Справа № 560/16020/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
29 серпня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
у листопадіі 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (ГУ ДПС у Хмельницькій області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-31916-13У від 06.07.2021.
18 квітня 2022 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-31916-13У від 06.07.2021 в частині нарахування ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску за період жовтень-листопад 2018 року у розмірі 1638 грн. 12 коп.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Хмельницькій області виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 нарахований за жовтень-листопад 2018 року єдиний внесок в сумі 1638 грн. 12 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено те, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27.11.2014 по 30.11.2018 та перебував на загальній системі оподаткування.
Згідно військового квитка серії НОМЕР_1 від 23.06.1990 позивач з 25.02.2016 прийнятий на військову службу за контрактом у Збройні Сили України.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2016 №51 ОСОБА_1 з 25 лютого 2016 року зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення.
Із змісту довідки військової частини пп НОМЕР_3 від 01.12.2016 №55/1435 встановлено, що позивач перебував на військовій службі у військовій частині - польова пошта НОМЕР_3 , яка входить до складу сил, що залучаються та беруть участь в антитерористичній операції, та безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з 27.01.2016 по 29.10.2016.
Також, із змісту довідки військової частини НОМЕР_4 від 28.02.2018 №55/266 встановлено, що позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 , яка входить до складу сил, що залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з 19.12.2017 по теперішній час.
ГУ ДПС у Хмельницькій області проведено перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.11.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 27.11.2014 по 30.11.2018, за результатами якої складено акт від 22.04.2021.
У ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем занижений єдиний внесок в загальній сумі 1638,12 грн., в т.ч. за жовтень 2018 року в сумі 819,06 грн. та листопад 2018 року в сумі 819,06 грн. в результаті неподання звітності з єдиного внеску за 2018 рік.
Також в акті вказано про те, що ОСОБА_1 несвоєчасно сплатив єдиний внесок за І квартал 2017 року - ІІІ квартал 2018 року в сумі 15519,54 грн. (заборгованість погашена за рахунок перерахування коштів органами ДВС).
На підставі акту перевірки 08.06.2021 ГУ ДПС України в Хмельницькій області прийнято:
-вимогу про сплату боргу (недоїмки) №006283/22-01-07-11/2950324133 в сумі 1638,12 грн;
- рішення №006282/22-01-07-11/2950324133 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 491,44 грн.;
- рішення №006284/22-01-07-11/2950324133 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за 2015-2018 роки в сумі 680,00 грн;
- рішення №006285/22-01-07-11/2050324133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 16 381,68 грн (штраф - 3163,90 грн, пеня - 13217,78 грн).
Вказані вимога та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені позивачем отримані 11.06.2021 (відповідно до рекомендованого повідомленням про вурчення поштового відправлення). В адміністративному чи судовому порядку такі рішення не оскаржувались.
Листом Дунаєвецького управління Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 04.01.2019 №416/22-01-51-06-22, у відповідь на заяву позивача щодо звільнення від сплати єдиного внеску повідомлено, що згідно доданих до заяви документів неможливо встановити період проходження служби ОСОБА_1 . Запропоновано надати оригінали документів, де було б визначено період військової служби або довідку про перебування на військовій службі за період 2017-2018 рр.
Так, 06.07.2021 ГУ ДПС у Хмельницькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-31916-13У зі сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 19 191,54 грн (в тому числі: недоїмка 1 638,12 грн, штраф 4 335,34 грн, пеня 13 217, 78 грн). Заборгованість вказана станом на 19.08.2021. Вимогу направлено платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який поштою повернуто без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2021 ВП №66691856 відкрито виконавче провадження з виконання вимоги №Ф-31916-У від 06.07.2021 про стягнення боргу з ОСОБА_1 боргу в сумі 19 191,54 грн. на користь ГУ ДПС у Хмельницькій області.
19.10.2021 відповідачем надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.10.2021 №Ф-31916-13, згідно якої заборгованість станом на 30.09.2021 становить 13191,24 грн. (680 грн. - штрафи, 12511,24 грн. - пеня).
Крім того, згідно витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 військова частина НОМЕР_4 здійснювала сплату єдиного соціального внеску за позивача з червня 2016 року по грудень 2020 року.
Не погоджуючись з вказаною вимогою позивач звернувся до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464 (Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, у пунктах 3 і 10 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 розкриті поняття застрахованої особи як фізичної особи, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальників - як роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
До платників єдиного внеску включено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ''Про оплату праці'', та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
При цьому, відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Так, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску.
Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон №2464-VI встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб (до яких відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відноситься фізична особа-підприємець), задля досягнення вищевказаної мети законодавчого запровадження збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Законом №2464-VI встановлено обов'язок сплати такими особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх господарської діяльності.
Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета законодавчого запровадження збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, що перебувають на обліку в органах ДФС як фізичні особи-підприємці, однак, підприємницьку діяльність не здійснюють і доходи від неї не отримують, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року справа №160/3114/19, від 04 грудня 2019 року справа №440/2149/19, від 23 січня 2020 року справа №480/4656/18, від 17 серпня 2020 року справа №140/1679/19.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач у спірний період перебував на військовій службі у військовій частині, а тому у період з жовтня по листопад 2018 року (за який донараховано ЄСВ) позивач був найманим працівником та у цей період саме роботодавець - військова частина сплачувала за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України.
Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності відповідачем не надано.
Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (жовтень-листопад 2018 року), нараховував та сплачував роботодавець (військова частина), що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, який має право провадити господарську діяльність, проте не отримував дохід від неї.
Крім того, відповідно до п. 9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.
Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до податкового органу фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації.
Згідно з ч.3 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам-підприємцям не здійснюється.
Враховуючи викладене вище, тимчасово мобілізовані на військову службу підприємці і самозайняті особи звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб або єдиного податку, а також єдиного внеску за себе на весь період такої служби. Разом з тим проходження військової служби за контрактом не створює для таких осіб, зокрема і для позивача, обов'язку нараховувати та сплачувати за себе єдиний внесок, оскільки громадяни України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, мають однакові гарантії правового і соціального захисту, визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", незалежно від того, проходять вони військову службу за контрактом чи військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Аналогічну правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі №260/117/19, в якій вказав про поширення на фізичну особу-підприємця, прийнятого на військову службу за контрактом під час виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду, пільги щодо звільнення від сплати єдиного внеску, передбаченої пунктом 9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що нарахування Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області позивачеві до сплати єдиного соціального внеску у розмірі 1638,12 грн. за жовтень-листопад 2018 року є неправомірним.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.07.2021 №Ф-31916-13У є протиправною та підлягає скасуванню лише у розмірі 1638,12 грн. нарахованого єдиного внеску за жовтень-листопад 2018 року.
При цьому, облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах №816/2042/16 від 13.02.2018, від 10 квітня 2020 року по справі №813/1760/18 та від 01 липня 2020 року по справі №640/8980/19.
Протиправне відображення грошових зобов'язань в інтегрованій картці платника без належних правових підстав очевидно вказує на порушення прав платника податків та необхідність проведення коригування даних інтегрованої картки платника в цілях поновлення порушених прав.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання відповідача провести відповідні коригування в Інтегрованій картці платника.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.