ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/422
20 липня 2022 року м. Київ № 640/14339/19
за позовомОСОБА_1
до 3-я особа Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни Вища кваліфікаційна комісія суддів України
провизнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни (після зміни предмета позову від 06.08.2019р.) про:
визнання протиправним та скасування наказу №471/к від 27.06.2019 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни "Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";
визнання протиправним та скасування наказу №61.15/19 від 27.06.2019 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 "Про проведення публічного конкурсу з добору кандидатів для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України";
зобов'язання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісову Людмилу Леонтіївну поновити ОСОБА_1 на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
В судовому засіданні 19.01.2022 р. представники сторін висловили свої позиції щодо позовних вимог.
З врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №34/з від 17.03.2020р., розпорядження заступника Голови суду від 19.08.2020 р. №4/з "Про посилення карантинних обмежень в Окружному адміністративному суді м. Києва" суд дійшов висновку про можливість завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення учасників по справі, суд, -
На виконання ч. 23 ст. 95 та п. 27 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини В.В.Лутковською 11.10.2016 р. видано наказ за №10/02-16 "Про проведення публічного конкурсу на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України".
За результатами проведення публічного конкурсу переможцем визначено ОСОБА_1 , і наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини В.В.Лутковської від 25.10.2016 р. №346/к "Про призначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" його призначено на вказану посаду за квотою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Підстава: заява ОСОБА_1 , рішення конкурсної комісії з відбору кандидата на посаду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (протокол засідання від 24.10.2016 р. №2).
Наказом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.11.2016 р. за №403-10/ТР ОСОБА_1 зараховано до штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на посаду члена Комісії з 15.11.2016 р.
13.03.2019 р. до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 надійшла скарга щодо допущення порушень під час проведення конкурсу на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та оголошення переможця від ОСОБА_3 , в якій він просив -
провести перевірку відповідності ч. 1 ст. 94 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. №1402-VIII призначеного Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1 ;
у разі виявлення невідповідності призначеного Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1 прийняти рішення про звільнення його з посади з підстав, визначених п. 3 ч. 1 ст. 96 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII;
оголосити про проведення конкурсу на вакантну посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку і строки, визначені Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. №1402-VIII.
Зокрема, у скарзі заявник посилався на те, що на його думку, подані ОСОБА_1 документи для участі в конкурсі на посаду члена ВККС не підтверджують наявність у нього стажу професійної діяльності у сфері права не менше п'ятнадцяти років, а саме: сумнівним є отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1868, яке було видане на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 11.12.2003 р. №5-30-2, а як наслідок, є сумнівним і наявність у ОСОБА_1 трудового стажу 9 років та 4 місяці.
Також 08.04.2019 р. до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 надійшла заява щодо невідкладного виконання вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, подана Всеукраїнською громадською організацією "Народний антикорупційний нагляд", у якій зазначено про відсутність жодних доказів і підстав для зарахування ОСОБА_1 періоду з травня 2004 р. по жовтень 2016 р. до стаду професійної діяльності у сфері права за ознакою здійснення приватної юридичної практики.
З метою перевірки інформації, викладеної у скарзі ОСОБА_3 , Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини направлено запити до Ради адвокатів України, Ради адвокатів м. Києва, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва стосовно підтвердження факту видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1868.
За результатами розгляду запитів Рада адвокатів України, Рада адвокатів м. Києва проінформували про відсутність відомостей про видачу ОСОБА_1 адвокатського свідоцтва .
З метою експертної оцінки щодо правомірності врахування стажу ОСОБА_1 . Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини скеровано відповідні листи-запити до науково-експертних установ у сфері права - Інституту держави і права ім. В.М.Корецького та до Національного університету "Одеська юридична академія".
Згідно з відповіддю Інституту держави і права ім. В.М.Корецького від 20.06.2019 р. №4208/1/19 ОСОБА_1 на день призначення членом ВККС не мав встановленого законом 15-річного стажу діяльності у сфері права.
З огляду на вказані обставини, відсутність інформації про зупинення ОСОБА_1 адвокатської діяльності, Керівником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 27.06.2019 р. складено доповідну записку на ім'я Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 щодо питання звільнення ОСОБА_1 з посади члена ВККС за квотою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 від 27.06.2019 р. за №471/к "Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" відповідно до п. 6 ч. 16 ст. 94, п. 3 і 4 ч. 1 та ч. 3 ст. 96 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" останнього звільнено з посади.
