Справа № 202/3167/21
Провадження № 2/202/297/2022
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Іменем України
20 червня 2022 року місто Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі головуючої судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Мироняк Т.С., Пономаренка М.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Голубніченка В.О., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Борисенка А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -
31 травня 2021 року позивач звернувся до суду позовом про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що з 30 травня 2014 року він перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_3 .
Після народження дитини сімейні відносини почали погіршуватися через різність характерів та поглядів на життя та на виховання дітей, особливо після виходу відповідача з декретної відпустки по догляду за дитиною наприкінці 2017 року. На той час відповідач працювала в інтернаті у м. Новомосковську Дніпропетровської області. Виїжджала на роботу дуже рано - о сьомій годині ранку. Син та дочка відповідача від першого шлюбу залишалися зранку з ним. Він готував сніданки, відводив сина у садок. Коли відповідачка приходила з роботи о 14 годині, син був ще в садку. Після відповідач відвідувала спорткомплекс. У той час поки дружина займалася у спорткомплексі, він забирав дитину із дитячого садка о 16 годині. Після чого відвозив сина на одне з щоденних занять, очікував його там.
Таким чином, він проводив з сином більше часу, ніж дружина. Крім того, кожного вечора у нього із сином буда традиція йти разом до гаража, після чого вони проводили разом час. Наприклад, він вчив сина їздити на велосипеді, періодично вмотивовував дитину за позитивні успіхи подарунком.
В один з таких днів син вирішив поділитися з відповідачкою позитивними емоціями і розділити з нею радість від проведеного дня, на що вона вчинки дитини в черговий раз прийняла «у штики» і змусила сина викинути нову подаровану йому машинку, так як вважає, що дитина не заслуговує на постійну похвалу. Дитина на це реагувала істерикою, що спричинило сімейний конфлікт. Син на це реагував болісно, почав виявляти негативну поведінку по відношенню до матері.
Коли дитина дорослішала, більшою ставала його потреба у спілкуванні з матір?ю, однак увечері дружини або не було вдома, або після повернення додому у неї вже не було часу або бажання спілкуватися та виконувати свій материнський обов'язок.
Натомість він займався вечірніми прогулянками, вечерею, вкладанням дитини спати.
Таким чином, на нього були покладені повсякденні батьківські обов'язки, додаткові зайняття, свята, урочисті заходи. Мати дитини жодного разу не відвідала урочистих заходів дитини.
З 01.09.2019 відповідач стала працювати в гімназії. Після чого ситуація в родині погіршилася через пізні повернення додому відповідача, її втому, роздратованість, часті зриви на дітей і чоловіка, відсутність бажання виконувати домашні обов'язки, відсутність прояви турботи і участі в житті дітей, відсутність спільного проведення часу із сім'єю.
Після виходу на нове місце роботи за відповідачем стали все частіше помічатися роздратування і нервові зриви, невдоволення поведінкою і вчинками всіх членів сім'ї, що тягло за собою постійні сварки, крики та моральне приниження кожного з членів сім'ї.
В кінці лютого 2020 тренером сина було звернуто увагу на викривлення хребця у дитини. Позивачем було записано дитину на огляд до лікаря, але відповідач не схвалювала такі рішення та не дозволяла відводити сина до лікаря тому, що жалкувала коштів на сина. За півроку до вступу до школи в січні 2020 ним було прийнято рішення віддати дитину на курси підготовки, проте відповідач і тут була категорично проти, оскільки жалкувала коштів та не мала бажання цим займатися.
Підготовчі курси для дитини ним все ж таки були підібрані. Дитина закінчила їх в серпні 2020 року на відмінно, із гарною характеристикою. Паралельно в січні 2020 ним був проведений пошук начального закладу. Вибір був зупинений на СШ № 118.
Починаючи з травня 2020 і до вересня 2020 року, вони проводили час на дачі, де для дитини були створені всі умови. Відповідальність за сніданок дитини, контроль за його життям і здоров'ям теж було покладено на нього через байдужість з боку матері.
Відповідач не здійснювала підготовку сина до школи, заборонила сину ходити на додаткові заняття англійською, не дозволяла відвідувати басейн.
