номер провадження справи 4/66/22
30.08.2022 Справа № 908/1017/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО», (юридична адреса: 71111, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Грецька, буд. 31, адреса для листування: 69001, м. Запоріжжя, вул. Возз'єднання України, буд. 22, прим. 2)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А)
про стягнення 31855,90 грн.
06.07.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 06.07.2022 (вх. № 1129/08-07/22 від 06.07.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО», м. Бердянськ Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя про стягнення 31855,90 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 076/Т від 11.03.2020, що складається з основного боргу в сумі 26312,54 грн., 3 % річних в сумі 261,68 грн., інфляційних втрат в сумі 2801,88 грн. і пені в сумі 2479,80 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2022 справу № 908/1017/22 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1017/22 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/66/22, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 11, 15, 16, 205, 207, 530, 549, 610, 611, 625, 638, 642, 693 ЦК України, ст., ст. 181, 232, 265, 267, 343 ГК України, положення Закону України «Про ринок електричної енергії», норми Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 076/Т від 11.03.2020 щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги з постачання електричної енергії за лютий 2022 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 26312,54 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг з постачання електричної енергії позивач, керуючись приписами діючого законодавства та положеннями укладеного сторонами договору, нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2479,80 грн., 3 % річних у розмірі 261,68 грн., а також інфляційні нарахування в розмірі 2801,88 грн. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.
Ухвалою суду від 11.07.2022 у справі № 908/1017/22 відповідачу запропоновано у строк до 26.07.2022, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання., а також у строк до 25.08.2022 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 10.08.2022 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.
Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подано суду Відзив на позовну заяву б/н від 25.07.2022 (вх. № 8534/08-08/22 від 26.07.2022), в якому відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у вказаному відзиві. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачені певні обмеження і заборони здійснення економічної діяльності. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 13 цього Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Крім того, згідно ч. 6 ст. 13 вказаного Закону переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється. Таким чином, Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» забороняє здійснювати переказ коштів юридичним особам, місцезнаходженням яких є окупована територія, адже навіть перерахування на користь таких юридичних осіб вже є здійсненням ними господарської діяльності, що є нікчемним правочином. З наданих позивачем в позовній заяві відомостей вбачається, що зареєстрованим місцезнаходженням позивача є і залишається: 71111, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Грецька, буд. 31. У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України м. Бердянськ Запорізької області з 26.02.2022 перебуває під тимчасовою окупацією. З 25.04.2022 м. Бердянськ Запорізької області входить до затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 (зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789) Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). За таких обставин, поки місцезнаходженням і податковою адресою позивача у справі є тимчасово окупована територія, відповідач позбавлений правової можливості здійснювати останньому переказ коштів, а тому стягнення суми боргу не містить під собою правових підстав. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що в даному випадку відсутні підстави для нарахуванням пені, інфляційних втрат і річних відсотків, оскільки порушення зобов'язання сталося не з вини відповідача. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.
02.08.2022 через службу діловодства господарського суду позивачем на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України подана Відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 02.08.2022 (вх. № 8835/08-08/22 від 02.08.2022), в якій позивач зазначає, що наведені відповідачем доводи, якими мотивовані його заперечення на позов, не спростовують заявлені позивачем вимоги та не є підставами, які звільняють відповідача від його обов'язку щодо сплати за надані послуги з постачання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу № 076/Т від 11.03.2020. Так позивач зазначає, що м. Бердянськ Запорізької області входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) з 25.04.2022 тоді, як предметом спору є стягнення заборгованості за лютий 2022 року, що свідчить про порушення відповідачем умов договору № 076/Т від 11.03.2020 раніше тих обставин, на які відповідач посилається у відзиві заперечуючи проти позовних вимог. При цьому, відповідачем не враховано той факт, що акти купівлі-продажу спожитої електричної енергії за лютий і березень 2022 року фактично підписані сторонами в березні 2022 року в м. Запоріжжі. Наразі місцем здійснення господарської діяльності позивача є м. Запоріжжя, про що свідчить договір оренди нежитлового приміщення № 02/01/21 від 04.01.2021, відповідно до якого ТОВ «АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО» орендує офісне приміщення для ведення господарської діяльності, про що відповідачу достеменно відомо. Крім того, за період з 24.02.2022 по 28.07.2022 позивачем були зареєстровані податкові накладні та сплачено ПДВ та інші обов'язкові податкові платежі до бюджету України. Відповідно до довідки № 107.33-09/148/2022-07/вих від 01.07.2022 ТОВ «АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО» має відкриті рахунки в філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», доступ до цих рахунків та їх обслуговування здійснюється виключно в м. Запоріжжі. Також позивач просить суд врахувати що відповідно до ст., ст. 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже, підписання відповідачем без зауважень і заперечень акту купівлі-продажу електричної енергії за лютий 2022 року свідчить про безумовне прийняття умов такого правочину відповідачем. Враховуючи зазначене, позивач просить суд задовольнити заявлені вимоги з підстав, які наведені в позовній заяві.
