Дата документу 18.08.2022
Справа № 334/1649/22
Провадження № 2/334/2011/22
18 серпня 2022 р. м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Коломаренко К.А.
при секретарі Фарзаєвій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
за участі: позивача ОСОБА_1 (особисто), представника позивача - адвоката Борисенкова В.С. (діє на підставі Ордеру серії АР №1088492 від 10.05.2022), представника відповідача - адвоката Гедікова С.Л. (діє на підставі Довіреності б/н від 02.01.2022), представника відповідача - Мартинюк О.В. (в порядку самопредставництва на підставі Наказу №116-к від 23.06.2021), -
17 травня 2022 року до Ленінського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , підписана представником позивача - адвокатом Борисенковим В.С. (який діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1088492) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в якій позивач просить: визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» від 12.04.2022 за №68-к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади головного енергетика з 12 квітня 2022 року за прогул без поважних причин; поновити ОСОБА_1 на посаді головного енергетика Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» з 12 квітня 2022 року; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 24 558,16 грн, але в будь-якому випадку до ухвалення рішення у справі; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн; допустити негайне виконання рішення у справі в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі наказу №196-к від 19.10.2021 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду головного енергетика ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський». В період часу з 09.02.2022 по 11.04.2022 включно позивач перебував на лікарняному. 24.02.2022 розпочалась повномасштабна військова агресія російської федерації проти України з вторгненням військових формувань російської федерації на територію України. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено станом на день подання позову. З кінця березня військові формування російської федерації майже впритул підійшли як до міста Запоріжжя, де фактично проживає позивач, так і міста Нікополя Дніпропетровської області, де фактично знаходять виробничі потужності відповідача. З кінця березня військові формування російської федерації неодноразово обстрілювали місто Нікополь Дніпропетровської області, про що позивач дізнавався зокрема з новинних інтернет-ресурсів. Під час телефонної розмови з генеральним директором відповідача перед закінченням лікарняного, а саме 11.04.2022 позивач повідомляв генерального директора про те, що він не має об'єктивної можливості з 12.04.2022 продовжувати належним чином виконувати свої посадові обов'язки з урахуванням деяких обставин, а саме: - наявності активних бойових дій, в тому числі у Нікопольському районі Дніпропетровської області, оскільки він побоювався за своє здоров'я та життя; - стану його здоров'я, оскілки він не зовсім оговтався від хвороби; - необхідності доглядати за його дитиною - семирічним сином, оскільки дружина позивача з 07.04.2022 перебувала на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я. З урахуванням викладених обставин позивач просив генерального директора надати йому відпустку без збереження заробітної плати хоча б на 14 календарних днів, однак отримав категоричну відмову. Разом з тим, з урахуванням того, що генеральний директор відповідача відмовив надати позивачу відпустку без збереження заробітної плати, позивач розпочав перемовини з керівником відповідача щодо його звільнення з посади за угодою сторін в перший робочий день після закінчення його лікарняного. Внаслідок вказаних перемовин між позивачем та генеральним директором відповідача було досягнуто згоди щодо його звільнення з посади за угодою сторін з 12.04.2022. З урахуванням викладених вище обставин позивач склав та направив на офіційну електронну адресу генерального директора відповідача, на фактичну поштову адресу відповідача заяву про його звільнення з посади з 12.04.2022 за угодою сторін. У заяві позивачем було зазначено про можливість надіслання йому трудової книжки, а також розрахункових листів за березень, квітень 2022 за поштовою адресою реєстрації його місця проживання в місті Запоріжжі. 18.04.2022 позивач рекомендованим поштовим відправленням отримав лист відповідача від 12.04.2022, за змістом якого позивачу стало відомо, що трудовий договір з ним розірваний на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул. Вважає, що звільнення позивача з посади головного енергетика за прогул здійснено незаконно, оскільки відсутність позивача на роботі 12.04.2022 обумовлена необхідністю збереження ним свого життя та здоров'я, а також життя та здоров'я членів його родини, в зв'язку з безпосередньою близькістю виробничих потужностей відповідача з місцями ведення активних бойових дій, а також інших обставин, зокрема сімейних, а отже є поважною причина відсутності позивача на робочому місці 12.04.2022, про що достеменно було відомо генеральному директору відповідача. В той же час відповідач не встановив належним чином факт поважності причин відсутності позивача на роботі. 19.04.2022 позивач поштовим відправленням з оголошеною цінністю отримав трудову книжку, копію витягу з наказу від 12.04.2022 №68-к та розрахункові листи за березень та квітень 2022, а на свій банківський рахунок отримав виплату в розмірі 16 470,13 грн, що свідчить про те, що відповідачу було відомо про заяву позивача від 12.04.2022 та про причини його неявки на роботу 12.04.2022. З наказом про звільнення позивач не погоджується, вважає його таким, що порушує право на працю, а отже таким, що підлягає скасуванню, а позивача слід поновити на роботі. Також зазначає, що незаконним діями відповідача йому спричинено моральні страждання, які він оцінює в 50 000,00 грн. Посилаючись на те, що причини його відсутності на роботі 12.04.2022 були поважними, відповідач не пересвідчився в неповажності причин нез'явлення позивача на роботі, не відібрав у нього письмових пояснень, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 18.05.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
24.05.2022 позивачем до суду надано заяву про виправлення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.05.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено сторонам строк для подання заяв по суті спору.
