Копія
29 серпня 2022 року Справа № 608/21/22
Номер провадження2-а/608/35/2022
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючої судді Запорожець Л. М.
за участю секретаря с/з Фаштиковської М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132 -1 КУпАП, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи.
В позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказав, що 09.12.2021 року він керував транспортним засобом (надалі ТЗ) в складі тягача марки МАК ТОХ 18.480 (номерний знак НОМЕР_1 ) з причепом марки ТАD СLASSIC 24-2 (номерний знак НОМЕР_2 ). 09.12.2021 р. був зупинений інспектором роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Вінницькій області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Павлик Андрієм Володимировичем nа винесено відносно мене Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5127400 від 09.12.2021 року. Відповідно до вище вказаної постанови він визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Як зазначено в оскаржуваній постанові: «09.12.2021 10:59:51 Водій, керуючи ТЗ, перевозив великогабаритний вантаж без відповідного узгодження з органами національної поліції України, чим порушив п.22 ПДР порушення ТТДР по перевезенню небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових ТЗ автомобілів дорогами, вул. або залізничними переїздами» та накладено на мене штраф у розмірі 510,00 гривень. Оскільки, в процесі складання Постанови у нього не було можливості надати письмові пояснення, щодо наявності Дозволу та дозвільних габаритів. Це змусило його отримати Постанову з метою її оскарження у встановленому Законом порядку. Дану постанову вважає незаконною, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у даному правопорушенні, працівник поліції не в повній мірі встановив необхідні для вирішення справи обставини, висновки, які надав працівник поліції не відповідають обставинам справи, тому ця Постанова підлягає скасуванню.
Вказує, що 09.12.2021 року він здійснював перевезення вантажу, відповідно до узгодженого дозволу №2021-13850001-18508 НГ від 29.11.2021 р. на участь у дорожньому русі транспортних засобів вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що діє з 01.12.2021 р. по 31.12.2021 р.
Під час зупинки та винесення оскаржуваної постанови ним були надані працівнику поліції для перевірки всі необхідні документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України, зокрема і Дозвіл №2021-13850001-18508 НГ від 29.11.2021р.
Відповідно до вказаного дозволу, він маю право на перевезення вантажу параметри якого не більше: ширина - 3,49 м., довжина - до 24 м., висота - до 4,49 м., загальною вагою - до 45,40 т., навантаження на найбільш навантажену вісь - до 11 т. і вантаж може виступати за задній габарит ТЗ не більше 3,5 м.
Як вбачається він здійснював перевезення вантажу відповідно до погодженого з Національною Поліцією дозволу в якому зазначена автодорога М-30.
Твердження працівника поліції, що він перевозив негабаритний вантаж без відповідного дозволу є необгрунтованим та безпідставним.
Просить скасувати постанову про притягнення його до адміністартивної відповідальності, а справу за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП щодо нього - закрити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій справу просить слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задоволити.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Вінницькій області в судове засідання не з'явився. Раніше подав суду відзив на позов, в якому просив розгляд справи проводити у його відсутності, в задоволенні позову відмовити.
Суд, враховуючи заяву позивача, відзив відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що під час патрулювання 09.12.2021 року А/Д м 30 347 км. інспектором роти №3 БУПП у Вінницькій області ДПП Павлик Андрієм Володимировичем було зупинено вантажний сідловий тягач МАМ ТОА 18.480 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом ТАВ С1А88ІС 24-2 д.н.з НОМЕР_2 , водій якого ОСОБА_1 перевозив великогабаритний вантаж шириною більше 2.6 м без відповідного дозволу, погодженого з органами Національної Поліції, чим порушив п. 22.5 ПДР України та Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами та відповідно було винесено постанову серії ЕАО № 5127400 від 09.12.2021 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, якою на нього накладено стягнення у розмірі 510 гривень.
Таким чином, між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу оскарження вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки, спір між сторонами має ознаки публічного, то вирішення такого спору проводиться за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Водночас суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з вимогами ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку, що при притягнені позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
До такого висновку суд дійшов з врахуванням наведених нижче обставин.
Так, згідно вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 зазначеного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем вимог п.22.5 Правил дорожнього руху України, про що відповідачем зазначено в оскаржуваній постанові.
Так, з відзиву встановлено, що під час патрулювання 09.12.2021 року А/Д м 30 347 км. інспектором роти №3 БУПП у Вінницькій області ДПП Павлик Андрієм Володимировичем було зупинено вантажний сідловий тягач МАМ ТОА 18.480 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом ТАВ С1А88ІС 24-2 д.н.з НОМЕР_2 , водій якого ОСОБА_1 перевозив великогабаритний вантаж шириною більше 2.6 м без відповідного дозволу, погодженого з органами Національної Поліції, чим порушив п. 22.5 ПДР України та Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Відповідач стверджує, що встановивши всі обставини правопорушення, інспектором було прийнято рішення притягнути водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАО № 5127400 за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною -22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж" виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Вантаж, який перевозив водій був великогабаритним, оскільки був позначений відповідними розпізнавальними знаками і позначеннями.
