Справа № 560/5381/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
29 серпня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
у травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.03.2022 №968130152148 про відмову в переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі по тексту - Закон №3723-ХІІ);
- зобов'язати відповідача зарахувати до стажу державної служби період служби в лавах Радянської Армії з 16.05.1971 по 06.06.1973, службу в органах місцевого самоврядування з 16.04.2002 по 25.05.2006 на посаді голови Старокостянтинівської районної ради, з 09.10.2008 по 26.04.2010 на посаді заступника голови Старокостянтинівської районної ради;
- зобов'язати відповідача перевести, призначити, здійснити нарахування та виплату пенсію державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ у розмірі 60% згідно з довідками від 22.02.2022 №40/01-07, від 14.02.2022 №С-182, починаючи з 18.02.2022 з врахуванням виплачених сум.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Вказав, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Однак, пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Вважає таку відмову протиправною, оскільки має право на вибір одного із видів довічної пенсії. Також зазначив, що відповідач протиправно не зарахував до стажу державної служби період служби в лавах Радянської Армії з 16.05.1971 по 06.06.1973, службу в органах місцевого самоврядування з 16.04.2002 по 25.05.2006 на посаді голови Старокостянтинівської районної ради, з 09.10.2008 по 26.04.2010 на посаді заступника голови Старокостянтинівської районної ради.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.03.2022 №968130152148 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу"; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди служби в лавах Радянської Армії з 16.05.1971 по 06.06.1973, служби в органах місцевого самоврядування з 16.04.2002 по 25.05.2006 та з 09.10.2008 по 26.04.2010; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 18.02.2022 пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60% заробітної плати згідно з довідками Хмельницької районної ради від 22.02.2022 №40/01-07, виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 14.02.2022 №С-182.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначається про відсутність у позивача стажу державної служби. Вказано, що 04.07.2001 набрав чинності Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-ІІІ, відповідно до якого посади місцевих рад та їх виконавчих комітетів віднесені до відповідних категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців.
Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Позивачу - ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV.
18.02.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком у відповідності до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Рішенням від 22.03.2022 №968130152148 Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області відмовило позивачу у переведенні на пенсію за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача, що йому відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно Закону №3723-ХІІ, у зв'язку з відсутністю 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що період проходження особою військової служби як в Збройних Силах СРСР, та і в Збройних Силах України, має зараховуватися такій особі в стаж державної служби, тому зарахував позивачу до стажу державної служби період проходження військової служби, що складає 2 роки 8 днів.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено "Порядком обчислення стажу державної служби", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок №283).
Згідно із пунктом 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Порядок №283 втратив чинність у зв'язку із затвердженням 25.03.2016 постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби.
Згідно з п. 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відповідно до статті 14 Закону №2493-IIІ, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема: третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.
У пункті 4 частини 2 статті 46 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Отже, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", входить до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року по справі №735/939/17.
Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач у період з 16.04.2002 по 25.05.2006 працював головою Старокостянтинівської районної ради, у період з 09.10.2008 по 26.04.2010 на посаді заступника голови Старокостянтинівської районної ради.
Тобто, посади на яких позивач перебував в органах місцевого самоврядування, віднесені до переліку, визначеного статтею 14 Закону України від 07.06.2001 №2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Згідно з положеннями частин 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, до 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 1 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавством визначено певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до зазначеної статті є досягнення такими особами пенсійного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Системний аналіз положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.
Водночас, колегія суддів зазначає, що у позивача (враховуючи відомості трудової книжки та призначення пенсії за віком) наявний необхідний вік та страховий стаж, передбачений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 16.04.2002 по 25.05.2006 та з 09.10.2008 по 26.04.2010.
Тобто, на позивача поширюється дія пункту 10 Прикінцевих і перехідних положень вказаного Закону України "Про державну службу" № 889- VIII.
Доводи відповідача про те, що позивач працював на посаді органу місцевого самоврядування, яка не належать до посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ, є безпідставними, з огляду на вищенаведені висновки.
Визначаючись щодо правомірності прийнятого судом рішення в частині зарахування до стажу державної служби позивача періоду проходження військової служби в лавах Радянської армії з 16.05.1971 по 06.06.1973 колегія суддів зазначає таке.
Згідно з положеннями пункту 6 Порядку № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (тобто, до 1 травня 2016 року) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
З огляду на системний аналіз зазначених положень слідує, що під час розгляду даної справи слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 березня 2019 року в справі № 466/5138/17 (провадження № К/9901/22637/18), від 19 березня 2019 року в справі № 357/1457/17 (провадження № К/9901/29681/18), від 10 квітня 2019 року в справі №607/2474/17 (провадження № К/9901/30673/18).
Відповідно до п. 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату Національного банку України, Республіканського банку Криму, управління по місту Києву та Київській області, обласних управлінь Національного банку України.
Згідно з положеннями п. 3 Порядку №283, до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї станом за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язані із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 76 розділу ІХ Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року № 193 визначено, що час перебування громадян на дійсній військовій службі у лавах Збройних Силах СРСР зараховується до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу і стажу роботи за спеціальністю відповідно до діючого законодавства.
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII регламентовано, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Зазначене вище кореспондується з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, який до 1 січня 2004 року встановлював порядок та умови обчислення стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.
Пунктом «в» частини третьої статті 56 вказаного Закону було передбачено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.
З огляду на зазначене колегія суддів зауважує, що період проходження особою військової служби як в Збройних Силах СРСР, та і в Збройних Силах України, має зараховуватися такій особі в стаж державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо зарахування періоду проходження військової служби до стажу державної служби була висловлена Верховним Судом у постанові від 3 липня 2018 року по справа № 569/350/17 (провадження № К/9901/32146/18).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Так, з матеріалів справи, зокрема з запису у № 4 в трудовій книжці позивача встановлено, що останній у період з 16.05.1971 по 07.06.1973 проходив службу в Радянській Армії, відповідно вказаний період проходження позивачем військової служби має зараховуватися позивачу до стажу державної служби.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині вимоги позивача здійснити виплату пенсії державного службовця з 18.02.2022, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Оскільки позивач із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII звернувся до пенсійного органу 18.02.2022, нарахування та виплата такої пенсії повинно проводитись саме з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 18.02.2022.
Колегія суддів звертає увагу, що за змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивача в таких типових справах є зобов'язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.
Отже, рішення суду першої інстанції в частинні зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплату позивачу з 18.02.2022 пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках Хмельницької районної ради та виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, з урахуванням виплачених сум є правомірним та обґрунтованим.
Відповідно до положень статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.