22.06.2022 від відповідача ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» за підписом генерального директора надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог відповідач посилається на наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» є одним з найбільших в Україні агропромислових підприємств з розведення свійської птиці, виробництва та реалізації м'яса птиці, до складу якого входять сім виробничих підрозділів (зон з вирощування), інкубаційне виробництво та забійні потужності. Кількість працюючих на даному виробництві складає понад 2000 чоловік. Виробничі потужності Товариства знаходяться на території Дніпропетровської області - Нікопольський район, і їх безперебійна робота має велике значення для виготовлення та стабільного постачання товарів, що мають істотну соціальну значущість як на території Дніпропетровської області, так і для інших регіонів України. Після введення воєнного стану в державі підприємство продовжує працювати, незважаючи на великі труднощі, з якими зіткнулися усі фізичні та юридичні особи в зв'язку із озброєною агресією російської федерації проти України. Виробничі процеси, що здійснюються Товариством, пов'язані з вирощуванням та утриманням живої птиці (курчат бройлерів), а тому необхідними складовими такого вирощування є безперебійне постачання на виробничі підрозділи води, електроенергії, теплової енергії, забезпечення вентиляцією (кондиціонування) та ін. Саме тому, посада головного енергетика на такому підприємстві є однією з ключових та надважливих.
Наказом №196-к від 19.10.2021 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду головного енергетика з 20.10.2021 року з випробувальним строком 3 місяці. За результатами успішного виконання позивачем своїх трудових обов'язків, випробувальний строк було скорочено та підведено підсумки проходження випробування вже 14.12.2021 року, що підтверджується Бланком оцінки за результатами випробувального строку. Після закінчення випробувального терміну якість роботи позивача значно погіршилась та останній почав допускати невиправні помилки в своїй роботі, результатом чого були тяжкі негативні наслідки у виробничих процесах Товариства. Перша аварійна ситуація, яка сталась з вини позивача мала місце 06.01.2022 року, що підтверджується Актом службового розслідування від 03.02.2022 року. На підставі вказаного акту було видано Наказ № 70 від 04 лютого 2022 року про оголошення догани головному енергетику ОСОБА_1 , з яким останній відмовився ознайомлюватись під розпис, про що було складено відповідний Акт від 04.02.2022 року. Незадовго після вказаних подій, а саме починаючи з 09.02.2022 року по 11.04.2022 року ОСОБА_1. безперервно знаходився на лікарняному, що стало підставою розглядати питання про невідповідність працівника займаній посаді через стан здоров'я, у порядку ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України. При цьому, тривалість лікарняних протягом всього періоду становила 5-7 днів. Більша частина листів непрацездатності ОСОБА_1 була складена медичними працівниками ТОВ «ВІТАЦЕНТР», що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Пенсійного фонду України. Зазначене вище дало підстави роботодавцю засумніватись як у дійсності тяжкості та тривалості захворювання позивача, так і у майбутніх намірах Позивача приступити до виконання своїх посадових обов'язків. Враховуючи виробничу необхідність наявності на робочому місці головного енергетика Товариства, керівництвом останнього було прийнято рішення звернутись до згаданого вище медичного закладу з листом №373 від 29.03.2022 року, в якому було запитано необхідну інформацію для подальшого прийняття відповідних рішень. У відповідь, Товариством було отримано лист ТОВ «ВІТАЦЕНТР» від 01.04.2022 року №01-141, в якому останні вказали на неможливість надати інформацію, що стосується ОСОБА_1 , посилаючись на приписи Закону України «Про захист персональних даних» та відсутність письмової згоди самого ОСОБА_1 на надання такої інформації.
Станом на 11.04.2022 року на офіційному сайті Пенсійного фонду України з'явилась інформація про закриття лікарняного листа ОСОБА_1 у ТОВ «Вітацентр». В день закриття лікарняного, ОСОБА_1 телефонував генеральному директору Товариства, начальнику відділу кадрів, працівникам розрахункового відділу з метою повідомлення про закінчення лікування. У розмові з Директором по персоналу ОСОБА_1 повідомив, що знаходиться в м. Запоріжжя, планує продовжити роботу, однак, за рекомендацією лікаря, наявна необхідність створення полегшених умов праці. На що позивачу було повідомлено, що посадові обов'язки головного енергетика не відносяться до тяжких умов праці, наразі є виробнича необхідність знаходження головного енергетика на робочому місці та запропоновано прибути 12.04.2022 року на роботу та на місці вирішувати всі організаційні питання.
12.04.2022 року об 11.42 год. до головного інженера Товариства, який був безпосереднім керівником Позивача, від розрахункового відділу надійшов скріншот сторінки офіційного сайту Пенсійного фонду України, з якого вбачається, що останній лікарняний лист на ім'я ОСОБА_1 був закритий 11.04.2022 року, а станом на 11.41 год. 12.04.2022 року новий лікарняний лист не відкритий, при цьому головний енергетик відсутній на роботі вже більше 3-х годин поспіль.
Після отримання головним інженером Товариства інформації про відсутність Позивача на робочому місці більше трьох годин та про відсутність у останнього діючого лікарняного листа, були здійснені заходи для документальної фіксації факту відсутності працівника на робочому місці.
Так, комісійно, а саме Головним інженером, ОСОБА_4 , у присутності в.о. головного енергетика ОСОБА_5 та юрисконсульта ОСОБА_6 було складено Акт №1 про відсутність на роботі від 12.04.2022 року, яким зафіксовано, що станом на 11 год. 45 хв. 12.04.2022 головний енергетик ОСОБА_1 не з'являвся на роботі, тобто був відсутній більше трьох годин (згідно із Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» від 29.09.2019 року в Товаристві, встановлений графік роботи з 8.00 години до 17.00 , з перервою на обід з 12.00 до 13.00 год.)
Для з'ясування причини відсутності позивача на роботі, його безпосередній керівник, головний інженер ОСОБА_4 , у присутності в.о. головного енергетика ОСОБА_5 та юрисконсульта ОСОБА_6 , о 12 год. 40 хв. неодноразово намагався додзвонитись до позивача як на номер телефону, зазначений в особовій картці працівника, так і на другий особистий номер - НОМЕР_1 , який позивач сам вказав у позовній заяві, чим підтвердив, що такий номер є дійсно в його користуванні. Телефонний номер, що вказаний в особовій картці був вимкнений, а на другий особистий номер надходили дзвінки, але ніхто не відповідав, про що було складено відповідний Акт №1 від 12.04.2022 року.
