ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 липня 2022 року м. Київ № 640/27378/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправною та скасування податкової вимоги
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17.05.2019 №Ф-65893- 17-У.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.08.2008 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець. При цьому, фактично здійснювати підприємницьку діяльність та відповідно подавати звітність через відсутність доходу останній не розпочав взагалі. Обставина не здійснення підприємницької діяльності підтверджується відсутністю укладених договорів у межах виду діяльності, зазначеного в ЄДРПОУ; відсутністю відкритих банківських рахунків фізичної особи-підприємця; відсутністю поданої податкової звітності за період починаючи з 2008 року.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечив, з огляду на те, що за даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 було взято на облік в ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДПС у м. Києві, як ФОП з 26.08.2008. 14.09.2020 до відповідача надійшла заява про припинення підприємницької діяльності фізичною особою- підприємцем за її рішенням», дата запису 11.09.2020, номер запису 2000660060001019042. Станом на 22.07.2021 за ФОП ОСОБА_1 рахується заборгованість за період 2018-2021 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2008 ОСОБА_1 було взято на податковий облік в ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДПС у м. Києві, як фізичну особу-підприємця.
17.09.2019 ГУ ДПС у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-65893-17-У з єдиного соціального внеску на суму 21 030, 90 грн.
14.09.2020 до ГУ ДПС у м. Києві від ФОП ОСОБА_1 надійшла заява щодо «державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою- підприємцем за її рішенням», дата запису 11.09.2020, номер запису 2000660060001019042.
30.09.2020 ОСОБА_1 оскаржив податкову вимогу в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС від 23.10.2020 №30853/6/99-00-06-03-01-06 у задоволенні скарги відмовлено.
Вважаючи податкову вимогу протиправно, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають щодо нарахування та ведення обліку єдиного соціального внеску, врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до пункту 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Згідно з частинами другою та третьою статті 5 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 51, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
Платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 1, 4, 5, 51 та 15 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з Пенсійним фондом безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункти 1 та 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Згідно з частиною 11 статті 9 Закону України № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що ОСОБА_1 мав статус фізичної особи-підприємця з 22.08.2008.
Відомості про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено лише 14.09.2020, що підтверджується витягом з ЄДР, наявним в матеріалах справи.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Таким чином, позивач з 23.08.2008 до 13.09.2020 мав статус фізичної особи-підприємця та платника єдиного соціального внеску.
Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що набрали чинності з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Так, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування");
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Таким чином, фізичні особи-підприємці сплачують єдиний соціальний внесок за періоди незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 - 3200 грн. 00 коп.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 - 3723 грн. 00 коп.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2019 - 4173 грн. 00 коп.
Частиною п'ятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Відповідно до вимог пунктів 6, 7 статті 13 Закону "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (надалі за текстом - Інструкція), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (пункт 3 Розділу VI Інструкції).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Судом встановлено, що згідно з витягу з інтегрованої картки платника податків, позивачу нараховано єдиний внесок за 2017 рік; за 2018 рік; та за І квартал 2019 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, як фізичній особі - підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування, на загальну суму 21 030, 90 грн.
У зв'язку з несплатою позивачем суми недоїмки, відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 №Ф-65893- 17-У на суму 21 030, 90 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно та у межах повноважень нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску, оскільки у матеріалах справи наявні докази того, що позивач є фізичною особою-підприємцем, та докази наявності заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску.
Щодо тверджень позивача, що він фактично не здійснював ніякої підприємницької діяльності з моменту реєстрації та не отримував доходу від підприємницької діяльності, а тому єдиний соціальний внесок не повинен нараховуватись, суд зазначає наступне.
Оскільки, в силу частини 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника, а позивачем не надано доказів того, що він має право на звільнення від сплати єдиного внеску.
Тобто, підставою для припинення нарахування та сплати фізичною особою-підприємцем сум єдиного внеску може бути державна реєстрація припинення її підприємницької діяльності, обставина чого в даному випадку мала місце лише 14.09.2020, тобто після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Таким чином, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.С. Мазур