 12,3 кв.м, приміщення №1-2 площею 5,0 кв.м, приміщення №1-3 площею 5,9 кв.м., приміщення №1-4 площею 10,9 кв.м., приміщення №1 площею 3,0 кв.м., а також господарчі будівлі і споруди: вбиральня літ. «Н», огорожі №2 (в додатку №2 до висновку експерта №32 від 19.09.2012 року приміщення показано жовтим кольором), а співвласнику ОСОБА_2 виділено частину житлового будинку площею 45,7 кв.м., а саме: приміщення №1 площею 3,4 кв.м., приміщення №2-2 площею 11,6 кв.м., приміщення №2-3 площею 11,1 кв.м., приміщення №2-5 площею 6,0 кв.м., приміщення №2-6 площею 13,6 кв.м., а також господарські споруди: вбиральня літ. «И», огорожі №1 (в додатку №2 до висновку експерта№32 від 19.09.2012 року приміщення показано зеленим кольором). Встановлено порядок користування земельною ділянкою (т. 1, а.с. 5-6, 7-9).
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 квітня 2013 року проведено розподіл домоволодіння по АДРЕСА_2 та виділено ОСОБА_5 у власність частину житлового будинку площею 37,1 кв.м, а саме: приміщення №1-1 площею 12,3 кв.м, приміщення №1-2 площею 5,0кв.м, приміщення №1-3 площею 5,9 кв.м, приміщення №1-4 площею 10,9 кв.м, приміщення № 1 площею 3,0 кв.м, а також господарчі будівлі і споруди: вбиральня літ. Н, огорожі № 2; ОСОБА_2 - частину житлового будинку по АДРЕСА_2 , площею 45,7 кв.м, а саме: приміщення №1 площею 3,4 кв.м, приміщення №2-2 площею 11,6 кв.м, приміщення №2-5 площею 6,0 кв.м, приміщення №2-6 площею 13,6 кв.м, а також господарчі будівлі і споруди: вбиральня літ. И огорожі № 1. (т. 1, а.с. 11).
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 19 серпня 2014 року №389 присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 частині житлового будинку з господарськими будівлями, власником яких є ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 12).
11 вересня 2015 року за договором дарування ОСОБА_5 подарувала своїй доньці ОСОБА_1 житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 13-14, 15,16).
Рішенням Сумської міської ради від 11 грудня 2018 року №694 присвоєно житловому будинку площею 56,3 кв.м. по АДРЕСА_4 , замовник - ОСОБА_2 , нову адресу - АДРЕСА_3 (т.2, а.с. 206,208).
18 вересня 208 року, на підставі звернення ОСОБА_1 , управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради була проведена позапланова перевірка з питання дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті: виконання будівельних робіт з будівництва сараю і надбудовою другого поверху за адресою: АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_2 . За результатами перевірки складено акт, яким встановлено, що ОСОБА_2 були проведені будівельні роботи з будівництва сараю і виконано надбудову другого поверху зі зміною конфігурації і зовнішніх розмірів будинку. Повідомлення про початок будівельних робіт, документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, проектна документація забудовником не надавались, що дає змогу вважати проведені будівельні роботи самочинними (т. 1, а.с. 30-36).
Крім того, головним спеціалістом відділу здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради Диким А.М. відносно ОСОБА_2 складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпАП (т.1, а.с. 37-38).
Також, 01 жовтня 2018 року управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради видані ОСОБА_2 припис №59 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким відповідача зобов'язано протягом двох місяців усунути порушення містобудівного законодавства, зазначені в акті перевірки від 01 жовтня 2018 року та припис №59-1 про зупинення підготовчих та будівельних робіт (т. 1, а.с. 39-40, 41).
Постановою від 16 жовтня 2018 року управління ДАБК Сумської міської ради встановлено порушення ОСОБА_2 вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурно-будівельну діяльність», ч. 1 ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 34, ч. 1, ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 3.25 ДБН 360-92**. Визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпАП та накладено на неї штраф (т.1, а.с. 42-44).
