29.08.2022 року м. Дніпро Справа № 904/6251/20 (904/8230/21)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.
при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Свинаренка Юрія Вікторовича
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Соловйова А.Є.) від 26.04.2022р. у справі № 904/6251/20 (904/8230/21)
за позовом Фізичної особи-підприємця Свинаренка Юрія Вікторовича, с. Новогніде, Синельниківський р-н, Дніпропетровська обл.
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин", м. Татарбунари, Татарбурнарський р-н, Одеська обл.
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаман трейд", м. Дніпро
про визнання правочину недійсним, -
У вересні 2021р. Фізична особа-підприємець Свинаренко Юрій Вікторович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаман трейд" про визнання недійсним Договору поставки № 7/03 від 07.03.2019 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2022р. у справі № 904/6251/20 (904/8230/21) заяву ФОП Свинаренка Ю.В. про залишення позову без розгляду задоволено; позов Фізичної особи-підприємця Свинаренка Юрія Вікторовича до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаман трейд" про визнання правочину недійсним - залишено без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022р. у справі № 904/6251/20 (904/8230/21) стягнуто з Фізичної особи підприємця Свинаренка Юрія Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" (68100, Одеська обл., Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Центральна, буд.34, код ЄДРПОУ 38534742) 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з вказаною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Фізична особа-підприємець Свинаренко Юрій Вікторович, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022р. у справі № 904/6251/20 (904/8230/21) скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн. відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:
- судом першої інстанції не було встановлено обставин зловживання позивачем своїми процесуальними правами внаслідок пред'явлення позову та під час розгляду справи, а тому згідно з ч. 5 ст. 130 ГПК України в суду були відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу;
- ТОВ "Одеський завод класичних вин" не було заявлено у відзиві на позов про попередній розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести, а тому згідно з ч. 2 ст. 124 ГПК України суд першої інстанції мав відмовити у відшкодуванні, понесених відповідачем судових витрат;
- ТОВ "Одеський завод класичних вин" всупереч ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України не було подано суду першої інстанції детального опису робіт, виконаних адвокатом, та не доведено обґрунтованості заявленого розміру витрат на правничу допомогу, що є підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви відповідача;
- судом першої інстанції не було належним чином повідомлено позивача про судове засідання з розгляду заяви ТОВ "Одеський завод класичних вин" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що позбавило позивача права на реалізацію своїх процесуальних прав.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2022р. поновлено Фізичній особі-підприємцю Свинаренку Юрію Вікторовичу строк подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022р. у справі № 904/6251/20 (904/8230/21), відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Свинаренка Юрія Вікторовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022р. у справі № 904/6251/20 (904/8230/21), розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 29.08.2022р.
26.08.2002р. до апеляцйного суду надійшли заяви від ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» про заміну сторони у справі - ТОВ "Одеський завод класичних вин" його правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» та про відмову від попереднього розрахунку судових витрат у справі.
Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та подання відзиву на апеляційну скаргу, про час та місце судового засідання, у зв'язку з відсутністю коштів на поштові відправлення, були повідомлені шляхом направлення ухвали від 20.07.2022р. на електронні адреси та розміщення повідомлення на веб-сайті суду.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а апеляційним судом не визнавалася явка в судове засідання представників учасників справи обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників учасників справи.
Перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2022р. у справі № 904/6251/20 (904/8230/21) заяву ФОП Свинаренка Ю.В. про залишення позову без розгляду задоволено; позов Фізичної особи-підприємця Свинаренка Юрія Вікторовича до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаман трейд" про визнання правочину недійсним - залишено без розгляду.
17.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" подано попередній розрахунок судових витрат в межах справи № 904/6251/20 (904/8230/21).
Ухвалою суду від 17.02.2022 призначено розгляд попереднього розрахунку судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" в межах справи № 904/6251/20 (904/8230/21) в судовому засіданні на 24.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2022 визнано поважними причини, що унеможливили проведення судового засідання у справі, яке було призначено на 24.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2022 призначено розгляд попереднього розрахунку витрат ТОВ "Одеський завод класичних вин" в судовому засіданні на 26.04.2022.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022р. у справі № 904/6251/20 (904/8230/21) стягнуто з Фізичної особи підприємця Свинаренка Юрія Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 26.04.2022 року, яка і є предметом апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Згідно з ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
За ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами 3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Як встановлено судом першої інстанції, 04 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" та Адвокатським об'єднанням «Білі комірці» було укладено Договір про надання правової допомоги 12/10 від 04.10.2021 року (надалі Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору, Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання по наданню Клієнту у тому числі, але не виключно, послуг консультаційно-правового характеру в формі захисту прав та представництва інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, в органах Державної податкової служби України, місцевого самоврядування, судових органах, в органах державної виконавчої служби, в органах Державної казначейської служби України, в правоохоронних органах, в органах досудового розслідування та в системі органів судової експертизи, надання консультацій та розробки процесуальних документів відповідно до цього Договору, а Клієнт зобов'язується прийняти ці послуги та здійснити їх оплату на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору, адвокати АО «Білі комірці» здійснюють супровід клієнта ТОВ "Одеський завод класичних вин" як Відповідача в межах справи № 904/8230/21 (904/6251/20) за позовом фізичної особи-підприємця Свинаренка Юрія Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Адаман трейд» про визнання Договору поставки №7/03 від 07.03.2019 року недійсним.
