Справа №522/22638/17
Провадження № 1-кп/522/143/19
27 травня 2019 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:
Головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №22016000000000468 від 21.12.2016 року та клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянка України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.28, ч.1 ст.111 КК України,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Одесі, громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, за вчинення злочину передбаченого ч.3 ст.28, ч.1 ст.111, ч.1 ст.263 КК України,
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Одесі, громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, за вчинення злочину передбаченого ч.3 ст.28, ч.1 ст.111 КК України,
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Кишинів, республіки Молдова, громадянина республіки Молдова, раніше не судимого, за вчинення злочину передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.111, ч.1 ст.263 КК України,
Учасники процесу:
Прокурор: ОСОБА_9 ,
захисники: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
обвинувачені: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
перекладач: ОСОБА_14 ,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22016000000000468 від 21.12.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси призначене підготовче судове засідання в цій справі.
Під час підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, з тих підстав, що він не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, не зазначено конкретне формулювання обвинувачення, в порушенням вимог п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України, в обвинувальному акті є посилання на письмові докази. Крім цього, реєстр не відповідає вимогам ст. 109 КПК України.
Захисник ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_11 , заявила клопотання про повернення обвинувального акта, з тих підстав, що не зазначено, яким чином її підзахисний вчинив злочини, які ставляться йому у провину, не сформоване обвинувачення, що є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_15 також заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з тих підстав, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 підтримали клопотання про повернення обвинувальних актів.
Захисник ОСОБА_13 та її підзахисний вважали за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду.
Прокурор просив суд відмовити у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта, оскільки вказані порушення є надуманими та вважав за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляд.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши надані матеріали, прийшов до висновку, клопотання захисника про повернення обвинувального акта, є безпідставним, оскільки фактичні обставини справи викладені прокурором тією мірою, якою він може довести винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Порушень передбачених ч.ч. 2, 4 ст. 291 КПК України, вказаних у клопотанні адвоката ОСОБА_10 , судом також не встановлено. Суд не уповноважений, на стадії досудового розслідування встановлювати наявність об'єктивної строни кримінальних правопорушень, а тому обставини, вказані захисниками у клопотанні варто перевірити саме під час судового розгляду по суті. Інші вказані у клопотанні недоліки не є перешкодою для призначення обвинувального акта до судового розгляду.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність перешкод призначення судового розгляду, та достатність підстав для призначення судового розгляду у судовому засіданні, виходячи із наступного.
Дане кримінальне провадження підсудне Приморському районному суду м. Одеси.
Підстав для закриття або повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків судом не вбачається.
З'ясовуючи питання про визначення порядку судового розгляду, склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, суд вважає за необхідне судовий розгляд проводити у відкритому судовому засіданні, судом колегіально.
Підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України - відсутні, в зв'язку з чим суд вважає можливим призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акта.
Крім того, під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з тих підстав, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена виключно у виді позбавлення волі від 10 років. Існують обґрунтовані ризики, що обвинувачені вчинять дії вказані у ст. 177 КПК України, та будуть порушувати покладені на них процесуальні обов'язки. Інші запобіжні заходи не можуть бути застосовані до обвинувачених, зважаючи на характер кримінального правопорушення, що ставиться їм у обвинувачення.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_16 заперечила проти тримання обвинуваченої під вартою, просила застосувати інший більш м'який запобіжний захід, у зв'язку із недоведеністю ризиків.
Захисники заперечували проти клопотання прокурора.
Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечили проти застосування запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки обвинувачення щодо нього необґрунтоване, він має на утриманні дітей, має нерухоме майно.
Суд, заслухавши думку сторін, розглянувши клопотання прокурора та обвинуваченого, наявні матеріали, прийшов до висновку про наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право, обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. У разі відсутності клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування вважається продовженим.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено виключно у виді позбавлення волі, який пов'язаний із співпрацею із органами іноземної держави, що на думку суду вказує на наявність ризику передбаченого у п.1.ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, у відповідності до ст. 23 КПК України та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію судового провадження, суд вбачає реальним ризик, що обвинувачена у разі не застосування запобіжного заходу може впливати на свідків, які безпосередньо судом не допитані.