28 вересня 2020 року вони з сином поїхали на дачу, в той час як мати була на корпоративі, де частина викладачів були зі своїми сім'ями, проте відповідач не вважала за потрібне запрошувати когось із членів сім'ї.
Після їх повернення з сином додому відповідач влаштувала скандал, зламала на столі дитини замки. Після цих подій дитина впала у депресивний стан, почала багато плакати. Скандали при дітях стали постійними.
У жовтні 2020 вони з відповідачем зверталися до сімейного психолога для реабілітації та відновлення стосунків, проте ця спроба не закінчилась успіхом.
Відповідач не приділяє уваги дитині, залишає одну вдома, стверджує дитині, що знайде когось краще ніж батько. Коли одного разу дитина намалювала ручкою на скатертині маленьку зірку, відповідач на весь лоб намалювала дитині маркером велику зірку і не дозволила її убрати, аргументуючи це тим, що таким чином вона вчить берегти речі.
Дитина неодноразово скаржилася на те, що мати забуває залишати їжу перед тренуванням, син повертається голодний.
На Різдво 2021 дитина виявила бажання провести ніч у батька, але через відмову відповідача виник черговий скандал, при якому відповідач вперше підняла руку на дитину. Після цього рукоприкладство стало відбуватися на постійній основі, систематично.
Відповідач не виконує належним чином свої обов'язки, дитина постійно хворіє, мати не займається лікуванням, залишає хвору дитину вдома одну.
Мати неодноразово знімала дитину на відео, коли той був у поганому настрої, і говорила, що викладе відео в «Ютуб», щоб всі бачили, що він неадекватний.
У середині квітня 2021 року у сина погіршилося навчання, він став неуважний, виникли проблеми з домашніми завданими. Вчителька сфотографувала одну з таких робіт та відправила матері. В той же вечір сталося побиття дитини, мати його била ременем, давала ляпаси, забрала всі гаджети. Такі знущання тривали тиждень.
Мати забороняє дитині відвідувати бабусю з дідусем, забрала телефон.
Відповідач продовжує ухилятися від участі у належному вихованні дитини.
В свою чергу, за місцем його проживання дитина має свій особистий простір, місце для сну та відпочинку, навчання та виконання шкільних домашніх завдань, має місце для дозвілля, свої столові приладдя, одяг, предмети гігієни. Дитина оточена турботою та увагою.
Позивач звертає увагу, що він характеризуюся позитивно, алкогольних напоїв не вживає, має самостійний дохід, утримує дитину.
Відповідач участі у вихованні дитини не приймає, повністю ігнорує інтереси дитини, крім того, має дитину від іншого шлюбу.
Між ним і дитиною склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, його повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей.
Він здійснює нагляд за станом здоров'я дитини, мати участі в цій сфері життя дитини не приймає. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються ним самостійно.
Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти.
Позивач вважає, що визначення місця проживання дитини є необхідним для забезпечення можливості належним чином піклуватись про дитину, забезпечувати розвиток та якісні умови для життя.
На думку позивача, визначення місця проживання дитини з батьком відповідає інтересам дитини, оскільки він приділяє більше уваги дитині, піклується про дитину, створює належні умови для виховання, турбується, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному, так і фізичному, має прихильність дитини, авторитет та любов.
За цих підстав позивач просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 разом із ним.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 17 червня 2021 року у справі було відкрито загальне позовне провадження.
Під час підготовчого засідання відповідачем ОСОБА_2 був поданий відзив на позов, в якому вона проти позову заперечила.
При цьому відповідачем був поданий зустрічний позов про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом із нею, який ухвалою суду від 27 вересня 2021 року був прийнятий до спільно розгляду з первісним позовом.
Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтований тим, що сімейне життя з позивачем не склалося через постійний контроль з його боку. За час шлюбу були тривалі періоди, коли вони не проживали разом та не вели спільного господарства. Так, у період з жовтня 2016 року до кінця 2017 року ОСОБА_1 проживав у ОСОБА_6 . Весь цей час всі сімейні обов?язки, виховання та утримання дітей покладалися на неї. Після повернення позивача з ОСОБА_6 їх стосунки не покращилися. Позивач всіляко розсварював їх спільного сина ОСОБА_7 та її дочку він першого шлюбу, які під час його відсутності мали грані дружні стосунки. У всіх ситуаціях звинувачував її дочку. Крім того, погіршувало емоційну ситуацію в сім?ї залежність позивача від спиртного.
