Справа № 489/1027/22
Провадження № 2/489/1284/22
Іменем України
30 серпня 2022 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Костюченко Г.С.,
із секретарем судових засідань - Ревицькою Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ленінського районного суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення безпідставно набутих коштів,
Представник позивача звернулася до суду з позовом, яким просить: стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 10864,30 грн., інфляційні витрати у розмірі 519,99 грн.,три відсотки річних у розмірі 194,66 грн., всього на суму 11578,55 грн., крім того стягнути з Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1374,92 грн., інфляційні витрати в розмірі 65,81 грн., три відсотки річних у розмірі 24,64 грн., всього на суму 1465,37 грн., а також стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 992,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Мотивуючи вимоги тим, що 06 лютого 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 889, щодо звернення стягнення на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № NKXRRX 11040065 від 23.02.2008 р., яка утворилася за період з 23.02.2008 р. по 18.01.2017 р., в розмірі 66 223,34 грн., яка складається з залишку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1403,33 грн., залишку заборгованості за відсотками у розмірі 312,79 грн., комісії у розмірі 817,65 грн., пені у розмірі 60536,08 грн., штрафу у розмірі 3153,49 грн., а також стягнення суми витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3000,00 грн., а всього - 69223,34 грн. На підставі вказаного виконавчого напису постановою державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 03.07.2017 р. відкрито виконавче провадження № 54226318 та 31 січня 2018 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію,стипендію та інші доходи боржника, направлено для виконання до Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області та стягнуто з пенсійних виплат ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 10864,30 грн. та на користь Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) грошові кошти у розмірі 1374,92 грн. Проте рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2021 року вказаний вище виконавчий напис нотаріуса було визнано таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням того, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, тому стягнуті з нього, під час виконання виконавчого напису, грошові кошти є такими, що набуті відповідачами, без достатньої правової підстави.
Від представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» - Шевченко А.О. надійшли пояснення, відповідно яких він заперечує проти задоволення позову в частині стягнення з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. Зазначає, що вимоги позивача у цій частині є необґрунтованими обсягу наданих послуг, витрати на професійну правничу допомогу неспівмірні із позовними вимогами і реальним обсягом робіт адвоката, крім того відсутні належні докази щодо розрахунків позивача з адвокатом, а тому відсутні підстави для задоволення вимог в цій частині.
Ухвалою суду від 21.02.2022 року, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребувано докази.
Ухвалою суду від 21.07.2022 року, призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. На позовних вимогах наполягає. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» в судовому засіданні в режимі відео - конференції заперечував проти задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення грошових коштів на правову допомогу.
Представник відповідача - представник Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, заслухавши представника відповідача - Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 06 лютого 2017 року, був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 889, щодо звернення стягнення на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № NKXRRX 11040065 від 23.02.2008 р., яка утворилася за період з 23.02.2008 р. по 18.01.2017 р., в розмірі 66 223,34 грн., яка складається з залишку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1403,33 грн., залишку заборгованості за відсотками у розмірі 312,79 грн., комісії у розмірі 817,65 грн., пені у розмірі 60536,08 грн., штрафу у розмірі 3153,49 грн., а також стягнення суми витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3000,00 грн., а всього - 69223,34 грн.
03 липня 2017 року постановою державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 54226318.
Постановою головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31 січня 2018 року, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує доходи від Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Згідно довідки Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області, з пенсії ОСОБА_1 здійснено відрахування по виконавчому провадженню № 54226318на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у розмірі 10864,30 грн. та на користь Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у розмірі 1374,92 грн.
Згідно Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2021 року, позов представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» було задоволено, виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 06 лютого 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 889, щодо звернення стягнення на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № NKXRRX 11040065 від 23.02.2008 р., яка утворилася за період з 23.02.2008 р. по 18.01.2017 р., в розмірі 66 223,34 грн., яка складається з залишку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1403,33 грн., залишку заборгованості за відсотками у розмірі 312,79 грн., комісії у розмірі 817,65 грн., пені у розмірі 60536,08 грн., штрафу у розмірі 3153,49 грн., а також стягнення суми витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3000,00 грн., а всього - 69223,34 грн., визнано таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правовими позиціями Верховного Суду України у справах №6-122цс14 та №6-88цс13 визначено, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно ст. 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Оскільки, рішенням суду від 10 червня 2021 року, вказаний вище виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню суд дійшов висновку, що стягнення на його підставі грошових кошів з позивача на корись Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» є протиправним, а тому позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягають задоволенню. При цьому, суд враховує, що вказана безпідставно набута сума не підпадає під перелік випадків, коли безпідставно набуте не підлягає поверненню відповідно до вимог ст.1215 ЦК України.
Отже, з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь позивача належить стягнути безпідставно набуту суму в розмірі 10864 грн. 30 коп.
Крім того, згідно із ч.2 ст.1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей, нараховуються проценти за користування ними.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами, боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Одночасно, постановою від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду підтвердила правильність висновку, який викладений у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 про те, що ст.625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три відсотки річних від простроченої суми, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
Окрім того, ч.2 ст. 625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь позивача належить стягнути інфляційні витрати у розмірі 519,99 грн., три відсотки річних у розмірі 194,66 грн.
Грошові кошти, які були утримані з позивача на користь Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а саме: витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 151,00 грн. та виконавчий збір у розмірі 1223,92 грн., стягнуті не на користь відповідача та не є безпідставно набутими, оскільки підставою їх набуття є чинні постанови виконавця у виконавчому провадженні № 54226318. Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій.
За викладених обставин, відсутні підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення з Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) грошових коштів у розмірі 1374,92 грн., інфляційні витрати в розмірі 65,81 грн., три відсотки річних у розмірі 24,64 грн., всього на суму 1465,37 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
На підтвердження судових витрат суду надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ № 1062408 від 31.01.2022.
Однак, в порушення вимог ст. 137 ЦПК України, позивачем не надано квитанції про сплату за послуги адвоката, договору про надання правової допомоги, тощо, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому зАкціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 992 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користьОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 10864,30 грн., інфляційні витрати у розмірі 519,99 грн., три відсотки річних у розмірі 194,66 грн., а всього 11578,55 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користьОСОБА_1 сплачений судовий сбір у розмірі 992 грн. 40 коп.
В задоволенні позовних вимог про стягнення з Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користьОСОБА_1 безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1374,92 грн., інфляційних витрат в розмірі 65,81 грн., трьох відсотків річних у розмірі 24,64 грн. відмовити.
В задоволенні позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» та Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користьОСОБА_1 , витрат на правничу допомогу - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевского, 1Д.
Відповідач: Інгульський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Г.С. Костюченко
Повний текст судового рішення складено «30» серпня 2022 року.