Також наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 від 27.06.2019р. №61.15/19 "Про проведення публічного конкурсу з добору кандидатів для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" оголошено публічний конкурс з добору кандидатів для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 01.07.2019 р. та призначено 22.07.2019 р. кінцевою датою подання документів для участі в конкурсі.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказані накази протиправними та просить їх скасувати з таких підстав.
Позивач зазначає, що на порушення ч. 3, 4 ст. 96 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" наказ про звільнення з посади був прийнятий відповідачем без подання ВККС.
Щодо наявності статусу адвоката позивач зазначає, що ним отримано відповідне свідоцтво 11.12.2003 р. за №5-30-2 та прийнято присягу відповідно до положень Закону України "Про адвокатуру" від 19.12.1992 р. №2887-XII, чинного станом на 2003 р., що підтверджується відповідними документами, і що неодноразово перевірялося.
Щодо посилання на відсутність інформації про нього як про адвоката у Єдиному реєстрі адвокатів України позивач зазначає, що реєстр є базою даних, і сама по собі наявна у ньому інформація чи її відсутність не підтверджує і не спростовує наявність у особи статусу адвоката, тоді як таким підтвердженням є відповідне свідоцтво.
Крім того, реєстр було введено в дію лише у січні 2013 р., і його ведення є причиною конфлікту між двома Радами адвокатів м. Києва.
Позивач зазначає, що станом на час призначення його на посуду він відповідав вимогам ч. 1 ст. 94 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо наявності стажу професійної діяльності у сфері права не менше п'ятнадцяти років, зокрема, і згідно з відповідними роз'ясненнями ВККС з цього приводу.
Також позивач звертає увагу на ту обставину, що до кінця 2016 р. здійснення представництва у суді не передбачало обов'язкової наявності статусу адвоката (крім кримінального провадження), тому навіть за відсутності статусу адвоката у нього наявний стаж у сфері права.
Наявність відповідного стажу була предметом перевірки перед його допущенням до конкурсу, і він був визнаний у 15 років 2 місяці 9 днів.
Позивача не було повідомлено про надходження скарги ОСОБА_3 і проведення перевірки з цього приводу, не надано можливість надати пояснення з нього приводу.
Позивач звертає увагу на ту обставину, що 04.11.2016 р. він звернувся з заявою до Ради адвокатів м. Києва про зупинення адвокатської діяльності, що підтверджується відповідним витягом АА 004868.
Інформація про наявність у позивача статусу адвоката та зупинення адвокатської діяльності була доведена до відома відповідача під час розгляду справи №640/5930/19.
Відповідач - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Денісова Людмила Леонтіївна - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач зазначає, що звернення, що надійшли з приводу відповідності позивача вимогам члена ВККС, були предметом відповідної перевірки, зокрема, для з'ясування наявності у нього статусу адвоката скеровувалися відповідні звернення до Ради адвокатів України, Ради адвокатів м. Києва, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва стосовно підтвердження факту видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1868, і за результатами розгляду запитів Рада адвокатів України, Рада адвокатів м. Києва проінформували про відсутність відомостей про видачу ОСОБА_1 адвокатського свідоцтва.
Відповідні пояснення позивача, подані у справі №640/5930/19, з посиланням на витяг з Єдиного реєстру адвокатів від 04.11.2016 р. за підписом ОСОБА_4 як голови Ради адвокатів м. Києва не було взято до уваги з огляду на припинення її повноважень 08.10.2016р., що є предметом відповідного кримінального провадження.
На думку відповідача, належним доказом наявного у позивача стажу професійної діяльності є витяг із системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування позивача, який відсутній в матеріалах особової справи позивача.
Також відповідач посилається на відповідь Інституту держави і права ім. В.М.Корецького від 20.06.2019 р. №4208/1/19 на звернення Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, згідно з якою ОСОБА_1 на день призначення членом ВККС не мав встановленого законом 15-річного стажу діяльності у сфері права.
З урахуванням викладеного видано оскаржуваний наказ, оскільки за результатами розгляду звернень встановлено обставини невідповідності ОСОБА_1 вимогам Закону про стаж професійної діяльності у сфері права не менше 15 років.