Весь час вона продовжувала виконувати свої сімейні обов?язки: купувала дітям одяг, продукти, готувала їжу. Також нею обиралася школа для дітей.
Позивач нестабільно надавав кошти до сімейного бюджету. Систематично налаштовував їх спільного сина проти її дочки від попереднього шлюбу, принижував її, психологічно подавляв. Переконував малолітнього сина так само ставитися до сестри.
Все це зробило неможливим їх подальше спільне проживання як подружжя. З метою налагодження стосунків у родині вони зверталися до психолога протягом 2017 року та в 2020 році, однак це не допомогло покращити стосунки.
В жовтні 2020 року вони з позивачем припинили шлюбні відносини. Позивач переїхав до іншого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , залишивши дітей разом із нею. Крім того, позивач залишив їй борги за кредити.
На час припинення шлюбних відносин між ними не було спору з приводу місця проживання спільної дитини. За згодою було визначено, що син ОСОБА_7 буде проживати разом із нею.
З жовтня 2000 по квітень 2021 вона водила ОСОБА_7 до школи. У 2020-2021 році гімназія, де вона працює, навчалася в 2 зміни. ОСОБА_1 , маючи машину та вільний графік роботи, виявив бажання частіше бачитися з сином, запропонував забирати сина зі школи та водити на тренування. ОСОБА_1 забирав зі школи Мирослава о 15.00, привозив до неї додому, де син обідав та збирався на тренування. О 16.00 батько забирав його, проводив з ним час до 17.00 години та відвозив на тренування. О 18.30 батько його забирав з тренування та завозив додому. Часто після тренування (понеділок, середа, п'ятниця) або в дні без тренувань ОСОБА_1 забирав сина на прогулянку. Повертав дитину близько 20.00 години. У вихідні дні батько за бажанням брав сина на прогулянки або на дачу. За цей час ОСОБА_1 один раз у квітні поклав на кредитну картку 3000 грн. після її прохання допомогти закрити спільний борг. Іншої фінансової допомоги від ОСОБА_1 не отримувала. Кожен місяць необхідно було платити за підручники для сина 240 грн., за групу продовженого дня, за сніданок та обід. Сумарно 1407 грн. кожного місяця. Також кожен день необхідно було дати дитині в школу печиво та фрукти. За перший семестр ОСОБА_7 дуже зріс, одяг враз став короткий та замалий, тому на початку весни придбала для нього новий одяг. За цей час ОСОБА_7 декілька разів відвідував дні народження друзів та однокласників, а також різні розваги.
В подальшому між нею і позивачем виник спір щодо місця проживання сина. Позивач почав налаштовувати сина проти неї та її дочки. Після спілкування з батьком син приходив роздратованим, агресивним, грубим, відмовлявся від їжі. Дні ж, коли ОСОБА_7 не спілкувався з батьком, були іншими: він ставав привітним, посміхався, обіймав її та сестру, з насолодою їв вдома.
31 травня 2021 року позивач без її згоди забрав сина після тренування й відвіз до себе до додому, де тримає досі.
З тих пір ОСОБА_1 перешкоджає її спілкуванню та побаченню з сином.
У квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає позивач з сином, окрім бабусі та дідуся, зареєстрована та проживає рідна сестра позивача, з якою відмовилась проживати рідна дочка.
Позивач цілими днями знаходиться на роботі, уваги дитині не приділяє, дитина весь цей час живе з дідусем та бабусею.
В той час як вона має влітку двомісячну відпустку, має можливість і бажання спілкуватися з дитиною, виховувати і забезпечувати її відпочинок, оздоровлення, медичний догляд.