Також, суд бере до уваги, той факт, що інкримінований злочин ОСОБА_5 є тривалим, із розподілом ролей, направленим на спричинення шкоди інтересам держави та обороноздатності, що свідчить про наявність ризику, що обвинувачена може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, суд також враховує обставини зазначені в статті 178 КПК України, а саме відсутність стійких соціальних зв'язків, тяжкість покарання що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою, характер вчиненого кримінального правопорушення, що ставиться їй у обвинувачення, вік та стан здоров'я.
Вище перелічені ризики, на даний час, не зменшилися і не відпали.
Крім того, ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачені виключно у виді позбавлення волі, який пов'язаний із співпрацею із органами іноземної держави, що на думку суду вказує на наявність ризику передбаченого у п.1.ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, у відповідності до ст. 23 КПК України та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію судового провадження, суд вбачає реальним ризик, що обвинувачений у разі не застосування запобіжного заходу може впливати на свідків, які безпосередньо судом не допитані.
Також, суд бере до уваги, той факт, що інкримінований злочин ОСОБА_6 є тривалим, із розподілом ролей, направленим на спричинення шкоди інтересам держави та обороноздатності, що свідчить про наявність ризику, що обвинувачений може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, суд також враховує обставини зазначені в статті 178 КПК України, а саме відсутність стійких соціальних зв'язків, тяжкість покарання що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою, характер вчиненого кримінального правопорушення, що ставиться у обвинувачення, вік та стан здоров'я.
Крім того, ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачені виключно у виді позбавлення волі, що на думку суду вказує на наявність ризику передбаченого у п.1.ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, у відповідності до ст. 23 КПК України та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію судового провадження, суд вбачає реальним ризик, що обвинувачений у разі не застосування запобіжного заходу може впливати на свідків, які безпосередньо судом не допитані.
Також, суд бере до уваги, той факт, що інкримінований злочин ОСОБА_8 є тривалим, із розподілом ролей, направленим на спричинення шкоди інтересам держави та обороноздатності, що свідчить про наявність ризику, що обвинувачений може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, суд також враховує обставини зазначені в статті 178 КПК України, а саме відсутність стійких соціальних зв'язків, тяжкість покарання що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою, характер вчиненого кримінального правопорушення, що ставиться у обвинувачення, вік та стан здоров'я. Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_8 на наявність стійких соціальних зв'язків у вигляді нерухомості та дітей, оскільки відповідні підтверджуючі докази не надані. З урахуванням стадії кримінального провадження, суд приходить до переконання, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде достатнім, для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачені виключно у виді позбавлення волі, який пов'язаний із співпрацею із органами іноземної держави, що на думку суду вказує на наявність ризику передбаченого у п.1.ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, у відповідності до ст. 23 КПК України та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію судового провадження, суд вбачає реальним ризик, що обвинувачений у разі не застосування запобіжного заходу може впливати на свідків, які безпосередньо судом не допитані.
Також, суд бере до уваги, той факт, що інкримінований злочин ОСОБА_7 є тривалим, із розподілом ролей, направленим на спричинення шкоди інтересам держави та обороноздатності, що свідчить про наявність ризику, що обвинувачений може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, суд також враховує обставини зазначені в статті 178 КПК України, а саме відсутність стійких соціальних зв'язків, тяжкість покарання що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою, характер вчиненого кримінального правопорушення, що ставиться у обвинувачення, вік та стан здоров'я.
Так, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ("Летельє проти Франції").
Відповідно до ч.5 ст.176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.
З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що відповідним запобіжним заходом при вище перелічених ризиках, буде застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, під час підготовчого судового засідання, обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_17 , звернулись із заявами та клопотанням про повернення вилучених під час обшуків документів.
