ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.08.2022Справа № 910/17918/21
За позовомКомпанії «Дзе Кока-Кола Компані» (The Coca-Cola Company)
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої з Чорноголовки-Аквалайф» (Общество с ограниченной ответственностью «Напитки из Черноголовки-Аквалайф») 2. Держаного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»
провизнання недійсною міжнародної реєстрації на торговельну марку
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:Потоцький М.Ю.
від відповідача 1:не з'явився
від відповідача 2:не з'явився
Компанія «Дзе Кока-Кола Компані» (The Coca-Cola Company) (надалі - «Компанія») звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої з Чорноголовки-Аквалайф» (Общество с ограниченной ответственностью «Напитки из Черноголовки-Аквалайф») (надалі - «Товариство») та Держаного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (надалі - «Укрпатент») про:
- зобов'язання відповідача 1 припинити порушення прав позивача на торговельну марку за свідоцтвом України №535 та знак «FANTA», визнаний добре відомим;
- визнання недійсною повністю на території України належної відповідачу 1 міжнародної реєстрації №1549319 на торговельну марку «FANTOLA»;
- зобов'язання Держаного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» повідомити Міжнародне Бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсною повністю та території України міжнародної реєстрації №1549319 на торговельну марку «FANTOLA».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реєстрація торговельної марки «FANTOLA» за міжнародною реєстрацією №1549319 здійснена із порушенням законодавства України, оскільки не відповідає умовам надання правової охорони, а також проведена з порушенням прав інтелектуальної власності позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання на 09.03.2022, зупинено провадження у справі №910/14430/21 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.
16.11.2021 представником позивача до канцелярії суду подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд:
- заборонити відповідачу 1 здійснювати будь-які дії з передачі іншим особам повністю чи частково виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку «FANTOLA» за міжнародною реєстрацією №1549319 та відмовлятись повністю або частково від охорони в Україні торговельної марки «FANTOLA» за міжнародною реєстрацією №1549319 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;
- зобов'язати відповідача 2 повідомити Міжнародне Бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про тимчасову заборону відповідачу 1 здійснювати будь-які дії з передачі іншим особам повністю чи частково виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку «FANTOLA» за міжнародною реєстрацією №1549319 та відмовлятись повністю або частково від охорони в Україні торговельної марки «FANTOLA» за міжнародною реєстрацією №1549319 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 вказану заяву позивача задоволено повністю.
15.02.2022 від арбітражного суду московської області надійшла ухвала про неможливість виконання судового доручення іноземного суду від 26.01.2022 у справі №А41-1000/2022 разом з направленим Господарським судом міста Києва пакетом документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Представником відповідача 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому Укрпатент зазначає, що за результатами проведення кваліфікаційної експертизи торговельної марки «FANTOLA» за міжнародною реєстрацією №1549319 було встановлено, що вона відповідає умовам надання правової охорони і надано таку охорону в повному обсязі на території України, де така міжнародна реєстрація діє з 08.06.2020.
Протокольною ухвалою суду від 13.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.08.2022.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Згідно статті 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
З метою належного повідомлення відповідача 1 про розгляд даної справи, судом було направлено судове доручення до арбітражного суду московської області разом з пакетом документів в перекладі на російську мову.
Проте, 15.02.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла ухвала арбітражного суду московської області від 26.01.2022 у справі №А41-1000/2022 про неможливість виконання судового доручення Господарського суду міста Києва про вручення Товариству документів.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан.
Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Мін'юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією та республікою білорусь.
Відтак, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, суд не здійснював повідомлення відповідача 1 про розгляд даної справи засобами поштового зв'язку та не звертався повторно з судовим дорученням про вручення документів.
Більш того, суд звертає особливу увагу на небажання арбітражного суду московської області сприяти у врученні направлених документів відповідачу 1, що мало своє вираження в ухвалі від 26.01.2022 у справі №А41-1000/2022, ще до моменту введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе господарський суд зазначає, що відповідач 1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі №910/17918/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, у поданому відзиві на позовну заяву виклав свої письмові пояснення, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності.
