Справа № 462/3127/22
провадження 1-кп/462/406/22
30 серпня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022141390000430 від 21.06.2022 року щодо ОСОБА_4 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.3 ст.307 КК України,
Прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова Львіської області ОСОБА_3 , подав до суду письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 звинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.3 ст.307 КК України. Підозра останнього у вчиненні інкримінованих злочинів об'єктивно підтверджується зібраними доказами. Зазначив, про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема, ОСОБА_4 вчинив особливо тяжкий злочин, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 , на даний час офіційно не працевлаштований, тобто не має офіційного джерела доходу, що може спонукати до вчинення правопорушення з метою власного матеріального збагачення, а також обстановка, час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення - в громадському місці, у денну пору доби - вказують на свідоме нехтування обвинуваченим вимогами законодавства. Окрім цього наявні обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, які передбачені у ст. 178 КПК, а саме: наявність вагомих доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він звинувачується, вік, який не перешкоджає застосуванню до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутність перешкод щодо застосування до обвинуваченого запобіжних заходів, у тому числі у вигляді тримання під вартою. Вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи не можуть запобігти вказаним ризикам, просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначені вище клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, зазначивши додатково про те, що наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, що стали підставою обрання запобіжного заходу обвинуваченому, не зменшились, а підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено.
Захисник ОСОБА_5 , послався на недоведеність підозри ОСОБА_4 , за вказаною кваліфікацією, послався на заяви останнього про співпрацю з правоохоронними органами, просив призначити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Обвинувачений погодився з думкою захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши наведені в клопотаннях обставини, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно із ч. 3 ст. 199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.
Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту ст.183 КПК України убачається, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Суд вважає встановленою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінальних правопорушень, передбачених, передбачених ч.1 ст.309, ч.3 ст.307 КК України.
Ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Суд констатує доведенні стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1 та п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховування обвинуваченого від суду, та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки останній на даний час не має офіційного джерела доходу, що може спонукати до вчинення правопорушення з метою власного матеріального збагачення. Знаходження його цивільної дружини з дітьми за кордоном, свідчить про фактичну відсутність факторів соціального стримування в Україні. Суд бере до уваги надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у яких звинувачений ОСОБА_4 , та у разі визнання його винним, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна та враховує надані суду дані, що характеризують його особу. При цьому, кожна окремо з зазначених вище обставин не є вирішальною при оцінці наявності вказаних ризиків, однак у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження, дає підстави стверджувати про наявність ризиків передбачених п. 1 та п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України,
На данний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, але фактично суд тільки розпочав дослідження наданих стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження.
Відтак, при вирішенні питання щодо доцільності продовження обвинуваченому обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому злочинів, один з яких відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких, що становить надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, а також з огляду на особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його сімейний і матеріальний стан, стан здоров'я, а також характер інкримінованих злочинів, тому, суд приходить до переконання, що усі вищевказані обставини у своєму взаємозв'язку можуть свідчити про те, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, відтак, в зв'язку із наведеним, необхідно продовжити застосування до обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним ризикам. Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Більш м'який запобіжний захід, не забезпечить його належної поведінки з урахуванням індивідуальних характеристик його особи та тяжкості кримінального правопорушення, способу та характеру його вчинення, не переконало суд у можливості дотримання такого. Доказів неможливості за станом здоров'я перебувати в місцях ув'язнення, не надано.
Продовження строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, виправдовується наявним конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, адже ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При розгяді клопотання, учасниками судового провадження не наведено доводів з поданням відповідних доказів щодо будь-якої зміни наведених обставин та таких судом не встановлено, заявлені ризики не зменшилися. На думку суду, при запереченні ОСОБА_4 своєї винуватості, подання ним раніше заяви про співпрацю з правоохороним органом, не впливає позитивно на визначення ризикив при обранні запобіжного заходу.
Відповідно п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд вважає за доцільне не визначати розмір застави оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України на 60 днів, а саме до 28 жовтня 2022 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя (підпис). З оригіналом згідно.
Суддя: ОСОБА_1