номер провадження справи 5/48/22
29.08.2022 Справа № 908/495/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” (вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070; код ЄДРПОУ 20474912)
До відповідача: Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” (вул. Перемоги, буд. 97-А, м. Запоріжжя, 69005; адреса для листування: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17; код ЄДРПОУ 13490997)
про стягнення 51 844,21 грн.,
Без виклику представників сторін
21.02.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” до Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” про стягнення 51 844,21 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2022 справу №908/495/22 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 17.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/495/22 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/48/22 ат вирішено дату розгляду справи по суті визначити у відповідній ухвалі суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.
Ухвалою від 21.06.2022 задоволено клопотання відповідача, поновлено пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 05.07.2022.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 21.06.2022 розпочато розгляд справи по суті з 05.07.2022 без проведення судового засідання.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу на суму 51 844,21 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить суд позов задовольнити.
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву від 13.06.2022 за вих. №1969, згідно якого відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме в розмірі 38 560,19 грн., оскільки позивачем пред'явлені позовні вимоги та заявлено до стягнення суму матеріальної шкоди без урахування коефіцієнту фізичного зносу, що є неправомірним. Відповідачем надано до відзиву розрахунок коефіцієнта фізичного зносу, який становить 0,43% та зазначено, що розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу марки Toyota Rav 4 д.р.н.з. НОМЕР_1 складає 41 060,19 грн. та враховуючи франшизу в сумі 2 500,00 грн., то сума матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП повинна складати 38 560,19 грн., яка визнається відповідачем.
Запропоновану надати ухвалою від 21.06.2022 №908/495/22, письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, позивачем суду не надано.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, без виклику представників сторін, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 72437а0кє (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням наземним транспортним засобом «Тoyota Rav 4»д/нАА2538ХК.
У відповідності, до умов вказаного договору страхування Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
Згідно частини 2 статті 8 Закону України “Про страхування” страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору
12.03.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів засобом «Тoyota Rav 4» д/н НОМЕР_1 та «Mercedes-Benz МI350» д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ "УАСК "АСКА" згідно полісу № 140597017.
Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва по справі 757/14635/21 -п, ОСОБА_2 визнано винною у чиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
З заявою від 12.03.2021 про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона до ПрАТ «СК «АРКС».
Загальна вартість запчастин та ремонтних робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу «Тoyota Rav 4» д/н НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку-фактури № ST21000786 від 19.03.2021, складеного ТОВ "Автосаміт на Столичному" становить 54 344,21 грн.
На підставі заяви Страхувальника та наданих потерпілою особою документів складено страховий акт № АRX2748406 від 30.03.2021 на суму 54 344,21 грн.
Згідно вказаного страхового акту АТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 54 344,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 765977 від 31.03.2021.
Отже, позивач виконав свої зобов'язання перед Страхувальником згідно умов Договору.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Mercedes-Benz МI350» д/н НОМЕР_2 застрахована у ПрАТ “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” на підставі полісу серії ЕР №140597017 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом серії ЕР №140597017 передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну -130 000,00 грн., франшиза - 2 500,00 грн.
Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна або сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Позивач направив на адресу відповідача заяву (претензію) від 28.04.2021 за вих. №ЕЛ_00012567 про виплату страхового відшкодування в сумі 54 344,21 грн.
Проте відповідачем вказана претензія залишена без виконання та відповіді.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву від 13.06.2022 за вих. №1969, згідно якого відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме в розмірі 38 560,19 грн., оскільки позивачем заявлено до стягнення суму матеріальної шкоди без урахування коефіцієнту фізичного зносу, що є неправомірним.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Отже, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України № 1961-ІV має сплатити страховик як страхове відшкодування.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй Постанові по справі №910/3867/16 від 06.02.2018.
У п.7.38 Методики зазначено, що значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових КТЗ;
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
У п. 7.39 Методики вказані винятки застосування Ез (коефіцієнту фізичного зносу) при експлуатації транспортного засобу менше визначених строків у п. 7.38 Методики.
Згідно п.п. б п. 7.39 Методики, винятками стосовно використання зазначених вимог є складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)).