В судовому засіданні 17.08.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Компанія є власником наступних торговельних марок за свідоцтвами України:
- №535 від 15.06.1993 «FANTA», клас МКТП 32 «безалкогольні напої»;
- №7556 від 25.12.1996 «FANTA light», класи МКТП 5 «дієтичні і низькокалорійні безалкогольні напої, а саме: дієтичні напої для медичних цілей; напої лікувальні (лікарські); напої солодові молочні для медичних цілей» та 32 «безалкогольні напої (які включають дієтичні і низькокалорійні напої); склади для їх приготування»;
- №245352 від 10.08.2018 «», клас МКТП 32 «пиво; мінеральні і газовані води та інші безалкогольні напої; фруктові напої і фруктові соки; сиропи та інші складники для готування напоїв».
Рішенням Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 19.08.2015, затвердженим наказом Держаудитслужби №236-Н від 23.12.2015, знак для товарів та послуг «FANTA» визнано добре відомим з 31.12.2008.
Позивач вказує, що йому стало відомо про поширення правової охорони на торговельну марку «FANTOLA» за міжнародною реєстрацією №1549319, що зареєстрована за відповідачем 1, на територію України. На думку позивача, реєстрація зазначеної торговельної марки здійснена із порушенням чинного законодавства України, оскільки остання не відповідала умовам надання правової охорони, та проведена з порушенням прав інтелектуальної власності Компанії.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання недійсною повністю на території України належну Товариству міжнародну реєстрацію №1549319 на торговельну марку «FANTOLA», а також зобов'язання відповідача 2 повідомити Міжнародне Бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання її недійсною.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.
Як зазначає позивач, він звернувся до суду за захистом свого права як власника знаку для товарів і послуг «FANTA» за свідоцтвом України №535 від 15.06.1993 для товарів 32 МКТП, визнаного добре відомим.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у нього охоронюваного законом інтересу для звернення з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України ).
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 ГК України, ч. 1 ст. 494 ЦК України).
Згідно з п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 23.12.1993 відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки.
Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 6 вказаного Закону згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які:
- звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;
- складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;
- складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;
- є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;
- складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;
- відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.
Позначення, вказані в абзацах другому, третьому, четвертому, шостому та сьомому цього пункту, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака.
Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
Згідно ч. 1 ст. 4 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891, яка набула чинності для України 25.12.1991, з дати реєстрації, зробленої в Міжнародному бюро, у кожній зацікавленій договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо.
З огляду на наведене, позивач зазначає, що торговельна марка «FANTOLA» за міжнародною реєстрацією №1549319 не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки може ввести в оману щодо товару або особи яка виробляє товар, та є схожою до ступеня змішування зі знаком «FANTA» за свідоцтвом України №535, власником якого є позивач, то до предмету доказування у даній справі входять обставини щодо того, чи є знаки за оспорюваними свідоцтвами такими, що можуть ввести в оману щодо товару або особи, яка виробляє товар, а також чи є такі знаки схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком «FANTA» за свідоцтвом України №535.
Зокрема, позивач вважає, що порівнювані позначення є схожими у фонетичному, графічному та семантичному аспектах, а товари 32 класу МКТП, щодо яких зареєстровано торговельну марку за міжнародною реєстрацією №1549319, є тотожними та спорідненими з товарами 32 класу МКТП, для яких зареєстровано торговельну марку за свідоцтвом України №535 та визнано добре відомим знак «FANTA».
За змістом статті 492 Цивільного кодексу України торгівельна марка фактично носить вирізняльну функцію, тобто індивідуалізує виробника товарів і послуг з поміж інших осіб, які виробляють такі самі або споріднені товари (послуги), а сприйняття знаку на товари і послуги пересічним споживачем відіграє вирішальну роль при їх порівнянні і оцінюванні. Схожість до ступеня змішуваності базується на загальному враженні, що створюють знаки для товарів і послуг.
Суд відзначає, що у вирішенні спорів, пов'язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), з дотриманням принципів змагальності, рівності та диспозитивності господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта.