Відповідач вважає, що місце проживання дитини має бути визначено з нею, оскільки вона забезпечена житлом, де створені всі необхідні умови для повноцінного життя та розвитку дитини, що підтверджується актом обстеження умов проживання. Вона позитивно характеризується, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, не страждає на хронічні захворювання, не судима, має вищу педагогічну освіту, постійне місце роботи та дохід, достатній для матеріального забезпечення дитини. Весь час з моменту народження дитини до ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли батько проти її волі забрав дитину, здійснювала її виховання, забезпечувала навчання та розвиток, піклувалася про здоров'я, фізичний та духовний розвиток, забезпечувала належне харчування, організовувала дозвілля та навчання. Школа, в якій навчається син, знаходиться неподалік її місця проживання. У той час як місце помешкання позивача знаходиться від шкоди на відстані понад трьох кілометрів. Крім того, дитина знаходиться під наглядом алерголога з діагнозом топічний дерматит харчовий.
Вважає, що позивач належним чином не виконує свої батьківські обов'язки. Не виховує дитину у дусі поваги до прав та свобод інших осіб, любові та поваги до своєї родини, не піклується про здоров'я дитини, порушує необхідну дитині дієту, годуючи фаст-фудами, солодощами та солодкою газованою водою, годує дитину продуктами, на які алергія.
Також позивач був позбавлений батьківських прав відносно сина від попереднього шлюбу - ОСОБА_8 , 2012 року народження, зловживає алкогольними напоями, був закодований, перебуває на обліку у лікаря-психіатра.
В сім'ї батька не створені необхідні умови для повноцінного життя, виховання та розвитку дитини. Позивач фактично створив нову сім'ю і знаходиться у відносних з іншою жінкою.
Тому просить у первісному позові відмовити, задовольнивши її зустрічні позовні вимоги.
В свою чергу, позивач подав відповідь на відзив та відзив на зустрічний позов відповідача, в якому проти доводів та вимог відповідача заперечує, посилаючись на те, що дитина не виявляє бажання спілкуватися з матір'ю. Відповідач протягом півтора місяця не цікавилася життям сина. На думку позивача, відповідач своєю поведінкою створює загрозу для нормального психічного розвитку дитини.
Також позивач звертав увагу, що в квартирі, де він мешкає з сином, останній має окреме спальне місце, місце для навчання та занять. Влітку 2021 вони відпочивали з дитиною на узбережжі моря, що, на його думку, свідчить про належне піклування про фізичний і моральний розвиток, здоров'я дитини. Твердження відповідача про його залежність від алкоголю та про перебування на обліку у лікаря-психіатра спростовуються відповідними сертифікатами.
Тому позивач наполягає на визначенні місця проживання дитини разом з ним.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 09 грудня 2021 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Голубніченко В.О. позов підтримали, проти задоволення зустрічного позову заперечували.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Борисенко А.О. первісний позов не визнали та наполягали на задоволенні її зустрічного позову.
В подальшому в судове засідання відповідач та її представник не з'явилися.
Представником відповідача була подана заява про відкладення розгляду справи, в якій повідомлено про розірвання укладеної між ним і ОСОБА_2 угоди про надання правничої (правової) допомоги.
Крім того, повідомлено, що ОСОБА_2 не може з'явитися в судове засідання, так як 21.04.2022 року, побоюючись за життя та здоров'я, разом із дочкою була вимушена виїхати за кордон.
Суд ураховує, що дійсно Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було запроваджено воєнний стан з 5-30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжено.
В той же час частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантується, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Тому праву відповідача безпосередньо брати участь у судовому засіданні кореспондується право позивача на судовий захист.
Суд бере до уваги, що справа розглядається судом один рік, у справі за участю відповідача та її представника було проведено підготовче засідання, під час якого отримано заяви сторін по суті справи, зокрема, відзив відповідача на позов, також прийнято зустрічну позовну заяву відповідача.
Відповідачем подавалися докази на підтвердження її вимог і заперечень проти первісного позову.
Також відповідач та її представник брали участь у розгляді справи по суті, тобто останні реалізували своє право на викладення перед судом своєї позиції та подання доказів.
Окрім цього, суд звертає увагу, що предметом позову є визначення місця проживання дитини і вирішення цього спору не може бути відкладено до закінчення воєнного стану, так як за наявності між батьками спору дитина не може залишатися без визначеного судом місця проживання.
За таких обставин, суд вважав можливим завершити розгляд справи у відсутності відповідача, оскільки права відповідача жодним чином не буде порушено, так як всі її доводи були викладені нею письмово і долучені до матеріалів справи, у справі достатньо даних та доказів для з'ясування всіх обставин справи та надання оцінки доводам кожної сторони.
