ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 липня 2022 року м. Київ № 640/23113/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний
центр»
про стягнення заборгованості,
Головне управління ДПС у Сумській області звернулось до суду з даним позовом, якому просить:
- стягнути з ТОВ «Український дистрибуційний центр» податковий борг загальною сумою 466 614,99 грн;
- накласти арешт на кошти ТОВ «Український дистрибуційний центр» в загальній сумі 466 614, 99 грн, які знаходяться на відкритих рахунках у відповідних банках.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 відкрито спрощене провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою від 10.08.2021 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено первісного позивача - Головне управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) на правонаступника - Головне управління ДПС у Сумській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 43995469, юридична адреса: 40009, м. Суми, вулиця Іллінська, будинок 13).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвала про відкриття провадження у справі отримана 11.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105104512514.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір на підставі наявних письмових доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Сумській області, як платник податку на майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010400) і орендної плати з юридичних осіб (код платежу 18010600).
Відповідно до самостійно поданої відповідачем податкової декларації №9022971528 від 15.02.2019 задекларовано податку на майно, відмінне від земельної ділянки на суму 92 962,44 грн.
Відповідно до самостійно поданої відповідачем податкової декларації №9022970874 від 15.02.2019 задекларовано орендну плату з юридичних осіб на суму 373 652,55 грн.
Оскільки в добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач вважає цю суму податковим боргом та просить стягнути його у судовому порядку.
Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами, виходячи з наступних мотивів.
Згідно з визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів сплати суми грошового зобов'язання до суду не надано, а тому заявлена до стягнення сума вважається податковим боргом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На виконання приписів п. 59.1 ст. 59 ПК України, на адресу відповідача контролюючим органом направлено податкову вимогу від 08.07.2019 № 8464-17, яка отримана відповідачем 15.07.19, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4000905367069.
Відповідно до п.95.1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення податкового боргу з рахунків відповідача у банках, відповідно до п.95.3 Податкового кодексу України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині погашення податкового боргу за рахунок готівки задоволенню не підлягають як передчасні, оскільки відсутні докази неможливості погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунках в банку.
Стосовно позовних вимог в частині накладення арешту, суд зазначає наступне.
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу 2 підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Так, відповідно до пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
Приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
Таким чином арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.11.2018 по справі №820/1929/17.
Крім того, відповідно до пункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
В рішенні від 01.10.2019 по справі №825/2243/18 Верховний Суд зазначив: «Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.
З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, вбачається, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але і за наявністю підстав (умов) для такого звернення.
Наявність у відповідача податкового боргу, а також наявність обставин визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом є підставами для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку».
В даному випадку Головне управління Державної податкової служби у Сумській області не зазначило та не довело належними доказами наявність підстав застосування арешту коштів відповідача, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управлінням Державної податкової служби у Сумській області підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр» за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків, податковий борг загальною сумою 466 614,99 грн (чотириста шістдесят шість тисяч шістсот чотирнадцять грн 99 коп.) в наступному порядку:
- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код податку 18010400) в сумі 92 962,44 грн (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот шістдесят дві грн 44 коп.) на користь отг смт Степанівка на р/р №088999980000031413513018516, код отримувача 37970621, Банк отримувача Казначейство України, МФО банка одержувача 899998;
- з орендної плати з юридичних осів (код податку 18010600) в сумі 373 652,55 грн (триста сімдесят три тисячі шістсот п'ятдесят дві грн 55 коп.) на користь отг смт Степанівка на р/р 128999980000033219812018516, код отримувача 37970621, банк отримувача Казначейство України, МФО банка одержувача 899998.
В решті позову відмовити.
Головне управління ДПС у Сумській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 43995469, юридична адреса: 40009, м. Суми, вулиця Іллінська, будинок 13).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр» (код ЄДРПОУ 37339531, адреса: 03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, 121-В).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.О. Григорович