Кузов легкового автомобіля - частина автомобіля, яка призначена для розміщення двигуна, багажу, водія та пасажирів (згідно ДСТУ 2885-94).
На підтвердження того, що кузов транспортного засобу марки «Тoyota Rav 4» д/н НОМЕР_1 відновлювався ремонтом до ДТП, що сталась 12.03.2021, представником ПрАТ «УАСК «АСКА» - адвокатом Винокуровим О.В. направлено адвокатський запит від 01.06.2022 за вих. №1023/22 до ТОВ «Автосаміт на столичному» щодо надання копій рахунків-фактур, а також акту виконаних робіт по кожному зверненню власника (представника власника або іншої уповноваженої особи) транспортного засобу Тoyota Rav 4» д/н НОМЕР_1 (шасі (VIN) № НОМЕР_3 ) до ТОВ «Автосаміт на столичному» в період з 01.01.2019 по 12.03.2021.
ТОВ «Автосаміт на столичному» у відповідь на вищевказаний адвокатський запит листом від 06.06.2022 за вих. №68/22 надано копії наступних документів: рахунки-фактури від 04.06.2020 №2020005424, від 19.03.2021 р. №ST21000786; ремонтні калькуляції Audatex від 02.06.2020 №1.003.20.4, від 19.03.2021 №1.003.21.0; акти виконаних робіт від 03.07.2020 №2020006704, від 18.08.2021 №2021011170.
В акті виконаних робіт від 03.07.2020 №2020006704 зазначено, що відновленню підлягали наступні кузовні елементи транспортного засобу «Тoyota Rav 4» д/н НОМЕР_1 : крило переднє ліве, крило заднє ліве, двері передні ліві, двері задні ліві.
Водночас, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (Відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено належними та допустимими засобами доказування те, що кузов транспортного засобу «Тoyota Rav 4» д/н НОМЕР_1 відновлювався ремонтом до ДТП, що сталась 12.03.2021, а отже пред'явлення позивачем до ПрАТ «УАСК «АСКА» вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.
Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року по справі № 924/675/17.
Враховуючи, що кузов транспортного засобу марки «Тoyota Rav 4» д/н НОМЕР_1 відновлювався ремонтом до ДТП, що сталася 12.03.2021, ПрАТ «УАСК «АСКА» надано суду розрахунок коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 0,43%, який розраховано за формулою, визначеною у п. 7.37 Методики, перевірено судом та є вірним.
Отже, ПрАТ «УАСК «АСКА» доведено належними та допустимими доказами факт правомірності застосування коефіцієнту фізичного зносу до вартості нових складників (деталей), що підлягають заміні у розмірі 0,43.
З матеріалів справи вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Тoyota Rav 4» д/н НОМЕР_1 внаслідок ДТП, що сталась 12.03.2021, згідно рахунку-фактури №SТ21000786 від 19.03.2021 без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 54 344,21 грн.
Згідно п. 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
С врз = С р + С м + С с X (1- Е з), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;
Е з - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, підставляючи дані вказані у рахунку-фактурі №SТ21000786 від 19.03.2021 у формулу розрахунку вартості матеріального збитку отримаємо розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу марки «Тoyota Rav 4» д/н НОМЕР_1 , а саме:
15 456,06 грн. (вартість ремонтно-відновлювальних робіт) + 7 995,07 грн. (вартість необхідних для ремонту матеріалів) + 30 893,08 грн. (вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту) * (1 - 0,43) = 41 060,19 грн.
Враховуючи, положення п. 12.1 статті 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту та те, що полісом серії ЕР №140597017 передбачено франшизу в сумі 2 500,00 грн., то розмір страхового відшкодування становить суму 38 560,19 грн. (41 060,19 грн. (розмір матеріального збитку) - 2 500 грн. (франшиза)).
Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відшкодування шкоди в сумі 38 560,19 грн.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та сума страхового відшкодування в розмірі 38560,19грн. підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” (вул. Перемоги, буд. 97-А, м. Запоріжжя, 69005; адреса для листування: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17; код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” (вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070; код ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 38 560 (тридцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 19 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 845 (одна тисяча вісімсот сорок п'ять) грн. 29 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.