вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"25" серпня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/310/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання - Яскорської А.О.
Розглянув матеріали справи
за позовом Повного товариства “Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія”, м. Ужгород
до відповідача Державного підприємства спеціального зв'язку, м. Київ
про стягнення 669182,46 грн
За участю представників сторін:
позивача - Бойко Б.Б., адвокат, ордер АО №1061833 від 25.05.2022;
відповідача - Козинець Ю.С., адвокат, ордер АА №1220719 від 04.07.2022 (в режимі відеоконференції)
Повне товариство “Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія” звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державного підприємства спеціального зв'язку про стягнення 669182,46 грн вартості втраченого цінного відправлення, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору на послуги спеціального зв'язку № 17 від 03.03.2010.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/310/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2022.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.
Беручи до уваги усунення позивачем виявлених недоліків позовної заяви, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.06.2022 позовну заяву Повного товариства “Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія” прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання в справі призначено на 13.07.2022.
Ухвалою суду від 13.07.2022 підготовче засідання відкладено на 27.07.2022 на 12:00 год.
13 липня 2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №11-02/804 від 06.07.2022, відповідно до якого позовні вимоги відповідачем заперечуються в повному обсязі.
Також, 13.07.2022 відповідачем подано клопотання вих. 15-14/835 від 13.07.2022 про зупинення провадження у справі №907/310/22 до закінчення кримінального провадження №12022100170000053 від 09.03.2022 та набрання законної сили рішенням суду у кримінальній справі.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області в задоволенні означеного клопотання відповідача відмовлено. Водночас, вказаною ухвалою суду закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні 25.08.2022 року.
Позивач в судовому засіданні 25.08.2022 підтримав позовні вимоги з визначених в позовній заяві підстав.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, що визначені у відзиві на позов. Також, 25.08.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання №11-02/1063 від 24.08.2022, яке підтримано представником підприємства в судовому засіданні, про оголошення в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України перерви в судовому засіданні до вирішення органом досудового розслідування в кримінальному провадженні №12022100170000053 питання про надання статусу потерпілої особи Повному товариству “Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія” - позивачу у справі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти задоволення означеного клопотання відповідача, посилаючись, в тому числі, на ту обставину, що Товариством не подавалася та не буде подаватися заява про визнання потерпілим в кримінальному провадженні №12022100170000053, а відтак підстави для оголошення перерви в судовому розгляді справи відсутні.
Розглядаючи вказане клопотання відповідача, суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на ту обставину, що зазначені в клопотанні підстави оголошення перерви не свідчать про неможливість вирішення спору між сторонами з ініційованого позивачем предмету в даному судовому засіданні.
Судом, водночас, взято до уваги, що набуття статусу потерпілого в кримінальному провадженні положеннями ч. 2 ст. 55 КПК України пов'язано з поданням особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Доказів подання позивачем до органів досудового розслідування однієї з означених заяв матеріали справи не містять, навпаки, за поясненнями представника позивача, Повне товариство “Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія” не має жодного відношення до кримінального провадження №12022100170000053, не подавало та не планує подавати заяву про визнання потерпілим, у зв'язку з чим клопотання відповідача з цього приводу є безпідставним.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на послуги спеціального зв'язку №17 від 03.03.2010 в частині забезпечення схоронності цінного відправлення № 746, прийнятого Відповідачем для пересилання спецзв'язком відповідно до Реєстру №1 від 23.02.2022 та Акту на виконання послуг спецзв'язку за 23.02.2022, у зв'язку з чим відповідно до п. 4.1. Договору він зобов'язаний відшкодувати розмір суми оголошеної цінності відправлення, що складає 669182,46 грн.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідачем згідно з відзивом на позов №11-02/804 від 06.07.2022 та поясненнями представника підприємства позовні вимоги не визнаються. Зазначає, що 23.02.2022р. Позивачем до Закарпатського ОВСЗ ДПСЗ дійсно було надано для пересилання в Державну скарбницю Національного банку України цінності вагою 1,004 кг на суму 669 182,46 грн.
Станом на 24.02.2022 року дане цінне відправлення було доставлено до Головної структури ДПСЗ (м. Київ, площа Вокзальна, буд.3) для подальшого вручення адресату, але через початок військової агресії російської федерації проти України та активних бойових дій в місті Києві роботу Головної структури було призупинено, а здійснення доставки відправлень по місту Києву тимчасово припинено.
