майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"18" серпня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/702/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Шундрик Т.В.
за участю представників сторін:
прокурор: Цеміна Н.Ю., посв. №058872 від 21.12.2020;
від позивача 1: Гончаренко Д.С., виписка з ЄДР;
від позивача 2: не з'явився;
від відповідача: Семенюк А.О., директор наказ №9 від 14.05.2019;
Пилипенко О.С., ордер серія АМ №1012173 від 12.07.2021;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Державної екологічної інспекції Поліського округу;
2) Іршанської селищної ради
до Приватного підприємства "Моноліт"
про стягнення 7 648 921,91грн
Керівник Коростишівської окружної прокуратури звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, Іршанської селищної ради з позовом до Приватного підприємства "Моноліт" про стягнення 7 648 921,91грн збитків, завданих внаслідок самовільного користування надрами.
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що відповідачем внаслідок самовільного видобутку корисних копалин на Володимирському - І родовищі, яке розташоване біля села Добринь Хорошівського району Житомирської області, в період зупинення дії спецдозволу на користування надрами №2861 від 29.11.2002, з 01.11.2017 по 29.04.2019 порушено вимоги ст.24 Кодексу України про надра.
Ухвалою від 29.06.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 20.12.2021 постановлено відмовити в задоволенні клопотання ПП "Моноліт" від 09.09.2021 про залишення без розгляду позовної заяви Керівника Коростишівської окружної прокуратури; відмовити в задоволенні клопотання ПП "Моноліт" від 25.10.2021 про закриття провадження у справі; відмовити в задоволенні клопотання ПП "Моноліт" від 08.12.2021 про повернення без розгляду позовної заяви Керівника Коростишівської окружної прокуратури.
Ухвалою суду від 09.02.2022 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/702/21 до судового розгляду по суті.
16.08.2022 до суду від представника відповідача надійшла заява від 11.08.2022 про стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї доказами їх понесення ПП "Моноліт".
Прокурор у судовому засіданні 18.08.2022 підтримав позов у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник 1-го позивача в судовому засіданні 18.08.2022 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник 2-го позивача в судове засідання 18.08.2022 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча з датою, часом та місцем розгляду справи був ознайомлений вчасно і належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи роздруківка підтвердження направлення судом копії ухвали суду від 12.07.2022 2-му позивачу (а.с. 6, т.3).
Крім того, суд враховує, що відповідно до ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Всі ухвали Господарського суду Житомирської області у справі №906/1323/21 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому учасники справи могли ознайомитися з їх текстом, оскільки були обізнані з судовим розглядом справи, що вбачається з доданих матеріалів.
Згідно п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представника 2-го позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалася та наявність у матеріалах справи викладеної правової позиції останнього щодо позовних вимог прокурора, суд вважає, що його відсутність не перешкоджає розгляду справи по суті.
Представники відповідача в судовому засіданні 18.08.2022 проти позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Зазначили, що у випадку відмови в задоволенні позову, просять стягнути з позивачів солідарно витрати на професійну правничу допомогу.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників 1-го позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд
З матеріалів справи вбачається, що Наказом Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) №382 від 28.08.2017 "Про внесення змін до наказів Держгеонадр №373 від 18.11.2015, №5 від 11.01.2017, №50 від 01.02.2017 та №172 від 19.04.2017" (з врахуванням Додатку №1 до нього) Приватному підприємству "Моноліт" (відповідач) встановлено дату зупинення наявного в нього спеціального дозволу на користування надрами №2861 від 29.11.2002 , а саме - з 01.11.2017, у зв'язку з не проведенням повторної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин у порушення п.25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865 (а.с. 62-64, т.1).
Листом №20120/03/14-17 від 06.09.2017 (а.с. 60, т.1) Держгеонадра України повідомила відповідача про прийняття зазначеного вище наказу, про що свідчить відповідна відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 61, т.1).
