Справа № 487/1970/22
Провадження № 1-кп/487/547/22
29.08.2022 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження №12022153030000166 від 03.06.2022 за обвинувченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, не працюючого, неодруженого, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
зі сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4 ,
зі сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5
У невстановений під час досудового розслідування дату, час та місце, у невстановлений під час досудового розслідування особи, ОСОБА_3 незаконно придбав наркотичну речовину, а саме: особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, масою не меньше 6,374 г, який в подальшому зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , для власного вживання без мети подальшого незаконного збуту до моменту вилучення працівникам поліції.
Так, 22.04.2022 в період часу з 07:56 по 09:47 години під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , працівниками поліції було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонео - канабіс, вагою 6,374 г.
Вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб, ОСОБА_3 незаконно зберігав за місцем свого проживання для особистого вживання без мети незаконного збуту.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
01.07.2022 в даному кримінальному провадженні між прокурором Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до даної угоди прокурор Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_4 , який на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12022153030000166 від 03.06.2022 і обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди, щодо формулювання підозри, всіх істотних для данного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_3 .
Також, сторонами угоди визначене узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинен понести за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України у вигляді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначено покарання, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч.3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винувасті, суд виходить з наступного:
Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до кримінальних проступків.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що він цілком розуміє характер обвинувачення та повністю визнає свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. Крім того зазначив, що розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 ч. 2 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згоден з видом покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затверджені угоди.
Суд, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, прогроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді та дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість укладення угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_3 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання за ч.1 ст. 309 КК України, в межах санкції інкримінованої статті, у вигляді 1 року обмеження волі.
Відповідно до роз'яснень п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно ч.3 ст. 75 КК України визначаються виключно судом.
Таким чином, з урахуванням визнання ОСОБА_3 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повному обсязі, а також враховуючи ступеня тяжкості вчиненого кримінального проступку, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває, неодружений, має на утриманні малолітню дитину, не працює, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на 1 рік, з покладенням обов'язків відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи №СЕ19/115-22/3062-НЗПРАП від 02.05.2022 в розмірі 1029,72 грн.
Керуючись ст. ст. 369-374 КПК України, суд
Затвердити угоду при визнання винуватості від 01.07.2022, укладену між прокурором Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12022153030000166 від 03.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази: особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, вагою в перерахунку на висушену речовину 6,374 г. (вагою після проведення експертизи 5,719 г), який знаходиться в спеціальному пакеті №ВУМ 1000208 та №Р Р7129738, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області - знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи в розмірі 1029,72 грн.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обмеження права оскарження вироку визначені ч.2 ст. 473 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1