09 березня 2022 року оперативним черговим підприємства було встановлено факт проникнення невстановленої особи на територію і в приміщення виробничої будівлі ДПСЗ (м. Київ, площа Вокзальна, буд.3), де розміщена Головна структура підприємства, та крадіжки майна (вмісту поштових відправлень).
Про вчинене кримінальне правопорушення (злочин) ДПСЗ було повідомлено орган досудового розслідування, відомості за даним фактом внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (№КП 12022100170000053 від 09.03.2022 року). Наразі досудове розслідування зазначеного кримінального провадження здійснюється Територіальним управлінням Державного Бюро Розслідувань, розташованому у м. Києві та в даному кримінальному провадженні ДПС3 є потерпілою особою.
Вказує, що слідством вже затримано декілька членів злочинного угруповання, які здійснили викрадення відправлень, про що повідомила прес-служба ДБР за зазначеним у відзиві веб-посиланням.
Акцентує відповідач при цьому увагу, що обумовлена п. 4.1. укладеного між сторонами Договору відповідальність передбачена за повну втрату цінного відправлення, а цінне відправлення, про яке йдеться у позові, не було втрачено Виконавцем, його було викрадено невстановленою особою (особами) в результаті незаконного проникнення до виробничої будівлі ДПСЗ шляхом виламування дверей, вибивання вікон тощо.
З врахуванням викладеного, вважає відсутньою вину підприємства-Відповідача як підставу відповідальності за порушення господарського зобов'язання, що виключає можливість притягнення до відповідальності за порушення господарського зобов'язання.
У зв'язку з наведеним, вважає також відсутніми підстави стягнення з Відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідь на відзив.
Відповідь на відзив позивачем не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Відповідно до п. 2.1. Статуту Державного підприємства спеціального зв'язку, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 10.09.2012 №510 (в редакції наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 22.10.2021 №624) Підприємство створене з метою забезпечення своєчасного, якісного і повного задоволення потреб споживачів у послугах поштового зв'язку спеціального призначення, кур'єрських послугах і послугах із воєнізованої охорони об'єктів і приміщень, надання послуг із пересилання міжнародних відправлень, впровадження єдиної технічної і технологічної політики, розробки й реалізації економічних і соціальних програм, забезпечення діяльності філій Підприємства за принципом єдиного технологічного процесу і єдиної мережі спеціального зв'язку України, забезпечення виконання завдань особливої державної важливості з приймання, перевезення і доставки відправлень, що містять державну й комерційну таємницю.
03 березня 2010 року між Державним підприємством спеціального зв'язку, як Виконавцем та Повним товариством “Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія”, як Відправником, укладеного договір на послуги спеціального зв'язку за №17 (надалі - Договір) за умовами якого Відправник здає Виконавцю відправлення, які відповідають вимогам спеціального зв'язку, а Виконавець, в свою чергу, приймає від Відправника відправлення спеціального зв'язку для перевезення і доставки їх адресатам в держави, міста і пункти, які обслуговує спецзв'язок України та спецзв'язок країн СНД (п.п. 1.1., 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору Виконавець зобов'язався приймати від Відправника в приміщенні спецзв'язку відправлення, які відповідають вимогам спеціального зв'язку та забезпечити перевезення та доставку цих відправлень до адресатів в терміни згідно Переліку класів доставки відправлень з м. Ужгорода по території України.
Згідно з п. 2.2. Договору Відправник зобов'язується оформляти всі передбачені Виконавцем документи на відправлення призначені для перевезення та доставки (реєстр встановленої форми тощо).
Термін дії Договору сторони визначили в п. 7.1. Договору - з дати підписання протягом одного року.
Якщо за один місяць до завершення терміну дії Договору ні одна із сторін не заявить про його припинення, Договір вважається кожного разу продовженим на попередніх умовах на той же термін (п. 7.2. Договору).
Судом встановлено та сторонами не ставиться під сумнів продовження строку дії Договору станом на час виникнення спірних правовідносин, позаяк доказів припинення дії Договору у встановленому законом чи визначеному Розділом 7 Договору суду не надано.
На виконання умов Договору, 23.02.2022 Позивач передав Відповідачу цінне відправлення №746 для його доставки до Державної скарбниці Національного Банку України (м. Київ, вул. Пухівська, 9). Означене підтверджується реєстром №1 для приймання відправлень, зданих в Закарпатський обласний вузол спецзв'язку від 23.02.2022, Актом на виконання послуг спецзв'язку за 23.02.2022.