16.08.2019 Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України за результатами перевірки дотримання ПП "Моноліт" вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічних руд, неметалічних корисних копалин, горючих твердих корисних копалин) складено акт №06-02/23/2019-60/п (189) (а.с. 116-127, т.1). У даному акті зазначено, що в порушення п.22 Постанови Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" (з відповідними змінами), ПП "Моноліт" після зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами не зупинив проведення на наданій йому в користування ділянці надр роботи, передбачені спеціальним дозволом на користування надрами №2861 від 29.11.2002. При цьому, вказано, зокрема, що дія дозволу зупинена з 01.11.2017 відповідно до наказів Держгеонадр №50 від 01.02.2017 і №172 від 19.04.2017 та поновлена наказом Держгеонадр №125 від 23.04.2019. Також, вказано, що відповідно до довідки ПП "Моноліт" №28 від 07.08.2019 видобуток у період з 01.11.2017 по 23.04.2019 склав 2879м.куб., у т.ч. 2017 - 0м.куб., 2018 - 2622м.куб., 2019 - 257м.куб.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №1355/19-25 від 07.10.2019, здійснена в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2018 за №12018060140000459 (а.с. 103-108, т.1). Згідно даного висновку розмір збитків, завданих державі внаслідок самовільного видобутку корисної копалини загальнодержавного значення - габро, на земельній ділянці родовища - Володимирське 1, що знаходиться на відстані 3км на північний схід від с. Добринь Хорошівського району Житомирської області, наданої у спеціальне користування ПП "Моноліт", за період з 01.11.2017 по 23.04.2019, становить 7 648 921,91грн.
Посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.24 Кодексу України про надра та інших нормативних актів чинного законодавства в сфері охорони надр, прокурор звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з останнього на користь Іршанської селищної ради (2-ий позивач) 7 648 921,91грн збитків за самовільний видобуток корисних копалин у період зупинення дії спецдозволу на користування надрами №2861 від 29.11.2002, а саме з 01.11.2017 по 29.04.2019.
Відповідно до ч.1 ст.13 Кодексу України про надра (тут і надалі - у відповідних редакціях, чинних станом на час існування спірних правовідносин) користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Статтею 14 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування, зокрема, для видобування корисних копалин.
Статтями 16 та 19 Кодексу України про надра встановлено режим користування надрами, який вимагає отримання спеціального дозволу на користування надрами.
Згідно ч.3 ст.24 Кодексу України про надра права та обов'язки користувача надр виникають з дня отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення права користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідачем 29.11.2002 отримано спеціальний дозвіл №2861 на користування надрами (видобування незміненого габро, придатного для виробництва блоків та облицювальних виробів із них, інтенсивно тріщинуватого габро, придатного для виробництва щебеню) на Володимирському-І родовищі, яке розташоване у 3км на північний схід від с.Добринь Хорошівського (у минулому - Володарськ-Волинського) району Житомирської області (а.с. 44, т.2). У даному спецдозволі, зокрема, зазначено строк його дії - до 29.11.2032.
Відповідно до ст.56 Кодексу України про надра однією із основних вимог у галузі охорони надр є додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.
Статтями 65 та 67 цього Кодексу передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, зокрема, винні у самовільному користуванні надрами. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Таким чином, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними та вина.
Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки особи нормою права. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, позивач мав довести, що його (відповідача) поведінка була неправомірною та протиправною.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Як судом зазначалося вище, в акті перевірки №06-02/23/2019-60/п (189) дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічних руд, неметалічних корисних копалин, горючих твердих корисних копалин) від 16.08.2019 (а.с. 116-127, т.1), зокрема, зазначено, що в порушення п.22 Постанови Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" (з відповідними змінами), ПП "Моноліт" після зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами не зупинив проведення на наданій йому в користування ділянці надр роботи, передбачені спеціальним дозволом на користування надрами №2861 від 29.11.2002. При цьому, вказано, що дія дозволу зупинена з 01.11.2017.
