Справа №465/8678/21
Провадження №2/463/978/22
16 серпня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Леньо С. І.
з участю секретаря - Станько Р.О.
розглянувши в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та 3% річних за договором позики -
Позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовною заявою до відповідача, просив ухвалити рішення, яким стягнути сягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором позики в сумі 17 000 доларів США та 3% річних у розмірі 278,79 доларів США.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.01.2022 дана цивільна справа з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України направлена до Личаківського районного суду м. Львова, оскільки відповідач зареєстрована на території Личаківського району м. Львова.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між сторонами укладено договір позики від 14 лютого 2021 року згідно якого він передав відповідачці у борг 7000 доларів США та 05 травня 2021 року він передав відповідачці у борг 10 000 доларів США, про що відповідач надала власноручно написані розписки, однак відповідач ухиляється від повернення отриманих у борг грошей. У зв'язку з цим згідно заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 17 000 доларів США, три проценти річних за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 573,61 доларів США.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 28.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначивши таку до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Одночасно з відкриттям провадження у справі суд направив сторонам інформаційне повідомлення про права та обов'язки сторін (а.с.49), в тому числі про обов'язок подати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також неможливість приховування доказів. Цим же повідомленням сторонам роз'яснено порядок та строки подання доказів.
Підготовче судове засідання, призначене на 25.05.2022 відкладено у зв'язку з неявкою відповідача на 22.06.2022.
Ухвалою суду від 22.06.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи призначено на 26.07.2022, однак дане судове засідання відкладено на 16.08.2022 у зв'язку з неявкою відповідачки.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, подала заяву згідно якої просить проводити судовий розгляд справи в її відсутності, позов підтримує, просить такий задоволити.
Про дату, місце та час розгляду справи відповідач повідомлялась належним чином, відзиву на позовну заяву, або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні не подала.
Зі згоди позивача та на підставі наявних у справі даних і доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в ній докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою укладено договори позики, зокрема 14 лютого 2021 року позивачем передано відповідачу у борг 7 000 доларів США, крім того, 05 травня 2021 позивач передав відповідачці у борг 10 000 доларів США. На підтвердження отримання зазначених сум відповідачем видано власноручно написані розписки (а.с.5-6).
Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Договір позики є одним з його видів. За змістом ст. 1046 ЦК України - за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду або такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначеними родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики може бути представлена розписка.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, і одночасно він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Під час розгляду цивільної справи № 761/11028/14-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21.03.2018р. зазначив, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
У справі яка розглядається надані відповідачем розписки містять у собі всі складові, які дають підстави вважати про укладення між сторонами саме договорів позики. Розписки містять дані щодо умови отримання позичальником у борг із зобов'язанням його повернення та дати отримання коштів, а також дати їх повернення.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для його виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України регламентовано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Крім того, за правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Оскільки в судовому засіданні не здобуто доказів виконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими.
Згідно розрахунку позивача наведеному у позовній заяві та у заяві про збільшення позовних вимог, який перевірений та прийнятий судом як такий, що зроблений фахового у відповідності до вимог чинного законодавства. За період з 06.03.2021 по 06.05.2021, з 06.05.2021 по 26.10.2021, з 26.10.2021 по 24.05.2022 розмір трьох процентів за від простроченої суми (відповідно до ст. 625 ЦК України) становить 573,61 доларів США.
Таким чином, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання вказані вище суми підлягають стягненню в примусовому порядку.
Також слід звернути увагу на те, що під час розгляду справи № 464/3790/16-ц (постанова від 16.01.2019) Велика Палата Верховного Суду вказала, що як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Щодо судових витрат суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, оскільки ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 28.02.2017р. (а.с.49) позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення в справі, враховуючи, що позовні вимоги судом визнаються обґрунтованими повністю, такий судовий збір належить стягнути з відповідача безпосередньо в дохід держави, що відповідає положенням ч. 2 ст. 136 ЦПК України.
Розмір такого становить (ціна позову 17573,61 доларів США, еквівалент на момент подання заяви про збільшення позовних вимог (24 травня 2022 року), становить 514 114,20 грн., відтак 1% від даної суми становить 5141,14 грн. і саме даний розмір судового збору підлягає стягненню з відповідачки в дохід держави.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви позивач вказував, що попередній розмір витрат на правничу допомогу становить 6750 грн,, з врахуванням правової допомоги наданої позивачу у 2022 році загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 8750 грн., що підтверджується відповідними договорами про надання правничої допомоги, актами приймання - передачі наданих послуг, банківських виписок по рахунку та полягає в усній консультації з вивченням документів та правовий аналіз правочину/розписки - 1200 грн., вивчення судової практики останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів (3 год. х 850 грн. = 2550), складання позовної заяви - 3000 грн., участь в судових засіданнях - 2000 грн.
Разом з тим, виходячи зі змісту п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний самостійно підвищувати свій професійний рівень, а не аналізувати законодавство і судову практику на підставі договору безпосередньо при наданні правової допомоги клієнту.
Тому суд приходить до висновку про те, що витрати за вивчення документів та правовий аналіз правочину/розписки - 1200 грн., вивчення судової практики останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів - 2550 грн., стягненню не підлягають, оскільки така діяльність адвоката відображена у складеній ним позовній заяві, за складання якої нараховано витрати окремо. Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. (8750-1200-2550).
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,81,82,141,223,263-265,268,279,280-282 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 524, 526, 533, 549, 550, 551, 610, 625, 629, 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість за договором позики у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США, 3 проценти річних в розмірі 573,61 (п'ятсот сімдесят три долари США, шістдесят один цент).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в дохід держави 5141,14 (п'ять тисяч сто сорок одну гривню, чотирнадцять копійок) судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354,355 ЦПК України, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: Леньо С. І.