У березні 2019 року ОСОБА_2 було не допущено посадових осіб управління ДАБК Сумської міської ради до проведення позапланової перевірки, про що складено акт, припис та протокол про адміністративне правопорушення. У подальшому справу про адміністративне правопорушення було закрито (а.с. 45-52 т.1).
Відповідно до довідки-характеристики від 18 жовтня 2018 року Сумського міського БТІ Сумської міської ради, виданої ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 згідно з даними інвентаризації станом на 18.10.2018 розташовані, у тому числі, житловий будинок з житловою прибудовою, навіс літ О. Самочинні будівлі відсутні (т. 1, а.с. 160).
З технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_3 , виготовленого станом на 24 січня 2019 року вбачається, що на території цього домоволодінні, в тому числі, розташований безпосередньо на межі двох домоволодінь навіс, позначений під літ «О», стіна якого примикає до стіни будинку літ А-1, належного відповідачці (т. 1, а.с. 162).
Рішенням Сумської міської ради від 13 червня 2019 року №5198-МР надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_3 з кадастровим номером 5910136300:04:011:0017 (т. 1, а.с.205, 207 т. 2).
Відповідно до звіту з технічного обстеження з наданням експертного висновку щодо технічного стану будинку за адресою: АДРЕСА_1 , складеного експертом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , власники домоволодіння АДРЕСА_3 під час улаштування надбудови над своєю частиною будинку не оформили належним чином вузли примикання тієї частини покрівлі, що залишається над частиною будинку АДРЕСА_1 , до стін надбудови. Крім того, ними був змінений напрям скидання атмосферних опадів і талих вод з покрівлі. З покрівлі з зовнішнім неорганізованим водовідведенням їх будинку вода скидається безпосередньо на дах будинку АДРЕСА_1 . З покрівлі з зовнішнім неорганізованим водовідведенням їх господарської прибудови, яка зведена на межі домоволодінь дощові і талі води попадають під стіну будинку АДРЕСА_1 , внаслідок чого у цьому місці стався процес осаду стіни і утворилась тріщина. Під час надбудови будинку не були виконані заходи з попередження сходу снігу та льоду, включаючи падіння льодяних бурульок, на покрівлю будинку АДРЕСА_1 . Усі ці чинники можуть завдати шкоди будівельним конструкціям будинку АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене, а також вимоги п. 3.25 ДБН 360-92**, експерт дійшов до висновку, що дах домоволодіння АДРЕСА_3 ?ярній повинен бути перероблений. Також на покрівлі господарської будівлі домоволодіння АДРЕСА_3 необхідно влаштувати тільки організований зовнішній водовід, якщо господар домоволодіння АДРЕСА_1 узгодить її розташування на межі своєї садибної ділянки (т. 1, а.с. 54-97).
Висновком експертного будівельно-технічного дослідження,
складеним 31 березня 2020 року старшим судовим експертом Сумського відділення Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Демузенко І.В. встановлено, що побудована конструкція (надбудова) над житловим будинком АДРЕСА_4 ?ярна по відношенню до конструктивних елементів житлового будинку АДРЕСА_1 не відповідає вимогам державних будівельних норм: п. 6.1.41 ДБН Б2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», п. 4.1,4.2,6.1.2, 10.5 ДБП В.2.6-220:2017 «Покриття будівель та споруд». Існуюча конструкція над будинком АДРЕСА_2 виконана з неналежним ухилом,
який призводить до попадання атмосферних опадів з покрівель та карнизів будинку АДРЕСА_2 на територію суміжної ділянки АДРЕСА_1 . Також підвісні лотки улаштовані таким чином, що опади попадають безпосередньо з лотків на покрівлю будинку літ. А-1 та прибудови а1. Існуюча конструкція над будинком АДРЕСА_2 перешкоджає обслуговуванню покрівлі будинку АДРЕСА_1 ?ярна. Відповідно до проведеного аналізу нормативних актів та результатів візуального обстеження необхідно виконання реконструкції покрівлі зі зміною напрямку скату покрівлі в сторону земельної ділянки по АДРЕСА_4 , улаштування парапету, тощо ( т. 1, а.с. 124-136).