Дослідивши вказані заяви та клопотання, суд не може здійснювати їх розгляд, оскільки до них не долучено підтверджуючих документів, на підставі яких суд зміг би переконатися, що справді за вказаних обставин, був проведений обшук та вилучено майно, на яке не накладено арешт. Крім цього, чинним кримінальним процесуальним кодексом передбачено різний порядок звернення до суду, у разі якщо на майно накладено арешт, і у разі якщо майно вилучено в порядку ст. 167 КПК України. Варто зазначити, що до судового розгляду у суду є тільки обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування. Жодних інших документів, на підставі яких, суд зміг би пересвідчитися, що справді за місцем проживання обвинувачених, були проведені обшуки під час яких були вилучені документи, у суду немає. Вказані обставини, унеможливлюють розгляд заяв та клопотання по суті.
Крім того, під час підготовчого судового засідання, захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 , подав скаргу на дії та бездіяльність старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_18 .
В обґрунтування скарги, адвокат посилається на те, що затримання ОСОБА_6 відбувалося без ухвали слідчого судді та без підстав вказаних у ст. 208 КПК України, у протоколі затримання підозрюваного, слідчий спотворив дійсні обставини затримання і не зазначив обставини, які повинні бути зазначені. Повідомлення про підозру подано з порушенням 24 годинного строку.
Прокурор заперечив проти задоволення скарги, оскільки вона є безпідставною.
Обвинувачений ОСОБА_6 вважав скаргу обґрунтованою, просив її задовольнити.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши надані матеріали, прийшов до висновку про наступне.
Так, у ст. 206 Кримінального процесуального Кодексу України вказані загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини, так у відповідності до ч. 1 вказаної статті кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Стаття 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
У відповідності до ч. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Крім цього, як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, згідно з пунктом 4 статті 5 Конвенції затримана чи взята під варту особа має право ініціювати провадження з метою перевірки судом процесуальних і матеріально-правових умов, які є неодмінними для забезпечення «законності» - у значенні пункту 1 статті 5 Конвенції - позбавлення її свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, та легітимність мети, з якою здійснювалися це затримання і подальше тримання під вартою (див. справу «Ґраусліс проти Литви» (Grauslys v. Lithuania), заява № 36743/97, пункти 51-55, від 10 жовтня 2000 року). 48. У пункті 4 статті 5 зазначено, що «суд без зволікання встановлює законність затримання». Ця вимога містить два аспекти: по-перше, можливість здійснення судового контролю має забезпечуватися невдовзі після взяття особи під варту і, в разі необхідності, з розумною періодичністю надалі. По-друге, таке провадження має здійснюватися з належною старанністю (див. справу «Худобін проти Росії» (Khudobin v. Russia), заява № 59696/00, п. 115).
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_6 був затриманий органом досудового розслідування за підозрою у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. В передбачений законом строк, підозрюваний був доставлений до слідчого судді, для перевірки підстав затримання останнього. Крім того, рішення про застосування запобіжного заходу було оскаржено до апеляційного суду, де не було встановлено процесуальних порушень вимог чинного кримінального процесуального законодавства, та постановлено, що застосування виняткового запобіжного заходу було здійснено законно.
З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення скарги, а тому її варто залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 27, 132, 170-174, 177-178, 183, 197, 303, 306, 314-316, 371, 372, 392, 395 КПК України, суд -
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, яке зареєстроване в ЄРДР за №22016000000000468 від 21.12.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України на 05 червня 2019 року о 12 годині в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси у залі судових засідань № 231, з проведенням судового розгляду судом колегіально у відкритому судовому засіданні.
У задоволенні клопотань захисників: обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_15 ; обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.
До судового засідання викликати учасників судового провадження зазначених у ч. 2 ст. 314 КПК України: прокурора, обвинувачених, захисників.
Повідомити учасників судового провадження про час та місце проведення судового розгляду.
Явка учасників судового провадження є обов'язковою.
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за №22016000000000468 від 21.12.2016 року обвинуваченим - задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обрати ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обрати ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обрати ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складає 60 (шістдесят днів), і обчислюється з 27.05.2019 року по 25.07.2019 року.
Скаргу захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 на дії та бездіяльність старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_18 - залишити без задоволення.
Заяву обвинуваченої ОСОБА_5 про повернення вилученого майна - залишити без розгляду.
Заяву обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення вилученого майна - залишити без розгляду.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про повернення вилученого майна - залишити без розгляду.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
27.05.2019