Справа № 233/4913/21
провадження № 2/445/316/22
15 серпня 2022 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Сивака В. М.
секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі ВО "Костянтинівкатепломережа" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання,-
ОКП "Донецьктеплокомуненерго" в особі ВО "Костянтинівкатепломережа" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання. В обгрунтування позову зазначено, що ВО "Костянтинівкатепломережа" здійснює теплопостачання населенню м. Костянтинівка, що підтверджується випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Позивач виробляє теплову енергію відповідно до стандартів, нормативів, норм і правил, а відповідач , який є споживачем послуг, зобов'язаний оплачувати послуги з постачання теплової енергії у строки, встановлені договором або законом. У зв'язку з неналежним виконанням обов'язку по сплаті наданих послуг з теплопостачання за адресою АДРЕСА_1 , з особовим рахунком боржника № НОМЕР_1 за період 10.2013 року по 12.2020 року включно утворилась заборгованість в сумі 30990,98 грн, яку відповідач в добровільному порядку погашати відмовляється. Узв'язку з наведеним, просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 30990,98 грн. та 2270,00 грн. судового збору.
Відповідач, користуючись своїм процесуальним правом подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги частково, так, зокрема вказав, що він дійсно був власником квартири по АДРЕСА_1 . Однак, в грудні 2020 року він продав квартиру - ОСОБА_2 . Оскільки він фактично проживав в с. Залісся Золочівського району Львівської області, то доручив оплачувати комунальні послуги своїй родичці, яка не виконала його прохання, через що і виникла дана заборгованість. Оскільки з 24.12.2020 року він не є власником даної квартири, то відповідно і не є споживачем послуг з теплопостачання за вказаною адресою. Окрім того, заявив клопотання про застосування строку позовної давності, яка встановлюється тривалітю три роки, згідно зі ст. 257 ЦК України. Вказавши, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом 25.10.2021 року, то він повинен сплатити заборгованість за період з 25.10.2018 року по 24.12.2020 року, яка за його підрахунками становить 12539,88 грн. В решті позовних вимог просив відмовити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнав частково з підстав вказаних у відзиві.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , сума заборгованості по сплаті за надані послуги з теплопостачання за період з 10.2013 року по 12.2020 року становить 30990,98 грн.
Доказами надання послуг з теплопостачання до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , належної станом на 12.2020 року є акти про підключення житлового будинку АДРЕСА_2 до системи централізованого опалення, а саме від 05.10.2013 року, 23.10.2014 року, 15.10.2015 року, 15.10.2016 року, 17.10.2017 року, 25.10.2018 року, 28.10.2019 року, 02.11.2020 року, що свідчить про виконання обов'язків ВО з надання послуг теплопостачання.
Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №287739889 від 01.12.2021 року, судом встановлено, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2020 року, є ОСОБА_2 .
Згідно договору купівлі-продажу від 24.12.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області, Яськів О.М. передав у власність (продав) ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України, на власника покладається тягар утримання майна.
Відтак, оскільки власником квартири в період з 10.2013 року по 12.2020 року був відповідач, а відповідно і споживачем послуг з теплопостачання, в якого за вказаний період виникла заборгованість в розмірі 30990,98 грн., що не оспорюється самим відповідачем, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними.
Що стосується клопотання відповідача про застосування до вимог позову строку позовної давності, то судом встановлено наступне.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство встановлює два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч.1 ,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
З розрахунку заборгованості відповідача, судом встановлено, що відповідач востаннє вніс плату за теплопостачання в грудні 2014 року. Таким чином з часу внесення останньої плати минуло більше трьох років. Позивач звернувся до суду з даним позовом 28.10.2021 року про стягнення заборгованості за період з 10.2013 року по 12.2020 року, відтак, пропустив строк позовної давності щодо платежів за період з 10.2013 року по жовтень 2018 року. Судом встановлено, що заборгованість відповідача за період жовтень 2018 року по грудень 2020 року становить 12539,68 грн.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, щодо заборгованості, яка виникла в межах строку позовної давності та становить 12539,68 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , 66, 67, 162 ЖК УРСР, 253, 256, 261, 267, 322 ЦК України, 13, 200, 206, 258, 259, 263-265, 272, 273 ЦПК України,
позов Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі ВО "Костянтинівкатепломережа" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" ВО "Костянтинівкатепломережа" (ЄДРПОУ 03337119, р/р НОМЕР_3 у АТ "Ощадбанк", МФО:0), заборгованість за надані послуги з теплопостачання в розмірі 12539,68 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять гривень 68 коп.) та 918,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 15.08.2022 року.
Суддя В. М. Сивак