Крім того, за результатами проведеної старшим судовим експертом Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС Сидоренком О.О. судової будівельно-технічної експертизи (т. 1, а.с. 232-246) встановлено, що на дату проведення експертизи житловий будинок АДРЕСА_1 не придатний для використання за цільовим призначенням. Причинами, які призвели до непридатності житлового будинку АДРЕСА_1 , є постійне замочування будівельних конструкцій і сезонне промерзання будівельних конструкцій. Замочування будівельних конструкцій житлового будинку відбувається в наслідок відсутність вимощення навколо житлової будівлі, скидання дощових та талих вод під стіни будівлі, порослі винограду, пошкодження покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 (сколи, тріщини та не щільне прилягання азбестоцементних листів між собою) та дефекти, які виникли внаслідок реконструкції даху та навісу літ. «О» житлового будинку АДРЕСА_3 .
Сезонне промерзання будівельних конструкцій здійснюється у зв'язку з відсутністю системи опалення у житловому будинку АДРЕСА_1 .
Дослідженням встановлені наступні пошкодження покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 , які на дату проведення обстеження призводять до руйнування самого житлового будинку, а саме: окремі сколи, тріщини та не щільне прилягання азбестоцементних листів між собою; руйнування покрівлі в місцях примикання конькових елементів покрівлі до азбестоцементних листів; скидання дощових та талих вод під стіни будівлі.
Також руйнування житлового будинку АДРЕСА_1 відбувається внаслідок проведеної реконструкції даху та навісу літ «О» житлового будинку АДРЕСА_3 , а саме: не оформлені належним чином вузли примикань покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 до горищної стіни мансардного двоскатного даху житлового будинку №10-а/1 виконаної з профільованих листів та із плоских азбестоцементних листів; не оформлено належним чином вузлу примикання конькових елементів покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 до покрівлі житлового будинку АДРЕСА_3 ; не влаштовано снігозатримувачі на покрівлі; ринви для приймання дощових та талих вод з покрівлі житлового будинку АДРЕСА_3 ухил якої направлено в бік житлового будинку АДРЕСА_1 влаштовано таким чином, що вони скидаються безпосередньо на покрівлю житлового будинку АДРЕСА_1 ; не оформлено належним чином вузли примикань між покрівлею навісу літ. «О» та стіною самого житлового будинку АДРЕСА_3 .
На дату проведення обстеження, проведення ремонтних робіт покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 без зміни конструкційних властивостей покрівлі житлового будинку АДРЕСА_3 неможливе, так як вони мають спільні будівельні конструкції, а для повноцінного проведення ремонтних робіт покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 необхідно розробити та належним чином оформити вузол примикання конькових елементів покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 до покрівлі житлового будинку АДРЕСА_3 (а.с.232-247 т. 1).
Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що знесення існуючої покрівлі та системи водовідведення у придатному для проживання будинку відповідачки не є пропорційним втручанням у її права як власника будинку, крім того, такі заходи не призведуть до відновлення порушених прав позивачки, оскільки не сприятимуть поліпшенню стану належного їй будинку. Враховуючи викладене, така вимога не може бути задоволена. Вимоги про зобов'язання здійснити перебудову покрівлі та конькових елементів, на ній розташованих, позивачка не заявляла.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. «Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов'язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Вказаний висновок повністю узгоджується із висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 233/3516/18-ц (провадження № 61-4805св20).
Предметом позову у цій справі є усунення перешкод у користуванні будинком, шляхом знесення двосхилої конструкції покрівлі, конструкції карнизів та підвісних лотків належного відповідачу будинку.
Згідно з вимогами ст. 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинного будівництва нерухомого майна.
Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376, стаття 391 ЦК України).
За змістом статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
На вказаному судам наголошено у пункті 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» і до аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц (провадження № 61-23742св18); від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц (провадження № 61-45216св18) та від 30 червня 2020 року у справі № 201/2886/15-ц (провадження № 61-4332св20).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовується відповідачем, що замочування будівельних конструкції належного ОСОБА_1 житлового будинку, як одна із причин, що призвели до його непридатності, відбувалося, в тому числі, унаслідок проведеної ОСОБА_2 реконструкції даху та навісу літ. «О» житлового будинку АДРЕСА_3 .
