23.08.2022 Справа № 363/1161/21
23 серпня 2022 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Тищенко К.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Петрівської сільської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліменті,-
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою, в якій просила позбавити відповідача батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з нього неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки у розмірі 6 441 грн. 07 коп. по виконавчому провадженню № 63437457.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що з квітня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично проживали у цивільному шлюбі. Під час спільного проживання у них народилася донька- ОСОБА_4 . Спільне життя з Відповідачем не склалося, шлюбні відносини фактично припинилися з вересня 2019 року. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року стягнути з Відповідача на користь Позивача аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 лютого 2020 року до досягнення дитиною повноліття. На цей час Відповідач, покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Всі питання щодо виховання вирішуються Позивачем самостійно без участі та підтримки з боку Відповідача, дитина знаходиться на повному її утриманні. Одночасно з цим зазначає, що внаслідок невиконання Відповідачем рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки за період з 10.02.2020 по грудень 2020 року в розмірі 23231 грн. 30 коп. Таким чином за період з 10.02.2020 року по грудень 2020 року, неустойка за несвоєчасну сплату аліментів ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 становить 6441 грн. 07 коп.На підставі викладеного, позивач змушена звернутись до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у вказаній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримувала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Копчук Р.М. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідачем була сплачена вся сума неустойки (пені), а вимога щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 є необґрунтованою. Зазначив, що Відповідач бажає спілкуватися з донькою, однак на разі перебуває в лавах ЗСУ.
13.06.2022 р. відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначив, що донька проживає разом з матір'ю окремо від нього в іншому місті. Він приїжджав до доньки та бачився з нею після їх з цивільною дружиною розтавання. Після того коли ОСОБА_1 дізналась про його нову дружину, в них почалися конфлікти, вона всіляко вчиняла дії щодо перешкоджання йому у спілкуванні з дитиною, просила його відмовитися від дитини, позивач почала його ігнорувати на не бажала його бачити, і щоб він не з'являвся до дитини. Він не розуміє навіщо позивач хоче позбавити його батьківських прав, якщо потрібно це для виїзду за кордон, то він ніколи не заперечував щодо виїзду без нього за кордон, може надати нотаріальну згоду, якщо потрібно. В частині позовних вимог про стягнення пені зазначив, що заборгованості по аліментах в нього не було, оскільки він сплачував аліменти, державний виконавець просто не врахував їх при складанні довідки-заборгованості по аліментах, оскільки йому було невідомо про рішення суду щодо стягнення з нього аліментів та поданий позивачем виконавчий лист до виконавчої служби. Все одно 13.06.2022 р. сплатив зазначену пеню в розмірі 6441,07 грн. для матеріальної підтримки своєї доньки.
Представник третьої особи служби у справах дітей Петрівської сільської ради в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без участі їх представника та позовні вимоги підтримали.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та, з урахуванням положень ч.1 ст.81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст.13 ЦПК України, згідно положень якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до наступного висновку.
У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Положеннями п.2 ч.164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації та посвідчень Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області 21.06.2017 року, актовий запис № 1206 у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка - ОСОБА_4 .
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року з Відповідача стягнуто на користь Позивача аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 лютого 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
20.10.2020 року Вишгородським районним судом Київської області було видано виконавчий лист по вказаній справі.
Згідно довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів Решетилівським районним відділом державної виконавчої служби Північно- Східного міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Суми) від 19.01.2021 р. № 189 заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.01.2021 року становить 23 231, 30 грн.
Рішенням № 298 від 06.10.2020 р. виконавчим комітетом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області офіційно упереджено ОСОБА_3 про необхідність виконання батьківських обов'язків щодо виховання та утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 .
Рішенням № 352 від 06.10.2020 р. виконавчим комітетом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області вирішено клопотати перед Вишгородським районним судом Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його доньки ОСОБА_3 .
Згідно характеристики Директора ДНЗ (ясла-садок) «Чебурашка» ОСОБА_4 фізично та психічно здорова, врівноважена. Вона поважає старших, вихована, серед однолітків має багато друзів. Уважна на заняттях, любить малювати, відвідує гурток танцю, англійської мови. За період відвідування дитячого садочку ОСОБА_5 жодного разу не скаржилась на матір, на відсутність достатнього матеріального забезпечення чи моральної підтримки з боку матері. Батько ОСОБА_3 жодного разу не з'являвся у дитячому садочку, не цікавиться життям дитини.
З акту обстеження матеріально-побутових умов від 09.10.2020 р. підписаної головою опікунської ради при виконкомі Новопетрівської сільської ради, директором Новопетрівського СУСССДМ, ФСР Новопетрівського СУСССДМ ОСОБА_1 проживає зі своєю донькою ОСОБА_4 . В кімнатах чисто, затишно. Дитина забезпечена іграшками, одягом, має власний дитячий простів для ігорта розвитку. Мати офіційно працює в Вишгородській держадміністрацїї. Батько аліменти не сплачує, матеріально не допомагає.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої 03.02.2021 р. Вишгородською амбулаторією загальної практики сімейної медицини ОСОБА_4 знаходиться під спостереженням Новопетрівської амбулаторії ЗПСМ з народження.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.
Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, послалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, пов'язаних з вихованням дитини, а саме: не цікавиться дитиною, не піклується про неї, абсолютно байдужий до доньки, не приймає участь у її вихованні, вказувала, що у відповідача наявна заборгованість по аліментах.
Таким чином, в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Крім того, наявність заборгованості за аліментами не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17.
Ухиленням від виконання обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена положеннями п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї доньки в матеріалах справи відсутні.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно його доньки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача, не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Позивач не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
Відповідач надав до суду докази на підтвердження прояви з його боку щонайменшої батьківської турботи, заперечував проти позбавлення батьківських прав, під час розгляду справи вказав, що бажає спілкуватися з донькою. Також надав копії квитанцій про переказ коштів на картковий рахунок Позивача. Тобто емоційний зв'язок між відповідачем та донькою фактично не втрачений, відповідач виявляє до своєї дитини батьківське піклування, яке полягає у наданні позивачу грошових коштів на утримання доньки.
Отже, встановлені обставини не вказують на ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню й матеріальному утриманню доньки, намагається забезпечити законні права дитини на нормальні умови життя, намагається приймати участь в її утриманні.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним.
Щодо вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, то суд зазначає наступне:
Відповідно достатті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно із частинами першою-третьою статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
При розрахунку пені за заборгованістю за аліментами суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач оплатив неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 6442,00 грн, згідно квитанції від 13.06.2022 року, що також не заперечується позивачем.
Також відповідачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень про поповнення картки Позивача від 06.06.2020 р. на суму 3999,9 грн., від 06.06.2020 р. на суму 1200,00 грн., від 22.11.2019 р. на суму 3015,08 грн., що свідчить про сплату ним аліментів за період часу, протягом якого йому була нарахована заборгованість.
Враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, а також враховуючи змагальність цивільного судочинства, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Керуючись статтею 150, 155, 164 Сімейного кодексу України, статями 3, 12, 13, 76,77 81, 82, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30.08.2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області, проживаючої: АДРЕСА_1 )
Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Решетилівським РВ УМВС України в Полтавській області 10.10.2007 р., місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 )
Третя особа: Служба у справах дітей Петрівської сільської ради (07354, Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Свято - Покровська, 171)
Головуючий М.Б. Баличева