Враховуючи викладене, головний інженер Товариства склав службову записку на ім'я керівника відповідача, з описом згаданих вище обставин та пропозицією розглянути питання про звільнення позивача за прогул, обґрунтовуючи таке крайньою необхідністю наявності головного енергетика, як ключового спеціаліста, на роботі.
Після розгляду службової записки головного інженера, генеральним директором Товариства було винесено наказ №173 від 12.04.2022 року про початок службового розслідування, яким призначено головою комісії начальника відділу кадрів ОСОБА_8., членами комісії - голову первинної профспілкової організації ОСОБА_9 та юрисконсульта ОСОБА_6 . Комісії було доручено, з метою встановлення причини неявки працівника на роботі та відібрання у останнього письмових пояснень з цього приводу, відвідати позивача за адресою фактичного проживання, тобто за адресою службового житла, а у разі відсутності ОСОБА_1 за такою адресою, відвідати останнього за адресою реєстрації, що зазначена в особовій картці. Після здійсненого відвідування, позивача ані за місцем фактичного проживання, ані за місцем реєстрації - не виявили. Про викладене були складені відповідні акти про відвідування працівника за місцем проживання від 12.04.2022 року та про відвідування працівника за місцем реєстрації від 12.04.2022 року.
Станом на 16.20 год. 12.04.2022 року позивач так і не з'явився на роботі, у зв'язку з чим була здійснена повторна спроба встановити з ним телефонний зв'язок, однак, аналогічно першій спробі, додзвонитись до ОСОБА_1 не вдалося, про що головним інженером ОСОБА_4 , у присутності в.о. головного енергетика ОСОБА_5 та заступника головного енергетика ОСОБА_7 , було складено відповідний Акт №2 від 12.04.2022 року. Так як станом на 16.40 год 12.04.2022 року ОСОБА_1 продовжував бути відсутнім на роботі головним інженером ОСОБА_4 , у присутності заступника головного енергетика - в.о. головного енергетика ОСОБА_5 та заступника головного енергетика ОСОБА_7., було складено Акт №2 про відсутність на роботі від 12.04.2022 року.
Факт відсутності ОСОБА_1 на роботі протягом всього робочого дня 12.04.2022 року також підтверджується табелем обліку використання робочого часу за квітень 2022 року, де стоїть відмітка про відсутність позивача на роботі з нез'ясованих причин (НЗ) за 12.04.2022 року, та письмовими поясненнями заступника головного енергетика - в.о. головного енергетика ОСОБА_5., який до 12.04.2022 року працював з позивачем в одному кабінеті.
Отже, відповідач вжив всіх залежних від нього заходів для встановлення причини відсутності позивача на роботі 12.04.2022 року та отримання від нього письмових пояснень з цього приводу, а попередньо встановлені, у тому числі в процесі спілкування з самим позивачем, факти давали всі підстави вважати причину нез'явлення ОСОБА_1 на роботі 12.04.2022 року неповажною. Саме тому, всебічно проаналізувавши згадані вище обставини, генеральним директором Товариства було прийняте правомірне та обґрунтоване рішення про звільнення головного енергетика ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин) без поважних причин, про що було винесено відповідний наказ №68-к про припинення трудового договору від 12.04.2022 року.
З урахуванням того, що 13.04.2022 року на електронну поштову адресу керівника Відповідача надійшла заява Позивача про звільнення за угодою сторін з проханням відправити трудову книжку з вказаною в заяві адресою, 13.04.2022 року Відповідачем було здійснене поштове відправлення, цінним листом з описом вкладеного, та направлено ОСОБА_1 трудову книжку, витяг з наказу про звільнення, розрахункові листки за березень, квітень, чим виконані всі вимоги трудового законодавства щодо процедури звільнення та розрахунку з працівником. Заява Позивача про звільнення за угодою сторін по суті Керівництвом не розглядалась і будь якої згоди на звільнення за угодою сторін зі сторони Роботодавця не було.
Окремо звертає увагу суду, що відповідачу не зрозуміло, чому позивач звертається до суду саме з вимогою поновлення на роботі, самостійно надаючи при цьому докази свого бажання звільнитись за угодою сторін у вигляді заяви.
Посилаються на те, що відповідач всебічно обґрунтував підстави, що дозволяють вважати причини відсутності ОСОБА_1 на роботі 12.04.2022 року неповажними, вважає, що звільнення позивача саме за прогул є законним.
Також вказує, що якщо аналізувати попередню роботу позивача, у роботодавця були всі підстави застосувати до такого працівника саме звільнення, як вид дисциплінарного стягнення, адже останній вже вчиняв дисциплінарний проступок та до нього застосовувалось стягнення у вигляді догани, після винесення догани працівник майже не з'являвся на роботі, після закінчення лікування працівник, знаходячись у місці, де не ведуться бойові дії та є належне транспортне сполучення з місцем роботи, проігнорував прохання керівництва відповідача з'явитись на роботі, не маючи на те поважних причин.
Відповідач не оспорює, що офіційні джерела не радять звільняти за прогул працівника, який виїхав на безпечну територію, зокрема за кордон, або працівника, який знаходиться на території ведення бойових дій чи на тимчасово окупованій території, однак позивач 11.04.2022 року повідомив, що закрив лікарняний в м. Запоріжжя, тобто останній не виїхав за кордон чи на безпечну територію та знаходився не на території ведення бойових дій чи на тимчасово окупованій території. При цьому, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не обмежує права роботодавця звільнити прогульника.
