29.08.22
22-ц/812/358/22
Єдиний унікальний номер судової справи 468/1351/21
Номер провадження 22-ц/812/358/22
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
29 серпня 2022 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Колосовського С.Ю., Самчишиної Н.В.,
з секретарем судового засідання Стрілець К.О.,
за участі: представника відповідача ОСОБА_1 ,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення, яке ухвалено Баштанським районним судом Миколаївської області 23 грудня 2021 року, під головуванням судді Муругова В.В., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про покладення обов'язку вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (далі - АТ «Миколаївобленерго»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (далі - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія») про покладення обов'язку вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 , який належить їй на праві власності.
Разом з позивачем проживають четверо неповнолітніх дітей та непрацездатний батько, інвалід 2 групи.
Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на колишнього власника нерухомого майна - ОСОБА_3 .
Після купівлі будинку у 2016 році, позивач повідомила про зміну власника, шляхом особистої розмови зі співробітником абонентського відділу АТ «Миколаївобленерго», в якій вона повідомила про свій намір заключити договір на обслуговування домоволодіння АТ «Миколаївобленерго». У бесіді, їй повідомили, що вона має за власні кошти придбати новий лічильник (строк експлуатації ще не вийшов), кабель та інше обладнання для виносу лічильника на стовп біля домоволодіння. На той період та по цей час позивача не влаштовують такі умови, оскільки вони порушують правила експлуатації лічильників та не можуть гарантувати збереження цілісності та неушкодженості лічильника. Тому у складанні договору ОСОБА_2 було усно відмовлено.
До жовтня 2020 року позивач сплачувала за послуги з електропостачання згідно з показами лічильника на особовий рахунок попереднього власника житлового будинку. При цьому, позивач вважає, що постанови НКРЕКП, в тому числі ті, якими встановлені тарифи на постачання електричної енергії не набули чинності, оскільки не були зареєстровані у встановленому законом порядку.
ОСОБА_2 вирішила перевірити правовстановлюючі документи відповідачів, а також докази того, що саме відповідачам належить електрична енергія, яка постачалась на об'єкт позивача та направила відповідні запити до відповідачів та Державної казначейської служби України. Відповідей та пропозицій про укладення договору від відповідачів їй не надходило, а за повідомленням казначейської служби рахунок, на який сплачується споживачами вартість спожитої електричної енергії, в казначействі не зареєстрований.
20 вересня 2021 року позивача було повідомлено про заборгованість колишнього власника, яку вона не визнає та неодноразово вимагала підтвердження боргу платіжним документом, оформленим належним чином, а також проведення акту звірки для встановлення або спростування розбіжностей.
При цьому, позивач зауважує, що від сплати за підтверджений борг не відмовляється.
В подальшому ОСОБА_2 отримала попередження про відключення від електропостачання у будинку АДРЕСА_1 . Згодом електропостачання до вказаного будинку було припинено.
Внаслідок вказаного позивачу була завдана моральна шкода, яку вона оцінила в розмірі 200 000 грн.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просила:
визнати дії ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» щодо процедури відключення від електропостачання належного їй житлового будинку неправомірними та протиправними;
зобов'язати ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» надати належним чином оформлений платіжний документ, на підтвердження боргу, а саме: виписку з особового рахунку, який закріплений за вищевказаним будинком, з підписом уповноважених осіб (керівника та головного бухгалтера);
стягнути на її користь з АТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» в солідарному порядку 200 000 грн. у відшкодування моральної шкоди;
надати до суду перелік документів підтверджуючих повноваження та право власності відповідача АТ «Миколаївобленерго» на об'єкти електричної енергії, повітряні та кабельні лінії електропередачі, трансформаторні підстанції та інше.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2021 року у задоволені позову відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення районного суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), в тому числі і Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року за №312, не набули чинності, оскільки в супереч ст.117 Конституції України та Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» не були зареєстровані Міністерством юстиції України. Також, відповідачами не доведено, що саме вони постачають електричну енергію на об'єкт позивача, з яким жодні договори не укладались. Звернуто увагу на те, що відповідачами не підтверджена заявлена заборгованість за спожиту електричну енергію, а також, що рахунок, на який має перераховуватись оплата за спожиту електроенергію, не зареєстрований в Державній казначейській службі України.
Відповідачі, в поданих відзивах на апеляційну скаргу, зазначали, що вважають рішення районного суду законним і обґрунтованим.
Представник ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому в порядку ч.2 ст.372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Від представника ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі їх представника за наявними в матеріалах справи документами.
Від позивача у справі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, але враховуючи категорію справи, процесуальні строки розгляду справи та недоцільність затягування розгляду даної справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, виходячи з наступного.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове відкладення апеляційним судом справи, у тому числі і за клопотанням позивача, а також баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що в заяві про відкладення розгляду справи позивачем не зазначено для встановлення яких обставин потрібно повторно відкласти розгляд справи та яке істотне значення ці обставини мають для вирішення справи, враховуючи, що судове рішення переглядається саме за апеляційною скаргою позивача. Крім того, ОСОБА_2 мала процесуальне право на заявлення клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів або у приміщенні суду, визначеному судом відповідно до ст.212 ЦПК України, а також могла подати до суду апеляційної інстанції письмові пояснення, проте такими правами не скористалася.
Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
З 01 січня 2019 року у відповідності до ст.72 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії для населення (побутових споживачів) Миколаївської області здійснює ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія».
Інформацію щодо обсягів спожитої електричної енергії за вказаним особовим рахунком ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» отримує від адміністратора комерційного обліку, яким є АТ «Миколаївобленерго».