Щодо посилання позивача на недотримання процедури ч. 3, 4 ст. 96 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки наказ про звільнення з посади був прийнятий відповідачем без подання ВККС, відповідач зазначає, що вказана процедура передбачає порядок дій у випадку, коли невідповідність члена ВККС вимогам закону встановлено самою Комісією, що не має місця в даному випадку.
3-я особа - Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - в наданих поясненнях зазначає, що не наділена повноваженнями здійснювати перевірку наказу №471/к від 27.06.2019 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України", і не могла не виконати його.
Під час розгляду справи ухвалою суду від 30.09.2019 р. витребувано у Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві інформацію щодо отримуваних доходів та сплату податків і інших обов'язкових платежів відносно громадянина України ОСОБА_1 за період 23.06.1999 року по 14.11.2016 року із наданням належним чином завірених копій відповідних первинних документів, витребувано у Пенсійного фонду України витяг з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відносно громадянина України ОСОБА_1 за період 23.06.1999 по 14.11.2016рр.
Листами Пенсійного фонду України від 21.10.2019 р. за №32337/04-22 та Головного управління ДПС у м. Києві від 23.10.2019 р. за №3424/9/26-15-02-05-23сі надано відповідну інформацію.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 1, 2, 10, 16 ст. 94 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. №1402-VIII (в редакціях як на 25.10.2016 р., так і на 27.06.2019 р.) до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України обираються (призначаються) шістнадцять членів, які є громадянами України, мають повну вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права не менше п'ятнадцяти років.
До Вищої кваліфікаційної комісії суддів України обираються (призначаються), в тому числі, 4) Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини - два члени Комісії з числа осіб, які не є суддями.
Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які є адвокатами, на час виконання повноважень членів Комісії повинні зупинити адвокатську діяльність та участь в органах адвокатського самоврядування.
Не можуть бути членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: 6) особи, які не відповідають вимогам цього Закону щодо несумісності з іншими видами діяльності та не усунули таку невідповідність протягом розумного строку, але не більш як протягом тридцяти днів із дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності.
Згідно з ч. 23 ст. 95 Закону №1402-VIII Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Державної судової адміністрації України призначають члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з числа суддів у відставці або інших осіб, які не є суддями, за результатами проведення публічного конкурсу.
Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 96 Закону №1402-VIII підставами для звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посади є: 3) виявлення обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у частині першій статті 94 цього Закону.
Рішення про звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посади з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої цієї статті, ухвалюється органом, що обрав (призначив) члена Комісії.
У разі встановлення підстав для звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посади, визначених пунктами 3-5 частини першої цієї статті, Комісія може своїм рішенням внести до органу, що його обрав (призначив), подання щодо звільнення з посади відповідного члена Комісії. З дня ухвалення рішення Комісії про внесення зазначеного подання такий член Комісії відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до прийняття рішення відповідним органом.
В даному випадку оскаржуваний наказ №471/к від 27.06.2019 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни "Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" прийнято на виконання передбачених ч. 3, 4 ст. 96 Закону №1402-VIII повноважень.
Суд зазначає, що процедура вирішення питання про звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посади з підстав, визначених п. 3-5 ч. 1 ст. 96 Закону органом, що обрав (призначив) члена Комісії, у Законі не деталізована, тому вона має відповідати загальним вимогам щодо рішень, дій і бездіяльності суб'єктів владних повноважень, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме -
у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийнятні (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституції та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з матеріалами справи та поясненнями учасників по справі під час здійснення перевірки скарги ОСОБА_3 від 13.03.2019 р. щодо наявності у позивача необхідного стажу професійної діяльності у сфері права йому не було надано можливість прийняти участь у прийнятті рішення, зокрема, шляхом надання відповідних пояснень щодо спірного питання, натомість, відповідачем враховано в якості позиції позивача пояснення, надані на адресу Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (вх. від 11.05.2019 р. №3187/1/19) в рамках судового провадження у справі №640/5930/19 за позовом Громадської спілки "Асоціація судових репортерів України" до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перевірки наявності трудового стажу у кандидата на посаду ВККСУ ОСОБА_1 , визнання протиправним та скасування наказу від 26.10.2016 року №346/к "Про призначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України", зобов'язання провести конкурс на зайняття посади члена ВККСУ в строки, визначені законодавством.
