Справа № 120/4641/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар П.А.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
26 серпня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення на позивача штрафів від 17.05.2021 у виконавчих провадженнях ВП 56118248 та ВП 56118462 із примусового виконання виконавчих листів, що видані 05.12.2017 Літинським районним судом Вінницької області.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.06.2022 відмовлено у відкритті провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23.06.2022 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до безпідставної відмови відкритті провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з огляду позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену у постанові від 04.03.2020 у справі №682/3114/18 юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що 09.10.2017 Літинським районним судом Вінницької області у цивільній справі №137/968/17 ухвалено рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей у твердій сумі по 1000 грн на кожну дитину щомісячно з врахуванням індексації, до досягнення нити повноліття.
Після набрання рішенням законної сили Літинським районним судом Вінницької області видано виконавчі листи від 05.12.2017.
У ході виконавчого провадження за вказаними виконавчими листами держаним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Вінниці Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Куртяк А.В. винесено постанови про накладення на позивача штрафів від 17.05.2021 у виконавчих провадженнях ВП 56118248 та ВП 56118462 із примусового виконання виконавчих листів, що видані 05.12.2017 Літинським районним судом Вінницької області.
Позивач не погодився із вказаними постановами та звернувся до суду.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження було відкрито на виконання рішення місцевого загального суду, відтак дана позовна заява не підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За нормами частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною 14 статті 71 Закону №1404-VIII, максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною 14 статті 71 Закону №1404-VIII.
Частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VІІІ передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №682/3114/18 висловлено правову позицію згідно якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №682/3112/18, вказала, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону №1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, розгляд даної справи має здійснюватись за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив спіну ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.