Відповідач на підставі ст., ст. 167, 251 ГПК України через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надав Заперечення на відповідь на відзив б/н від 11.08.2022 (вх. № 9345/08-08/22 від 11.08.2022). В запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав доводи, наведені у відзиві на позовну заяву.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 10.08.2022 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 30.08.2022.
Розглянувши матеріали справи, суд
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
19.04.2018 набрав чинності Кодекс систем розподілу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 310 від 14.03.2018.
Відповідно до положень абз. 1, 22, 23 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018) під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання. У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків: пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Згідно з п., п. 2, 6 вищевказаної постанови укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Згідно з п. 3.1.1 ПРРЕЕ 3.1.1. постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.
Пунктами 3.1.7, 3.1.8, 3.1.9 ПРРЕЕ визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Матеріали справи свідчать, що 11.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО» (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (відповідачем у справі) підписаний Договір про постачання електричної енергії споживачу № 076/Т.
Також 11.03.2020 відповідач підписав Заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу (який є публічним Договором).
Таким чином, з 11.03.2020 відповідач приєднався до умов публічного Договору про постачання електричної енергії споживачу № 076/Т від 11.03.2020 (далі за текстом - Договір), про що свідчить заява-приєднання від 11.03.2020.
Відповідач факту приєднання до умов публічного Договору про постачання електричної енергії споживачу № 076/Т від 11.03.2020 не заперечив.
Отже, Договір про постачання електричної енергії споживачу № 076/Т від 11.03.2020 вважається укладеним з 11.03.2020, шляхом приєднання відповідача (Споживача) до умов цього Договору згідно з «Заявою-приєднання», що є Додатком № 1 до цього Договору.
Пунктами 1.1, 1.2 Договору встановлено, що цей Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 та є однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до п. 2.1 Договору позивач (Постачальник) продає електричну енергію відповідачу (Споживачу) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Предметом Договору є продаж активної електричної енергії, що передається (постачається) Постачальником в точці розподілу електричної енергії, розташованій на межі балансової належності електроустановок Оператора системи та Споживача. Реактивна електрична енергія не є предметом постачання.
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з Оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. (п. 2.2 Договору)
Пунктом 3.1 Договору визначено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднані, яка є Додатком № 1 до цього Договору, якщо інше не передбачено Комерційною пропозицією (Додаток № 2).
Відповідно до Заяви-приєднання від 11.03.2020 початок постачання - 01.04.2020.
Згідно з розділом 5 «Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» Договору сторони узгодили, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. (п. 5.1) Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. (п. 5.2) Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. (п. 5.4) Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. (п. 5.5) Споживач здійснює оплату за цим Договором шляхом безготівкового перерахування коштів на відповідний поточний рахунок Постачальника, зазначений в рахунку на оплату. Оплата вважається здійсненою після того, як на відповідний рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Відповідний рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. (п. 5.8) Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку. (п. 5.9)
Як свідчать матеріали справи, до Договору сторонами підписана Додаткова угода № 2 від 26.07.2021, в якій сторонами погоджений Додаток № 2 до Договору «Комерційна пропозиція. Тариф УНІВЕРСАЛЬНИЙ (факт)» розділом 4 «Спосіб оплати» якої визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць (з першого по останнє число включно). Оплата вартості фактично спожитої електричної енергії виконується Споживачем не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до розділу 5 «Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати» Додатку № 2 до Договору «Комерційна пропозиція» не пізніше 10.00 сьомого числа м'ясця, наступного за розрахунковим, Споживач має надати Постачальнику електронною поштою Звіт про спожиту електричну енергію за розрахунковий період (місяць). Не пізніше дев'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі даних, наданих Споживачем, Постачальник надсилає Споживачу на електронну адресу та поштою (або вручає особисто) Акт купівлі-продажу електричної енергії, у якому зазначаються фактичний обсяг і ціна електричної енергії, купленої Споживачем у розрахунковому періоді, підписаний зі свого бору у двох примірниках. В разі, якщо день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця.