Відповідно до означених документів Позивачем передано, а Відповідачем прийнято без жодних зауважень і застережень відправлення з оголошеною цінністю на суму 669182,46 грн.
За твердженням Позивача вміст відправлення становив брухт дорогоцінних металів у вигляді ювелірних виробів, які за Договором на поставку брухту дорогоцінних металів №33/2020 від 15.12.2020 підлягали поставці Національному банку України.
У зв'язку з неотриманням одержувачем цінного відправлення №746 Позивачем до Закарпатського обласного вузлу спецзв'язку 21.03.2022 подано заяву №20 від 21.03.2022 про розшук відправлення спецзв'язку.
У відповідь на означену заяву Позивача Закарпатський обласний вузол спецзв'язку ДПСЗ надав лист-відповідь за №01-04/52 від 12.04.2022 відповідно до змісту якого повідомлено, що під час відновлення роботи Головної структури Відповідача було встановлено, що частину цінних відправлень, які знаходилися на зберіганні у виробничій будівлі підприємства станом на 24.02.2022 було викрадено невідомими особами, за фактом чого підприємством було одразу повідомлено орган досудового розслідування, відомості за яким внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з наданими Відповідачем доказами щодо кримінального провадження №12022100170000053, відомості про останнє внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.03.2022, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.03.2022.
Відповідач у справі відповідно до листа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві від 05.07.2022 є потерпілим в означеному кримінальному провадженні та відповідно до листа №11-02/389 від 19.04.2022 підприємством Відповідача надано органу досудового розслідування перелік невручених одержувачами цінних відправлень, які було викрадено невідомими особами із виробничої будівлі підприємства, до якого за №87 включено, зокрема, й відправлення позивача у справі №746 від 23.02.2022 оціночною вартістю 669182,46 грн.
Згідно з клопотаннями №11-02/958 та №11-02/957 від 08.08.2022 Відповідач просив орган досудового розслідування викликати для проведення слідчих дій представника позивача з метою з'ясування факту укладення між сторонами договору про надання послуг спецзв'язку протягом 2010-2022 років, а також просив надати інформацію про виявлення органом досудового розслідування майна - вмісту цінних відправлень із зазначенням його, опису, кількості з метою визначення власника та вирішення питання про повернення вилученого майна.
Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві відповідно до листа №12548-22/к/11-03-6047/22 від 11.08.2022 повідомлено Відповідача, що за результатами проведення слідчих дій було виявлено речі ззовні схожі на ювелірні вироби, які під час їх вилучення знаходилися в перемішаному стані, без бирок і пломб, у зв'язку з чим, для встановлення з якого металу (сплаву) виготовлені вилучені вироби, їх маси, вартості, інших ідентифікуючих ознак призначено комплексну експертизу.
Окрім того, органом досудового розслідування відповідно до листа та №12549-22/к/11-03-6048/22 від 11.08.2022 повідомлено Відповідача про виклик на 11.08.2022 на допит представника Позивача.
Водночас, за твердженням представника Позивача, Повне товариство “Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія” не має жодного відношення до кримінального провадження №12022100170000053, не подавало та не планує подавати заяву про визнання потерпілим, а позовні вимоги в даній справі ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем господарського зобов'язання за укладеним між сторонами Договором, відповідальність за яке передбачена умовами Договору.
Так, судом встановлено, що пунктом 4.1. Договору встановлено матеріальну відповідальність Виконавця перед Відправником за невиконання чи неналежне надання послуг спеціального зв'язку, зокрема, за повну втрату цінного відправлення - відшкодування в розмірі суми оголошеної цінності відправлення та плати за перевезення та доставку.
За твердженням Позивача, Відповідачем неналежно виконано зобов'язання за Договором та допущено втрату надісланого Позивачем спеціальним зв'язком цінного відправлення №746 від 23.02.2022, у зв'язку з чим Виконавець за Договором повинен в порядку п. 4.1. Договору відшкодувати вартість цінного відправлення в сумі його оголошеної цінності - 669182,46 грн, що й становить предмет позовних вимог в даній справі.
