Справа №522/5146/22
Провадження №2/522/3642/22
25 серпня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі
головуючої судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Лукашкіні О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 22.09.2019 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенко Євгеном Михайловичем, за реєстровим №6549, про стягнення зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» (код ЄДРПОУ 35017877) грошових коштів в загальній сумі 7865,58 гривень.
Позов обґрунтовано тим, що спірний виконавчий напис є незаконним, його було вчинено з порушенням норм діючого законодавства: заборгованість не є безспірною, тому як проценти нараховані поза умовами договору, після спливу строку кредитування; основний борг та пеня стягнуті без врахування позовної давності; виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, укладеному в простій письмовій формі.
04.05.2022 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 22.09.2019 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенко Євгеном Михайловичем, за реєстровим №6549 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в загальній сумі 7865,58 грн.
19.05.2022 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси провадження у справі відкрито, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
У судове засідання 25.08.2022 року сторони не з'явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно п.п.6,7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України , при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» було укладено кредитний договір №341/5231KCLB від 13.04.2012, право вимоги за яким відступлено на підставі Договору факторингу №20151125-Г від 25.11.2015 ТОВ «Фінансовій компанії «Європейська агенція з повернення боргів», яке в подальшому відступило право вимоги на підставі Договору факторингу №20180724-1/2 від 24.07.2018 ТОВ «Фінансова компанія управління активами».
22.09.2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенко Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис №6549, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» грошових коштів в загальній сумі 7865,58 гривень.
Згідно виконавчого напису, стягнення проводиться за період з 24.11.2015 року по 18.09.2019 року.
Сума стягнення складає 7865,58 грн., у тому числі: 2409,13 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 476,20 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 4830,25 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.
На підставі виконавчого напису Смілянським відділом державної виконавчої служби у Черкаському районні Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №65313755, яке направлено для виконання за місцем роботи ОСОБА_1 до ПАТ «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 16.
Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.
Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі за текстом - Порядок).
Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.
Частиною 1 статті 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України "Про нотаріат").
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.
Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Тобто, на момент вчинення спірного виконавчого напису (22.09.2019 року) вже існувало судове рішення, що набрало законної сили, яким повернуто у дію попередню редакцію постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001 року.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Також, підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (в редакції чинній станом на дату вчинення спірного виконавчого напису) встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріально посвідчених договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічну позицію щодо застосування норм матеріального права висловлено Верховним Судом в постанові від 29 січня 2019 року у справі № 910/13233/17.
Таким чином, суд вважає, що доводи позивача є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якого суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, та враховує, згідно що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.
Відповідно до змісту вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову в розмірі 1488,60 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 22.09.2019 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенко Євгеном Михайловичем, за реєстровим №6549, про стягнення зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» (код ЄДРПОУ 35017877) грошових коштів в загальній сумі 7865,58 гривень таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» судові витрати у розмірі 1488,60 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення виготовлений 29.08.2022 року.
Суддя
25.08.2022