Дійсно, Наказом Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) №382 від 28.08.2017 "Про внесення змін до наказів Держгеонадр №373 від 18.11.2015, №5 від 11.01.2017, №50 від 01.02.2017 та №172 від 19.04.2017" (з врахуванням Додатку №1 до нього) встановлено дату зупинення наявного в нього спеціального дозволу на користування надрами №2861 від 29.11.2002 , а саме - з 01.11.2017, у зв'язку з не проведенням повторної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин у порушення п.25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865 (а.с. 62-64, т.1).
Варто зазначити, що листом №20120/03/14-17 від 0 6 . 0 9 . 2 0 1 7 Держгеонадра повідомило відповідача про прийняття наказу №382 від 28.08.2017 та зупинення дії спецдозволу з 01.11.2017 (а.с. 60, т.1).
Водночас, як свідчать матеріали справи, з метою проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин 18.05.2017 між Приватним підприємством "Моноліт" та Державною комісією України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ) укладено договір на проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин №184, предметом якого є виконання робіт з державної експертизи матеріалів повторної геолого-економічної оцінки запасів Володимирського-1 родовища габро в Хорошівському районі Житомирської області (а.с. 146-148, т.1).
На виконання умов вищевказаного договору відповідачу ДКЗ передано Протокол №4006 від 18.07.2017, за яким останньою повністю виконано передбачений обсяг робіт. Пунктом 3.14 даного протоколу постановлено, що він підлягає розгляду та введенню в дію Державною службою геології та надр України (а.с. 150-156, т.1).
Так, листом №25 від 0 1 . 0 9 . 2 0 1 7 відповідач повідомив Держгеонадра про повне усунення порушень законодавства про надра, а саме, зазначено, що:
1) виконана повторна геолого-економічна оцінка Володимирського-1 родовища габро, що експлуатується Приватним підприємством "Моноліт" на підставі спеціального дозволу на користування надрами №2861 від 29.11.2002;
2) запаси корисних копалин затверджені 20.07.2017 Протоколом №4013 Державної комісії України по запасах корисних копалин (а.с. 145, т.1).
Вказаний лист Держгеонадра отримала 04.09.2017 за вх.№14832/02/14-17, про що свідчить відповідний штамп вхідної кореспонденції на даному листі.
Тобто, станом на 06.09.2019, коли Держгеонадра направила відповідачу лист з повідомлення про встановлення дати зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2861 від 29.11.2002, була ознайомлена з фактом усунення порушень законодавства про надра, які стали підставою для прийняття рішення про зупинення дії вказаного спецдозволу.
У подальшому, не отримавши відповіді від Держгеонадра, відповідачем повторно направлено листа про усунення порушень вимог законодавства про надра №32 від 23.11.2017, який отримано 24.11.2017 за вх.№199/02/14-17, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на даному листі (а.с. 157, т.1).
У зв'язку з відсутністю відповіді від Держгеонадра, відповідачем надіслано чергового листа №15 від 10.09.2018 (вх.№17755/02/14-18 від 10.09.2018), яким повідомлено Держгеонадра про необхідність введення в дію протоколу ДКЗ №4006 від 18.07.2017 (а.с. 158, т.1). Також, Приватне підприємство "Моноліт" повторно просило Держгеонадра надати інформацію щодо врахування нею факту усунення порушення вимог законодавства про надра.
Проте, Державна служба геології та надр України залишила без відповіді та без задоволення вказані вище звернення відповідача, про що свідчать матеріали справи та що не заперечується учасниками судового процесу в даній справі.
Варто зауважити, що зі змісту акту від 16.08.2019 перевірки №06-02/23/2019-60/п (189) дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічних руд, неметалічних корисних копалин, горючих твердих корисних копалин) від 16.08.2019 (а.с. 116-127, т.1) вбачається, що нормативно-правовим актом, норми якого порушено відповідачем згідно даного акту, зазначено Постанову Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" (з відповідними змінами), а саме - її пункт 22.
Відповідно до п.22 Постанови Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" (з відповідними змінами) право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбачених Кодексом України про надра, Законами України "Про нафту і газ" та "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
Тобто, спірні правовідносини регулюються, у тому числі, нормами Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
Так, зокрема, згідно абз.4 ч.1 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.
У разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом (ч.5 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності").
