Справа № 640/6156/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
29 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Судді-доповідача Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач-1, апелянт 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач-2, апелянт 2), у якому просив:
- визнати незаконним наказ Голови правління Пенсійного фонду України від 29 серпня 2018 року № 148 «Про Комісію з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», з подальшими змінами;
- визнати незаконним рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України, оформлене протоколом від 08 липня 2020 року № 26, в частині зменшення періоду перерахунку пенсії ОСОБА_1 за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі № 826/2005/18;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 недоплачену на підставі рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України, оформлене протоколом від 08 липня 2020 року № 26, різницю по пенсії, яка утворилась за період з 05 серпня 2017 року по 31 грудня 2018 року в сумі 25 312, 43 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року позов задоволено частково, визнано незаконним рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України, оформлене протоколом від 08 липня 2020 року № 26, в частині зменшення періоду перерахунку пенсії ОСОБА_1 за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі №826/2005/18; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 недоплачену на підставі рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України, оформлене протоколом від 08 липня 2020 року № 26, різницю по пенсії, яка утворилась за період з 05 серпня 2017 року по 31 грудня 2018 року в сумі 25 312,43 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із наявності та підтвердженості обставин щодо протиправності прийняття пенсійним органом рішення щодо зменшення періоду перерахунку пенсії, яке полягає у нездійсненні виплати недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 за період з 05 серпня 2017 року по 31 грудня 2018 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року у справі № 826/2005/18 з підстав застосування до виплати зазначеної суми перерахунку Порядку № 649, визнаного нечинним за судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачем-1 та відповідачем-2 подано апеляційні скарги, в яких просять суд скасувати рішення з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт-1 зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взято до уваги заперечення Фонду з посиланням на правові висновки Верховного Суду стосовно того, що питання виконання судових рішень врегульовано окремим порядком, відмінним від позовного провадження, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Крім того, на переконання апелянта-1, оскаржуваним рішенням суд першої інстанції змінив по суті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2018 у справі №826/2005/18, не врахувавши, що останнє виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області.
Апелянт-2, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, зазначає, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2018 у справі №826/2005/18 відповідачем-2 проведено перерахунок пенсії в межах покладених судовим рішенням зобов'язань.
Разом з тим, апелянт-2 зазначає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Відтак, стягнення коштів на виконання рішення суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
З цих та інших підстав апелянт-1 та апелянт-2 вважають, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022 та від 21.07.2022 відкрито апеляційне провадження за вказаними апеляційними скаргами, встановлено строк для подання відзиву на апеляційні скарги та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач своїм правом на подання відзиву скористався, зазначивши, що рішення суду першої інстанції законне, обґрунтоване і винесене з урахуванням всіх обставин справи, відтак, має бути залишеним без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 після звільнення з військової служби у відставку на підставі наказу Міністра оборони України від 11 липня 2017 року № 467 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 серпня 2017 року № 149 було виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення в зв'язку зі звільненням у запас та зараховано на пенсійний облік до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (номер пенсійного посвідчення: 2496716038), де останній отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі № 826/2005/18 було визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неправильного розрахунку пенсії та зобов'язано останнього здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії з моменту її призначення (з 05 серпня 2017 року) з урахуванням сум складових грошового забезпечення, які були йому нараховані, у тому числі щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразових додаткових видів грошового забезпечення і індексації за останні 24 місячці служби підряд перед звільненням, з урахуванням довідки від 16 серпня 2017 року №305/589, виданої фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, і виплатити позивачу різницю, що утворилась з моменту призначення пенсії до моменту фактичного перерахунку.
Надалі, на виконання зазначеного судового рішення 29 листопада 2018 року Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області було проведено розрахунок доплати, яка склала 39 810, 52 грн, що підтверджується відповідним розрахунком, наявним в матеріалах справи.
В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, та що не заперечувалось відповідачами, 15 липня 2020 року на пенсійний рахунок позивача було зараховано в рахунок різниці пенсії за період з 05 серпня 2017 року по день фактичного перерахунку на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі № 826/2005/18 грошові кошти у сумі 14 498,09 грн.
Не погоджуючись з таким розмір суми виплати перерахунку пенсії, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою від 24 вересня 2020 року за роз'ясненнями щодо недоплати решти заборгованості по пенсії
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області листом від 22 жовтня 2020 року № 1000-0203-8/85728, позивачу було надано відповідь: «Ви перебуваєте на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримуєте пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон).
Відповідно пункту шостого Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Комісія).
За результатами перевірки Комісія приймає рішення про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.
У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п'ятиденний строк Комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.
У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.
Комісія прийняла рішення про зміну періоду перерахунку пенсії за рішенням Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2018 по справі №826/2005/17 та ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва винесених на Вашу користь.
Кошти по перерахунку пенсії на виконання вказаного рішення суду виплачені Вам згідно рішення Комісії.».
