нп 2/490/1110/2022
Справа № 490/3085/14-ц
Центральний районний суд м. Миколаєва
22 серпня 2022 року
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючогосудді - Черенкової Н.П.,
при секретарі-Костенко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєва цивільну справу за ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю« Фінансова компанія « Сіті Фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким що не підлягає виконанню , треті особи - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, -
Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідача, третіх осіб, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 25.10.2019 року приватним нотаріусом Броварськогорайонного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., зареєстрованого в реєстрі за №4753 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ « Фінансова компанія « Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 12043,74грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний напис порушує права позивача та вчинений з порушенням, оскільки нотаріус при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився у безспірності заборгованості перед кредитором. Жодних вимог про виплату заборгованості від кредитора не отримувала, а заборгованість за сумою кредиту, яка запропонована виконавчим написом до стягнення, не відповідає дійсності, що свідчить про недостовірність наданого відповідачем нотаріусу розрахунку кредитної заборгованості.
Ухвалою судді від 11.11.2021 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду також року витребувано у приватного нотаріуса Броварського роайонного нотаріального округу Київської області копію виконавчого напису №4753 від 25.10.2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «» Фінансмова компанія « Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 12043,74 грн., а також всі документи, на підставі яких вчинено вказаний виконавчий напис;витребувано: у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. копії матеріалів виконавчого провадження № 60642859, відкритого на підставі виконавчого напису №4753, виданого 25.10.2019 року приватним нотаріусом ; у ТОВ « Фінансова компанія « Сіті Фінанс» копії всіх документів на підставі яких 25.10.2019 року приватним нотаріусом вчинено вказаний виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 12043,74 грн.
05.01.2022 року від приватного виконавця надійшли копії матеріалів виконавчого провадження, витребуваних ухвалою суду .
Від відповідача та приватного нотаріуса витребувані документи не надійшли.
Ухвалою суду від 02.02.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті. При цьому повторно витребувано у приватного нолтаріуса та ТОВ « Сіті фінанс» копії всіх документів, які послугували видачіф виконавчого напису.
Позивач до судового засідання не з'явивися, в матеріалах справи міститься заява, в якій просила про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, у справі наявні дані про належне повідомлення про розгляд справи.
Треті особи до судового засідання не з'явилися, заперечень проти позову не надали.
Згідно вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 рокуза№3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи у продовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чи ї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому,в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;судовий захист цивільного права та інтересу;справедливість,добросовісність та розумність,перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів;або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2ст.15 ЦК України).
Судом встановлено, що 25.10.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. було вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 4753 про стягнення з ОСОБА_2 ,на користь ТОВ « Фінансова компанія « Сіті Фінанс» заборгованості в сумі 12043,74 грн.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 01.08.2018 року по 13.08.2019 року.
Окрім того, за вчинення виконавчого напису з позивача стягнуто 500,00 грн.
На підставі вищевказаного виконавчого напису, 18.11.2019 року, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60642859.
02.12.2021 року приватним виконавцем Юхименко О.Л.винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження, на підставі ухвали Центрального районного суду м.Миколаєва №490/8364/21 від 11.11.2021 року про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом № 4753 від 25.10.2019 року.
Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1ст. 1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»(далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Законута Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зіст. 87 Законудля стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Законувизначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до положень цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Окрім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому,стаття 50 Законупередбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням положень статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Законузахист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Законуу такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріусу не було надано належних та достатніх документів, що підтверджують безспірність заборгованості.
Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та неустойки у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача. .
Документами, які підтверджують безспірність заборгованості, не можуть бути розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені банком. Останні є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.
Відповідно дост. 88 Законута ст.1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»на підтвердження факту безспірності заборгованості ТОВ« Сіті фінанс» мало б надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати.
Належними доказами є первинні облікові документи, оформлені у відповідності доЗакону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Постанови правління НБУ № 566, Постанови правління НБУ № 174 - виписки з рахунку, платіжні доручення, меморіальні ордери та ін.
Окрім того, у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
При цьому, на сьогодні чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідністьїї погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадженняє безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеномустаттею 84 Закону України "Про нотаріат".
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 30 вересня 2019 року у справіN 357/12818/17, від 13.10.2021 року №554/6777/17-ц.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази належного направлення та отримання ОСОБА_2 письмової вимоги про усунення порушень, а також факту перевірки нотаріусом направлення такої вимоги, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку.
За такого, докази того, що кредитор ТОВ « Фінансова компанія « Сіті Фінанс» дійсно направляв боржнику повідомлення про наявну заборгованість відсутні, як і немає доказів того, що боржник отримував претензію щодо виплати заборгованості, і своєю пасивною поведінкою погодився з її розрахунком. Отже, заборгованість, яку стягнуто за виконавчим написом, не можна вважати безспірною.
Крім того, позивач суму заборгованості за кредитним договором не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що письмову вимогу від відповідача не отримувала, а заборгованість за сумою кредиту, яка запропонована виконавчим написом до стягнення, не відповідає дійсності.
Окрім того, нотаріусом вимоги ухвали від 11.11.2021,02.02.2022 року не виконано, копію виконавчого напису та документів на підставі яких даний напис вчинено, суду не надано.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що наявність таких обставин не свідчить про безспірний характер заборгованості, а тому при вчиненні виконавчого напису від 25.10.2019 року у приватного нотаріуса були відсутні підстави вважати безспірною заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, і відтак вказану нотаріальну дію приватним нотаріусом вчинено без дотримання вимог ст. 88 Закону України "Про нотаріат"та п.п.3.1 п. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.
Разом з тим, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту:
"Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14 постанову N 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову N 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановівід 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що укладений кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.
Зазначене вище дає підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87,88 Закону України «Про нотаріат»та Переліку документів.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що сума боргу, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, яка розрахована відповідачем на дату звернення із заявою про вчинення виконавчого напису, не може бути визнана безспірною, виконавчий напис вчиненоза відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору та доказів направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.3ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1, 5, 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності підстав для вчинення виконавчого напису.
Таким чином,наявніправові підставидля визнаннявказаного виконавчогонапису таким,щоне підлягаєвиконанню,а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також відрізних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Щодо стягнення судових витрат, то судом встановлено наступне.
Статтею 133 ЦПК Українивстановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла ВП ВС упостанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
На підтвердження судових витрат, позивачем надано квитанцію від 08.11.2021 рокупро сплату судового збору за подачу позовної заяви у сумі 945,54 грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26 лютого 2015 року, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10 грудня 2009 року, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим.
За такого, суд дійшов висновку про задоволення вимоги у стягненні з відповідача на користь позивача витрат судового збору у сумі 945,54 грн. за подання позову.
Оскільки договір № 68 від 10.09.2019 року про надання правової допомоги не містить даних про вартість послуг, квитанція надана про оплату участі адвоката у судових засіданнях, адвокат не брала участі у судових засіданнях, акт виконаних робіт відсутній, тому витрати в сумі 3000 грн. стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст.4,13,81,263-265, 137,268,280 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Сіті Фінанс»" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким що не підлягає виконанню, треті особи - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київськоо області Колейчик Володимир Вікторпович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна- задовольнити.
Виконавчий напис, вчинений 25 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Броварським районним нотаріальним округом Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 4753 про стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Фівнансова компанія « Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39508708) заборгованості у розмірі 12043,74 грн. - визнати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39508708)на користь ОСОБА_2 збір в розмірі 945,54 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 22 серпня 2022 року
Суддя Н.П.Черенкова