29 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 815/1727/18
адміністративне провадження № К/9901/5211/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 (колегія у складі суддів Потапчука В.О., Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.)
у справі № 815/1727/18
за позовом Публічного акціонерного товариства «Машинобудівельне виробниче об'єднання «Оріон»
до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі
про визнання незаконними та скасування рішень.
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Машинобудівельне виробниче об'єднання «Оріон» звернулося до суду з позовом до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому просило визнати незаконними та скасувати Рішення №443, №444, №445, №446, №447, №448 від 05.12.2017 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог.
4. 25.02.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2019 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.12.2017 відповідачем прийняті рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №443, №444, №445, №446, №447, №448, якими на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вирішено застосувати до позивача штрафні санкції та пеню у розмірі 755 477,14 грн. за період з 22.10.2007 по 11.01.2017.
7. 14.12.2017 позивач звернувся зі скаргою на вказані рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
8. 28.12.2017 рішенням про результати розгляду скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області скарга залишена без задоволення, а рішення без змін.
9. 16.01.2018 позивач звернувся до Пенсійного Фонду України.
10. 16.02.2018 на адресу позивача надійшло рішення Пенсійного Фонду України від 08.02.2018, яким скарга товариства залишається без задоволення, а рішення Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса від 05.12.2017 №№ 443-448 про застосування санкцій та нарахування пені та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.12.2017 - залишаються без змін.
11. Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно листа відповідача від 02.06.2015 вих. № 3973/02 за товариством рахувалася заборгованість до Пенсійного фонду: по страхових внесках - 197 249,33 грн, по фінансовим санкціям - 13995,34 грн, по пені - 143 627,49 грн. Однак, зазначені борги були стягнуті на підставі рішень від 11.11.2014 №№ 2483-2494, що підтверджується розпорядженнями Малиновського відділу державної виконавчої служби від 10.12.2015, 29.03.2016, 01.07.2016 та 30.12.2016.
13. 01.02.2018 була проведена звірка та за результатами якої був складений акт №3, згідно якого у ПАТ МВО «Оріон» станом на 01.02.2018 існує заборгованість в розмірі 68 854,49 грн, а саме: страхові внески (32%) в розмірі суми 40 823,09 грн та пільгові пенсії (СП№1) в розмірі суми 28 031,40 гривень. Відомості щодо заборгованості зі штрафних санкцій та пені - відсутні.
14. Також посилався на те, що 16.02.2017 були прийняті рішення №№ 1,2,3 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 22.10.2007 по 08.12.2015, які були визнані незаконними та скасовані на підставі грубих порушень законодавства посадовими особами Малиновського ОУПФ України в м. Одесі.
15. Скасовані та визнані незаконними Рішення № 1,2,3 від 16.02.2017 містять тотожні відомості наявних боргів товариства, що і у розрахунках оскаржуваних рішень від 05.12.2017 та використовуються для нарахування фінансових санкцій та пені.
16. Таким чином, розрахунки, що містять суми недоїмки, які визнані недостовірними Пенсійним фондом України під час розгляду попередніх рішень не підтверджують суму пені та санкцій в розмірі 755477,14 грн, яка нарахована оскаржуваними рішеннями та не є документами, які є підставою для нарахування пені та фінансових санкцій відповідно до вимог Інструкції №22-1.
17. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятих рішень.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що товариством було порушено строки сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009-2015 роки, таким чином відповідачем правомірно прийняті рішення №443, №444, №445, №446, №447, №448 від 05.12.2017 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків до Пенсійного фонду України.
19. Також за висновком суду першої інстанції необґрунтованим є посилання позивача на акт звірки, яким встановлено, що вся сума штрафних санкцій сплачена, фактична заборгованість становить лише 68 854,49 грн та будь-які фінансові санкції та пеня відсутні, оскільки оскаржувані рішення прийняті 05.12.2017, а тому вказані суми не могли бути включені до акту звірки, оскільки ще не існували.
20. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно ухвали господарського суду Одеської області від 16.02.2005 за заявою Приватного підприємства "Статир" порушено провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Машинобудівне виробниче об'єднання "Оріон", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню (продажу, даруванню, міні) майна боржника, де б воно не знаходилось та в якому б вигляді воно не було, здійснювати дії по реорганізації боржника, внесення майна та інших активів як внеску у підприємства, організації, що засновуються.
21. Тобто, з урахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом», колегія суддів вважає, що в період з 16.02.2005 по 31.05.2010 діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів товариства, а тому за вказаний період у Пенсійного фонду не було підстав для нарахування неустойки (штрафу, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог.
22. Однак, згідно оскаржуваних рішень відповідачем нараховувалися фінансові санкції та пеня за період 2007-2017 роки, тобто без врахування періоду дії мораторію (з 16.02.2005 по 31.05.2010).
23. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що згідно рішень Пенсійного фонду України №2483-2494 від 11.11.2014 вбачається, що штраф та пеня станом на 2014 рік повністю застосовані за період з 22.01.2007 по 31.12.2010, включно. Однак, згідно оскаржуваних рішень №443-448 від 05.12.2017 вбачається, що Пенсійний фонд України з незрозумілих підстав повторно нараховує штрафні санкції за вказані періоди з 2007 по 2010 роки, без врахування наявності вищевказаних рішень та Акта звірки, згідно якого залишок боргу є тільки страхові внески та пільгові пенсії на суму 68 854,49 гривень.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. У касаційній скарзі відповідач посилаються на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
25. Скаржник зазначає про те, що оскільки рішення від 05.12.2017 на загальну суму 755 477,14 грн перебувають на оскарженні, тобто є неузгодженими, то суми боргу разом з нарахованими сумами пені не могли бути включені до акта звірки № 3 станом на 01.02.2018, а тому і наявна різниця в сумах.