Пунктом 13.1 Договору визначено, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком № 1 до цього Договору, та сплати рахунку Постачальника, а в частині проведення розрахунків в будь-якому разі дії до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.
Розділом «Термін дії даної Комерційної пропозиції» Комерційної пропозиції сторони узгодили, що Договір вважається укладеним з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком № 1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу, обрання відповідної комерційної пропозиції та сплати відповідного 1-го планового рахунку Постачальника. Дана Комерційна пропозиція діє з моменту її підписання до 31.12.2021. За 30 календарних днів до закінчення строку дії даної Комерційної пропозиції Споживач має право обрати іншу Комерційну пропозицію, або, у разі відсутності будь-яких відповідних повідомлень або зауважень будь-якої із сторін, Договір автоматично вважається пролонгованим на наступний календарний рік в умовах даної Комерційної пропозиції.
Матеріали справи не містять заяв про припинення дії Договору, в судовому порядку Договір не визнано недійсним і не розірвано, таким чином, на час вирішення спору судом Договір № 076/Т від 11.03.2020 є діючим.
З матеріалів справи судом встановлено, що сторонами у справі складені і підписані:
- Акт № 076/Т22021 від 28.02.2022 купівлі-продажу електричної енергії за лютий 2022 року, відповідно до якого вартість спожитої (купованої) відповідачем в лютому 2022 року електричної енергії склала 26312,54 грн.;
- Акт № 076/Т22031 від 31.03.2022 купівлі-продажу електричної енергії за березень 2022 року, відповідно до якого вартість спожитої (купованої) відповідачем в березні 2022 року електричної енергії склала 0,00 грн., а сальдо на 01.03.2022 склало 26312,54 грн.
Зазначені Акти купівлі-продажу відповідачем отримані та погоджені сторонами без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників Постачальника та Споживача на кожному з цих актів.
Відповідач факт отримання від позивача Актів купівлі-продажу електричної енергії за лютий і березень 2022 року на загальну суму 26312,54 грн. не заперечив.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що Споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому Договорі.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Згідно з пп. 1) п. 6.2 Договору Споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно умов цього Договору.
В свою чергу, Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію. (п. 7.1 Договору)
Враховуючи положення розділу 4 «Спосіб оплати» Комерційної пропозиції кінцевим терміном сплати по Акту № 076/Т22021 від 28.02.2022 купівлі-продажу електричної енергії за лютий 2022 року є 20.03.2022.
Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач за отриману електричну енергію у встановлені Договором строки та розмірі не розрахувався.
Відповідачем не заперечується факт, що Акт № 076/Т22021 від 28.02.2022 купівлі-продажу електричної енергії за лютий 2022 року у передбачені Договором строки та у повному обсязі ним неоплачений.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Споживачі електричної енергії зобов'язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт наявності заборгованості ТОВ «МІК» перед ТОВ «АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО» за спожиту електричну енергію в розмірі 26312,54 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та відповідачем жодними письмовими доказами не спростований.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, зобов'язання відповідача оплатити за поставлену за спірний період електричну енергії за Договором не припинено.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі або свого контррозрахунку суми заборгованості, заявленої до стягнення, суду не надав.
Доводи відповідача стосовно відсутності правових підстав для стягнення з нього заборгованості за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 076/Т від 11.03.2020 із посиланням на норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, виходячи з наступного.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідними Указами Президента України наразі строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 21.11.2022.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25 квітня 2022 року, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789, затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
До вказаного Переліку входить Бердянська міська територіальна громада.
