"29" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1105/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/1105/22
за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А, код ЄДРПОУ 20842474)
до відповідача Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 161, код ЄДРПОУ 31448144)
про стягнення 55 131,61грн.
Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» про стягнення 55 131,61грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1105/22. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації та отримана останнім 24.06.2022р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
12.07.2022р. за вх. №12957/22 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.
25.07.2022р. за вх. №14296/22 до суду від позивача надійшов відповідь на відзив, згідно якого останній вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить суд їх задовольнити.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
Позивач вказує, 19.03.2020 року між Акціонерним товариством «СК «Країна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 99-09/200/6410 (далі - Договір), предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування
21.01.2021 року в м. Миколаїв, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Volkswagen», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та транспортного засобу- трактору «ЮМЗ 6АЛ», державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Відповідно до постанови Корабельного районного суду міста Миколаєва від 11.02.2021 року (справа № 488/315/21) винним у вчиненні адміністративного правопорушення визнано водія Відповідача - ОСОБА_1 , внаслідок порушення передбаченого ст. 124, КУпАП.
Позивач вказує, що відповідно до довідки з поліції форма - 2 № 3021022410731841 транспортний засіб- трактор «ЮМЗ 6АЛ», державний номерний знак « НОМЕР_2 » належить Міському комунальному підприємству "МИКОЛАЇВВОДОКАНАЛ", а водій ОСОБА_1 є працівником Відповідача, що також підтверджується постановою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 11.02.2021 року (справа № 488/315/21)
Як зазначає позивач, власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до Страховика - АТ «СК «Країна» з заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу № 99-09/200/6410.
Згідно до рахунку № С0000004938 від 25.01.2021 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen», державний номерний знак « НОМЕР_1 » склала: 58 691 грн. 21 коп.
Позивач вказує, що виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору страхування, АТ «СК «Країна», виплатило Страхувальнику страхове відшкодування розмір якого, згідно до розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту № 99-09/62325/2.1.5.1 від 12.02.2021 року склав 55 131 грн. 61 коп.
Отже, за посиланнями позивача сума страхового відшкодування, яка була виплачена ним на користь потерпілого склала 55 131 грн. 61 коп.
Цивільно-правова відповідальність Відповідача як водія транспортного засобу- трактору «ЮМЗ 6АЛ», державний номерний знак « НОМЕР_2 » була застрахована в ПАТ "HACK "ОРАНТА" згідно договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № УБ 1469270/2.
Як зазначає позивач, задля отримання страхового відшкодування він звернувся з претензією (заявою) про відшкодування збитків завданих внаслідок ДТП до ПАТ "HACK "ОРАНТА" у зв'язку настанням страхового випадку, який мав місце 21.01.2021 року в м. Миколаїв.
30 липня 2021 року Позивач отримав від HACK "ОРАНТА" відповідь на претензію, в якому останній відмовив в виплаті страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № УБ 1469270/2 у зв'язку з тим, що Страхувальником було порушено умови договору, тому ПАТ "HACK "ОРАНТА" не має правових підстав для виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «Volkswagen», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
Позивач наголошує, що у зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то саме відповідач несете відповідальність за нанесену шкоду.
Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулось з відповідним позовом до господарського суду Одеської області за захистом порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства
Згідно з ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно зі ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
19.03.2020 року між Акціонерним товариством «СК «Країна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 99-09/200/6410, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
21.01.2021 року в м. Миколаїв, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Volkswagen», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та транспортного засобу- трактору «ЮМЗ 6АЛ», державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Виконуючи свої зобов'язання за Договором, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» виплатила власнику застрахованого автомобіля суму страхового відшкодування у розмірі 55 131,61грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 18190 від 15.02.2021 року.
Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 ЗУ "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 1191 Цивільного кодексу України - особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Крім того, ст. 1166 ЦК України встановлено: майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з положеннями ст.27 Закону України "Про страхування", які кореспондуються з положеннями ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 ст. 1172 юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Таким чином, якщо особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, не є його власником, а виконувала ці функції, наприклад в силу трудової угоди з власником, то безпосередньо перед потерпілим вона не відповідатиме а завдану шкоду (інша юридична особа, якій належить транспортний засіб та яка є роботодавцем винного у ДТП водія)
Відповідно до постанови Корабельного районного суду міста Миколаєва від 11.02.2021 року (справа № 488/315/21) винним у вчиненні адміністративного правопорушення визнано водія Відповідача - ОСОБА_1 , внаслідок порушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до довідки з поліції форма - 2 № 3021022410731841 транспортний засіб- трактор «ЮМЗ 6АЛ», державний номерний знак « НОМЕР_2 » належить Міському комунальному підприємству "МИКОЛАЇВВОДОКАНАЛ", а водій ОСОБА_1 є працівником Відповідача, що також підтверджується постановою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 11.02.2021 року (справа № 488/315/21)
Під час дослідження страхового випадку стало відомо, що цивільно-правова відповідальність Відповідача як водія транспортного засобу- трактору «ЮМЗ 6АЛ», державний номерний знак « НОМЕР_2 » була застрахована в ПАТ "HACK "ОРАНТА" згідно договору Добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № УБ 1469270/2.
