Справа № 446/1141/22
25.08.2022 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Костюк У. І.
секретаря судового засідання Михайлишин О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка-Бузька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
позивачка ОСОБА_1 звернулася до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просить суд розірвати шлюб між сторонами, який зареєстрований 11.06.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 849.
Ухвалою суду від 12.08.2022 відкрито провадження. Визначено розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено засідання.
В судове засідання позивач не з'явилась, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.
Як видно з позовної заяви ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є громадянином Канади .
А відтак, розгляд даної справи необхідно проводити з врахуванням вимог розділу XI ЦПК України щодо провадження у справах за участю іноземних осіб.
Так, відповідно до положень ст. 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Згідно з ст.2 Конвенції «Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.
Відповідно до ст.3 цієї Конвенції, орган влади чи судовий працівник, компетентний, відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
Крім того, відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, така конвенція застосовується у відносинах України з Аргентиною, Білорусією, Бельгією, Болгарією, Канадою, Китаєм, Кіпром, Чехією, Данією, Єгиптом, Естонією, Фінляндією, Францією, Німеччиною, Грецією, Угорщиною, Ірландією, Ізраїлем, Італією, Японією, Латвією, Литвою, Люксембургом, Мексикою, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Португалією, Кореєю, Румунією, Росією, Словаччинною, Словенією, Іспанією, Шрі-Ланкою, Швецією, Швейцарією, Туреччинною, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, США, Венесуелою, Антигуа і Барбуда, Багами, Барбадос, Ботсвана, Кувейтом, Малаві, Пакистаном, Сан-Марино і Сейшели; держави підписали цю Конвенцію, бажаючи створити відповідні засоби, для того, щоб судові або несудові документи, які підлягають врученню за кордоном, були доведені до відома їх одержувачів у належний строк, піклуючись про поліпшення організації правової взаємодопомоги шляхом спрощення та прискорення процедури.
Згідно ст.1 Конвенції, ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Відповідно до ч. 2 п. b) ст. 15 Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, кожна договірна держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови, зокрема, з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
Відповідно до п. 6.7 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом міністерства юстиції від 27.06.2008 року № 1092/5/54 суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.
Згідно зі статтею 2 Конвенції, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.
Беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 є громадянином Канади та проживає на території Канади за адресою: АДРЕСА_1 , а в ході судового провадження виникла необхідність вручити йому виклик до суду, копію позовної заяви та провести його допит, тому суд вважає, що для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи з метою забезпечення та реалізації процесуальних прав відповідача, закріплених у ст. 43,49,83,84 ЦПК України, забезпечення принципу змагальності судового процесу, повного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає необхідним звернутись з судовим дорученням до Центрального органу Канади, відповідно до ст. 498 ЦПК України.
Разом з тим, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд вважає за необхідне зупинити провадження в справі до надходження відповіді від іноземного суду на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду, інших документів.
Керуючись ст.ст. 197, 252, 253, 259, 260, 498 ЦПК України,
ухвалив:
Звернутись із судовим дорученням про надання правової допомоги до уповноваженого центрального органу Канади щодо вручення відповідачу ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є громадянином Канади копії ухвали про відкриття провадження у справі, судової повістки та копії позовної заяви з доданими до неї документами.
Направити судове доручення до уповноваженого центрального органу Канади за яким:
1.Вручити відповідачу ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , копії ухвали про відкриття провадження у справі, судової повістки та копію позовної заяви з доданими до неї документами.
2.Відібрати пояснення у відповідача ОСОБА_2 щодо заявленого позову, зокрема:
-чи визнає він позовні вимоги, якщо ні то з яких підстав?
-чи погоджується на розгляд справи без його участі?
Провадження у справі № 446/1141/22 зупинити до надходження відповіді від компетентного органу Канади на судове доручення про надання правової допомоги.
Ухвала суду може бути оскаржена в частині зупинення провадження, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя У.І Костюк