Частиною 6 статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у разі, якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.
При цьому, за визначенням, наданим у статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
Отже, принцип мовчазної згоди (в контексті процедури отримання дозволу та наслідків неприйняття суб'єктом владних повноважень своєчасного рішення) можна застосувати у випадку, коли у визначений термін відповідним органом не прийнято жодного (позитивного або негативного) рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру, або відповідного погодження. Суб'єкт господарювання вправі продовжувати виконання робіт до прийняття відповідного рішення (позитивного або негативного) компетентним органом.
Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб'єкт господарювання може застосувати принцип "мовчазної згоди". Тобто, виникнення у суб'єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди, за загальним правилом, настає при наявності системи таких умов: 1) суб'єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; 2) закінчення строку розгляду поданих документів - 10 робочих днів від дня подання заяви; 3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб'єкта владних повноважень по суті поданої заяви.
Отже, за наслідками розгляду заяви заінтересованої особи обов'язковим є прийняття органом, який надає відповідний дозвіл, рішення (позитивного чи негативного). Неприйняття компетентним суб'єктом владних повноважень відповідного рішення не може бути підставою для позбавлення суб'єкта, що звернувся у встановленому законом порядку із заявою щодо його прийняття, права здійснювати відповідну діяльність, в тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №826/15869/17, від 28.11.2019 у справі №826/2440/18.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що внаслідок допущеної Держгеонадра бездіяльності щодо неприйняття протягом тривалого часу рішення щодо поновлення відповідачу дії спеціального дозволу №2861 від 29.11.2002, створено невизначеність для відповідача та позбавлено його законної можливості реалізувати своє право на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами.
Крім того, суд зауважує, що станом на час складення акту №06-02/23/2019-60/п (189) перевірки дотримання ПП "Моноліт" вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічних руд, неметалічних корисних копалин, горючих твердих корисних копалин) (16.08.2019), який, зокрема, зазначається прокурором у позовній заяві в якості підстави позовних вимог, дія спеціального дозволу на користування надрами №2861 від 29.11.2002 була вже поновлена.
Отже, враховуючи вищезазначене, судом встановлено відсутність вини Приватного підприємства "Моноліт" в своєчасному непоновленні спеціального дозволу на користування надрами, а також факту неправомірної поведінки останнього щодо користування надрами на підставі спеціального дозволу №2861 від 29.11.2002 у період 01.11.2017-23.04.2019.
Судом критично оцінюється посилання прокурора, в якості заперечень проти доводів відповідача у відзиві на позов, на недоцільність надання оцінки бездіяльності Держгенадр у своєчасному поновленні відповідачу дії спецдозволу №2861 від 29.11.2002, з огляду на наступне.
Зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2861 від 29.11.2002 згідно Наказу Держгеонадр №382 від 28.08.2017 передбачено з 01.11.2017. Водночас, як судом зазначалося вище, станом на вказану дату відповідач неодноразово звертався до Державної служби геології та надр України з проханням поновити дію такого дозволу з додаванням відповідних підтверджуючих документів. Проте, всупереч нормам чинного законодавства в сфері дозвільної системи регулювання господарської діяльності, останньою не було надано відповіді ні щодо поновлення дії зазначеного спецдозволу, ні мотивованої відмови в такому поновленні.
Крім того, варто зазначити, що відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) від 20.10.2011 вказав на особливу роль принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Також, у даному рішенні зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо своєчасного поновлення дії спеціального дозволу на користування надрами №2861 від 29.11.2002 при вирішенні спору в даній справі розглядається в безпосередньому зв'язку з питанням доведеності вини ПП "Моноліт" у спричиненні збитків навколишньому природному середовищу в розмірі 7 648 921,91грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність прокурором та позивачами у даній справі протиправності поведінки відповідача у вигляді користування корисними копалинами на підставі спеціального дозволу на користування надрами №2861 від 29.11.2002 у період 01.11.2017-23.04.2019 і, як наслідок - вини у спричиненні останнім шкоди навколишньому природному середовищу на суму 7 648 921,91грн.