Статтею 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
На підтвердження власних доводів позивачем було долучено до матеріалів справи:
- висновок №201/21, складений експертом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності 17.11.2021 за результатами проведеного експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності;
- висновок №G-002-ТТМ/22 у сфері інтелектуальної власності, складений 04.03.2022 судовим експертом Ткачук Тетяною Миколаївною;
- висновок №29/01-2022 експертів за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 17.02.2022 (надалі - «Висновки»).
Так, на розгляд експертів були поставлені наступні питання:
- чи є позначення FANTOLA за міжнародною реєстрацією №1549319 схожим настільки, що його можна сплутати, зокрема, асоціювати з торговельною маркою FANTA за свідоцтвом України №535 та добре відомою торговельною маркою FANTA?
- чи є позначення FANTOLA за міжнародною реєстрацією №1549319 таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар?
За наслідками проведення експертиз у сфері інтелектуальної власності, експерти зробили наступні висновки:
- позначення FANTOLA за міжнародною реєстрацією №1549319 є схожим настільки, що його можна сплутати, зокрема, асоціювати з торговельною маркою FANTA за свідоцтвом України №535 та добре відомою торговельною маркою FANTA;
- позначення FANTOLA за міжнародною реєстрацією №1549319 є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар.
Під час проведення зазначених експертиз експерти у Висновках зазначали:
- всі товари 32 класу МКТП, для яких зареєстрована торговельна марка FANTOLA за міжнародною реєстрацією №1549319, є спорідненими товарами: безалкогольні газовані напої, відносно яких торговельна марка «Fanta» визнана добре відомою, згідно рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 19.08.2015 в Україні станом на 31.12.2008 та з товарами 32 класу МКТП, для яких зареєстровано торговельну марку FANTA за свідоцтвом України №535;
- зіставлення словесних позначень «Fanta» та «Fantola» свідчить про їх схожість за фонетичними ознаками, що зумовлено в першу чергу тотожністю звучання як на початку, так і наприкінці слів;
- позначення є фантазійними, що свідчить про їх семантичну схожість;
- позначення складаються з одного слова, має місце невелика кількість літер. 5/7 літер співпадають, літери розташовано горизонтально в один рядок, застосовані стандартні шрифти, використано латинську абетку; порівнювані позначення є схожими за графічними ознаками;
- одночасне використання схожих настільки, що їх можна сплутати, добре відомої торговельної марки Fanta та торговельної марки за свідоцтвом України №535 FANTA і позначення FANTOLA за міжнародною реєстрацією №1549319 може призвести до того, що у споживача виникне помилкова асоціація, що всі ці знаки належать Компанії, а продукція (газовані напої), відповідно, належать одному і тому ж виробнику; це може призвести до змішування діяльності господарюючих суб'єктів та ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє зазначені товари.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані позивачем Висновки, суд вважає, що зазначені висновки містять відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Так, при встановленні обставин щодо оманливості знаку та схожості до ступеня сплутування, судовими експертами досліджувались спорідненість (однорідність) товарів; схожість досліджуваних позначень; звукові (фонетичнні) ознаки; семантичні (смислові) ознаки; графічні (візуальні) ознаки; питання щодо можливості сплутування споживачем товарів різних виробників тощо.
З матеріалів справи вбачається, що Висновки складені кваліфікованими експертами відповідно до вимог чинного законодавства. У Висновках зазначено, що про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384 Кримінального кодексу України експерти обізнані.
Крім того, Висновки містять докладний опис проведених експертами досліджень, зроблені у результаті ним висновки та відповіді на питання, поставлені експертам, обґрунтовані, дані висновки складені у порядку, визначеному законодавством, а тому приймаються судом в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Суд відзначає, що відповідачами не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача щодо наявності порушених у нього прав внаслідок поширення правової охорони на торговельну марку FANTOLA за міжнародною реєстрацією №1549319.
Обставини, зазначені в абзаці п'ятому пункту 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та в абзаці другому пункту 3 цієї ж статті Закону, є самостійними підставами для відмови в наданні правової охорони.
