Справа № 490/3300/22
нп 2-о/490/113/2022
Центральний районний суд м. Миколаєва
30 серпня 2022 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Марченку О.І.,
представника заявника Нечай О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечай Олександра Дмитровича, заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
22 серпня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечай О.Д. звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва із заявою, в якій просив видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на 6-ти місячний строк, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме заборонити наближатися на відстань ближче ніж на 50 метрів до місця проживання його матері, ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви заявниця вказує, що вона є матір'ю заінтересованої особи. Разом з ОСОБА_2 та його батьком проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник вказує, що ОСОБА_2 своїми діями систематично завдає їй моральних та фізичних страждань. Ображає батьків нецензурною лайкою, кидає в них речі, погрожує фізичною розправою, здійснюючі вищезазначені дії, як правило у стані алкогольного сп'яніння.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 серпня 2022 року визначено головуючого по справі суддю Шолох Л.М.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 серпня 2022 року відкрито провадження у цивільній справі.
У судове засідання 30 серпня 2022 року з'явився представник заявниці - адвокат Нечай О.Д. Заінтересована особа ОСОБА_2 до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Щ огляду на те, що представник заявниці проти розгляду справи за відсутності заінтересованої особи не заперечував, тому суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності осіб, які не з'явилися.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 вимоги заяви підтримав, просив її задовольнити. Також зазначив, що ОСОБА_2 є співвласником квартири за адресою АДРЕСА_1 . За цієї адресою він не проживає, а лише зрідка навідується туди та вимагає кошти у своїх батьків, виносить речі на продаж метою придбати собі алкоголь. Постійне місце проживання ОСОБА_2 заявниці не відомо.
Під час розгляду справи судом встановлено, що адресою АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2020 року №490/209/20 ОСОБА_4 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , 11.12.2019 року знаходячись за адресою проживання виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою у бік свого батька, тим самим вчинив домашнє насильство, про що працівникам поліції був складений протокол серії АПР 18 №246329 від 11.12.2019 року, На підставі чого на ОСОБА_4 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчинення домашнього насильства за ознакою статі (умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого) накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт на строк 30 годин.
Відповідно до постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2020 року №490/4242/20 ОСОБА_4 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , знаходячись за адресою проживання 29.05.2020 року вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого батька, в стані алкогольного сп'яніння ображав та кидав речі в батька. На підставі чого ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Працівниками поліції неодноразово виносилися термінові обмежувальні приписи, а саме: 29 травня 2020 року; 14 листопада 2020 року; 12 серпня 2021 року; 05 січня 2022 року; 11 січня 2022 року; 15 серпня 2022 року стосовно ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 суд зазначає таке.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства закріплені у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року №2229-VIII.
Відповідно до частини першої статті 21-5 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа або її представник, а в разі вчинення насильства за ознакою статі стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування мають право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника.
Частиною другою статті 21-5 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом встановлюються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього таких обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 21-5 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
З аналізу наведених норм слідує, що обмежувальних припис може бути застосовано до кривдника у разі встановлення факту вчинення ним домашнього насильства (економічного, психологічного, фізичного тощо).
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Звертаючись до суду із цією заявою ОСОБА_1 вказує на те, що її син ОСОБА_4 вчиняє стосовно неї та свого батька психологічне насильство, яке полягає у погрозах, приниженнях, образах. Також вчиняє фізичне насильство, яке полягає у тому, що ОСОБА_4 кидає в них речі та погрожує фізичною розправою. Такі дії, як зазначає заявниця, лякають її з чоловіком та вони бояться за своє життя. У зв'язку із цим вона регулярно звертається до органів Національної поліції України. Однак не зважаючи на це ОСОБА_4 продовжує вчиняти дії направлені на нанесення заявниці та своєму батькові морального та фізичного страждання.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19.
Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що наявними у справі доказами підтверджується наявність ризиків вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства стосовно заявниці.
На думку суду заявниця ОСОБА_1 є постраждалою особою в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тому стосовно ОСОБА_4 слід видати обмежувальний припис, яким визначити такі тимчасові обмеження його прав, а саме заборонити наближатися на відстань ближче ніж на 50 метрів до місця проживання його матері, ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 430 ЦПК України рішення підлягає негайному виконанню.
Судові витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 273, 350-1, 350-2, 350-3, 350-5, 350-8, 430 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечай Олександр Дмитрович, - задовольнити повністю.
Видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши йому строком на шість місяців наближатися на відстань ближче ніж на 50 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Суддя Л.М. Шолох