24 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/5148/21 пров. № А/857/8701/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Гінди О. М., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року у справі №500/5148/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області, Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про стягнення суми грошового забезпечення,-
суддя в 1-й інстанції - Мандзій О. П.,
час ухвалення рішення - 29.04.2022 року,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 09.05.2022 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління ДФС у Тернопільській області, Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь 89006,59 грн грошового забезпечення за період служби з 01 листопада 2018 року по 30 грудня 2020 року, в тому числі 80878,63 грн посадового окладу та 8127,96 грн окладу за спеціальним званням із спрямуванням утриманого з цієї суми податку на доходи фізичних осіб на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів ОСОБА_1 .
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині відмови у стягненні з відповідача посадового окладу у розмірі 80878,63 грн, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в цій частині прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що він проходив службу в органах податкової міліції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області), правонаступником якого є відповідач, однак при звільненні 31 березня 2021 року йому не виплачено в повному розмірі грошове забезпечення за фактично відпрацьований ним час. Звертає увагу, що судом першої інстанції при розгляді справи не досліджено обставини недоплати за роботу у надурочний час. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ГУ ДПС у Тернопільській області на його користь посадового окладу у розмірі 80878,63 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути вказану суму.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачами поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник позивача (апелянта) - Гураль Р. В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Представник відповідача -ГУ ДПС у Тернопільській області- Олексюк Р. З. у судовому засіданні в режимі відеоконференції не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представник відповідача - ГУ ДФС у Тернопільській області у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без участі представника за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 10 листопада 1999 року по 31 березня 2021 року проходив службу в органах податкової міліції ДПА, ДПС, Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, ГУ ДФС у Тернопільській області.
Позивач, підполковник податкової міліції, 31 березня 2021 року звільнений з органів податкової міліції у відставку на підставі наказу ГУ ДФС у Тернопільській області № 26-о від 24 березня 2021 року.
При проходженні служби у період з 01 листопада 2018 року по 30 червня 2020 року позивач на підставі графіків чергування співробітників податкової міліції залучався до роботи також у нічний час, що відображено у табелях обліку використання робочого часу.
На думку позивача, за вказаний період його роботи в органах податкової міліції оплата нічних годин, понадурочний час та окладу за спеціальним званням відповідачем проведена у меншому розмірі на 80878,63 грн та 8127,96 грн, відповідно.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки ГУ ДФС у Тернопільській області виплачувало позивачу доплати за роботу в нічний час відповідно до чинного законодавства, тому відсутні підстави для стягнення 80878,63 грн доплати за роботу у понадурочний час, а доводи позивача та представлені ним докази не спростовують вказаних висновків суду. Крім того, відповідач застосовуючи при обчисленні грошового забезпечення таку розрахункову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року діяв правомірно, що свідчить про відсутність підстав для стягнення 8127,96 грн окладу за спеціальним званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року. Крім того, доплати за роботу у надурочний час не є предметом спору у даній справі, а тому дослідженню не підлягає.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині виплати грошового забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, за період з листопада 2018 року по червень 2020 року.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з п.353.1 ст.353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
П.356.1 ст.356 ПК України передбачає, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Приписами ст.91 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час. Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції. Для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків. Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.
Згідно з п.21 Положення про походження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114) для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року №268 затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної Ради України, апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Рахункової палати України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Вищої ради юстиції, секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Рахункової палати Автономної Республіки Крим, виборчої комісії Автономної Республіки Крим, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, згідно з додатками 1 - 47, 55, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання та окладів осіб рядового і начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання згідно з додатками 56 - 58.
Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно п.3 Постанови 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Відповідно до вимог Податкового кодексу України, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, постанови Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» Міністерством фінансів України видано наказ від 17 липня 2018 року №616 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції», яким затверджено Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції (далі - Порядок №616).
Із табелів облікового робочого часу наявних у матеріалах справи вбачається, що позивачу здійснено доплату за роботу в нічний час та оплату здійснено відповідно до норм чинного законодавства.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними в листі Міністерства соціальної політики України від 11 липня 2018 року №1217/0/101-18/28, у випадку оплати годин роботи у нічний час, оплата тих же годин як надурочних не здійснюється. Також, не вважається надурочною робота, яка, зокрема, виконується працівниками з ненормованим робочим днем. У цьому разі переробки понад нормальну тривалість обумовлені необхідністю виконання звичайних обов'язків, що випливають із трудової функції працівників, вони не мають виняткового характеру.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення відповідно до чинного законодавства.
Крім того, матеріалами справи підтверджується відсутність передбачених пунктом 3.7 Інструкції № 499 документів, які б свідчили про залучення позивача до понаднормової служби, таких як: наказів, табелів обліку понаднормового виходу, табелів обліку використання робочого часу щодо підтвердження виконання роботи, книги нарядів щодо залучення до служби, графіків нарядів чергувань.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що порядок залучення працівників органів податкового органу до несення служби понад встановлений законодавством робочий час, визначено у Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року №499 та Правилах внутрішнього службового розпорядку Головного управління ДФС у Тернопільській області, згідно з якими підставами для залучення працівників до понаднормової роботи є письмові накази керівників органів внутрішніх справ, графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ. Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин. У разі відсутності зазначених документів, додаткова оплата понаднормової служби не проводиться.
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконними дій відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час та для зобов'язання Головного управління ДПС у Тернопільській області виплатити позивачу грошове забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, за вищевказаний період.
Крім того, колегія суддів зазначає, що, оскільки рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року у справі №500/5148/21 в іншій частині позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 295, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року у справі №500/5148/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді О. М. Гінда
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 29 серпня 2022 року.