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі- продажу від 31 березня 2016 року (а.с.14).
22 вересня 2021 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» направило споживачу попередження про припинення постачання електричної енергії з 18 жовтня 2021 року. В попереджені зазначено, що станом на 01 вересня 2021 року за період з жовтня 2020 року по вересень 2021 року у споживача виник борг в загальному розмірі 1 408 грн. 44 коп. (а.с.34). Попередження отримано адресатом 23 вересня 2021 року (а.с.67).
18 жовтня 2021 року АТ «Миколаївобленерго» було видано наряд на відключення від електроспоживання житлового будинку АДРЕСА_1 . Даний наряд того ж дня був виконаний.
09 листопада 2021 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» подало до АТ «Миколаївобленерго» вимогу про відновлення електроспоживання споживача за вищевказаною адресою.
10 листопада 2021 року АТ «Миколаївобленерго» було видано наряд на підключення електроспоживання житлового будинку позивача.
10 листопада 2021 року між АТ «Миколаївобленерго» та ОСОБА_2 на підставі підписаної останньою заяви-приєднання від 10 листопада 2021 року був укладений договір про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Правовідносини у сфері постачання та споживання електроенергії регулюються нормами ЦК України, зокрема, ст.714 ЦК України,Законом України «Про ринок електричної енергії» №2019-VІІІ від 13 квітня 2017 року, а також Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ).
Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Так, відповідно до п.1.1.1 ПРРЕЕ вказані Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: 1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; 2) правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньо добового ринку; 3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; 4) кодексом комерційного обліку; 5) правилами роздрібного ринку; 6) іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 5.1.1 ПРРЕЕ (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що оператор системи має право, зокрема, отримувати своєчасно плату за надання послуги з розподілу або передачі електричної енергії та плату за перетікання реактивної електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України; тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, обмежувати обсяг розподілу (передачі) електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках та порядку, передбачених цими Правилами та Кодексом систем розподілу, зокрема у зв'язку із заборгованістю споживача за договором про користування електричною енергією та/або договором про постачання електричної енергії, які продовжують свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості (переплати) за цими договорами, нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
Згідно п.5.5.5 ПРРЕЕ (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
За правилами п.7.1 ПРРЕЕ (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) електрична енергія споживачу, який не допускає порушень своїх договірних зобов'язань перед оператором системи передачі та/або оператором системи розподілу та електропостачальником, постачається безперервно, крім випадків, передбачених умовами договорів, укладених споживачами з електропостачальником та оператором системи, та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами.
У відповідності до п.7.5 ПРРЕЕ (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється: 1) оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи; 2) електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі, зокрема, заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.
Тобто наявність у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію є підставою для припинення постачання електричної енергії за умови попередження споживача.
Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім'я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.
Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).
Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього.
Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла.
У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, постачання електричної енергії споживачу не припиняється.
Згідно ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст.77 Закону України «Про ринок електричної енергії» №2019-VІІІ від 13 квітня 2017 року передбачено відповідальність згідно із законом за порушення учасниками ринку використання електричної енергії.
З наявних у справі документів убачається, що до житлового будинку АДРЕСА_1 здійснювалось постачання електричної енергії на підставі договору, укладеного між колишнім власником будинку та електропостачальником АТ «Миколаївобленерго».
Починаючи з 31 березня 2016 року власником обумовленого будинку є позивач, яка не укладала договір про постачання електричної енергії, але фактично користувалась даною послугою.
Отже, оскільки споживач своєчасно була попереджена електропстачальником про припинення постачання електричної енергії, то не встановлено порушення процедури припинення постачання електричної енергії. Відсутність укладеного договору про постачання електричної енергії не може звільнити позивача від обов'язку здійснювати оплату за фактично спожиту електричну енергію.
Враховуючи, що позивач не спростувала обставини щодо існування у неї заборгованості за спожиту електричну енергію та не довела неправомірності дій відповідача щодо відключення будинку від електропостачання, районний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відключення будинку від електричного постачання.
Колегія суддів не може погодитись з позицією позивача щодо того, що відповідні рішення НКРЕКП, якими врегульовані правовідносини між сторонами, в тому числі ПРРЕЕ, не набули чинності, оскільки не були зареєстровані Міністерством юстиції України, оскільки вказані постанови не визнанні в судовому порядку нечинними чи недійсними, та вони не є предметом спору у даній справі.
Що стосується вимог позовної заяви про надання відповідачами відповідних документів на підтвердження законності їх діяльності, то вони не підлягають задоволенню, оскільки ст.16 ЦК України не передбачено такого способу захисту порушеного права.
Не підлягають також задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, які заявлені як наслідки порушення прав споживача послуг, тобто є похідними від інших позовних вимог, оскільки відсутні підстави для задоволення останніх.
Інші доводи апеляційної скарги стосуються незгоди позивачки з окремими висловами у мотивувальної частини судового рішення, що не впливає на основний висновок суду про недоведеність порушень прав позивача, а тому детальна відповідь на кожний з цих аргументів виходить за межі обов'язку суду обґрунтувати своє рішення.
Необхідність розмежування цих понять (обґрунтувати рішення та надати детальну відповідь на всі аргументи сторони) зазначена Європейським судом з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року (справа Проніна проти України, № 63566/00, пункт 23).
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність долучення до матеріалів справи заперечення на відзив ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» на позовну заяву, колегія суддів вважає, що на стадії апеляційного перегляду справи таке клопотання апеляційним судом не вирішується.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами п.п. «в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: С.Ю. Колосовський
Н.В. Самчишина
Повний текст судового рішення
складено 30 серпня 2022 року