Пунктом 4.1. Договору визначено, за надання послуг Адвокатським об'єднанням відповідно до п.п. 1.1., 2.1, 2.2 цього Договору Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню фіксований гонорар у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп. за супровід справи у суді першої інстанції.
Як зазначено в п. 4.2. Договору, розмір гонорару визначається в рахунках-фактурах та є достатньою підставою для здійснення розрахунків з Адвокатським об'єднанням.
Відповідно до п. 6.2. Договору, всі додаткові угоди до цього Договору підписуються обома Сторонами та є невід'ємними частинами цього Договору.
Згідно з п. 6.4. Договору всі зміни та доповнення до даного Договору, узгоджені та підписані Сторонами в установленому порядку, є його невід'ємною частиною.
Розглянувши, поданий 17.02.2022р. ТОВ "Одеський завод класичних вин" попередній розрахунок судових витрат, до якого було долучено копію рахунку АО «Білі комірці» на оплату № 80 від 18.10.2021, суд першої інстанції дійшов до висновку, що він містить детальний опис робіт (наданих послуг), а тому є обґрунтованим, що є підставою для стягнення з позивача на користь відповідача-1 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Проте, колегія суддів вважає такий висновок місцевого господарського суду безпідставним та помилковим.
Так, ч. 5 ст. 130 ГПК України, встановлено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування частини п'ятої статті 130 ГПК України, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.
Близька за змістом послідовна та стала правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19, від 02.09.2021 у справі № 922/2568/20, від 23.12.2021 у справі № 910/16777/20.
Водночас, слід також врахувати й іншу сталу правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17).
Тобто, частина п'ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).
Отже, звертаючись з відповідною заявою чи клопотанням про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, відповідачу необхідно зазначати у заяві та доводити відповідними доказами, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача (в тому числі пов'язані з його неявкою та неподанням клопотань про розгляд справи за його відсутності) такими, що не залежали від об'єктивних поважних обставин, умисними та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.
Втім, поданий 17.02.2022р. ТОВ "Одеський завод класичних вин" попередній розрахунок судових витрат, за наслідком розгляду якого судом і було постановлено оскаржувану ухвалу про стягнення з позивача витрат відповідача-1 на правничу допомогу, не містить будь-яких доводів та доказів, які-б доводили необґрунтованість дій позивача під час розгляду справи. Не встановлювалося таких обставин і судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.
Також, апеляційний враховує, що в силу ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
З огляду на правовий контекст вищенаведених норм сторона має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.
Згадане положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України, та крім цього, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла або очікує понести в зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім цього, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Водночас, положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Виходячи зі змісту вищенаведених норм, законодавець передбачив чітку процедуру розгляду питання про стягнення судових витрат, зокрема, за надання правничої допомоги стороні спору, яке можливо винести за межі розгляду справи по суті, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій.
Натомість недотримання унормованої ГПК України процедури, відповідно до приписів, зокрема, ст.ст. 124, 129 ГПК України, є підставою для відмови у задоволенні відповідного клопотання заявника про відшкодування за рахунок іншої сторони понесених витрат.
Втім, всупереч вимогам ст. 124 ГПК України, ТОВ "Одеський завод класичних вин" разом з першою заявою по суті спору - відзивом не було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Заяву з попереднім розрахунком судових витрат в межах справи № 904/6251/20 (904/8230/21) було подано ТОВ "Одеський завод класичних вин" лише 17.02.2022, тобто у день залишення позову позивача без розгляду, втім до неї було долучено лише копію рахунку АО «Білі комірці» на оплату послуг з правничої допомоги у сумі 50 000,00грн. № 80 від 18.10.2021р.
Колегія суддів також враховує, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Одеський завод класичних вин" подано до матеріалів справи копії Договору про надання правової допомоги № 12/10 від 04.10.2021 року та рахунку АО «Білі комірці» на оплату № 80 від 18.10.2021.