Крім того, відповідач раніше безпосередньо брала участь у судовому засіданні, викладала перед судом свою позицію. Будь-які нові докази у її відсутність не досліджуються.
Представник органу опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради в судове засідання не з'явився, однак подав суду письмовий висновок органу опіки та піклування по суті спору щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 .
При цьому безпосередньо малолітній ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що з весни 2021 року мешкає разом із батьком, бабою та дідом. Охарактеризував батька як доброго, який на нього не лається, не б'є його. Мати охарактеризував як таку, що б'є його, кричить, нічого не дозволяє, він її боїться. Прохав визначити місце його проживання разом із батьком.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що з 2018 року знайомила з сім'єю ОСОБА_10 . Її дитина разом з сином сторін ОСОБА_7 відвідувала дитячий садок, згодом школу. Мати забороняла ОСОБА_7 відвідувати зайняття англійською мовою, плавання. Мирослав іноді мав неохайний одяг, був одягнений не по сезону. Розповідав, що сам готував собі їжу, а також, що при поганій поведінці його знімали на камеру та обіцяли викласти в Інтернет. Намалювали йому зірку на лобі за те, що він розмалював скатертину. За погану поведінку мати його побила. Коли дитина проживала з матір'ю, то не бажала навчатися. Підготовкою дитини до школи займався батько.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що працює психологом. У 2019 році сторони зверталися до неї, щоб налагодити в родині відносини. Дитина скаржилася, що мати та сестра його наказують, прагнув спілкуватися з батьком.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що знаходиться в дружніх відносинах з родиною ОСОБА_10 . У ОСОБА_7 більш теплі відносини з батьком. Батько займається його вихованням.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що знає родину ОСОБА_10 . З ОСОБА_14 має добрі відносини, була в неї в гостях. ОСОБА_14 відповідально ставиться до виховання дитини, зверталася до психолога, щоб побудувати з дитиною добрі відносини. Дитина охайна, має обладнане місце для навчання. Мати весь час займалася його вихованням. Коли батько ОСОБА_7 повернувся з ОСОБА_6 , то почав водити його на тренування до спортивної секції. Батько міг повести його до «МакДональдзу», тому йому приємніше було з батьком. Мати зобов'язує дотримуватися режиму. Вважає, що мати займається вихованням, а батько дозвіллям.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що працює з ОСОБА_2 та може охарактеризувати її як гарного спеціаліста. ОСОБА_14 забирала ОСОБА_7 до гімназії. Також вона зустрічала їх на прогулянці. Між ОСОБА_14 і Мирославом були добрі відносини. З літа 2021 року ОСОБА_14 намагалася поспілкуватися з дитиною, приходила до школи. Коли ОСОБА_7 бачить мати, починає телефонувати батьку. Тому ОСОБА_14 залишала подарунки дитині в школі. Батько налаштовує дитину проти матері.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що її син був одружений на сестрі позивача ОСОБА_1 . Може охарактеризувати ОСОБА_17 позитивно. Вона інтелектуально розвинута, дбайлива, спокійна, трепетно ставиться до дитини. Готувала дитині дієтичну їжу. ОСОБА_18 задіяти дітей в іграх. ОСОБА_19 також любить ОСОБА_7 , але не дає ОСОБА_14 спілкуватися з ним. Зі своїм сином від першого шлюбу ОСОБА_1 не спілкується, відмовився від нього.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з огляду на наступне:
Судом установлено, що з 30 травня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2021 року шлюб між сторонами був розірваний.
На час розгляду справи дитина проживає разом із батьком.
Між сторонами наявний спір щодо визначення місця проживання дитини.
При цьому як позивач, так і відповідач позитивно характеризуються, мають власне житло, дохід, можливість створити належні умови для виховання та розвитку дитини.
Вирішуючи спір між сторонами щодо місця проживання дитини з одним із батьків, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Крім того, відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 9 зазначеної Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Отже, визначальне значення при вирішенні даного спору щодо місця проживання дитини має забезпечення найкращих інтересів самої дитини.
Зокрема, як наголосив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Аналіз наведених норм права та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Таким чином, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суд, насамперед, має виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах. Тобто в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Вирішуючи питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , суд виходить з його прихильності до кожного з батьків, а також ставлення кожної сторони до виконання своїх батьківських обов'язків.