Таким чином, місто Бердянськ Запорізької області внесено до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), з 25.04.2022, тоді як предметом стягнення у даній справі є заборгованість за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року, яка відповідачем мала бути сплачена, виходячи з умов Договору про постачання електричної енергії споживачу № 076/Т від 11.03.2020 та Комерційної пропозиції до нього, у строк до 20.03.2022 включно.
Також суд зауважує, що відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача з приводу неможливості здійснення розрахунків на підставі ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Крім того, відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.
Таким чином, за загальним правилом зацікавленій стороні у кожному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов'язання саме у зв'язку з введенням воєнного стану.
Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 076/Т від 11.03.2020, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ «АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому заборгованості за Договором та інших, визначених Договором та законом, нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ «МІК» заборгованості за поставлену електричну енергію в розмірі 26312,54 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 076/Т від 11.03.2020 підтверджено матеріалами справи.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.
З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує підпунктом 5.10 Договору, яким сторони визначили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню в розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в Комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до Договору.
Так, пунктом 8 «Розмір пені за порушення строку оплати або штраф» Комерційної пропозиції до Договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати електричної енергії, що постачається на умовах цього Договору, Споживач зобов'язаний, незалежно від відшкодування збитків, сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Споживачем своїх зобов'язань по оплаті купованої в Постачальника електричної енергії.
Відповідно до розрахунку позивача сума пені за не оплату відповідачем Акту № 076/Т22021 від 28.02.2022 купівлі-продажу електричної енергії за лютий 2022 року становить 2479,80 грн., яка розрахована за період з 08.03.2022 по 06.07.2022.
При цьому, такий період нарахування пені позивач мотивує тим, що в Акті № 076/Т22021 від 28.02.2022 купівлі-продажу електричної енергії за лютий 2022 року зазначено, що він підлягає оплаті протягом 5 банківських діб.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що даний розрахунок виконаний неправильно, оскільки при розрахунку пені позивачем неправильно, виходячи з умов Договору про постачання електричної енергії споживачу № 076/Т від 11.03.2020 та Комерційної пропозиції до нього, визначено строк виконання зобов'язання (тобто кінцевий термін, коли відповідач мав виконати зобов'язання з оплати за спожиту за спірний період електричну енергію є 20.03.2022).
Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 2292,43 грн. за період з 21.03.2022 по 06.07.2022.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 2292,43 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені в задоволені позову відмовляється.
Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 2801,88 грн. інфляційних втрат та 261,68 грн. 3 % річних.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків по Договору № 076/Т від 11.03.2020, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення 261,68 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 08.03.2022 по 06.07.2022.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки при розрахунку 3 % річних позивачем неправильно визначено строк виконання зобов'язання.
Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 233,57 грн. за період з 21.03.2022 по 06.07.2022.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 233,57 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.
Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 2801,88 грн., які розраховані за березень - травень 2022 року.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки позивачем неправильно визначено строк виконання зобов'язання.
Згідно здійсненого судом перерахунку за порушення строків розрахунку за Договором стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 1548,15 грн. за квітень - травень 2022 року.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 1548,15 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат в задоволені позову відмовляється.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, судом визнані безпідставними та необґрунтованими.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 26312,54 грн. основного боргу за поставлену електричну енергію, 2292,43 грн. пені, 233,57 грн. трьох відсотків річних та 1548,15 грн. інфляційних витрат. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО», м. Бердянськ Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя про стягнення 31855,90 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 076/Т від 11.03.2020 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А, ідентифікаційний код юридичної особи 30105738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО», (юридична адреса: 71111, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Грецька, буд. 31, адреса для листування: 69001, м. Запоріжжя, вул. Возз'єднання України, буд. 22, прим. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 42090458) 26312 (двадцять шість тисяч триста дванадцять) грн. 54 коп. основного боргу, 2292 (дві тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 43 коп. пені, 233 (двісті тридцять три) грн. 57 коп. 3 % річних, 1548 (одну тисячу п'ятсот сорок вісім) грн. 15 коп. інфляційних втрат та 2366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн. 58 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено « 30» серпня 2022 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.