Відповідач, заперечуючи проти позову, акцентує увагу на відсутності в діях працівників Виконавця вини, як неодмінної складової відшкодування збитків та вказує, що в спірних правовідносинах не мала місце втрата Виконавцем цінного відправлення Позивача, позаяк таке було викрадено невстановленими особами, а відтак, на Відповідача не може покладатися відповідальність визначена в п. 4.1. Договору.
Встановлення наявності підстав для покладення на Державне підприємство спеціального зв'язку обов'язку відшкодування вартості цінного відправлення позивача №746 від 23.02.2022 в розмірі суми його оголошеної цінності є предметом судового дослідження та оцінки в даній справі.
За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до п.1. ч. 2. ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов'язковим його виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено зобов'язання мав виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли в межах та на підставі Договору, який за своєю природою опосередковує надання визначених в ст. 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» платних послуг поштового зв'язку окремим категоріям користувачів.
Діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку спеціального призначення, фельд'єгерського зв'язку (урядового фельд'єгерського зв'язку, відомчого фельд'єгерського зв'язку у складі Збройних Сил України) провадиться відповідно до законодавства України.
Оскільки зміст спірної послуги, відповідальність за порушення зобов'язань при наданні якої у вигляді заявлених до стягнення збитків і становить предмет позовних вимог, полягає у прийнятті Відповідачем цінного відправлення Позивача, забезпечення його перевезення та доставку одержувачам, відтак, правове регулювання спірних правовідносин визначається з урахуванням Глав 63 та 64 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 906 ЦК України визначено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 908, ч. 1 ст. 909 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч.ч. 1, 2 ст. 924 ЦК України).
Тобто, з урахуванням обставин даної справи, вирішуючи спір про відшкодування збитків, завданих втратою цінного відправлення, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
Однак для відшкодування збитків в спірних правовідносинах необхідно довести такі елементи:
1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі (ч. 3 ст. 216 ГК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій як відшкодування збитків.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення.
При цьому, з врахуванням положень ст.ст. 906, 924 ЦК України, ст. 218 ГК України відсутність вини щодо порушення господарського зобов'язання підлягає доведенню Відповідачем у справі, зокрема шляхом доказування тієї обставини, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, яким Виконавець не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Означені положення реалізовано сторонами в п. 4.2. Договору, зокрема, в частині звільнення Виконавця від матеріальної відповідальності у випадку, коли втрата або пошкодження вкладення сталися внаслідок дії непереборних сил (землетрус, ураган, повінь тощо).
Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (абз. 2 ч. 1 ст. 225 ГК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
Як встановлено судом та це визнається учасниками справи, Відповідачем не виконано зобов'язання з доставки Одержувачу цінного відправлення №746 від 23.02.2022, надане Виконавцю за Договором відповідно до Реєстру №1 від 23.02.2022 та Акту на виконання послуг спецзв'язку за 23.02.2022 по причині його крадіжки з виробничого приміщення Виконавця невстановленими особами, за фактом якої органами досудового розслідування 09.03.2022 зареєстроване кримінальне провадження №12022100170000053, в якому Відповідач визнаний потерпілим відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України (лист Територіального управління ДБР, розташоване у місті Києві від 05.07.2022).
При цьому, Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності надзвичайних і невідворотних обставин, яким Виконавець не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Такою надзвичайною і невідворотною обставиною відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» могла б вважатися збройна агресія російської федерації та введення, у зв'язку з цим, на території України з 24.02.2022 воєнного стану, за умови доведення відповідачем причинно-наслідкового зв'язку неможливості у зв'язку з цим належним чином виконати зобов'язання з доставки цінного відправлення Позивача спецзв'язком та з підтвердженням відповідної обставини непереборної сили для Відповідача сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Обмежившись виключно доведенню факту крадіжки цінного відправлення Позивача, що на думку Відповідача виключає господарсько-правову відповідальність Виконавця за Договором за його втрату, Державним підприємством спеціального зв'язку не подано будь-яких доказів вжиття підприємством заходів для забезпечення схоронності ввірених йому цінних відправлень, в тому числі й спірного цінного відправлення Позивача та, з урахуванням вжиття таких заходів підприємством, доказів наявності обставин непереборної сили, що не залежали від волі Відповідача.
