Справа № 476/207/22
Провадження № 2/476/105/2022
23.08.2022 року с.м.т. Єланець
Єланецький районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого-судді Чернякової Н.В.
за участю секретаря Минаєвої Н.П.
розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
08.06.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.08.2020 року між ним та АТ "Перший Український Міжнародний Банк" укладено договір № 1001660115001 на загальну суму 100000 грн. на 24 місяці, процентна ставка за користування кредитом - 0,01% річних.
01.11.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинив виконавчий напис № 36301 про стягнення з нього на користь акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості на загальну суму 106033,76 грн.
03.12.2021 року на підставі вищевказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 67754693.
На початку 2022 року від приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. він отримав копію вищевказаної постанови, із якої слідує, що з нього на користь відповідача стягується борг в сумі 106033,76 грн., основної винагороди приватного виконавця - 10628,37 грн.
Вважає, що виконавчий напис № 36301 від 01.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено з порушенням вимог законодавства, що регулюють правовідносини щодо вчинення виконавчих написів, зокрема, зазначив, що виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, та вчинений без належної перевірки безспірності боргу.
Посилаючись на вказані обставини, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 01 листопада 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., зареєстрований в реєстрі за № 36301, про стягнення з нього на користь акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості на загальну суму 106033,76 грн. та стягнути судові витрати по справі.
Ухвалою від 10.06.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
10.06.2022 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області зупинено стягнення в межах виконавчого провадження №67754693, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича, з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича від 01.11.2021 року за №36301 про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості у розмірі 106283,76 грн. до набрання рішенням суду законної сили.
10.06.2022 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича (пр-т Григоренка, буд. 15, прим. № 3, м. Київ, 02068) належним чином засвідчену копію нотаріальної справи по вчиненню виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за № 36301 від 01.11.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користьакціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості у розмірі 106033,76 грн.
10.06.2022 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області витребувано від приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича (вул. Садова, буд. 1 офіс 307 м. Миколаїв, 54001) належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 67754693 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса зареєстрованого в реєстрі за № 36301 від 01.11.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості у розмірі 106033,76 грн.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, до суду направили заяву про слухання справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, до суду направив заяву про визнання позовних вимог та стягнення з акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" 50 відсотків від суми судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову. Справу просив розглянути без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами.
Третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. в судове засідання не з'явився, до суду направив заяву про слухання справи в його відсутність та ухвалити рішення згідно чинного законодавства України.
Третя особа без самостійних вимог - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А.Д. у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Як вбачається з матеріалів справи 20.08.2020 року між позивачем ОСОБА_1 та АТ "Перший Український Міжнародний Банк" укладено договір № 1001660115001 на загальну суму 100000 грн. на 24 місяці, процентна ставка за користування кредитом - 0,01% річних. (а.с. 45).
28.10.2021 року представник АТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. з заявою про вчинення виконавчого напису (а.с. 46).
01.11.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинив виконавчий напис № 36301 про стягнення з позивача на користь акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості на загальну суму 106283,76 грн. Також стягнуто з позивача плату за вчинення виконавчого напису нотаріуса в розмірі 250 грн. (а.с. 13, 44).
03.12.2021 року на підставі вищевказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. відкрито виконавче провадження № 67754693 (а.с. 12).
03.12.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. стягнуто з ОСОБА_1 основу винагороду в сумі 10628,37 грн. (а.с. 12).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. від 13.12.2021 року звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , стягнуто з останнього витрати виконавчого провадження в розмірі 369 грн. та основну винагороду приватного виконавця в розмірі 10628,38 грн. (а.с. 8).
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів врегульована Главою 14 Закону України "Про нотаріат" та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Згідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
Відповідно до п.19 ст.34 Закону України "Про нотаріат", виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Згідно із ст.87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до приписів якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до п.п.1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172 затверджений Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Зокрема, для одержання виконавчого напису подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався нотаріально посвідчених договорів.