Щодо доводів позивача про підхід впритул до міста Запоріжжя та до міста Нікополя військових формувань країни агресора та здійснення обстрілів міста Нікополь, зазначають, що ані місто Запоріжжя, ані місто Нікополь станом на 18.05.2022 не входять до Переліку територій, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). У наданих позивачем роздруківках новин мова йде про ракетні удари по околицях міста Нікополя 16.03.2022 та 29.03.2022, а позивач мав приступити до виконання службових обов'язків 12.04.2022, станом на ранок та вечір якого мер міста Нікополя повідомив про відсутність надзвичайних ситуацій. При цьому, у штатному режимі працює транспортне сполучення між містами Запоріжжя та Нікополь. Отже, об'єктивних причин, пов'язаних із військовою агресією, що унеможливили б прибуття позивача на робоче місце 12.04.2022, не було. Зазначає, що ОСОБА_1 20.10.2021 року звернувся до генерального директора ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» зі службовою запискою про встановлення йому ліміту палива, за рахунок Відповідача, на особистий автомобіль Субару Форестер 2017 р.в. у розмірі 100 л. на місяць. Наказом генерального директора ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» № 542/1 від 20.10.2022 було встановлено ліміт витрат палива на особистий автомобіль головного енергетика ОСОБА_1 , Subaru Forester, державний номер НОМЕР_2 , у розмірі 100 л. бензину А-95. Згідно Відомості на відпуск нафтопродуктів №22 за лютий 2022 року, ОСОБА_1 01.02.2022 року отримав під розпис талонів на 60 л. бензину А-95 для заправки вказаного вище особистого автомобілю. Після цього, відповідач майже весь час до моменту звільнення знаходився на лікарняному. Відповідно бухгалтерської довідки, наданої головним бухгалтером Відповідача, при звільненні, а саме станом на 12.04.2022 р., ОСОБА_1 не відзвітував про використання отриманого на особистий автомобіль палива шляхом надання відповідних чеків, що підтверджують заправку транспортного засобу, а талони не повернув. Таким чином, з урахуванням стабільної та контрольованої ситуації в місті Нікополь та місті Запоріжжя, наявності працюючого транспортного сполучення між вказаними містами, наявності наданого відповідачем, та не використаного палива на особистий автомобіль Позивача, останній мав об'єктивну можливість дістатись 12.04.2022 року на роботу не лише користуючись міжміським транспортним сполученням, а й на власному автомобілі. Також наголошує, що начальником відділу кадрів ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» в день прийому на роботу головного енергетика ОСОБА_1 , а саме 19.10.2021 року, була надана генеральному директору Товариства службова записка, з проханням поселити Позивача до службової квартири, яка розташована у м. Нікополь для проживання на час роботи. Наказом №541 від 19.10.2021 року ОСОБА_1 було надане службове житло за адресою: АДРЕСА_1 , та доручено голові первинної профспілкової організації ОСОБА_9 20.10.2021 року провести заселення Позивача та передати останньому ключі від службового житла. 20.10.2021 року ОСОБА_9 провела заселення ОСОБА_1 за вказаною адресою та передала йому ключі від службового житла, що підтверджується відповідною службовою запискою від 20.10.2021 року на ім'я генерального директора Товариства. Ключі від службового житла разом із заявою про звільнення за згодою сторін та сім-картою від корпоративного телефону були отримані відповідачем поштовим зв'язком лише 18.04.2022 року, що підтверджується Актом №1 про розкриття конверту від 18.04.2022 року.
Щодо доводів позивача про повідомлення ним генерального директора про неможливість з об'єктивних причин з 12.04.2022 року продовжувати належним чином виконувати свої посадові обов'язки, зазначає, що позивач не навів жодного належного та допустимого доказу наявності об'єктивних причин, що унеможливлювали продовження виконання ним своїх трудових обов'язків, а у розмові з генеральним директором відповідача ОСОБА_1 запевняв останнього, що бажає та готовий виконувати свої посадові обов'язки, проте він не висловлював категоричного прохання про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на чотирнадцять днів. При цьому мова про хворобу дружини чи необхідність доглядати за неповнолітньою дитиною взагалі не йшла; посилання на активні бойові дії у Нікопольському районі Дніпропетровської області є некоректними; щодо стану здоров'я, то лікар, що супроводжував хворобу ОСОБА_1 та призначав лікування, станом на 11.04.2022 року вбачав наявність підстав для закриття лікарняного, то, відповідно, не було об'єктивних перешкод, пов'язаних зі станом здоров'я для того, щоб продовжувати виконувати посадові обов'язки. Навіть якщо, лікарем були надані деякі рекомендації щодо полегшених умов праці та ін., ОСОБА_1 , який займав керівну посаду та в обов'язки якого не входили важкі умови праці, обов'язково були б забезпечені належні умови праці згідно рекомендацій лікаря, при наявності бажання самого ОСОБА_1 продовжувати роботу на підприємстві.
Щодо доводів про перебування дружини позивача на стаціонарному лікуванні у медичному закладі, посилається на те, що у виписці із медичної картки стаціонарного хворого №743, що була надана до позовної заяви, зазначено, що ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_2 , а позивач, згідно паспортних даних та даних з особової картки працівника, проживає за адресою АДРЕСА_3 , тобто, загалом подружжя проживає окремо, які ще члени родини проживають з дружиною позивача та чи мали вони змогу доглядати за дитиною не відомо, а тому не можливо оцінювати хворобу дружини позивача, як підставу для обов'язкового надання відпустки без збереження заробітної плати або як поважну причину неявки на роботу. В будь-якому випадку, для оформлення відпустки, в тому числі декретної, працівник повинен з'явитись на робоче місце для складання відповідної заяви та отримання згоди роботодавця, за наявності об'єктивної можливості дістатись до роботи навіть в умовах воєнного стану. При цьому, як вже зазначалось вище, така можливість у ОСОБА_1 була.
Щодо доводів позивача про досягнення згоди про звільнення ОСОБА_1 з посади за угодою сторін 12.04.2022, вказує що будь-яких домовленостей між керівництвом відповідача та позивачем, а також згоди на звільнення за угодою сторін з боку роботодавця не відбувалось. У другій телефонній розмові позивач повідомив що «сьогодні», тобто 11.04.2022 року, його виписали та порекомендували легкі умови праці. У відповідь, посадова особа відповідача вкотре наголосила на необхідності прибути на роботу 12.04.2022 року для вирішення всіх організаційних питань, в тому числі і щодо умов праці на робочому місці, також позивачу в цій розмові було повідомлено про необхідність зміни режиму роботи енергоносіїв, у зв'язку зі зміною погодних умов, для чого вкрай необхідна присутність головного енергетика, з чим Позивач погодився. Отже, 11.04.2022 року у керівництва відповідача були всі підстави вважати, що 12.04.2022 року головний енергетик, ОСОБА_1 прибуде на роботу з метою продовження виконання своїх посадових обов'язків.
З приводу надсилання заяви про звільнення за угодою сторін позивачем вказує, що зі скріншоту екрана робочого ПК керівника відповідача сторінки електронної пошти вбачається, що від відправника ОСОБА_1 надійшов лист на електронну поштову адресу kid@zao-pkd.com.ua, який містить згадану у позові заяву про звільнення та супровідний текст. Також з вказаного скріншоту вбачається, що лист було направлено відправником, тобто створено, о 22.15 год. 12.04.2022 року та отримано о 07.36 год. 13.04.2022 року. Отже, Позивач направив електронний лист із заявою про звільнення за угодою сторін майже вночі, задовго після закінчення робочого дня, який, за правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідача, триває з 08.00 год. до 17.00 год. Враховуючи викладене, такий електронний лист було відкрито лише зранку 13.04.2022 року, тобто вже після того, як позивач 12,04.2022 року без поважних причин не приступив до виконання своїх посадових обов'язків, а відповідач, в свою чергу, вжив всіх залежних від нього заходів для з'ясування причин неявки позивача на роботі та відбирання у останнього письмових пояснень, та в результаті звільнив ОСОБА_1 з посади головного енергетика керуючись п. 4 ст. 40 КЗпП України, чітко дотримуючись всіх визначених діючим в Україні законодавством вимог до процедури такого звільнення.
Оригінал заяви про звільнення за угодою сторін (яка в будь-якому вигляді не погоджувалась Відповідачем), разом з ключами від службового житла та сім-картою від корпоративного телефону, надійшов до приймальні керівника відповідача у вигляді поштового листа, разом з іншою кореспонденцією 18.04.2022 року. Про відкриття конверту було складено відповідний акт в кінці робочого дня 18.04.2022 року. 19.04.2022 року така заява була передана на розгляд начальника відділу кадрів ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський».
Таким чином, отримання заяви позивача про звільнення за угодою сторін відбулося 13.04.2022 року, тобто після встановлення 12.04.2022 року факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці протягом робочого дня (втому числі більше 3-х годин) без поважних причин та законного звільнення останнього з посади головного енергетика за прогул.
Вважає, що звільнення позивача з посади головного енергетика ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» за прогул було здійснене з повним дотриманням норм трудового законодавства України. Відповідач вжив всіх залежних від нього заходів для з'ясування причини відсутності Позивача на робочому місці, а керівництву Відповідача не надходила будь-яка інформація про поважність причин такої відсутності.
Щодо розміру моральної шкоди, зазначає, що позивачем не вказано в чому саме полягають його душевні та емоційні страждання, не вбачається з яких міркувань позивач виходив при визначенні моральної шкоди саме у розмірі 50000 гривень, а також не надано доказів на підставі яких ґрунтується вказаний розмір моральної шкоди, зокрема висновку судово-психологічної експертизи.
Сторони, користаючись правом на подання пояснень у справі, передбаченим ст 43 Цивільного процесуального кодексу України, надали суду письмові пояснення з викладенням своїх доводів та міркувань.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. Позивач наголошував, що був відсутній на робочому місці з поважних причин, про які повідомив керівництву відповідача, з яким дійшов згоди про звільнення за угодою сторін. Вважав керівника підприємства порядною людиною, слову якої можна вірити. Зазначив, що його звільнення вважає незаконним, а посилання на те, що його тривала відсутність завдала шкоди інтересам відповідача, не відповідає дійсності, оскільки на підприємстві існує взаємозамінюваність. При цьому вказував, що якщо відповідачеві потрібні його послуги, то він готовий продовжувати працювати, в будь-якому разі запис в трудовій книжці про звільнення за ч. 4 ст. 40 КЗпП України перешкоджає йому влаштуватись на роботу.
Представники відповідача (кожен окремо) в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що звільнення позивача здійснене відповідно до вимог законодавства після неодноразових намагань зв'язатись з позивачем та з'ясувати причини його відсутності на робочому місці. При цьому, позивач про необхідність догляду за дитиною, поки його дружина перебуває в лікарні, взагалі не повідомляв відповідача, а в розмові з представником відповідача в день закінчення лікарняного запевняв, що бажає продовжувати роботу на підприємстві, але хоче взяти відпустку, оскільки не закінчив лікування, на що йому в будь-якому разі пропонувалось з'явитись на робочому місці та узгодити всі питання. Також наголошували на тому, що однією з причин нез'явлення на робочому місці позивач зазначав побоювання за своє життя через бойові дії. При цьому, станом на день звільнення позивача - 12.04.2022 в місті Нікополь не було суттєвих загроз, тоді як з 15.07.2022 місто Нікополь знаходиться під щоденними артилерійськими обстрілами, а з 23.07.2022 перебуває в переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокаді). Отже, вважають, що звільнення позивача здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства, тому вважають позовні вимоги безпідставними.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, допитавши свідків, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, ст. 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до наказу № 196-к від 19.10.2021, ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду головного енергетика ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» з 20.10.2021 (а.с. 77 зворот).