На думку суду, надання позивачем пояснень як учасника по справі з приводу спірного питання не позбавляє відповідача як суб'єкта владних повноважень обов'язку повідомити позивача про факт надходження звернення, його зміст, а також надати йому можливість відреагувати на викладені у зверненні обставини.
Відповідно, мало місце порушення передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України принципів щодо права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
В той же час, суд не може погодитися з висновком позивача про те, що наказ про звільнення з посади мав був прийнятий відповідачем лише за наявності подання ВККС, адже ч. 4 ст. 96 Закону №1402-VIII передбачає таку можливість, а не визначає обов'язок, і зі змісту вказаного положення очевидно, що мова йде про випадки, коли відповідні обставини встановлені саме ВККС, що органом, який обрав (призначив) члена ВККС не є, і може лише ініціювати вирішення такого питання відповідним органом призначення.
Щодо оскаржуваного наказу №471/к від 27.06.2019 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни "Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" по суті суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, згідно з ч. 1 ст. 94 Закону №1402-VIII до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України обираються (призначаються) шістнадцять членів, які є громадянами України, мають повну вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права не менше п'ятнадцяти років.
Більш детально вимоги щодо підтвердження стажу професійної діяльності у сфері права не менше п'ятнадцяти років для кандидатів у члени ВККС Закон №1402-VIII не містить.
Аналогічне формулювання використане у ч. 1 ст. 69 Закону №1402-VIII, згідно з якою на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.
Згідно з ч. 6 ст. 69 Закону №1402-VIII для цілей цього Закону вважається: 2) стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти.
Тобто, вказане положення виключає можливість зарахування до стажу професійної діяльності у сфері права стаж, набутий до здобуття особою вищої освіти; будь-яких інших вимог вказане положення також не деталізує.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України на своєму сайті розміщувала роз'яснення щодо стажу професійної діяльності у сфері права відповідно до вимог ст. 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" https://old.vkksu.gov.ua/ua/news/pro-obrachuwannia-stazu-profiesijnoi-diialnosti-u-sfieri-prawa-widpowidno-do-wimog-statti-69-zakonu-ukraini-pro-sudoustrij-i-status-suddiw/ (станом на час ухвалення рішення по справі сторінка недоступна), згідно з яким діяльність особи за спеціальністю у сфері права передбачає розроблення або застосування норм права і має систематичний характер. Зокрема, діяльність протягом встановленого законом строку за спеціальністю 3) в адвокатурі; 7) підприємствах, установах, організаціях, зокрема, на керівних та адміністративних посадах у разі, якщо така діяльність або повноваження особи чи види діяльності органу, підприємства, установи, організації передбачали, зокрема, нормотворчість, правозастосування, правову допомогу, юридичне забезпечення діяльності, претензійну роботу, виконання судових рішень, юридичне представництво інтересів осіб, захист від кримінального обвинувачення.
Згідно з матеріалами справи 21.10.2016 р. позивач для участі у конкурсі подав пакет документів, в тому числі, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, трудову книжку, додаток до автобіографії (трудова діяльність).
Згідно з додатком до автобіографії позивачем заявлено професійний стаж у галузі права 15 років 2 місяці 9 днів, до якого включено періоди роботи у ТОВ (АО) "Юридична фірма "Василь Кисіль і партнери" (юрист) з 23.06.1999 р. по 01.05.2004 р.; період з травня 2004 р. по цей час (21.10.2016 р.) зазначений як приватна юридична практика.
На підтвердження професійного стажу за цей період надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1868 від 19.12.2003 р. (підстава: рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 11.12.2003 р. №5-30-2).
Враховуючи зміст ч. 1 ст. 94 Закону №1402-VIII та відсутність детальних правил розрахунку строку професійного стажу, під час призначення позивача на посаду більш детальні відомості про його професійну діяльність не вимагалися і не вивчалися.
Згідно зі змістом доповідної записки на ім'я Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л. щодо питання звільнення ОСОБА_1 з посади члена ВККС за квотою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, складеної Керівником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 27.06.2019 р., відповідачем під час розгляду скарги встановлювалися обставини отримання позивачем адвокатського свідоцтва №1868 від 19.12.2003 р.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що вказане свідоцтво фактично йому не видавалося або є підробленим документом, натомість, відповідач робить висновки щодо можливості врахувати на його підставі професійний стаж з огляду на отримані відповіді на запити від Ради адвокатів України, Ради адвокатів м. Києва, які проінформували про відсутність відомостей про видачу ОСОБА_1 адвокатського свідоцтва згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України.
Будь-які інші відомості щодо адвокатського свідоцтва позивача відповідачем не витребовувалися і не перевірялися.
З вказаного приводу суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. № 5076-VI Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Відповідна інформація про позивача як про адвоката була внесена до Реєстру, що підтверджується витягом від 04.11.2016 р., копію якого залучено позивачем до матеріалів справи.
В свою чергу, станом на 2019 р. відповідна інформація в Реєстрі була відсутня.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 5076-VI особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" від 19.12.1992 р. №2887-XII адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, право на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується відповідним посвідченням, тоді як з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України ця інформація має бути внесена до Реєстру.
Позивач як особа, яка отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, не відповідає за адміністрування Реєстру, тоді як відповідальними особами є ради адвокатів регіонів як адміністратори першого рівня, та Рада адвокатів України як адміністратор другого рівня.
Жодних відомостей про відсутність підстав для внесення інформації про свідоцтво позивача до Реєстру у листах-відповідях не наведено; інформація про спори з цього приводу також відсутня.
Таким чином, отримана від Ради адвокатів України, Ради адвокатів м. Києва інформація сама по собі недостатня для висновку про виявлення обставин щодо невідповідності позивача вимогам, визначеним у частині першій статті 94 цього Закону.
Натомість, для з'ясування обставин отримання позивачем свідоцтва відповідач мав звернутися з відповідним запитом до нього та отримати відповідну інформацію, яка наявна і була надана ним до матеріалів позову.
Крім того, суд зазначає, що у скарзі ОСОБА_3 від 13.03.2019 р., щодо якої проводилася перевірка, викладено прохання провести перевірку відповідності ч. 1 ст. 94 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. №1402-VIII призначеного Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козлова Андрія Георгійовича, що не обмежується перевіркою наявності в Реєстрі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а передбачає перевірку стажу професійної діяльності.
Згідно з наданим позивачем розрахунком для участі в конкурсі на посаду члена ВККС згідно з наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини В.В.Лутковської від 11.10.2016 р. за №10/02-16 "Про проведення публічного конкурсу на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" позивачем заявлено професійний стаж у галузі права 15 років 2 місяці 9 днів, до якого включено періоди роботи у ТОВ (АО) "Юридична фірма "Василь Кисіль і партнери" (юрист) з 23.06.1999 р. по 01.05.2004 р.; приватна юридична практика з 02.05.2004 р. по 31.12.2015 р.; робота за контрактом, участь у роботі Конституційної комісії (при Президентові України) з 05.02.2015 р. по 14.11.2016 р.
Також позивачем надано до матеріалів справи копію розрахунку стажу, що дає право на надбавку за вислугу років у галузі права станом на 07.12.2016 р., зроблений ВККС, згідно з яким за період до призначення членом ВККС вказані періоди професійного стажу враховано для розрахунку надбавки.
Під час розгляду справи позивачем надано суду копії свідоцтв про державну реєстрацію СПД-фізичної особи, про взяття на облік платника податку, про сплату єдиного податку, звіти суб'єкта малого підприємництва за період з 06.05.2004 р. по 2010 р., а також довідки ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 28.11.2016 р. за №7014/К/26-58-13-02, згідно з якою вказано види діяльності згідно з КВЕД - 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 69.10 Діяльність у сфері права (крім нотаріальної та адвокатської).
Інформація щодо позивача як застраховану особу та платника податків за період з 23.06.1999 року по 14.11.2016 року підтверджено також листами Пенсійного фонду України від 21.10.2019 р. за №32337/04-22 та Головного управління ДПС у м. Києві від 23.10.2019 р. за №3424/9/26-15-02-05-23сі на виконання вимог суду.
З урахуванням надання позивачем довіреностей на судове представництво по справах за вказаний період надані документи належним чином підтверджують надані позивачем відомості щодо здійснення ним приватної юридичної практики з 02.05.2004 р. по 31.12.2015 р. у тих формах, які існували станом на цей період, і вказані відомості могли бути отримані відповідачем у випадку скерування ним позивачу запита з цього приводу.
Окремо суд зазначає, що підстави для врахування у період професійного стажу конкретної роботи особи, яка здійснює приватну юридичну та/або адвокатську практику, і у відповідача, і у суду відсутні, оскільки жодних критеріїв для цього законодавство не передбачає.
За таких обставин суд не вважає за можливе надавати оцінку фактам участі позивача у розгляді судових справ як представника як таких, що підтверджують або не підтверджують професійний стаж позивача.
Також суд зазначає, що протягом періоду з 02.05.2004 р. по 31.12.2015 р. законодавством не було передбачено обмеження у здійсненні приватної юридичної практики, в тому числі, судового представництва, особами за відсутності адвокатського свідоцтва (крім кримінального провадження), і позивач міг здійснювати приватну юридичну практику, в тому числі, судове представництво, і як представник за довіреністю, і як адвокат, незалежно від зазначення про статус адвоката у довіреності, і це жодним чином не впливало на обсяг його повноважень і на можливість зарахування відповідного стажу до стажу професійної діяльності у сфері права.
Щодо відповіді Інституту держави і права ім. В.М.Корецького від 20.06.2019 р. №4208/1/19, згідно з якою ОСОБА_1 на день призначення членом ВККС не мав встановленого законом 15-річного стажу діяльності у сфері права, суд зазначає, що відповідач у межах загальних повноважень мав право звертатися та отримувати висновки з будь-яких питань, але вони самі по собі не є підставою для прийняття рішення по суті.
Також в якості підстави для прийняття оскаржуваного наказу став п. 3 ч. 1 ст. 96 Закону №1402-VIII, згідно з яким підставами для звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посади є виявлення обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у частині першій статті 94 цього Закону, оскільки відсутні відомості про зупинення позивачем адвокатської діяльності.
З вказаного приводу суд зазначає, що з огляду на підстави прийняття оскаржуваного наказу відповідач одночасно не визначає факт видачі позивачу адвокатського свідоцтва, і зазначає про відсутність відомостей про його зупинення, що є взаємовиключними підставами.
Крім того, як зазначено вище, позивачем долучено до матеріалів справи копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України АА 004868 від 04.11.2016 р., згідно з яким про позивача міститься інформація як про адвоката, а також про зупинення дії свідоцтва на підставі заяви від 04.11.2016 р. (перед зарахуванням до штату ВККС).
За таких обставин висновок про наявність передбачених п. 3 ч. 1 ст. 96 Закону №1402-VIII підстав не може бути визнаний обґрунтованим.
З врахуванням викладеного оскаржуваний наказ №471/к від 27.06.2019 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни "Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" не може бути визнаний таким, що відповідає вимогам щодо обґрунтованості в розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України і підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу №61.15/19 від 27.06.2019 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 "Про проведення публічного конкурсу з добору кандидатів для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України", зобов'язання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісову Людмилу Леонтіївну поновити ОСОБА_1 на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України суд зазначає наступне.
Станом на час розгляду справи інформація про проведення конкурсу на підставі наказу №61.15/19 від 27.06.2019 р. відсутня, тобто, він не відбувся і фактично не був реалізований.
Згідно з ч. 2 р. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019 р. № 193-IX з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2020 р.) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припиняються, а керівник секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України призначається за результатами конкурсу з урахуванням вимог закону.
Постановою Верховної Ради України від 31.05.2022 р. № 2294-IX відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Верховна Рада України висловила недовіру Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 , що має наслідком звільнення її з посади.
Таким чином, станом на час розгляду справи задоволення вказаних позовних вимог не може призвести до захисту порушених прав позивача незалежно від того, що судом встановлено протиправність його звільнення з посади.
У зв'язку зі зміною процедури формування складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України позивач зможе стати її членом виключно за наслідками проходження відповідних процедур.
Згідно з ч. 1 Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затверджене наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 20.06.2012 р. № 4/8-12, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є постійно діючим органом, що утворюється Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини відповідно до статті 10 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" для забезпечення діяльності Уповноваженого. Секретаріат є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка.
Відповідно, судові витрати у справі підлягають до стягнення за рахунок Секретаріату.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати наказ №471/к від 27.06.2019 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни "Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України".
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8, код 21661556) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 768, 4 грн. судового збору.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 20.07.2022 р.