При цьому стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Як роз'яснено у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні" при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України "Про нотаріат", виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що кредитний договір № 1001660115001 від 20.08.2020 року укладений між ним та АТ "Перший Український Міжнародний Банк", відповідно до якого і вчинявся оспорюваний виконавчий напис, нотаріально у його присутності не посвідчувався. А тому, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника вважає, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Також позивач зазначає, що відповідач звертаючись до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на підтвердження розміру боргу в сумі 106033,76 грн., надав виписку з рахунку із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором № 1001660115001 (а. с. 47).
Разом з тим відповідач не надав нотаріусу доказів отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень виконання зобов'язання, що позбавило останнього як права заперечити проти вчинення виконавчого напису, так і подати нотаріусу докази на підтвердження своїх заперечень.
Позивач вказував, що не отримував письмової вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором № 1001660115001 від 20.08.2020 року. Вказана вимога відсутня також в наданих суду документах, на підставі яких вчинено виконавчий напис від 01.11.2021 року. Вказані доводи не спростовано відповідачем та не надано суду належних доказів, що підтверджують отримання позивачем письмової вимоги АТ "Перший Український Міжнародний Банк" про погашення заборгованості.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на викладене, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за поданими стягувачем документами, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
А тому, з урахуванням ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).
Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру як зазначено у виконавчому написі, чи направлено та отримано позивачем вимогу відповідача про сплату заборгованості за кредитним договором.
Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
За таких обставин, суд вважає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
До того ж, 10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору та засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, про визначення нечинним і скасування п.1 та п.2 Постанови КМУ №662 від 26 листопада 2014 року визнано незаконним та нечинним розділ Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин, а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.
Тобто, на час вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. виконавчого напису від 01 листопада 2021 року, редакція вищевказаного Переліку передбачала можливість його вчинення лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач не надав приватному нотаріусу оригінал нотаріально посвідченої угоди.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 305/2082/14-ц від 15.01.2020.
Отже, з викладеного вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 01.11.2021 року, тобто після набрання законної сили Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14. Укладений між банком і позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально. Будь-які докази на спростування даного факту матеріали справи не містять.
Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно приписів ч. 1 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Суд, у відповідності до ч. 5 ст. 206 ЦПК України, приймає визнання позову відповідачем у даній цивільній справі, і вважає, що таке визнання позову не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи всі обставини справи у їх сукупності, а також, виходячи з визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь сплаченого судового збору в розмірі 1488,60 грн. (а.с. 4, 7) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3700 грн. (а.с. 53).
Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи(частина 4 статті 137 ЦПК України).
У разі задоволення позову судові витрати, в тому числі і витрати на правничу допомогу, покладаються на відповідача (пункт 2 частини 2 статті 141 ЦПК України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, суд, зокрема, враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (частина 3 статті 141 ЦПК України).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано договір про надання професійної правничої допомоги від 06.06.2022 року (а.с. 17, 51), орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 06.06.2022 року (а.с. 18, 52), квитанцію до прибуткового касового ордеру № 2 від 06.06.2022 року, із яких слідує, що позивачем сплачено 3700 грн. в рахунок витрат на правничу допомогу (а. с. 53).
Суд вважає розрахунок витрат на правничу допомогу обґрунтованим, співмірним складності справи, витраченого адвокатом часу, обсягу наданих послуг і виконаних робіт.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3700 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно положень частини першої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що заява відповідача про визнання позову подана до початку розгляду справи по суті, суд, на підставі вимог частини першої статті 141 та частини першої статті 142 ЦПК України, приходить до висновку, що позивачці необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а іншу частину витрат позивача по сплаті судового збору у розмірі 50 відсотків необхідно покласти на відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у даній справі, які складаються з суми сплаченого ним судового збору за подання клопотання про забезпечення позову в розмірі 496,20 грн., підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі, оскільки вказані витрати фактично понесені позивачем та підтверджені відповідними письмовими доказами, діючим законодавством не передбачено повернення частини вказаного судового збору позивачу (а.с. 7).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 142, 206, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 01 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 36301, про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості в розмірі 106033,76 грн.
Стягнути з акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4 код ЄДРПОУ 2368707086) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 4692 (чотири тисячі шістсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. судових витрат у справі.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що становить 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп., сплаченого ним при поданні позову, відповідно до квитанції № 8466-0634-8329-7800 від 06.06.2022 року.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде виготовлено 02.09.2022 року.
Суддя Н.В.Чернякова