Справа №522/4743/22
Провадження №3/522/4778/22
23 серпня 2022 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Донцов Д.Ю., розглянувши матеріали, що надійшли з ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.185 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №303962 від 02.04.2022 року вбачається, що 02.04.2022 року близько 21:20 год. гр. ОСОБА_1 перебував за адресою: м.Одеса, вул.Французький бульвар, 16, вчинив непокору працівникам територіальної оборони, а саме відмовився надати документи та проїхати до ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце повідомлявся належним чином, причин не явки не повідомив.
Суд дослідив матеріали справи, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 185 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Як встановлено в абзаці другому пункту 7 Постанови Пленуму ВСУ №8 від 26.06.92р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Об'єктивна сторону правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Ст.185 КУпАП встановлює відповідальність лише за пасивну поведінку правопорушника та не охоплює активні дії, пов'язані з вчиненням опору представникам влади.
В протоколі про адміністративне правопорушення ВАВ №303962 від 02.04.2022 року вбачається, що 02.04.2022 року близько 21:20 год. гр. ОСОБА_1 перебував за адресою: м.Одеса, вул.Французький бульвар, 16, вчинив непокору працівникам територіальної оборони, а саме відмовився надати документи та проїхати до ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.
Однак судом встановлено, що із формулювання суті адміністративного правопорушення, яка наведена у зазначеному протоколі не вбачається того факту, що ОСОБА_1 вчинив саме злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, так як не зазначено яке саме розпорядження працівника поліції ним не було виконано, зокрема чи було воно наполегливим, неодноразово повтореним, законним розпорядженням. В протоколі про адміністративне правопорушення відсутній опис обставин, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 злісної непокори законного розпорядження працівника поліції.
Також, органом, що склав протокол, не надано жодного належного та допустимого доказу, який свідчив про висунення співробіником поліції законної вимоги/розпорядження поліцейського при виконанні ним службових обов'язків та умисне злісне невиконання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності такої вимоги/розпорядження.
Таким чином, обставини викладені у протоколі не відповідають складу правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП та не підтверджуються доказами наявними в справі.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КпАП.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)». Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, вина ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, є недоведеною.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, у зв'язку із чим ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ст.185 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КпАП України.
Керуючись ст. ст. 221, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Д.Ю. Донцов