При цьому, поданий до суду 17.02.2022 ТОВ "Одеський завод класичних вин" попередній розрахунок судових витрат в межах справи № 904/6251/20 (904/8230/21) містить лише наступний детальний опис наданих за договором про надання правової допомоги № 12/10 від 04.10.2021 юридичних послуг: Юридичні послуги згідно Договору про надання правової допомоги № 12/10 від 04.10.2021 року за юридичний супровід справи № 904/6251/20 (904/8230/21) за позовом ФОП Свинаренко Ю.В. до ТОВ «ОЗКВИН» та ТОВ «Адаман трейд» про визнання недійсним правочину, Договору поставки № 7/03 від 07 березня 2019 року. 1 послуга - 50 000,00грн. Всього 50 000,00грн.
Отже, у даному попередньому розрахунку не наведено, як такого, детального опису робіт (наданих послуг), в якому визначались би конретний перелік наданих послуг, їх обсяг та вартість, найменування одиниці виміру та ставка у гривнях, кількість часу, яка була витрачена адвокатом при наданні послуг, тощо.
Крім того, відповідачем-1 також не доведено, що витрати за надання послуг під час розгляду справи були необхідними та неминучими, а їх розмір є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), тобто що розмір цих витрат відповідає критеріям реальності і розумності.
Відтак, заявлений відповідачем-1 до стягнення з позивача розмір витрат на правову допомогу у сумі 50 000,00грн. є необгрунтованим.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того-ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Виходячи з усього вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що в суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з Фізичної особи підприємця Свинаренка Юрія Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а оскаржувану ухвалу слід скасувати, як таку, що постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні з позивача витрат на правничу допомогу у повному обсягу.
Апеляційний суд також вважає за необхідне задовольнити заяву ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» про заміну сторони у справі - ТОВ "Одеський завод класичних вин" його правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс».
Так, в обґрунтування заяви ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" посилається не те, що 26 липня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» і ТОВ "Одеський завод класичних вин" укладено договір про відступлення права вимоги № 2607/22В від 26 липня 2022 року (далі - Договір).
Згідно п. 1.1 договору первісний кредитор відступає Новому кредитору належне Первісному кредитору право вимоги за Договором поставки № 7/03 від 07.03.2019 та ТОВ «Атлантіс» (змінено найменування на «Адаман трейд», а також право вимоги на підставі ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2021, 17.08.2021, 02.09.2021 у справі № 904/6251/20.
Згідно п. 1.2 договору новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника виконання зобов'язань в розмірі 6 369 814,17 (шість мільйонів триста шістдесят дев'ять тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 17 коп., що складається: з 5 321 153,40 грн - основний борг; 287 974,70 грн - інфляційні збитки за прострочення виконання грошових зобов'язань; 196 405,87 грн - 3 % річних; 320 076,20 грн - пеня; 4 204,00 грн - судовий збір; 240 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу та інші зобов'язання, що виникли, чи можуть виникнути з предмету даного договору.
Право вимоги, зазначене в п.п. 1.1.-1.2. даного Договору, що належать Первісному кредитору переходять до Нового кредитора після повної оплати суми грошових коштів, що зазначена у п.2.1 даного Договору (п. 4.1). Після переходу права вимоги за Основним договором Новий Кредитор набуває усіх прав процесуального правонаступника Первісного Кредитора за будь-якими та всіма цивільними, господарськими спорами між Первісним Кредитором і Боржником або по відношенню до особи Боржника та/або третіх осіб, що випливають з переданих прав вимоги за Основним договором, які знаходяться на стадії судового розгляду або виконавчого провадження, в тому числі, але не виключно в межах справи № 904/6251/20, у відповідності до чинного законодавства України.
Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Згідно статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі.
Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Щодо заяви ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" про відмову від попереднього розрахунку судових витрат у справі, поданого 17.02.2022р. ТОВ "Одеський завод класичних вин", визнання нечинною оскаржуваної ухвали та закриття провадження з розгляду попереднього розрахунку судових витрат, то підстави для її задоволення відсутні, адже норми ГПК України не наділяють сторону судової справи правом відмови від заяви з процесуальних питань під час апеляційного перегляду справи.
При цьому, колегія суддів наголошує, що чинним законодавством України не передбачено застосування аналогії закону до норм процесуального права, тому посилання заявника на ст.ст. 11, 191, 274 ГПК України є безпідставними.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 52, 123, 124, 126, 129, 130, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Свинаренка Юрія Вікторовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022р. у справі № 904/6251/20 (904/8230/21) - задовольнити..
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022р. у справі № 904/6251/20 (904/8230/21) - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у стягненні з Фізичної особи підприємця Свинаренка Юрія Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" про заміну сторони - задовольнити.
Замінити відповідача-1 у справі № 904/6251/20 (904/8230/21) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" його правонступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 32/2 Бізнес - Центр "Сенатор", 4 поверх, код ЄДРПОУ 40916672).
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" про відмову від попереднього розрахунку судових витрат у справі № 904/6251/20 (904/8230/21) - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 30.08.2022 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз