79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.08.2022 Справа № 914/1385/22
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Лілії Бернацької розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промекс 21», м. Харків,
до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», м. Львів,
предмет позову: стягнення 171 484, 89 грн,
підстава позову: невиконання рішення суду,
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився.
28.06.2022 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промекс 21» до Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» про стягнення 171 484 89 грн.
Ухвалою суду від 04.07.2022 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03.08.2022.
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
03.08.2022 від відповідача надійшли відзив і зустрічна позовна заява, яку судом повернуто відповідно до ухвали від 04.08.2022.
У судове засідання 25.08.2022 сторони не забезпечили явку представників. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника (вх. № 17560/22 від 23.08.2022).
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд зазначає, що відповідач обізнаний про дане судове провадження, неявка представника судові засідання є повторною, клопотань про відкладення судового зсідання не подано. Також суд враховує, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. За таких обставин, суд не вважає повторну неявку представника відповідача у дане судове засідання такою, що перешкоджає вирішенню спору по суті в даному судовому засіданні.
Щодо неявки представника позивача, то відповідно до ч. 3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні 25.08.2022 підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача 171 484, 89 грн, з яких 135 026,38 грн інфляційних втрат і 36 458,51 грн 3 % річних.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечує з тих підстав, що заборгованість по договору поставки № 1378-ЗЕ від 21.11.2018 відсутня, доказів про нарахування заявлених до стягнення сум позивач не надав4 поданою випискою по рахунку позивач, навпаки, підтверджує безпідставну сплату відповідачем 214 600,00 грн. щодо зазначених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34 065,12 грн, то відповідач їх розмір заперечує, вважає, що справа не є складною, фізично представник позивача участь в засіданнях не бере, ознайомлення з первинними документами входить в підготовку позовної заяви, а оплата за отримання судового рішення є надуманою, адже суд в обов'язковому порядку направляє рішення сторонам справи. Також зауважує, що позивачем не подано детального опису виконаних адвокатом робіт.
21.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Промекс 21» та Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» уклали договір поставки № 1378-ЗЭ, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити у власність покупця продукцію і/або обладнання виробничо-технічного призначення, відводи, труби вигнуті в асортименті, кількості, у терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.
На підставі вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Промекс 21» зверталося з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» у справі № 914/230/21 про стягнення 1 316 325,54 грн заборгованості, з яких 1 179 730,00 грн основного боргу, 33 604,30 грн пені, 39 559,53 грн 3% річних та 63 431,71 інфляційних втрат.
За результатами розгляду справи 28.04.2021 Господарським судом Львівської області постановлено рішення про стягнення з Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промекс 21» 1 179 730,00 грн основного боргу, 39 559,53 грн 3% річних 63 431,71 грн втрат від інфляції, 33 604,30 грн пені та 19 744,89 грн судового збору. Рішення суду залишене без змін постановою західного апеляційного господарського суду 15.12.2021.
На виконання рішення суду та постанови суду апеляційної інстанції 19.01.2022 видано наказ про стягнення 1 179 730,00 грн основного боргу, 39 559,53 грн 3% річних 63 431,71 грн втрат від інфляції, 33 604,30 грн пені та 19 744,89 грн судового збору.
25.01.2022 по виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 19.01.2022 № 914/230/21 відкрито виконавче провадження № 68354852.
Відповідно до виписки по рахунку позивача за 26.01.2022 здійснено банківську операцію по стягненню коштів з АТ «ДТЕК Західенерго» за наказом Господарського суду Львівської області № 914/230/21 від 19.01.2022 ВП № 68354852 в сумі 1 336 070,43 грн.
Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонами не спростовані.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.
Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами був договір поставки від 21.11.2018, зобов'язання по якому відповідачем були порушені, що було предметом розгляду господарської справи у справі № 914/230/21, в якій постановлено стягнути з відповідача 1 336 070,43 грн заборгованості (1 179 730,00 грн основного боргу, 39 559,53 грн 3% річних 63 431,71 грн втрат від інфляції, 33 604,30 грн пені та 19 744,89 грн судового збору).
Рішення суду набрало законної сили 15.12.2021, а виконане відповідачем 26.01.2022.
Предметом спору у цій справі, № 914/1385/22, є стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму боргу - 1 179 730,00 грн, визнаного та стягнутого згідно з судовим рішенням, за період 15.01.2021 - 25.01.2022.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. За вимогами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду (Верховний Суд, постанова від 12.03.2018 у справі № 914/712/16).
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі № 913/70/18, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного суду України від 18.10.2017 № 910/8318/16).
Верховний Суд у постанові від 31.05.2018 у справі № 902/330/17 також зазначає, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Крім цього, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Відповідно до обставин справи відповідач мав обов'язок сплатити заборгованість згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили 15.12.2021, оскільки доказів протилежного не надано. Таку заборгованість, у тому числі сум основного боргу в розмірі 1 179 730,00 грн, сплачена лише 26.01.2022.
Тому позивач має право заявляти до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, які не були предметом спору у справі № 914/230/21, але право нарахування на які виникає з порушення договірних зобов'язань. Як вбачається із розрахунку заборгованості, додатку до позовної заяви у справі № 914/230/21, інфляційні втрати та 3 % річних позивач нараховував до 14.01.2021. Тому кредитор має право на стягнення з відповідача сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення з 15.01.2021 до 25.01.2022.
Перевіривши розрахунок 3 % річних за вказаний період на суму основного боргу 1 179 73,00 грн, суд зазначає, що такі становлять 36 458,51 грн, а інфляційні втрати - 135 026,39 грн.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у встановленому вище розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Висловлені відповідачем заперечення стосовно того, що у нього зараз не обліковується заборгованість по договору поставки та що позивачем не підтверджено факт сплати заборгованості 26.01.2022, не спростовує встановлених обстави і підстав позову у цій справі, адже логічною та зрозумілою є відсутність заборгованості по договору так як така погашена 26.01.2022, що підтверджується випискою по рахунку, яка є належним і достовірним доказом здійснення платежу. Більше того, сума і призначення платежу чітко відповідає наказу суду, виданому 19.01.2022 на виконання рішення суду у справі № 914/230/21 та відкритому виконавчому провадженню наявність інших платежів в межах інших виконавчих проваджень не є підставою позову у цій справі та не підлягає дослідженню судом.
Зауважень до розрахунку заявленої до стягнення суми та до визначених позивачем періодів судом не встановлено, а відповідачем свого контррозрахунку не подано.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене вище, суд зазначає про обгрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача.
У позовній заяві вказано орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, а саме 34 065,12 грн.
На підтвердження заявленого долучено договір № 01/30/11 про надання правової допомоги від 23.12.2020, додаток № 2 до договору про продовження строку дії договору до 31.12.2022 і про погодження умов щодо обсягу правової допомоги та її вартості, ордер на надання правничої допомоги від 18.02.2022, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.03.2016.
Водночас у позовній заяві вказано, що додаткові докази будуть подані в строки, визначені ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Тому суд не вирішує заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на стадії постановлення рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (ідентифікаційний код юридичної особи 23269555, 79026, Львівська обл., місто Львів, вулиця Козельницька, будинок 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промекс 21» (ідентифікаційний код юридичної особи 35589385, 61003, Харківська обл., місто Харків, вулиця Кооперативна, будинок 28) 135 026,38 грн інфляційних втрат, 36 458,51 грн 3 % річних, 2 572,27 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 30.08.2022.
Суддя Матвіїв Р.І.