ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.08.2022Справа № 910/16806/21
За позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Мінераліз"
про визнання поруки припиненою
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Єременок О.В.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явились
Від відповідача: Нестеров Е.Г.
Від третьої особи: не з'явились
В судовому засіданні 25.08.2022 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний індустріальний банк" про визнання поруки припиненою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строк повернення коштів за договором № 49/17 від 23.08.2017 настав 12.04.2018, а отже в силу приписів ст. 559 ЦК України порука за договором № 49/17-П від 02.04.2018 припинилась 12.10.2018.
Ухвалою суду від 25.10.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
01.11.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 25.10.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
01.11.2021 від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи до участі у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.12.2021. Крім того, цією ж ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Мінераліз".
19.11.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що строк повернення кредитних коштів був обумовлений до 22.08.2018, а отже порука мала припинитись 22.02.2019, проте, оскільки, банк звернувся до суду з вимогою до поручителя 21.11.2018, в межах шестимісячного строку, порука не була припинена. Крім того, в судовому порядку з поручителя було стягнуто заборгованість за кредитним договором і саме при розгляді справи по стягнення він мав оспорювати дійсність поруки. Вказана позиція викладена в перелічених відповідачем постановах Верховного Суду.
25.11.2021 від представника ОСОБА_1 заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", до заяви не долучено докази надсилання учасникам справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про участь у судовому засіданні, призначеному на 02.12.2021 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
01.12.2021 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні призначеному на 02.12.2021
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 відкладено підготовче засідання 20.01.2022.
10.01.2022 від представника ОСОБА_1 заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 відмовлено у задоволенні вище вказаної заяви представника ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2022.
Протокольною ухвалою від 17.02.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.03.2022.
Судове засідання 10.03.2022 не відбулось, в зв'язку з чим ухвалою суду від 09.08.2022 сторін викликано в судове засідання 25.08.2022.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання 25.08.2022 не з'явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.
Неявка позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 25.08.2022 представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник відповідача просив у позові відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
23.08.2017 Публічним акціонерним товариством "Комерційний Індустріальний Банк" (кредитор) та Приватним підприємством "Мінераліз" (позичальник) укладено договір № 49/17 про надання авансового овердрафту за поточним рахунком, відповідно до умов якого ПП "Мінераліз" встановлено максимальний ліміт авансового овердрафту у розмірі 5000000,00 грн. зі сплатою процентів за користування овердрафтом у розмірі 22 % річних.
Додатковими угодами до кредитного договору № 49/17 від 23.08.2017 року, а саме: додатковою угодою № 1 від 29.03.2018 року, № 2 від 16.04.2018 року, № 3 від 11.05.2018 року, № 4 від 11.06.2018 року, № 5 від 11.07.2018 року, № 6 від 31 липня 2018 року, вносились зміни до кредитного договору, відповідно яких серед іншого змінювався графік зниження ліміту овердрафту, максимальний ліміт авансового овердрафту був збільшений та встановлений у розмірі 9000000,00 грн.
Згідно п. 1.2 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 6 максимальний ліміт овердрафту за цим договором встановлюється в розмірі 9000000,00 грн.
В п. 1.3 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 5 зазначено, що максимальний період безперервного користування овердрафтом позичальника з закінченням якого має бути погашена вся заборгованість за овердрафтом не повинен перевищувати 22.08.2018. Початком перебігу безперервного користування овердрафтом вважається перший день починаючи з якого виникла та безперервно існувала заборгованість позичальника за овердрафтом. Датою закінчення періоду безперервного користування овердрафтом вважається день по закінченні якого на поточному рахунку зафіксована відсутність заборгованість позичальника за овердрафтом.
Як визнано сторонами в їх заявах по суті спору відповідач виконав свої договірні зобов'язання за кредитним договором, відкривши ПП «Мінераліз» поточний рахунок № НОМЕР_1 з авансуванням овердрафту в межах ліміту.
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
02 квітня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний Індустріальний Банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 49/17-П, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання Приватним підприємством "Мінераліз" (позичальник) в повному обсязі зобов'язання за договором № 49/17 від 23.08.2017 про надання авансового овердрафту за поточним рахунком, укладеним між кредитором та позичальником, та укладених додаткових угод до нього № 1 від 29.03.2018, № 2 від 16.04.2018, № 3 від 11.05.2018, 4 від 08.06.2018, № 5 від 11.07.2018, № 6 від 31.07.2018 та тих додаткових угод, що будуть укладені в майбутньому протягом строку його дії, згідно з яким позичальнику надається кредит на умовах авансового овердрафту в розмірі 9000000,00 грн, на термін до 22.08.2018 включно зі сплатою процентів в розмірі 22% річних, з погашенням згідно умов кредитного договору та всіх додаткових угод до нього, зі сплатою інших платежів, передбачених кредитним договором та відшкодування збитків кредитора, пов'язаних з невиконанням (несвоєчасним виконанням) позичальником зобов'язань за кредитним договором. У разі порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором процентна ставка за користування кредитними коштами збільшується на 10% річних і нараховується виключно на прострочену суму кредиту, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчується у день погашення простроченої суми кредиту
11.05.2018, 11.06.2018, 11.07.2018, 31.07.2018 між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ОСОБА_1 укладено відповідно додаткові угоди № 1, № 2, № 3 та № 4 до договору поруки № 49/17-П від 02.04.2018 року, якими внесено зміни до п. 1.1. договору поруки.