Разом з тим, позивачем під час розгляду справи інстанційними судами не було доведено, що відновлення її порушеного права можливе лише виключно шляхом зобов'язання відповідача знести двосхилу конструкцію покрівлі, конструкцію карнизів та підвісних лотків належного їй будинку.
Усупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції була надана належна оцінка звіту з технічного обстеження з наданням експертного висновку щодо технічного стану будинку за адресою: АДРЕСА_1 та висновками експертів, з яких вбачається, що за наслідками проведеного технічного обстеження належного позивачу будинку, а також експертного будівельно-технічного дослідження, експерти дійшли висновків про необхідність здійснення реконструкції (зміни конструкційних властивостей) покрівлі зі зміною напрямку скату покрівлі в сторону земельної ділянки по АДРЕСА_4 , не про знесення конструкції покрівлі, як помилково вважає позивач.
Вимог про зобов'язання відповідача здійснити переобладнання конструкції покрівлі належного відповідачу будинку, позивачем не було заявлено.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач відмовляється провести перебудову конструкції покрівлі, конструкції карнизів та підвісних лотків належного їй будинку, про знесення яких просить позивач.
ОСОБА_2 зверталася до ОСОБА_1 із проханням надати їй дозвіл на оформлення належним чином, вузлів примикання покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 до горища стіни мансардного даху житлового будинку АДРЕСА_3 , а також на розроблення та оформлення належним чином вузлів примикання конькових елементів (т. 2, а.с. 23-24).
Відповідачем частково усунуті виявлені експертом недоліки проведення реконструкції покрівлі належного їй будинку, що стали причиною руйнування житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: зменшено навіс частини покрівлі, змінено систему водовідведення, продовжено захисний елемент у вигляді фартуха на всю довжину примикання, продовжено заміну стіни примикання до покрівлі з азбестоцементного матеріалу на металевий профнастил, відновлено примикання покрівлі до «конька» покрівлі сусіда.
Таким чином, враховуючи те, що проведення ремонтних робіт покрівлі житлового будинку позивача можливий при проведенні саме реконструкції, а не знесення конструкції покрівлі житлового будинку відповідача, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується також із рішення суду в частині розподілу між сторонами судових витрат та відхиляє доводи позивача щодо безпідставного неврахування понесених витрат в розмірі 7912 грн 80 коп., пов'язані з проведенням експертизи, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
За змістом ст. 139 ЦПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 ЦПК України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункти 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи (частина перша статті 108 ЦПК України).
Тобто, склад та розмір судових витрат, зокрема, пов'язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 139 ЦПК України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (частина перша статті 42 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач в відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
Отже, положення ЦПК України встановлюють порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони.
Це означає, що для відшкодування витрат, пов'язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
Враховуюче те, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою ОСОБА_1 до її звернення до суду з позовом, то підстав для відшкодування їй витрат на складення такого експертного висновку відсутні.
Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а та від 20 липня 2022 року у справі 524/710/21.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті б Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції з дотримання вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що склалися, дослідив і надав правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін й правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ухвалив судове рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішень не впливають.
У порядку ст. 137 ЦПК України підлягають розподілу понесені під час апеляційного перегляду рішення суд відповідачем ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, які були надані їй адвокатом Матішинцем В.В. відповідно до договору про надання правової допомоги від 10 червня 2022 року.
Згідно додатку №1 до цього договору та акту про прийняття-передачу наданих послуг від 10 червня 2022 року, розмір гонорару адвоката становить 4000 грн, з яких: підготовка та направлення до суду та сторонам відзиву на апеляційну скаргу - 1500 грн 00 коп.; підготовка та направлення до суду сторонам заяви про врахування судових витрат - 500 грн 00 коп.; участь у судовому засіданні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції - 1500 грн 00 коп.; надання усних консультацій та вивчення матеріалів справи - 500 грн 00 коп.
Таким чином, з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг та відсутність клопотання сторони позивача про зменшення розміру понесених відповідачем витрат, що підлягають розподілу між сторонами, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 лютого 2022 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 гривень 00 копійок, які були понесені під час апеляційного перегляду рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 30 серпня 2022 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
С. С. Ткачук