Відповідно до п. 30.3 з) ПДР України на відповідних транспортних засобах установлюються розпізнавальний знак «Негабаритний вантаж» - сигнальні щитки або прапорці розміром 400 х 400 мм з нанесеннями по діагоналі червоними і білими смугами, що чергуються (ширина - 50 мм), а в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості - світлоповертачами або ліхтарями: спереду білого кольору, ззаду - червоного, збоку -оранжевого. Знак розміщується на крайніх зовнішніх частинах вантажу, що виступає за габарити транспортного засобу на відстань, більшу, ніж це передбачено пунктом 22.4 цих Правил.
Відповідно до п. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою КМУ №30 від 18.01.2018 року транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 4 Правил рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Відповідно до п. 25 Правил забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
Відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 -Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Дозвіл видається:
уповноваженим підрозділом Національної поліції - у разі виїзду за межі України або в'їзду на територію України виключно великогабаритними транспортними засобами; уповноваженими підрозділами Національної поліції в областях, м. Києві, а також Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, - якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною Республікою Крим, мм. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями.
Що стосується засобів вимірювальної техніки, керуючись ст. 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів, у тому числі первинна повірка та затвердження типу засобів вимірювальної техніки, проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами.
Оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб'єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності.
Відповідно до Переліку категорій регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.06.2015 року № 374, рулетка не зазначена, як засіб, який підлягає періодичні повірці.
Відповідно до статті 132-1 КУпАП, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, - тягне за собою накладання штрафу на водіїв в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), ч. 1 ст. 44, ст. 89, ч.2 ст. 106-1, 4.1, 2, 3, 4, 6 ст. 109, ст.110, ч. 3 ст.114, ч. 1 ст. 115, ст.116-2, ч.2 ст. 117, ч. 1,2 ст. 119, ч. 1,2,3,5,6 ст. 121, ст. 121-1, 121-2, ч. 1,2,3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1-126, ч. 1,2,3 ст. 127, ст. 128-129, ч. 1 ст. 132-1, ч.1,2,5 ст. 133, ч. 3, 6, 8, 9, 10, 11 ст. 133-1, ч. 2 ст. 135, ст. 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), ст. 137, ч. 1,2,3 ст. 140, ст. 148, 151, ст. 161, 164-4, 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст. 176,177, ч. 1,2 ст. 178, ст. 180, 181-1, ч. 1 ст. 182, ст. ст. 183, 184, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 цієї ж статті, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 КУпАП та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
У визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду, що і зроблено позивачем, тобто порушень прав Позивача не виявлено.
Керуючись Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду № 127/15580/18 від 20.09.2018 року просять суд врахувати, що процедурні порушення, допущенні суб'єктом владних повноважень при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі
підтвердження правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду про адміністративні правопорушення рішення. Натомість вчиненні органом управління процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та наслідки. Навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності посадовими особами Департаменту не може бути підставою для скасування постанови у випадку встановлення відповідачем адміністративного правопорушення з боку позивача, факт вчинення якого підтверджується під час розгляду справи.
При цьому відповідач зазначає, що у нього не було підстав для умисного спотворення обставин події.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження. Обставини викладені у позовній заяві являються суб'єктивною думкою Позивача та не спростовують факт вчинення Позивачем правопорушення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, згідно КАС, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, однак це не може розумітися таким чином, що Позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування своїх вимог. Також обов'язок доказування розподіляється таким чином, що Позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а Відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17).
Обставини, які виклав позивач у позовній заяві являються суб'єктивною думкою позивача ОСОБА_1 та не спростовують факт вчинення позивачем адміністартивного правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність дій при винесенні оскаржуваної постанови.
Крім того, процедурні порушення, допущенні суб'єктом владних повноважень при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження правопорушення.
Суд вказує, що допущені незначні процедурні порушення не сприймаються судом, як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду про адміністративні правопорушення рішення та не є підставою для скасування постанови у випадку встановлення відповідачем адміністративного правопорушення з боку позивача, факт вчинення якого підтверджується під час розгляду справи.
За таких обставин факт вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд вважає доведеним.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що при розгляді справи були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки правопорушення, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено правомірність прийнятого відповідачем рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 132-1, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Вінницькій області про скасування постанови серії ЕАО № 5127400 від 09.12.2021 року про адміністративне правопорушення та закриття справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132 -1 КУпАП - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя: /підпис/
Копія вірна
Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608/21/22.
Рішення набрало законної сили " " _________________ року.
Суддя: Л. М. Запорожець
Копію рішення видано " " ________________ року.
Секретар