26. Також згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не нараховується неустойка протягом дії мораторію в процедурі банкрутства. Під час дії мораторію управлінням не нараховувалась неустойка, що відповідає положенням цього Закону.
27. Крім того, АТ «МВО «Оріон» вийшло з процедури банкрутства, а отже, судом була встановлена платоспроможність боржника.
28. Однак, всупереч цього, судом апеляційної інстанції вказано, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» нараховувало фінансові санкції та пеню за період 2007-2017 років (без врахування періоду дії мораторію з 16.02.2005 по 31.05.2010). При цьому, судом першої інстанції зазначено, що згідно картки особового рахунку позивача, зобов'язання зі сплати страхових внесків, нарахованих на фонд оплати праці найманим працівникам на протязі 2004-2010 років сплачувалися з порушенням встановлених вимог.
29. 10.05.2019 позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
31. Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058).
32. Згідно підпункту «е» та «й» пункту 12 частини 11 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464 (Закон № 2464), який вступив в дію 01 січня 2011 року, статті 17 - 19 та частини 1-9 статті 106 Закону виключено.
33. Поряд з цим, відповідно до частини 7 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та відповідних штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
34. Відповідно пункту 1 статті 14 та частини 1 статті 15 Закону № 1058 підприємства, організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є страхувальниками та платниками страхових внесків.
35. Страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі (пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058 в редакції чинній до 01 січня 2011 року).
36. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону № 1058).
37. Платники, які використовують працю фізичних осіб, сплачують страхові внески щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним.
38. Згідно частини 2 статті 106 Закону № 1058 (в редакції чинній до 01 січня 2011 року) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у встановлені строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
39. Згідно пункту 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058 (в редакції чинній до 01 січня 2011 року) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
40. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
41. Згідно пункту 9.3.2. Розділу 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.
42. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
43. Рішення виноситься після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки.
44. Пунктом 9.5 Інструкції визначено, що рішення про застосування штрафу за наслідками розгляду матеріалів про порушення приймає начальник управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті або його заступник. Рішення приймаються за встановленою формою у двох примірниках.
45. Перший примірник рішення, протягом трьох робочих днів із дня його винесення, вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру страхувальника, банку чи фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності або надсилається листом з повідомленням про вручення. Порядок надання розрахунку сум штрафів і пені та його форму законодавством не встановлено.
46. Суми фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків, стягуються в тому самому порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків. Строки давності щодо стягнення штрафів не застосовуються (пункти 9.10., 9.11. Інструкції).
47. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно ухвали господарського суду Одеської області від 16.02.2005 за заявою Приватного підприємства "Статир" порушено провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Машинобудівне виробниче об'єднання "Оріон", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню (продажу, даруванню, міні) майна боржника, де б воно не знаходилось та в якому б вигляді воно не було, здійснювати дії по реорганізації боржника, внесення майна та інших активів як внеску у підприємства, організації, що засновуються.
48. Статтею 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
49. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
50. 19.01.2013 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року №4212-VI (далі - Закон №4212), яким Закон №2343 викладено в новій редакції. Пунктом 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4212 (цим пунктом розділ Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4212 доповнено згідно із Законом України від 02 жовтня 2012 року №5405-VI) встановлено, що його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
51. Питання щодо запровадження мораторію та його правового режиму в Законі №2343 у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, регулювалися нормами статей 1 і 12. Так, згідно з абзацом 24 статті 1 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
52. Відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 12 цього ж Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
53. Після 19 січня 2013 року правовий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів регулювався статтею 19 Закону №2343 (у редакції Закону №4212) й згідно з положеннями частин 1 та 2 цієї статті мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
54. Абзацами 3, 4 частини 3 статті 19 Закону №2343 (у редакції Закону №4212) встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
55. Окремо в частині 5 цієї статті застережено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.
56. Висновок щодо строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного відповідно до статті 12 Закону №2343 (у редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року), викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11.
57. Зокрема, за позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у вказаній справі, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом (параграф 6.10).
58. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18, дійшла наступного висновку:
«<…> правове регулювання застосування до боржника, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом, штрафних (фінансових) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) під час мораторію на задоволення вимог кредиторів з набранням чинності Законом №4212 не змінилося.
Передбачена частиною 4 статті 12 Закону №2343 у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не може застосовуватися безстроково, оскільки це буде суперечити самому визначенню поняття мораторій на задоволення вимог кредиторів, наведеному у статті 1 цього Закону.
Доцільність такого застосування статті 12 Закону №2343 у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, полягає в тому, що саме поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, наведене в загальній частині Закону №2343 (статті 1 цього Закону), становить правову основу для застосування всіх інших норм цього Закону.
У зв'язку із зазначеним при застосуванні статті 12 Закону №2343 у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, обов'язковому врахуванню підлягає і стаття 1 цього Закону.
<…> заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов'язання (зобов'язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.»
59. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
60. Отже, ураховуючи зазначені висновки Верховного суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність прийняття оскаржуваних рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків до Пенсійного фонду, так як боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій, а за поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
61. Враховуючи вищезазначене, Суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, тоді, як висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.
62. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
63. У зв'язку із чим, Суд приходить до висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 необхідно скасувати, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 - залишити в силі.
64. Судове рішення ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі задовольнити.
Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року скасувати.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі №815/1727/18 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб