65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua
"25" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3921/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Звєздічев М.О. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗЕК А5 УКРАЇНА» до відповідача Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича про стягнення 29515,53грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЗЕК А5 УКРАЇНА» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича про стягнення 29515,53грн. у тому числі 21686,53грн. інфляційних витрат, 7829,00грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЗЕК А5 УКРАЇНА» посилається на невиконання Фізичною особою - підприємцем Захарчишиним Михайлом Петровичем рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2020р. по справі №916/1961/20.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2022р. відкрито провадження у справі №916/3921/21, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 08.02.2022р. о 12:00.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 08.02.2022р., судове засідання 08.02.2022р. о 12:00 не відбулося.
24.02.2022р. указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України було запроваджено воєнний стан, який 14.03.2022 згідно указу Президента України № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено до 25.04.2022.
02.03.2022 року Рада Судів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14.03.2022 року, оформленого протоколом №916-2/2022 рекомендовано суддям:
- продовжити розгляд справ раніше знятих з розгляду, зокрема, з участю учасників справ у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з урахуванням думки учасників справ;
- відкладати підготовчі та судові засідання в межах розумного строку відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності повідомлення учасників справи або за наявності їх клопотання про це із посиланням на перешкоджання їх явки у зв'язку із введенням воєнного стану;
- здійснювати розгляд справ у письмовому провадженні;
- продовжити видачу судових наказів у наказному провадженні;
- продовжити видачу наказів на виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Згідно указу Президента України від 18.04.2022р. №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" воєнний стан на території України продовжено до 25.05.2022р.
З 16.03.2022р. по 12.05.2022р. включно суддя Степанова Л.В. перебувала у відпустці.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з відпустки, ухвалою суду від 17.05.2022р. справу №916/3921/21 призначено до розгляду на 14.07.2022р. о 12:00 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 14.07.2022р. було оголошено перерву на 25.08.2022р. о 10:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2022р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
У судовому засіданні від 25.08.2022р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/3921/21.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Як зазначає позивач, рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2020р. у справі №916/1961/20 стягнуто з Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗЕК А5 УКРАЇНА» 229320,00грн. збитків та 3439,80 грн. судового збору. На виконання вказаного судового рішення 17.11.2020р. судом видано наказ, який наразі перебуває на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М.
Позивач вказує, що як встановлено судом у вказаному рішенні, «після закінчення розгляду справи №916/1701/18 ТОВ «РАЗЕК А5 УКРАЇНА» звернулося до ФОП Захарчишина М.П. із заявою від 15.06.2020р. про відмову від договору № 06062017 від 01.06.2017р., в якій позивач повідомив відповідача про відмову від договору №06062017 від 01.06.2017р. на підставі ст.ст. 846, 849, 852 Цивільного кодексу України у зв'язку з невиконанням відповідачем у строк, встановлений п. 3.1 договору № 06062017 від 01.06.2017р., своїх зобов'язань з виконання підготовчих робіт, розробки технічної документації, закупівлі матеріалів та виготовлення інструменту до 14.09.2017р. Також у вказаній заяві ТОВ « РАЗЕК А5 УКРАЇНА» вимагало від ФОП Захарчишина М.П. сплатити на користь заявника 458640,00грн., в т.ч. 229320,00грн. безпідставно отриманих коштів та 229320,00грн. збитків. Вказана заява була направлена ТОВ «РАЗЕК А5 УКРАЇНА» 25.06.2020р. ФОП Захарчишину М.П., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 25.06.2020р. та накладною №1802104986318 від 25.06.2020р. При цьому разом із вказаною заявою відповідачу було направлено повідомлення про відступлення права вимоги від 02.12.2019р. №2. Про отримання заяви та повідомлення ФОП Захарчишиним М.П. 30.06.2020р. свідчить інформація з офіційного веб-сайту Укрпошти».
Позивач зазначає, що грошове зобов'язання відповідача по сплаті позивачу коштів у сумі 229320,00грн. є простроченим з 01.07.2020р. На виконання рішення суду, відповідач здійснив часткове погашення боргу, а саме: 17.06.2021р. - 66770,13грн., 13.09.2021р. - 157177,07грн., 29.10.2021р. - 452,35грн., 01.11.2021р. - 63,64грн., 02.11.2021р. - 140,50грн. Всього відповідачем сплачено 224603,69грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача. Станом на 14.12.2021р. заборгованість відповідача по сплаті основного боргу за судовим рішенням складає 4716,31грн. 07.09.2021р. позивач заявляв відповідачу вимогу про сплату інфляційних та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 229320,00грн., однак відповідач кошти не сплатив, на заявлену вимогу не відповів, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду за судовим захистом.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 21686,53грн. інфляційних та 7829,00грн. 3% річних за порушення строків виконання грошового зобов'язання
Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 15.10.2020р. Господарським судом Одеської області було прийнято рішення по справі №916/1961/20, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗЕК А5 УКРАЇНА» до Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича про стягнення 458640,00грн. задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗЕК А5 УКРАЇНА» 229320,00грн. збитків, 3439,80грн. витрат по сплаті судового збору, в задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗЕК А5 УКРАЇНА» до Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича відмовлено.
Вказане рішення суду набрало законної сили 17.11.2020р. та було видано наказ на його примусове виконання.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2020р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області від 17.11.2020р. по справі №916/1961/20.
Як встановлено судом, на виконання рішення суду, відповідач здійснив часткове погашення боргу, а саме: 17.06.2021р. - 66770,13грн., 13.09.2021р. - 157177,07грн., 29.10.2021р. - 452,35грн., 01.11.2021р. - 63,64грн., 02.11.2021р. - 140,50грн. Всього відповідачем сплачено 224603,69грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача наданої до матеріалів справи.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.05.2018р. по справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02.03.2016р. у справі №6-2491цс15, за яким дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 Цивільного кодексу України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду вказав, що положення статті 625 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Верховний Суд зробив висновок, що норма ст. 625 Цивільного кодексу України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018р. у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 р. у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 р. у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 р. у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Судом встановлено, що станом на день подання позову до суду рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2020р. по справі №916/1961/20 Фізичною особою - підприємцем Захарчишиним Михайлом Петровичем не виконано у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних обґрунтовані.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у сумі 21686,53грн. за період з липня 2020р. по червень 2021р. на суму заборгованості у розмірі 251018,26грн., за період з вересня 2021р. по жовтень 2021р. на суму заборгованості у розмірі 5372,80грн., за листопад 2021р. на суму заборгованості у розмірі 4754,04грн., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 21686,53грн.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 7829,00грн. за період з 01.07.2020р. по 17.06.2021р. на суму заборгованості у розмірі 229320,00грн., за період з 17.06.2021р. по 13.09.2021р. на суму заборгованості у розмірі 162549,87грн., за період з 13.09.2021р. по 29.10.2021р. на суму заборгованості у розмірі 5372,80грн., за період з 29.10.2021р. по 01.11.2021р. на суму заборгованості у розмірі 4920,45грн., за період з 01.11.2021р. по 02.11.2021р. на суму заборгованості у розмірі 4856,81грн., за період з 02.11.2021р. по 14.12.2021р. на суму заборгованості у розмірі 4716,31грн. та здійснивши власний розрахунок, зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 7822,25грн.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗЕК А5 УКРАЇНА» підлягають задоволенню в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича 21686,53грн. інфляційних, 7822,25грн. 3% річних, в частині стягнення 6,75грн. 3 % річних судом відмовлено.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 0,52грн. покласти на позивача, судовий збір у сумі 2269,48грн. покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗЕК А5 УКРАЇНА» до відповідача Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича про стягнення 29515,53грн. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Захарчишина Михайла Петровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗЕК А5 УКРАЇНА" (18018, м. Черкаси, просп. Хіміків, 74, код ЄДРПОУ 34349966) 21686,53грн. інфляційних, 7822,25грн. 3% річних, 2269,48грн. судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
3. В частині стягнення з Фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 6,75грн. 3 % річних - відмовити.
4. Судовий збір у сумі 0,52грн. покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЗЕК А5 УКРАЇНА» (18018, м. Черкаси, просп. Хіміків, 74, код ЄДРПОУ 34349966).
Повне рішення складено 29 серпня 2022 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова