про повернення касаційної скарги
29 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 140/6879/21
адміністративне провадження № К/990/21939/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши касаційну скаргу адвоката Самойленка Сергія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року
у справі № 140/6879/21
за позовом ОСОБА_1
до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
12 серпня 2022 року адвокат Самойленко Сергій Анатолійович в інтересах ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам статей 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та наявність підстав до застосування процесуальних наслідків, визначених статтями 332-333 КАС України, суддя-доповідач виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною першою статті 57 КАС України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Взаємовідносини між довірителем та представником мають договірний характер.
Згідно з частинами першою та третьою статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Приписами частини першої статті 240 ЦК України визначено, що представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Особливості представництва в адміністративному судочинстві передбачено, серед іншого, частиною четвертою статті 59 КАС України, згідно з якою повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з частиною другою статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Пунктом 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення) передбачено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Приписами підпункту 12.4 пункту 12 Положення імперативно визначено, що ордер містить наступні реквізити: назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо)(в редакції відповідно до рішення Ради адвокатів України №118 від 17 листопада 2020 року).
Згідно з пунктом 11 Положення передбачено, що ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що національний законодавець чітко вказав на обов'язок адвоката вказувати в ордері судові органи, в яких він надає правову допомогу, зокрема в графі «Назва органу, у якому надається правова допомога».
Отже, у разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду, в якому адвокат надає правову допомогу.
Як вбачається з доданого до касаційної скарги копії Ордеру, Самойленко Сергія Анатолійовича уповноважено представляти інтереси ОСОБА_1 , зокрема, у Верховному Суді України.
Однак, у відповідності до статті 327 КАС України (в редакції від 15 грудня 2017 року) судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
Зазначене робить неможливим встановлення судом касаційної інстанції дійсних намірів ОСОБА_1 щодо надання повноважень Самойленку С.А. на представництво його інтересів у Верховному Суді.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що касаційна скарга підписана представником скаржника за відсутності належних доказів на підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.
Згідно з вимогами пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
Аналогічна позиція щодо застосування положень пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України, була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 26 квітня 2021 року у справі № 520/13289/2020, від 24 травня 2021 року у справі № 280/4846/20, від 10 червня 2021 року у справі № 520/13032/19, від 17 серпня 2021 року у справі № 520/12088/2020, від 17 січня 2022 року у справі № 140/2159/21, від 26 квітня 2021 року у справі № 520/13289/2020, від 24 травня 2022 року у справі № 420/18531/21, від 24 травня 2021 року у справі № 280/4846/20, від 22 червня 2022 року у справі № 460/15586/21.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 55, 59, 248, 328, 332, 355, 359 КАС України, суд
1. Відмовити у прийнятті касаційної скарги адвоката Самойленка Сергія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі № 140/6879/21 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
2. Повернути скаржнику касаційну скаргу.
3. Надіслати учасникам справи копію ухвали про повернення касаційної скарги.
4. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до Верховного Суду.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя -доповідач Я.О. Берназюк