29 серпня 2022 року
м. Київ
справа №640/21878/20
адміністративне провадження №К/990/21502/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року
у справі №640/21878/20
за позовом ОСОБА_1
до Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії від 09 липня 2020 року №13 «Про неуспішне проходження прокурором атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Київської області від 12.08.2020 №437-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР, розташованого в м. Києві, що поширює свою діяльність на Київську область прокуратури Київської області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав станом на 12 серпня 2020 року;
- стягнути з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії від 09 липня 2020 року №13 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» відносно ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Київської області від 12 серпня 2020 року №437к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область прокуратури Київської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді, яку він займав станом на 12 серпня 2020 рік, з 17 серпня 2020 року. Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 258618, 16 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, яку він займав станом на 12 серпня 2020 року та в частині стягнення з Київської обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Київської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року змінено. В абзаці четвертому резолютивної частини рішення замість «з 17 серпня 2020 року» зазначено «з 18 серпня 2020 року». В абзаці п'ятому резолютивної частини рішення замість « 258618,16 (двісті п'ятдесят вісім тисяч шістсот вісімнадцять гривень) 16 копійок» зазначено « 257744,45 (двісті п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок чотири гривні) 45 копійок». У решті судове рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 10 серпня 2022 року за допомогою засобів поштового зв'язку.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 23 лютого 2022 року (повний текст постанови складений 23 лютого 2022 року). В той же час, касаційну скаргу подано на пошту 10 серпня 2022 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Одночасно з касаційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження в обґрунтування якого зазначає, що 30 травня 2022 року в межах встановленого законодавством строку на касаційне оскарження, подано касаційну скаргу на вищевказані рішення судів. В той же час, зазначає., що ухвалою Верховного суду від 09 червня повернуто касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора. Заявник зазначає, що повторно з касаційною скаргою звернувся 06 липня 2022 року проте, ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року касаційну скаргу також було повернуто. Скаржник вказує, що 24 лютого 2022 року Законом України №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Закон), відповідно до пункту 31 частини 1 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року, яким в Україні введено воєнний стан. Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ затверджено Указ Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, в подальшому Указом Президента України № 133/20222 військовий стан продовжено до 25 травня 2022 року. Також заявник посилається на значну завантаженість працівників, у зв'язку з великою кількістю позовів.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Вперше касаційну скаргу позивачем подано 30 травня 2022 року надіславши її засобами поштового зв'язку.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику, оскільки касаційна скарга не містила достатніх обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.
Копію ухвали Верховного Суду від 09 червня 2022 року отримано скаржником 14 червня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Скаржник лише 06 липня 2022 року повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Проте ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року вказану касаційну скаргу повернуто, оскільки касаційна скарга також не містила достатніх обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.
Копію ухвали Верховного Суду від 26 липня 2022 року отримано скаржником 29 липня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Статтею 329 КАС України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частина третя статті 329 КАС України зазначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
В той же час, як вже зазначалося вище, позивач неодноразово звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, однак його скарга поверталась з огляду на її невідповідність встановленим КАС України вимогам щодо змісту такої скарги.
При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника.
Суд наголошує, що зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що неодноразове невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.
Водночас, слід зазначити, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк належить поновити. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій скаржника, які він здійснив для своєчасного звернення до суду.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Слід також зауважити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії").
Щодо зазначення позивачем інших причин пропуску на касаційне оскарження у зв'язку із запровадження на території України воєнного стану, то колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Верховний Суд наголошує, що посилання скаржника на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до Верховного Суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу відповідача, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання касаційної скарги.
Зокрема, Судом не встановлено обставин, що перешкоджали позивачу через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до Верховного Суду із касаційною скаргою вчасно, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до Суду у розумні строки, у зв'язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною цих строків.
Також Суд акцентує увагу на тому, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
При цьому, посилання на введення воєнного стану, як на поважну причину пропуску строку звернення з касаційною скаргою не можуть бути прийняті Судом, оскільки скаржник реалізовував своє право на касаційне оскарження і його скарги були повернуті з підстав, передбачених пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Суд також зазначає, організація роботи Офісу Генерального прокурора є суб'єктивним чинником та, за відсутності об'єктивних підстав, що підтверджені належними та допустимими доказами, не є поважною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективної роботи працівників і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Крім того, у ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами пропуску строку апріорі не можуть виступати недоліки внутрішньої організації роботи суб'єкта владних повноважень, які перебувають у прямій залежності від волі скаржника. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
За таких обставин, Верховний Суд вважає неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження та пропонує надати клопотання про поновлення такого строку, де зазначити інші підстави для його поновлення разом з відповідними доказами на їх підтвердження.
Правові висновки ЄСПЛ в порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб'єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто, визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, так як головним обов'язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Крім того, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків, вказати підстави для поновлення строку та надати відповідні докази.
Аналіз матеріалів касаційної скарги також свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності сплату судового збору.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що судом попередньої інстанції задоволено дві вимоги немайнового характеру, одна з яких є похідною та одну вимогу майнового характеру у розмірі 257744,45 грн.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (надалі - №3674-VI) у редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, судовий збір сплачується у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року становив 2102 грн 00 коп.
Отже, судовий збір, який підлягає сплаті 8518,08 грн.
В матеріалах касаційної скарги міститься платіжне доручення на суму 5044,80 грн. Враховуючи вищенаведене, скаржнику необхідно здійснити доплату судового збору у сумі 3473 грн 28 коп.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, а також надання документу про сплату судового збору в повному обсязі.
Реквізити для сплати судового збору:
ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску Офісом Генерального прокурора строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року у справі №640/21878/20.
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року у справі №640/21878/20 за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
У разі невиконанні вимог цієї ухвали в іншій частині, касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
Н.М. Мартинюк
М.І. Смокович ,
Судді Верховного Суду