У зв'язку з вищевикладеним та вважаючи дії пенсійного органу, які полягають у зменшенні періоду перерахунку та виплати пенсії та дій щодо створення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду із адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо доводів апелянтів з приводу того, що питання виконання судового рішення врегульовано окремим порядком, а КАС України не передбачено можливості подання окремого позову про спонукання відповідача до виконання судового рішення, та з приводу того, що стягнення коштів на виконання судового рішення здійснюється органом казначейства колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із пунктом 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням, всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
Колегія суддів зауважує, що з 28 серпня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», пунктом 2 якої встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
При цьому, Порядок № 649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Окружним адміністративним судом міста Києва 12 листопада 2019 року ухвалено рішення у справі № 640/5248/19, відповідно до якого визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінено в частині розподілу судових витрат, водночас залишено без змін рішення суду першої інстанції в частини визнання протиправними та нечинними пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Із змісту зазначених судових рішень у справі №640/5248/19 вбачається, що положеннями статті 1291 Конституції України чітко закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Сфера застосування Порядку № 649 розповсюджується на рішення суду, що набрали законної сили. При цьому Порядок встановлює певний механізм виконання судових рішень, черговість їх виконання, обмеження у виділенні відповідних коштів, та передбачає ухвалення рішення про відсутність підстав для виплати суми, розрахованої на підставі судового рішення.
Таким чином, Кабінет Міністрів України фактично встановив інакший порядок виконання судових рішень, боржниками за якими є органи ПФУ, відмінний від установленого Законами України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIІІ та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, тим більш такий, що обтяжує права громадян на отримання соціального захисту.
Питання, які врегульовано Порядком №649, не відносяться до функцій Кабінету Міністрів України, а підлягають регулюванню на законодавчому рівні або принаймні, мають бути делеговані законодавством Уряду.
Зважаючи на те, що у законах України «Про виконавче провадження» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відсутні норми, які б уповноважували Кабінет Міністрів України встановлювати окремий порядок виконання судових рішень, у яких боржником є Пенсійний фонд України або його органи, суди погодилися з тими твердженнями, що, приймаючи оскаржувану постанову, Кабінет Міністрів України діяв з перевищенням повноважень.
Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» визнана в судовому порядку нечинною в частині пункту 1, яким затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів, які набрали законної сили.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі №826/2005/18 дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо неправильного розрахунку пенсії ОСОБА_1 були визнані неправомірними, відповідача зобов'язано здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з моменту її призначення (з 05 серпня 2017 року) з урахуванням сум складових грошового забезпечення, які були йому нараховані, у тому числі щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразових додаткових видів грошового забезпечення і індексації за останні 24 місяці служби підряд перед звільненням, з урахуванням довідки від 16 серпня 2017 року №305/589, виданої Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, та виплатити позивачу різницю, що утворилась з моменту призначення пенсії до моменту фактичного перерахунку.
На виконання зазначеного судового рішення 29 листопада 2018 року Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області було проведено розрахунок доплати, яка склала 39 810, 52 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком.
Однак, 15 липня 2020 року на пенсійний рахунок позивача було зараховано в рахунок різниці пенсії за період з 05 серпня 2017 року по день фактичного перерахунку на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі № 826/2005/18 грошові кошти у сумі 14 498,09 грн.
Таким чином, не погоджуючись з таким розмір суми виплати перерахунку пенсії, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою від 24 вересня 2020 року за роз'ясненнями щодо недоплати решти заборгованості по пенсії, унаслідок чого позивач дізнався, що Комісією з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України було прийняте протокольне рішення про зменшення періоду перерахунку пенсії за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року у справі №826/2005/18 до 31 грудня 2017 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем у контексті даної справи оскаржувалась не бездіяльність Пенсійного фонду України щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року у справі №826/2005/18, а рішення Комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України про зменшення періоду перерахунку пенсії за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року у справі №826/2005/18.
Відтак, доводи апелянта-1 стосовно того, що питання виконання судового рішення врегульовано окремим порядком, а КАС України не передбачено можливості подання окремого позову про спонукання відповідача до виконання судового рішення колегією суддів визнаються необґрунтованими та відхиляються.
Також колегія суддів враховує, що у рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України (пункт 3 рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004).
Отже, виходячи із зазначених положень законодавства, а також з встановлених судом фактичних обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності та підтвердженості обставин щодо протиправності прийняття пенсійним органом рішення щодо зменшення періоду перерахунку пенсії, яке полягає у нездійсненні виплати недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 за період з 05 серпня 2017 року по 31 грудня 2018 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року у справі №826/2005/18 з підстав застосування до виплати зазначеної суми перерахунку Порядку №649, визнаного нечинним за судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині визнання незаконним рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України, оформлене протоколом від 08 липня 2020 року №26, в частині зменшення періоду перерахунку пенсії ОСОБА_1 за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі №826/2005/18, підлягають задоволенню.
Разом з тим, судом першої інстанції правомірно встановлено наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 недоплачену на підставі рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України, оформлене протоколом від 08 липня 2020 року № 26, різницю по пенсії, яка утворилась за період з 05 серпня 2017 року по 31 грудня 2018 року в сумі 25 312, 43 грн (двадцять п'ять тисяч триста дванадцять гривень 43 копійки), оскільки вказана вимога є похідною від вищезазначеної задоволеної позовної вимоги.
Відтак, колегією суддів встановлено, що доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах вимог апеляційних скарг, відповідно до приписів ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій справі.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційні скарги Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області підлягають залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року - без змін.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційні скарги Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року у справі №640/6156/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Л.О. Костюк
О.Є. Пилипенко