Суд бере до уваги, що в принципі як позивач, так і відповідач здатна виховувати дитину та належним чином про неї піклуватися, оскільки позитивно характеризується, веде гідний спосіб життя, працює вчителем, має власний дохід, належні умови проживання.
В той же час суд також бере до уваги, що на час розгляду справи дитині ОСОБА_5 виповнилося 7 років, він має розвиток, що відповідає його віку, а, відтак, здатний висловлювати свою думку і бажання та в судовому засіданні за відсутності батьків висловив своє бажання жити з батьком.
На переконання суду, таке бажання дитини викликано відсутністю психологічного зв?язку з матір'ю, оскільки з розповіді та поведінки дитини в судовому засіданні вбачається, що він любить як батька, так і матір, проте в нього є певні образи на матір.
Суд допускає, що таке ставлення дитини до матері може бути викликано негативним ставленням позивача до відповідача та налаштовуванням позивачем дитини проти матері, що може мати негативні наслідки для виховання дитини.
Разом із тим це свідчить, що батько має більший вплив на сина, аніж матір, в якої немає міцного психологічного зв'язку з дитиною. Дитина, незважаючи на свій семирічний вік, до матері не прив'язана. Позиція самої дитини жити з батьком є категоричною.
Суд вважає, що на цьому етапі розвитку дитини та її стосунків з кожним із батьків визначення місця проживання з батьком відповідатиме найкращим інтересам дитини та не буде мати для дитини психологічної травми як у разі визначення місця проживання з матір'ю.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_5 з травня 2021 року мешкає з батьком, яким створено належні умови для його розвитку та навчання.
Між дитиною і батьком склалися добрі відносини, дитина виявляє свою прихильність до батька, який користується в неї авторитетом, між ними наявний тісний психологічний зв'язок.
Позивач позитивно характеризується, має житло, дохід, опікується сином.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради є доцільним визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 .
Суд погоджується з таким висновком органу опіки та піклування, оскільки він відповідає встановленим у судовому засіданні фактичним взаємовідносинам сторін із дитиною, був зроблений із урахуванням найкращих інтересів дитини.
Отже, суд вважає, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із батьком відповідає інтересам самої дитини, не порушуватиме її психологічний стан, так як дитина більш прив'язана до батька, ніж до матері, та є очевидним, що на цьому етапі життя відповідач, незважаючи на створення нею належних матеріальних умови для проживання дитини, не зможе забезпечити дитині психологічний комфорт у разі розлучення з батьком, так як відповідач має певні труднощі у відносинах з сином, між ними немає тісного психологічного зв'язку.
Доводи відповідача про те, що позивач рішенням суду був позбавлений батьківських прав відносно дитини від першого шлюбу самі по собі не можуть бути підставою для відмови в позові ОСОБА_1 , оскільки в судовому засіданні об'єктивних даних та доказів його ухилення від виховання сина ОСОБА_7 не встановлено. Навпаки, сукупність досліджених доказів свідчить, що позивачем забезпечено належні умови виховання, навчання та розвитку сина ОСОБА_7 .
Крім того, доводи відповідача про те, що позивач зловживає алкоголем, перебуває на обліку у лікаря-нарколога та психіатра, спростовуються наявними в матеріалах справи довідкою та сертифікатом про проходження відповідних оглядів.
Посилання відповідача на те, що позивач створює їй перешкоди у спілкуванні з сином не можуть бути прийняті судом до уваги при визначенні місця проживання дитини, так як в разі створення позивачем перешкод у спілкуванні відповідача з дитиною, відповідач вправі вимагати встановлення органом опіки та піклування чи судом порядку спілкування з дитиною.
Таким чином, первісний позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити, визначивши місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю слід відмовити.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із положень частини 1 статті 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки первісний позов ОСОБА_1 задоволено, з відповідача на його корись підлягає стягненню сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 908 грн.
У свою чергу, у зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову понесені відповідачем ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору покладають на неї та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір'ю відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, місцезнаходження: м. Дніпро, просп. Мануйлівський, 31.
Суддя Н.Ю. Марченко