Згідно зі ст. 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
12.04.2022 ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» було видано наказ за № 68-к, згідно якого ОСОБА_1 , головного енергетика, було звільнено з займаної посади з 12.04.2022, за прогул без поважних причин (п. 4 ст 40 КЗпП України (а.с. 24;105).
У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22, 24 Постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40, п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Отже, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
Так за ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
На підставі ч. 1, 3 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Звільнення за вчинення прогулу є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, однією з підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (звільнення працівника) є прогул (у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до усталеної судової практики,у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни,судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п.3,4,7,8 ч.1ст.40,п.1ч.1ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1,148,149КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбачених ЦПК України.
Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 308/12855/19 (провадження № 61-3130св21).
Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причин такої відсутності. Вказаний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 358/1570/16-ц, на яку посилається позивач у касаційній скарзі.
В той же час за ч. 1 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Так за ч. 2, 3 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
За правилами статей 12, 81ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював з 20 жовтня 2021 року в ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» на посаді головного енергетика до 12 квітня 2022 року, звідки був звільнений за прогул без поважної причини за п. 4 ст. 40 КЗпП України відповідно до наказу № 68-к від 12 квітня 2022 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_3 та копією наказу № 68-к від 12 квітня 2022 року по ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» про припинення трудового договору (контракту) на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП, копія якого було направлено позивачеві цінним листом з описом вкладенням разом з трудовою книжкою та розрахунковими листами за березень, квітень 2022 року (а. с. 13, 24, 77,105, 106).
Відповідно до наданого суду представником відповідача наказу № 68-к від 12 квітня 2022 року вбачається, що він був прийнятий відносно ОСОБА_1 на підставі службової записки головного інженера (а. с. 97-98), складеній за фактом відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 12.04.2022 більше трьох годин.
Згідно інформації з офіційного сайту Пенсійного фонду України останній лікарняний лист ОСОБА_1 було закрито 11.04.2022 (а.с. 82-86, 91).
З аудіозапису телефонної розмови, дослідженої в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 мав телефонну розмову представником відповідача (з Директором по персоналу - що не оспорювали учасники справи), в якій позивач повідомив, що знаходиться в м. Запоріжжя, планує продовжити роботу, однак, за рекомендацією лікаря, наявна необхідність створення полегшених умов праці. На що позивачу було запропоновано прибути 12.04.2022 року на роботу та на місці вирішувати всі організаційні питання, оскільки він був відсутній на робочому місці досить тривалий час, підприємство потребує головного енергетика в умовах підготовки до наступного сезону (а.с. 135).
12.04.2022 комісійно, а саме Головним інженером, ОСОБА_4 , у присутності в.о. головного енергетика ОСОБА_5 та юрисконсульта ОСОБА_6 було складено Акт №1 про відсутність на роботі від 12.04.2022 року, яким зафіксовано, що станом на 11 год. 45 хв. 12.04.2022 головний енергетик ОСОБА_1 не з'являвся на роботі, тобто був відсутній більше трьох годин (а.с. 95).
Згідно із Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» від 29.09.2019 року в Товаристві, встановлений графік роботи з 8.00 години до 17.00 , з перервою на обід з 12.00 до 13.00 год. (а.с. 92-94).
З Акту №1 від 12.04.2022 року (час складання акту 12:40) вбачається, що головний інженер ОСОБА_4 , у присутності в.о. головного енергетика ОСОБА_5 та юрисконсульта ОСОБА_6 , починаючи з 12:20 намагався встановити телефонний зв'язок (неодноразово телефонував) з головним енергетиком ОСОБА_1 з метою отримання пояснень з приводу його відсутності на робочому місці з 08:00 12.04.2022. Виклики здійснювались на номер телефону, зазначений в особовій картці працівника - НОМЕР_4 , а також на особисті номери - НОМЕР_5 та НОМЕР_1 , який позивач вказав у позовній заяві. Телефонний номер, що вказаний в особовій картці, та особистий номер НОМЕР_5 були вимкнені, а на другий особистий номер надходили дзвінки, але ніхто не відповідав (а.с. 96).
За результатами розгляду службової записки головного інженера, генеральним директором Товариства було винесено наказ №173 від 12.04.2022 року про початок службового розслідування, яким призначено головою комісії начальника відділу кадрів ОСОБА_8., членами комісії - голову первинної профспілкової організації ОСОБА_9 та юрисконсульта ОСОБА_6 . Комісії було доручено, з метою встановлення причини неявки працівника на роботі та відібрання у останнього письмових пояснень з цього приводу, відвідати позивача за адресою фактичного проживання, тобто за адресою службового житла, а у разі відсутності ОСОБА_1 за такою адресою, відвідати останнього за адресою реєстрації, що зазначена в особовій картці (а.с. 99).
Згідно акту про відвідування працівника за місцем проживання від 12.04.2022 (складений о 13:10) за адресою АДРЕСА_1 (службове приміщення, надане позивачеві згідно Наказу №541 від 19.10.2021 (а.с. 118), ОСОБА_1 та його особистих речей за адресою відвідування виявлено не було (а.с. 99а)
Згідно акту про відвідування працівника за місцем проживання від 12.04.2022 (складений о 15:30) за адресою АДРЕСА_4 (адреса зареєстрованого місця проживання позивача (а.с. 11), встановлено, що на дверях встановлено накладний кодовий замов, тому потрапити до під'їзду немає можливості. При здійсненні спроби подзвонити домофоном до квартири за АДРЕСА_5 на виклики ніхто не відповів (а.с. 100).