Позивач звернувся з претензією (заявою) про відшкодування збитків завданих внаслідок ДТП до ПАТ "HACK "ОРАНТА" у зв'язку настанням страхового випадку, який мав місце 21.01.2021 року в м. Миколаїв.
30.07.2021р. ПАТ "HACK "ОРАНТА" у відповіді на претензію відмовила в виплаті страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № УБ 1469270/2 у зв'язку з тим, що Страхувальником було порушено умови договору, тому ПАТ "HACK "ОРАНТА" не має правових підстав для виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «Volkswagen», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
За таких обставин, враховуючи, що працівник відповідача є винним у ДТП та завдав у зв'язку з ДТП матеріальної шкоди страхувальнику позивача, відповідач є особою, відповідальною за заподіяну шкоду.
З урахуванням вищевикладеного господарський суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 55131,61 грн. шкоди в порядку регресу.
Заперечення відповідача викладені у відзиві, судом до уваги не приймаються з наступних підстав.
Так відповідач не погоджується з заявленою позивачем сумою вартості відшкодування завданих збитків, оскільки вважає, шо позивач не довів належними засобами доказування їх розмір.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у Формі, що визначається страховиком.
Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового 'відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові №3-50гс15 від 15.04.2015 року.
Сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту № 99-09/200/6410 від 19.03.2020 року було погоджено, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається на підставі калькуляції Страховика (складається Страховиком за допомогою програмного продукту (Audatex тощо), автотоварознавчого дослідженні (експертний висновок, акт, звіт тощо) щодо визначення розміру збитку, рахунків СТО.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою визначення вартості відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля «Фольксваген», державний номерний знак « НОМЕР_1 », АТ «СК «Країна» було здійснення направлення страхувальника на СТО - ТОВ «Автогранд Миколаїв». З урахуванням пошкоджень автомобіля СТО було виставлено рахунок. Відповідно до рахунку № С04938 від 25.01.2021 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «фольксваген», державний номерний знак « НОМЕР_3 » склала 58 691,21 грн. На підставі вищевказаного рахунку АТ «СК «Країна» було складено розрахунок страхового відшкодування та в подальшому згідно страхового акту було виплачене Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 55 131,61 грн.
Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З наведеного вбачається, що реальна вартість нанесеного збитку було розраховано на підставі рахунку, тобто було розраховано вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, яку потрібно для повного відновлення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому суд зазначає, що відповідач своїм правом на надання контрозрахунку не скористався.
Також відповідач вказує, що 8 жовтня 2020 року між МКП «Миколаївводоканал» і Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №УБ 1469270/2 (далі-Договір), серед забезпечених транспортних засобів по цьому договору рахується і транспортний засіб трактор ЮМЗ-6АЛ, державний номерний знак НОМЕР_4 . Строк дії договору з 12.10.2020 р. по 11.10.2021р. (п.1.1. Договору). Предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільна відповідальність якої застрахована, шкоди заподіяної життю, здоров'ю або майну потерпілих третіх осіб внаслідок експлуатації (використання) забезпеченого транспортного засобу зазначеного у п.1.1. Додатку до цього Договору. Оскільки цивільна відповідальність МКП «Миколаївводоканал» відносно відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП 21.01.2021 року є застрахованою згідно договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №УБ 1469270/2 від 08.10.2020 р. виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, згідно Договору та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом та договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно зі ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України). При цьому потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.
Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Доводи відповідача про те, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-правова відповідальність була застрахована у Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», а тому саме страховик повинен відшкодувати завдану шкоду, є безпідставними, оскільки особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина 1 статті 12 ЦК України), особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина 2 статті 14 цього Кодексу).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із частинами 1, 4 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду від 27.04.2018р. по справі № 910/9029/17 - право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.
У Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України саме у відносинах обов'язкового страхування. Зміст правової позиції Великої Палати у наведеній справі полягає у тому, що якщо особа застрахувала відповідальність за договором обов'язкового страхування, то відповідальність за завдану шкоду має нести саме страхова компанія, а страхувальник лише у випадку недостатності страхової виплати. Даний висновок не стосується і не пов'язаний із правовідносинами добровільного страхування, а тому у відносинах добровільного страхування відшкодування здійснюється винуватцем ДТП за вибором потерпілої особи.
Суд зазначає, що договірні відносини між Відповідачем та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» носять характер добровільного страхування та не можуть обмежувати Позивача у праві вибору до кого звертатися за відшкодування шкоди.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим задоволенню підлягають в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А, код ЄДРПОУ 20842474) до Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 161, код ЄДРПОУ 31448144) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 161, код ЄДРПОУ 31448144) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А, код ЄДРПОУ 20842474) збитків в порядку регресу у розмірі 55 131 (п'ятдесят п'ять тисяч сто тридцять одна)грн. 61коп. та судовий збір в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна)грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано з урахування перебування судді Господарського суду Одеської області Погребної К.Ф. з 26.07.2022р. по 26.08.2022р. у відпустки 29 серпня 2022 р.
Суддя К.Ф. Погребна