Визначаючись з оцінкою фактичних дій Відповідача, як Виконавця за Договором, судом береться до уваги специфіка діяльності Державного підприємства спеціального зв'язку по наданні послуг спецзв'язку, що включає в себе доставку до адресатів цінних відправлень в більш захищений спосіб, з забезпеченням, в тому числі, їх посиленої безпеки, воєнізованої охорони приміщень, в яких вони зберігаються тощо.
В той же час, як зазначено самим Відповідачем у відзиві на позов та це підтверджено його представником в судовому засіданні, станом на 24.02.2022 цінне відправлення Позивача №746 від 23.02.2022 було доставлено до Головної структури ДПСЗ в м. Київ, а сам факт проникнення невстановлених осіб на територію та в приміщення Відповідача був виявлений лише 09.03.2022.
Доказів вжиття Виконавцем заходів з вручення цінного відправлення №746 від 23.02.2022 адресату чи звернення до Позивача з повідомленням про неможливість вручення відповідного відправлення у зв'язку зі збройною агресією російської федерації в період з 24.02.2022 по 09.03.2022 матеріали справи не містять, як і недоведено Відповідачем наявності причинно-наслідкового зв'язку між початком відкритої збройної агресії російської федерації по відношенню до України 24.02.2022 та фактом крадіжки з виробничого приміщення Відповідача ввіреного йому для доставки Позивачем цінного відправлення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до переконливого висновку про відсутність в даному випадку обставин непереборної сили, які завадили б Відповідачу належним чином виконати зобов'язання за Договором або, враховуючи принцип добросовісності в цивільних правовідносинах, повідомити Позивача про неможливість їх виконання з причин, що не залежать від волі Виконавця за Договором та повернути Товариству належне йому цінне відправлення.
Означена бездіяльність Державного підприємством спеціального зв'язку спричинилася до втрати цінного відправлення №746 від 23.02.2022, позаяк встановлено, що таке не було вручено одержувачу - Державній скарбниці Національного банку України, як і відсутні докази наявності станом на час прийняття рішення в даній справі цінного відправлення №746 від 23.02.2022 у Відповідача в справі чи повернення його вмісту на адресу Позивача.
Системний аналіз укладеного між сторонами Договору на послуги спеціального зв'язку №17 від 03.03.2010 дає підстави для висновку, що майнова відповідальність за схоронність об'єктів відправлень спецзв'язком до моменту їх вручення адресатам покладена на Виконавця за Договором та визначена, зокрема, в п. 4.1. Договору як розмір суми оголошеної цінності відправлення у випадку його втрати Виконавцем, що становить відповідно до Реєстру №1 від 23.02.2022 по цінному відправленню №746 - 669182,46 грн та не заперечується Відповідачем у справі.
В свою чергу, визначення розміру збитків вартістю втраченого цінного відправлення повністю відповідає абз.2 ч.1 ст.225 Господарського кодексу України.
Суд також зазначає, сам факт крадіжки цінного відправлення з виробничого приміщення Відповідача не спростовує фактичну втрату Виконавцем за Договором такого відправлення без вручення адресату за Реєстром №1 від 23.02.2022, а наявність незакінченого кримінального провадження №12022100170000053 від 09.03.2022 за досліджуваними в ньому обставинами не впливає на результати розгляду даного позову, оскільки питання відшкодування збитків, понесених внаслідок скоєння злочину, регламентуються позадоговірною деліктною відповідальністю, яка не має відношення до підстав заявленого позову.
Більше того, право Відповідача на відшкодування завданих кримінальним правопорушенням збитків з урахуванням обставин даної справи врегульоване ст. 228 ГК України та пов'язується з фактичним відшкодування збитків учасником господарських відносин, після чого в нього виникає регресне право вимоги до третьої особи, фактичними діями якої відповідні збитки й спричинені.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у справі.
При цьому, враховуючи подану суду заяву про вирішення питання про судові витрати позивача після прийняття рішення у справі, суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 216, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства спеціального зв'язку (01032, м. Київ, пл. Вокзальна, 3, код ЄДРПОУ: 24366929) на користь Повного товариства “Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія” (88000, м. Ужгород, просп. Свободи, буд. 28, прим. 35, код ЄДРПОУ: 36357696) 669182,46 грн (шістсот шістдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят дві гривні 46 копійок) компенсації суми оголошеної вартості втраченого цінного відправлення та 10037,74 грн (десять тисяч тридцять сім гривень 74 коп) в повернення сплаченого судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 30 серпня 2022 року.
Суддя Лучко Р.М.