Справа № 490/3329/22
нп 2-о/490/114/2022
Центральний районний суд м. Миколаєва
30 серпня 2022 р.
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа Міський відділ у м. Миколаєві державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення особи померлою,
25.08. 2022 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_1 , зацікавлена особа- Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану про оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлим.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2022 даній заяві було присвоєно ЄУН 490/3329/22, номер провадження №2-о/490/114/2022 та визначено головуючим суддею у вказаній цивільній справі суддю Черенкову Н.П.
У відповідності до приписів ст. 293 ЦПК України, у випадках, встановлених ч.2 п.3 даної статті оголошення особи померлою розглядається судом у складі судді та двох присяжних.
Протокол розподілу присяжних відсутній.
Згідно до ст. 34 ЦПК України,у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядається колегією у складі судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя, користуються всіма правами судді.
Визначення судді, а в разі колегіального розгляду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунакаційною системою під час реєстрації документів, визначених ч.2 ст.14 цього Кодексу.
За такого, у відповідності до ч.3 ст.14 ЦПК України, визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунаційною системою у порядку автоматизованого розподілу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.
Таким чином, об'єктивність розгляду справи, а отже вирішення її на основі суворого додержання законностізабезпечується її розглядом складом суду, щодо якого відсутні сумніви як в учасників, так і у стороннього спостерігача в об'єктивності, неупередженості та безсторонності такого складу суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд йогос прави упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді останній має заявити самовідвідвід участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно з п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
У п.п. 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02) зазначається, що наявність без сторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, середінших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чимають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про не безсторонність суду. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивног окритерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України« Про незалежність судової влади» №8 від 13.06.2007 наголошується, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженостісудді.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 7 ст.56 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчаснор озглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненостісуспільства в чесності та непідкупності суддів.
У статті 15 Кодексу суддівської етики України, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22.02.2013 зазначається, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя заявляє про самовідвідвід участі в розгляді справи у випадку неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Тобто розгляд справи суддею, щодо якого існують об'єктивні підстави для виникнення сумнівів у його неупередженості, є порушенням ним передбачених діючим законодавством обов'язків судді та правил суддівської етики.
У ч. 1 ст.2 ЦПК України наголошується, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичнихосіб, прав та інтересів юридичнихосіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст.39 ЦПК України з підстав, зазначених у статті 36 цього Кодексу суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки доказами.
Статтею 40 ЦПК Укрїни передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
З огляду на викладене, для уникнення сумнівів щодо неупередженості головуючого судді з боку учасників справи та стороннього спостерігача, забезпечення дотримання вимог суддівської етики, а також з урахуванням принципу процесуальної економії часу (звільнення від невиправданих формальностей і процедур) суддя дійшов висновку про необхідність до відкриття провадження у справі задовольнити самовідвід головуючого судді Черенкової Н.П. у зазначеній цивільній справі та відвести її відрозгляду цієї справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2,36,39,40,258-261,263 ЦПК України, суддя,
Відвести суддю Черенкову Н.П.від розгляду зазначеної цивільної справи .
Зазначену цивільну справу передати до канцелярії Центрального районного суду м. Миколаєва для її повторного автоматизовного розподілу між суддями в порядку, передбаченому ч. 3 ст.14 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Черенкова Н.П.