Разом з тим наведений припис абзацу п'ятого пункту 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» є абсолютним критерієм для відмови в наданні правової охорони та стосується виключно змісту самого заявленого на реєстрацію позначення (його власної видимої оманливості), тоді як можливість сплутування з іншими раніше зареєстрованими або заявленими на реєстрацію знаками інших осіб як відносний критерій та наслідки цього (зокрема, щодо можливості введення в оману) мають правове значення при застосуванні пункту 3 статті 6 та пункту 5 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог Компанії про зобов'язання Товариства припинити порушення прав Компанії «Дзе Кока-Кола Компані» (The Coca-Cola Company) на торговельну марку за свідоцтвом України №535 та знак «FANTA», визнаний добре відомим, а також визнання недійсною повністю на території України належну Товариству міжнародну реєстрацію №1549319 на торговельну марку «FANTOLA».
При цьому, суд звертає увагу на те, що можливість захисту порушеного права позивача шляхом припинення дій, що порушують його права, є такими, що узгоджуються з положеннями статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», оскільки фактично є не забороною діяльності, а є лише забороною використання знаків, які призводять до сплутування у діяльності різних осіб.
Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» установа - центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності. В ст. 2 цього Закону встановлено, що установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, зокрема, здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 4 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачено, що обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Відповідно до пункту 2.3 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 №10 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2002 за №64/6352 (далі - Положення), у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо припинення дії свідоцтва повністю або частково.
Згідно з частинами (1) і (2) статті 9 Мадридської угоди міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891 відомство країни власника також повідомляє Міжнародне бюро про анулювання, виключення з реєстру, відмови від охорони, передачі прав та інші зміни, внесені в запис про реєстрацію знака у національному реєстрі, якщо ці зміни стосуються також міжнародної реєстрації.
Бюро вносить ці зміни до Міжнародного реєстру і, в свою чергу, повідомляє про них відомства Договірних країн, а також публікує їх у своєму журналі.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про зобов'язання відповідача 2 повідомити Міжнародне Бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсною повністю та території України міжнародної реєстрації №1549319 на торговельну марку «FANTOLA» є похідними від вимоги визнання недійсною повністю на території України належну Товариству міжнародну реєстрацію №1549319 на торговельну марку «FANTOLA», а тому є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції бере до уваги, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Водночас, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та ін.).
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача 1, оскільки спір виник з його вини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Компанії «Дзе Кока-Кола Компані» (The Coca-Cola Company) задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Напої з Чорноголовки-Аквалайф» (Общество с ограниченной ответственностью «Напитки из Черноголовки-Аквалайф») (ідентифікаційний код суб'єкта господарювання 1125031003866, юридична адреса: 142432, російська федерація, московська обл., м. черноголовка, вул. Соєдінітельная, 2, прим. 34) припинити порушення прав Компанії «Дзе Кока-Кола Компані» (The Coca-Cola Company) на торговельну марку за свідоцтвом України №535 та знак «FANTA», визнаний добре відомим.
3. Визнати недійсною повністю на території України належну Товариству з обмеженою відповідальністю «Напої з Чорноголовки-Аквалайф» (Общество с ограниченной ответственностью «Напитки из Черноголовки-Аквалайф») (ідентифікаційний код суб'єкта господарювання 1125031003866, юридична адреса: 142432, російська федерація, московська обл., м. черноголовка, вул. Соєдінітельная, 2, прим. 34) міжнародну реєстрацію №1549319 на торговельну марку «FANTOLA».
4. Зобов'язати Держане підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (01601, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 1; ідентифікаційний код 31032378) повідомити Міжнародне Бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсною повністю та території України міжнародної реєстрації №1549319 на торговельну марку «FANTOLA». Видати наказ.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої з Чорноголовки-Аквалайф» (Общество с ограниченной ответственностью «Напитки из Черноголовки-Аквалайф») (ідентифікаційний код суб'єкта господарювання 1125031003866, юридична адреса: 142432, російська федерація, московська обл., м. черноголовка, вул. Соєдінітельная, 2, прим. 34) на користь Компанії «Дзе Кока-Кола Компані» (The Coca-Cola Company) (1 Coca Cola P1 SE, Atlanta, GA 30313) судовий збір у розмірі 7 945 (сім тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 00 коп. Видати наказ.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.08.2022.
Суддя В.П. Босий