З Акту №2 від 12.04.2022 року (час складання акту 16:20) вбачається, що головний інженер ОСОБА_4 , у присутності в.о. головного енергетика ОСОБА_5 та юрисконсульта ОСОБА_6 , починаючи з 16:00 намагався встановити телефонний зв'язок (неодноразово телефонував) з головним енергетиком ОСОБА_1 з метою отримання пояснень з приводу його відсутності на робочому місці з 08:00 12.04.2022. Виклики здійснювались на номер телефону, зазначений в особовій картці працівника - НОМЕР_4 , а також на особисті номери - НОМЕР_5 та НОМЕР_1 , який позивач вказав у позовній заяві. Телефонний номер, що вказаний в особовій картці, та особистий номер НОМЕР_5 були вимкнені, а на другий особистий номер надходили дзвінки, але ніхто не відповідав (а.с. 101).
Так як станом на 16:40 12.04.2022 року ОСОБА_1 продовжував бути відсутнім на роботі головним інженером ОСОБА_4 , у присутності заступника головного енергетика - в.о. головного енергетика ОСОБА_5 та заступника головного енергетика ОСОБА_7., було складено Акт №2 про відсутність на роботі від 12.04.2022 року (а.с. 102).
Факт відсутності ОСОБА_1 на роботі протягом всього робочого дня 12.04.2022 року також підтверджується табелем обліку використання робочого часу за квітень 2022 року, де стоїть відмітка про відсутність позивача на роботі з нез'ясованих причин (НЗ) за 12.04.2022 року (а.с. 103), та письмовими поясненнями заступника головного енергетика - в.о. головного енергетика ОСОБА_5., який до 12.04.2022 року працював з позивачем в одному кабінеті (а.с. 104).
В позовній заяві позивач зазначає, що в період часу з 09.02.2022 по 11.04.2022 включно позивач перебував на лікарняному. Під час телефонної розмови з генеральним директором відповідача перед закінченням лікарняного, а саме 11.04.2022 позивач повідомляв генерального директора про те, що він не має об'єктивної можливості з 12.04.2022 продовжувати належним чином виконувати свої посадові обов'язки з урахуванням деяких обставин, а саме: - наявності активних бойових дій, в тому числі у Нікопольському районі Дніпропетровської області, оскільки він побоювався за своє здоров'я та життя; - стану його здоров'я, оскілки він не зовсім оговтався від хвороби; - необхідності доглядати за його дитиною - семирічним сином, оскільки дружина позивача з 07.04.2022 перебувала на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я. З урахуванням викладених обставин позивач просив генерального директора надати йому відпустку без збереження заробітної плати хоча б на календарних днів, однак отримав категоричну відмову. Разом з тим, з урахуванням того, що генеральний директор відповідача відмовив надати позивачу відпустку без збереження заробітної плати, позивач розпочав перемовини з керівником відповідача щодо його звільнення з посади за угодою сторін в перший робочий день після закінчення його лікарняного. Внаслідок вказаних перемовин між позивачем та генеральним директором відповідача було досягнуто згоди щодо його звільнення з посади за угодою сторін з 12.04.2022. З урахуванням викладених вище обставин позивач склав та направив на офіційну електронну адресу генерального директора відповідача на фактичну поштову адресу відповідача заяву про його звільнення з посади з 12.04.2022 за угодою сторін. У заяві позивачем було зазначено про можливість надіслання йому трудової книжки, а також розрахункових листів за березень, квітень 2022 за поштовою адресою реєстрації його місця проживання в місті Запоріжжі (а.с. 2-зворот).
До позову також було долучено заяву ОСОБА_1 від 12 квітня 2022 року, отриману поштою 18 квітня 2022 представником відповідача, про звільнення позивача з посади головного енергетика за угодою сторін з 12.04.2022, яку було надіслано поштою 12 квітня 2022 року на адресу відповідача, що повідомленням про вручення поштового відправлення, а також засобами електронного зв'язку (а. с.17,18,19). Як на підстави звільнення, позивач посилався на введення воєнного стану, що ускладнює виконання ним посадових обов'язків, а також стан його здоров'я та необхідність захищати родину.
При цьому суд вказує, що встановити точний час відправлення засобами поштового зв'язку відповідної заяви з наданих позивачем доказів неможливо, оскільки позивачем не надано зокрема фіскального чеку про відправлення листа засобами поштового зв'язку, разом з тим, з роздруківки сторінки електронної пошти вбачається, що лист на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 від користувача « ОСОБА_1 » (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) отримано 13.04.2022 о 07:36, створений 12.04.2022 о 22:15 (а.с. 18, 121).
Отже, станом на 08:00 12.04.2022 та 16:40 12.04.2022 у відповідача була відсутня заява позивача про звільнення його з будь-яких підстав, при цьому факт відсутності позивача на робочому місці протягом 12.04.2022 підтверджується складеними відповідачем документами, описаними вище.
При цьому, суд відкидає посилання позивача на те, що з директором підприємства ним було узгоджено звільнення саме за угодою сторін, оскільки належними та допустимими доказами позивачем ці твердження не доведені, та спростовуються дослідженим судом аудіозаписом телефонної розмови.
Також судом допитано в якості свідка ОСОБА_4 , який пояснив суду, що він є головним інженером ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський». ОСОБА_1 був прийнятий на роботу головним енергетиком в жовтні 2021 року з іспитовим строком, який достроково пройшов успішно. Проте після проходження іспитового строку ОСОБА_1 змінив ставлення до підлеглого персоналу та до виконання своїх безпосередніх обов'язків, зокрема допустив виникнення на підприємстві аварійної ситуації, яка мала місце 06.01.2022, та ОСОБА_1 фактично самоусунувся від подолання її наслідків, за результатами проведення службового розслідування ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, після чого він одразу ж пішов на лікарняний, який тривав понад два місяці. В період перебування ОСОБА_1 на лікарняному, особливо після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України підприємство працює в режимі надзвичайного стану та посада головного енергетика має дуже важливе значення. Свідок неодноразово спілкувався з ОСОБА_1 телефоном, під час телефонних розмов останній підтверджував своє бажання продовжувати працювати, проте після закінчення лікарняного ОСОБА_1 на роботу не вийшов. Свідок 12.04.2022 неодноразово намагався зв'язатися з позивачем, перебував у складі комісії, яка фіксувала факт відсутності позивача на робочому місці. Також свідком було складено службову записку на ім'я генерального директора, в якій було зафіксовано факт відсутності позивача на робочому місці, неможливість вийти з ним на зв'язок. Зазначив, що про будь-які домовленості між керівництвом підприємства та позивачем щодо подальшої роботи позивача йому не відомо.
Факт телефонних розмов 11 квітня 2022 року позивача з представниками відповідача сторонами не оспорюється.
Натомість, суд зазначає, що зміст розмови щодо узгодження з керівництвом відповідача звільнення позивача за угодою сторін, позивачем не було доведено.
Отже, суд розглядом справи встановив, що починаючи з 12 квітня 2022 року позивач не з'явився на роботу, не маючи підстав для не виходу на роботу, оскільки наказ про надання йому відпустки без збереження заробітної плати роботодавцем не видавався, рішення роботодавцем про звільнення позивача на підставі його заяви про звільнення за ч. 1 ст 36 КЗПП України не приймалось, оскільки станом на 12.04.2022 така заява позивача у відповідача була відсутня та керівником не узгоджувалася.
Факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 12 квітня 2022 року підтверджується табелем робочого часу за квітень 2022 року по підприємстві відповідача, що не заперечувалось самим позивачем, а також підтверджується доказами, дослідженими судом.
Також за Роз'ясненнями Мінекономіки 23 березня 2022 року «Відповіді на поширені питання зі сфери трудових відносин в умовах воєнного стану», наданими позивачем до позовної заяви, вбачається, що відсутність на роботі працівника саме у зв'язку із бойовими діями не може бути кваліфіковано як прогул без поважних причин, тому для з'ясування причин відсутності працівника на роботі слід отримати від нього пояснення, однак за наявності відповідних підстав у роботодавця залишається можливість для застосування до працівника положень п. 4 ст. 40 КЗпП.
Суд при цьому зазначає, що станом на 12.04.2022 ані щодо міста Запоріжжя, ані міста Нікополь не було відомостей, як про такі, що перебувають в районі проведення активних бойових дій. З огляду на викладене, суд відкидає посилання позивача на те, що відсутність на роботі позивача було обумовлено саме бойовими діями, оскільки такі не проводились у місті Нікополі та місті Запоріжжі та територіях сполучення між цими містами, що свідчить про наявність права відповідача для застосування до позивача положень п. 4 ст. 40 КЗпП.
Щодо доводів позивача про повідомлення ним роботодавця про неможливість з об'єктивних причин з 12.04.2022 року продовжувати належним чином виконувати свої посадові обов'язки, суд зазначає, що позивач не навів жодного належного та допустимого доказу повідомлення роботодавця про хворобу дружини чи необхідність доглядати за неповнолітньою дитиною. При цьому, посилання позивача на неможливість виконання роботи за станом здоров'я спростовується фактом закриття лікарняного лікарем, який здійснював лікування. За наявності ж рекомендацій про полегшені умови праці працівник повинен з'явитись на робоче місце для складання відповідної заяви та отримання згоди роботодавця, що ОСОБА_1 здійснено не було.
Натомість, суд зауважує, що сам по собі факт подання ОСОБА_1 заяви про звільнення за угодою сторін не є доказом погодження такої заяви роботодавцем та не покладає на відповідача обов'язку видати відповідний наказ.
Отже, суд дійшов висновку про те, що 12 квітня 2022 року позивач повинен був знаходитись на робочому місці, проте протягом 12 квітня 2022 року ним було допущено прогул без поважних причин, внаслідок чого відповідач мав законні підстави для звільнення ОСОБА_1 із займаної ним посади згідно із п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
При цьому запроваджений в Україні воєнний стан, як такий, та загроза ракетних обстрілів міст, не є достатнім доказом на підтвердження поважності причини відсутності ОСОБА_1 на роботі 12 квітня 2022 року, а лише факт подання позивачем заяви про звільнення за угодою сторін не є доказом погодження такої заяви роботодавцем, тому не покладає на відповідача обов'язку видати відповідний наказ. Вказане натомість свідчить про відсутність позивача на робочому місці без поважної причини.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 5 липня 2021 року по справі № 344/6789/20.
У постанові від 11.03.2020 у справі N 459/2618/17 (провадження N 61-47902св18) Верховний Суд указав, що причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов'язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров'я.
Відповідно до постанови Верховного суду України у справі № 212/9516/19 від 15.11.2021 року, основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Проте дії Позивача з самовільного нез'явлення на роботі, носили суб'єктивний та залежний від його волі характер.
Поряд з цим, будь-яких поважних причин невиходу на роботу стороною позивача перед судом не доведено.
З огляду на викладене, суд не встановив правових підстав для задоволення вимог позивачки про визнання протиправним та скасування наказу відповідачки про звільнення позивачки за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а, як наслідок, не встановив підстав і для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, як похідних позовних вимог.
Враховуючи викладене, в задоволенні позову - слід відмовити.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.
При цьому, судом враховано, що в в перших заявах по суті спору сторонами вказано орієнтовний розмір судових витрат, які вони планують понести у зв'язку з розглядом справи. Під час судового розгляду сторонами заявлено про подання доказів щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду..
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, та призначити судове засідання для розгляду таких заяв сторін.
Керуючись ст.ст.4, 12, 81, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд -
Відмовити в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 11 годину 30 хвилин 02 вересня 2022 в приміщенні Ленінського районного суду міста Запоріжжя: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 1/2, кабінет №6.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Коломаренко К. А.