Окрім того, суд вважає, що прокурором не обґрунтовано належним чином і розмір шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, з огляду на наступне.
Як судом зазначалося вище, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди юридичними та фізичними особами, у тому числі іноземними особами та особами без громадянства в процесі їх діяльності внаслідок порушення законодавства про надра регулюється Методикою визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженою наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №303 від 29.08.2011 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 19.09.2011 за №1097/19835 (далі - Методика).
Пунктом 1.3 Методики визначено, що вона встановлює основні вимоги щодо порядку визначення заподіяних збитків і застосовується при визначенні відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами.
Факт самовільного користування надрами встановлюється особами, які уповноважені здійснювати державний контроль (нагляд) за використанням і охороною надр під час проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) (пункт 2.1 Методики).
Збитки розраховуються особами, які уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за використанням і охороною надр (пункт 3.1 Методики).
Для визначення обсягу самовільно видобутих надр безпосередньо на місці видобування виконують прямі вимірювання лінійних розмірів: довжини, ширини та висоти, розраховують об'єм через добуток лінійних розмірів за допомогою відповідного засобу вимірювальної техніки, що має метрологічне підтвердження (пункт 3.1 Методики).
Проте, в матеріалах даної справи відсутні розрахунки спірної суми завданої навколишньому природному середовищу шкоди, здійснені безпосередньо на місці Державною екологічною інспекцією Поліського округу (1-ий позивач) .
Суд зазначає, що у березні 2018 року, територіальним органом 1-го позивача проведено захід державного нагляду контролю за результатами якого виявлено ряд порушень природоохоронного законодавства, серед яких відсутнє порушення, яке стосується самовільного користування надрами, про що 30.03.2018 складено акт №96 за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (а.с. 167- 194 т.2) та припис №40/2 від 30.03.2018 (а.с. 222-225 т. 1).
Водночас, варто зазначити, що розмір шкоди у даній справі прокурор обґрунтовує висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №1355/19-25 від 07.10.2019, здійснена в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2018 за №12018060140000459. Згідно даного висновку розмір збитків, завданих державі внаслідок самовільного видобутку корисної копалини загальнодержавного значення - габро, на земельній ділянці родовища - Володимирське 1, що знаходиться на відстані 3км на північний схід від с. Добринь Хорошівського району Житомирської області, наданої у спеціальне користування ПП "Моноліт", за період з 01.11.2017 по 23.04.2019, становить 7 648 921,91грн (а.с. 103-108, т.1).
Суд зауважує, що за результатами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2018 за №12018060140000459, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 Кримінального кодексу України (порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у великому розмірі або незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення), обвинувальний вирок судом не винесено, і такі докази в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, вказаний вище висновок судової інженерно-екологічної експертизи №1355/19-25 від 07.10.2019 не може розцінюватися судом як належний доказ доведення обґрунтованості розміру збитків, спричинених навколишньому природному середовищу.
Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, а саме - протиправна поведінка, вина, шкода та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Враховуючи недоведення прокурором всіх елементів, необхідних для застосування до відповідача деліктної відповідальності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стягнення 7 648 921,91грн збитків, завданих внаслідок самовільного користування надрами не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на вищевикладене, зокрема, відмову в задоволенні позову, судовий збір покладається на прокурора.
Керуючись статтями 233, 236 - 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Призначити судове засідання для розгляду заяви Приватного підприємства "Моноліт" про розподіл судових витрат на 29.08.2022 об 11 год. 00 хв. у приміщенні Господарського суду Житомирської області за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65, зал судових засідань №101.
Повне рішення складено: 29.08.22
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу;
2 - Коростишівській місцевій прокуратурі на електронну пошту krpzpost@ukr.net + акт про втрату від 09.12.2021 №96/21.
3 - Житомирській обласній прокуратурі на електронну пошту prokzt@zhit.gp.gov.ua; sep@zhit.gp.gov.ua
4, 5 - позивачам (рек.) та на електронну пошту polissya@dei.gov.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1
6 - відповідачу на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_3