Справа № 640/35929/21 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.
26 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Служби безпеки України до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанов, -
У грудні 2021 року позивач, Служба безпеки України, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. від 11.11.2021 про стягнення виконавчого збору у сумі 24 000,00 грн. та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 185,70 грн. у виконавчому провадженні № 67475704.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права та не дотримано обов'язкових вимог до судового рішення - законності та обгрунтованості, чим порушено положення статті 242 КАС України.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби безпеки України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Служби безпеки України до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанов та призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 22 серпня 2022 року.
22 серпня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому відповідач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2021 по справі № 560/6451/21 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.07.2017, базовий місяць - січень 2008 року, зобов'язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 року по 31.07.2017 року включно із застосуванням базового місяця - січень 2008.
На виконання вказаного рішення суду, 28.10.2021 Хмельницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 560/6451/21, який пред'явлено стягувачем до примусового виконання.
11.11.2021 державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67475704, якою надано боржнику 10-денний строк на виконання судового рішення.
11.11.2021 державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.
Вважаючи постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у випадку наявності у позивача обґрунтованих доказів того, що рішення суду не надсилалося Службі безпеки України, що позбавило можливості виконати його в добровільному порядку, останній повинен був покласти вказані докази в основу позовних вимог про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження є тільки наслідком відкриття виконавчого провадження та виконавчими діями, які виконавець зобов'язаний вчинити разом із винесенням постанови про відкриття провадження, з огляду на їх обов'язковість в силу вимог Закону № 1404-VІІІ та Інструкції № 512/5.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (набув чинності 05 жовтня 2016 року, далі - Закон № 1404-VІІІ).
За приписами частини 1 статті 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями частини 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2021 державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67475704, якою надано боржнику 10-денний строк на виконання судового рішення виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду № 560/6451/21, виданого 28.10.2021 року щодо зобов'язання Служби безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 року по 31.07.2017 року включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 (а.с. 35).
У відповідності до абз. 2 ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VІІІ, у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Так, у пункті 3 вищевказаної постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 листопада 2021 року ВП №67475704вказано про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн.
Відповідно до постанови державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. від 11 листопада 2021 року ВП №67475704 про стягнення виконавчого збору, з боржника - Служби безпеки України стягнуто виконавчий збір у розмірі 24 000,00 грн. (а.с. 41).
Також, постановою державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. від 11 листопада 2021 року ВП №67475704 про стягнення витрат виконавчого провадження, з боржника - Служби безпеки України стягнуто витрати пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 185,70 грн. (а.с. 38).
Питання стягнення виконавчого збору визначено у статі 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно частини 1 статті 27 Закону №1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Приписами частини 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ закріплено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
В силу вимог частини 4 статі 27 Закону №1404-VІІІ, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 200/13920/19-а зазначив, що законодавець пов'язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням виконавцем певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов'язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.
Системний аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому, одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Тобто, фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень, не є обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №160/7321/19, від 28 квітня 2020 року у справі №480/3452/19, від20 листопада 2019 року у справі №480/1558/19.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що про ухвалення судового рішення Службі безпеки України стало відомо лише 23.11.2021 року після надходження на їх адресу оскаржуваних останов державного виконавця. Окрім того, апелянт наголошує, що ним було подано апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2021 року у справі № 560/6451/21, відтак, реалізувавши своє право на апеляційне оскарження, обов'язок для СБУ виконати відповідне судове рішення станом на день винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції 27.01.2022 року не настав.
В той же час, колегія суддів звертає увагу апелянта, що наведені ним в апеляційній скарзі доводи є підставою для оскарження постанови державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.11.2021 про відкриття виконавчого провадження №67475704.
Проте, в межах даної судової справи постанова від 11.11.2021 про відкриття виконавчого провадження №67475704 не є предметом оскарження, заявлені позивачем вимоги стосуються виключно оскарження постанов від 11.11.2021 про стягнення виконавчого збору у сумі 24 000,00 грн. та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 185,70 грн. у виконавчому провадженні № 67475704.
Доводи апелянта зводяться до незгоди саме з фактом відкриття виконавчого провадження, однак, оскаржено ним лише постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, в той час як стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого збору є рішеннями, похідними від рішення про відкриття виконавчого провадження.
Так, колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції було вірно вказано, що постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження є тільки наслідком відкриття виконавчого провадження та виконавчими діями, які виконавець зобов'язаний вчинити разом із винесенням постанови про відкриття провадження, з огляду на їх обов'язковість в силу вимог Закону № 1404-VІІІ.
В контексті наведених обставин справи та доводів апелянта, належним способом захисту прав позивача є звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження саме постанови державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.11.2021 про відкриття виконавчого провадження №67475704.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287, якою визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Апеляційний суд зазначає, що обставини, встановлені в межах спірних правовідносин, є поважною причиною для поновлення Службі безпеки України строку на звернення з адміністративним позовом у випадку подання позовної заяви про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2022 року.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Служби безпеки України до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанов.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2022 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна