ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 липня 2022 року справа №640/4699/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву Міністерства внутрішніх справ України про відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доМіністерства внутрішніх справ України
простягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріальної допомоги
Рішенням від 15 лютого 2021 року у справі №640/4699/20 Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив частково адміністративний позов ОСОБА_1 , стягнув з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 206 294,70 грн., відмовив в іншій частині адміністративного позову та допустив негайне виконання рішення в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць.
Постановою від 19 липня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнив частково апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України, скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2007 року по 23 травня 2008 року, прийняв нову постанову про закриття провадження у справі в цій частині, скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 24 травня 2008 року по 01 лютого 2011 року у розмірі 206 294,70 грн., прийняв і цій частині нову постанову про залишення позовних вимог без розгляду та залишив без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року в іншій частині.
Постановою від 26 травня 2022 року Верховний Суд задовольнив частково касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 травня 2008 року по 01 лютого 2011 року, у скасованій частині прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив та стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 травня 2008 року по 25 лютого 2020 року в розмірі 3 266 339,10 грн. та залишив без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року в іншій частині.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява Міністерства внутрішніх справ України про відстрочення виконання постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року, в якій просить відстрочити виконання постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №640/4699/20 до моменту припинення на території України воєнного стану та ще 90 днів з його припинення, але не більше одного року з дня ухвалення постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №640/4699/20.
Позивач подав до суду заперечення на заяву Міністерства внутрішніх справ України про відстрочення виконання постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 травня 2022 року, в якій він просить залишити заяву без задоволення.
Розгляд питання про відстрочення судового рішення суд призначив на 11 липня 2022 року; в судовому засіданні представник Міністерства внутрішніх справ України заяву підтримала, позивач та представник позивача проти задоволення заяви заперечили; суд ухвалив продовжити розгляд заяви відповідача у порядку письмового провадження.
Виходячи з меж заявленого клопотання, заперечень ОСОБА_1 , системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частина третя статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з частиною четвертою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, за наявності достатніх підстав вважати, що виконання рішення може ускладнитись, зокрема, у зв'язку настанням стихійного лиха або іншої надзвичайної події (ситуації), суд наділений правом відстрочити виконання рішення, а саме надати можливість виконати таке рішення через певний проміжок часу, встановлений судом, але не більше одного року з дня постанови.
В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає про неможливість виконання постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року через введення воєнного стану в Україні.
Загальновідомим є те, що у зв?язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 запроваджено воєнний стан в Україні.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
У заяві про відстрочення виконання постанови відповідач зазначає, що відповідно до статей 12 та 18 Закону України «Про національну безпеку України» Міністерство внутрішніх справ України входить до сектору безпеки і оборони та як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері захисту державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Тобто, Міністерство внутрішніх справ України є органом, який забезпечує безпеку держави та її кордонів, а також здійснює повноваження щодо відвернення загрози, відсічі збройної агресії, забезпечення національної безпеки України та її територіальній цілісності.
Свої заперечення проти заяви про відстрочення виконання постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року позивач обґрунтовує тим, що відповідач не надав доказів неможливості виконання (часткового виконання) постанови.
Щодо надання Міністерством внутрішніх справ України доказів неможливості виконання постанови суд вважає за необхідне зазначити таке.
У заяві про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, на настання надзвичайної події.
Поняття надзвичайна подія (надзвичайна ситуація) Українське законодавство визначає як: «обставини на окремій території чи суб'єкті господарювання - на ній або водному об'єкті, які відзначаються порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинені катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю та здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдавання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності».
Частина перша статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлює, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Як суд зазначив до цього, загальновідомим є те, що у зв?язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 запроваджено воєнний стан в Україні, який в подальшому продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Суд вважає, що введення воєнного стану і є надзвичайною подією (ситуацією) та не потребує документального доказування з боку відповідача, оскільки інформація про це відома в усьому світі.
Щодо доводів позивача з приводу того, що відповідач не надає суду доказів та не здійснює добровільного погашення (часткового погашення) заборгованості перед позивачем, слід зазначити, що Верховний Суд прийняв постанову 26 травня 2022 року, тобто в період існування в Україні надзвичайної події (ситуації).
Таким чином, обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим існували вже на момент його прийняття.
Також, позивач зазначає, що він зазнає приниження його гідності, у зв'язку із необхідністю запозичення грошових коштів у друзів та знайомих на оплату комунальних послуг та інших потреб позивача.
На підтвердження цього ОСОБА_1 надав суду жодним чином не засвідчені копії квитанцій на оплату комунальних послуг за період з грудня 2021 року по травень 2022 року, з яких суд вбачає, що позивач здійснював періодичні платежі за комунальні послуги, оскільки сума боргу то зменшується, то збільшується та станом на травень 2022 року, згідно квитанцій, становила 7 969,25 грн.
Разом з тим, ці квитанції на оплату комунальних послуг ніяк не підтверджують того, що позивач змушений позичати грошові кошти у друзів та знайомих, як він стверджує.
Так само суд не враховує і копію листа фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , оскільки, як і квитанції на оплату комунальних послуг, він жодним чином не засвідчений.
Належним чином засвідченими доказами вважаються копії, які засвідчені відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, на які посилається позивач в своїх запереченнях проти заяви про відстрочення виконання постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року.
У свою чергу, аргументи Міністерства внутрішніх справ України, на думку суду, не потребують документального доказування, оскільки є загальновідомими або законодавчо врегульованими.
Так, частина перша статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Разом з тим, розглядаючи питання про відстрочення виконання рішення, необхідно врахувати обов'язки відповідача під час дії воєнного стану в Україні, а також те, що відстрочення виконання рішення не призводить до відсутності обов'язку його виконання, а є відкладенням або перенесенням дати його виконання на певний проміжок часу, який визначає суд.
На думку суду, наведені відповідачем доводи та загальновідома інформація свідчать про наявність обставин, що ускладнюють виконання постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року та можуть бути підставою про відстрочення її виконання.
Оскільки воєнний стан в Україні продовжено з 25 травня 2022 року строком на 90 діб (до 24 серпня 2022 року), то 90 днів з його припинення буде 23 листопада 2022 року (24 серпня 2022 року + 90 днів).
Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за можливе задовольнити заяву Міністерства внутрішніх справ України та відстрочити виконання постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року до 23 листопада 2022 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Задовольнити заяву Міністерства внутрішніх справ України про відстрочення виконання постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року.
2. Відстрочити виконання постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року в адміністративній справі №640/4699/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріальної допомоги до 23 листопада 2022 року.
3. Копію ухвали направити учасникам справи та Державній казначейській службі України.
Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.А. Кузьменко