Позивач просить визнати припиненою поруку за договором поруки від 02.04.2018 № 49/17-П, оскільки, згідно приписів ч. 4 ст. 559 ЦК України, в чинній на момент виникнення правовідносин редакції, відповідач в межах шестимісячного строку на звернення з вимогою за договором поруки до позивача не звернувся. Як зазначає позивач, порука припинилась 12.10.2018, натомість відповідач з відповідною вимогою до суду звернувся лише 19.11.2018.
Згідно частини 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Приписами ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини 4 ст. 559 ЦК України (в чинній станом на квітень 2018 року редакції) порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.
Як вбачається з п. 1.3 кредитного договору в останній (чинній) редакції максимальний період безперервного користування овердрафтом позичальника з закінченням якого має бути погашена вся заборгованість за овердрафтом не повинен перевищувати 22.08.2018.
Отже, перебіг шестимісячного строку на звернення в судовому порядку з вимогою до поручителя починається з 23.08.2018 та закінчується 22.02.2019.
Сторонами не заперечується, не оспорюється та визнається у заявах по суті спору та обставина, що кредитор звернувся з позовними вимогами до поручителя 19.11.2018.
А отже, суд дійшов висновку, що звернення відбулось в межах шестимісячного строку.
Крім того, при розгляді справи № 755/17770/18 за позовом Акціонерного товариства "Комерційний індустріальний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13.08.2019, яке в частині було залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.12.2019 встановлено: " … посилання представника відповідача, що порука припинена в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України, судом не приймаються до уваги за наступних підстав. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. В разі не встановлення в договорі поруки строку припинення поруки вона припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимогу протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, визначеного кредитним договором строку повернення кредиту. Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України, від 12 вересня 2012р. по справі № 6-98цс12, від 17 вересня 2014р. по справі № 6-6цс14. Враховуючи визначу кредитним договором та договором поруки дату виконання зобов'язання 22.08.2018 року, та беручи до уваги, що договором поруки не визначено строку її припинення, останнім днем пред'явлення вимоги до поручителя з метою захисту порушеного права, враховуючи положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, є дата 22.02.2019 року. Закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 2-1283/11. При цьому із матеріалів справи убачається, що АТ «Комерційний Індустріальний Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , як поручителя ПП «Мінереліз», 21.11.2018 року, тобто в межах визначеного законом шестимісячного строку з дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між АТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ПП «Мінераліз», який також обумовлений договором поруки.".
Отже, при розгляді справи № 755/17770/18 судом уже досліджувались та встановлювались обставини щодо дійсності поруки та строків її можливого припинення.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також, судом враховується позиція Великої Палати Верховного суду, викладена у п. 50-52, 63, 66 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: "Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов'язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов'язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов'язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов'язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення. Після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася. Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.
Також в п. 67 вищезазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (частина друга статті 423 ЦПК України), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України).
Судом при розгляді справи № 755/17770/18 встановлено, що АТ «Комерційний Індустріальний Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , як поручителя ПП «Мінереліз», 21.11.2018 року, тобто в межах визначеного законом шестимісячного строку з дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між АТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ПП «Мінераліз», який також обумовлений договором поруки.
Крім того, вказані обставини підтверджуються умовами укладеного кредитного договору та договором поруки.
З огляду на все вищезазначене, позивачем не надано суду належних, допустимих та вірогідних доказів припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, що зумовлює відмову у позові.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Отже, з урахуванням вище зазначеного, суд дійшов висновку про відмову в позові.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
У позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Акціонерного товариства "Комерційний індустріальний банк" (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 6, код ЄДРПОУ 21580639) про визнання припиненою поруки ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством "Комерційний індустріальний банк" за договором поруки № 49/17-П, укладеним 02.04.2018 між Акціонерним товариством "Комерційний індустріальний банк" та ОСОБА_1 на забезпечення виконання Приватним підприємством "Мінералз" зобов'язань перед Акціонерним товариством "Комерційний індустріальний банк" за договором № 49/17 від 23.08.2017 про надання авансового овердрафту за поточним рахунком - відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 30.08.2022
Суддя І.В.Усатенко