65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3976/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Кушнірук О.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СТЕНКОР” до відповідача Державного підприємства “Одеській авіаційний завод” про стягнення 13932,09грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “СТЕНКОР” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства “Одеській авіаційний завод” про стягнення 13932,09грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю “СТЕНКОР” посилається на неналежне виконання Державним підприємством “Одеській авіаційний завод” умов укладеного між сторонами договору №261/МТЗ-20 від 07.09.2020р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2021р. було відкрито провадження у справі №916/3976/21, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.01.2022р. о 11:15.
13.01.2022р. за вх.суду№999/22 позивач звернувся до суду з клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
В судовому засіданні від 19.01.2022р. відповідач звернувся до суду з заявою про закриття провадження у справі в якій просить закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором у сумі 13932,09грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості у сумі 13932,09грн. та відсутності предмету спору.
В судовому засіданні від 19.01.2022р. було оголошено перерву на 08.02.2022р. о 11:45, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2022р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
24.01.2022р. за вх.суду№1923/22 позивач звернувся до суду з заявою про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00грн.
03.02.2022р. за вх.суду№3176/22 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з 5000,00грн. до 2000,00грн.
У зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 08.02.2022р., судове засідання 08.02.2022р. о 11:45 не відбулося.
24.02.2022р. указом Президента України № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” на території України було запроваджено воєнний стан, який 14.03.2022 згідно указу Президента України № 133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено до 25.04.2022.
02.03.2022 року Рада Судів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14.03.2022 року, оформленого протоколом №916-2/2022 рекомендовано суддям:
- продовжити розгляд справ раніше знятих з розгляду, зокрема, з участю учасників справ у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з урахуванням думки учасників справ;
- відкладати підготовчі та судові засідання в межах розумного строку відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності повідомлення учасників справи або за наявності їх клопотання про це із посиланням на перешкоджання їх явки у зв'язку із введенням воєнного стану;
- здійснювати розгляд справ у письмовому провадженні;
- продовжити видачу судових наказів у наказному провадженні;
- продовжити видачу наказів на виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Згідно указу Президента України від 18.04.2022р. №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан на території України продовжено до 25.05.2022р.
З 16.03.2022р. по 12.05.2022р. включно суддя Степанова Л.В. перебувала у відпустці.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з відпустки, ухвалою суду від 16.05.2022р. призначено судове засідання на 23.05.2022р. о 11:40 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
23.05.2022р. за вх.суду№8540/22 позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.
23.05.2022р. за вх.суду№8542/22 позивач звернувся до суду з заявою в якій повідомляє про сплату відповідачем заборгованості за договором у сумі 14520,00грн. та підтримує позовні вимоги про стягнення з відповідача 742,36грн. пені, 372,24грн. 3% річних, 1201,49грн. інфляційних втрат та усіх судових витрат.
23.05.2022р. за вх.суду№8579/22 позивач надав до суду заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу.
В судове засідання від 23.05.2022р. представники сторін не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2022р. відкладено судове засідання на 18.07.2022р. о 10:50 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
23.06.2022р. за вх.суду№11304/22 позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.
18.07.2022р. о 10:50 судове засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2022р. призначено судове засідання на 23.08.2022р. о 10:30 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
22.08.2022р. за вх.суду№16990/22 позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні від 23.08.2022р. було винесено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/3976/21.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Як вказує позивач, 07.09.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “СТЕНКОР” (позивач, Продавець) та Державним підприємством “Одеській авіаційний завод” (відповідач, Покупець) було укладено договір №261/МТЗ-20 (далі договір) відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити товар згідно ДК 021:2015 КОД 34731000-3 «Частини повітряних літальних апаратів», конкретна кількість товару, його найменування, номенклатура, вартість та терміни постачання, визначені па підставі конкурсу №6813645 від 13.08.2020р., що проводиться через електронну систему закупівель «Рrozorro» і вказується у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1. договору).
Пунктом 2.9 договору сторони встановили, що приймання-передачі товару за кількістю здійснюється сторонами у відповідності до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 зі змінами і доповненнями, приймання-передача товару з якістю здійснюється сторонами у відповідності до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання по якості», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами і доповненнями, з урахуванням проходження Товару вхідного контролю на умовах, визначених ГОСТ 24297-87.
Відповідно до п.3.2 договору загальна вартість цього договору складає 14520,00грн., у тому числі ПДВ - 2420,00грн.
Згідно п. 4.2. договору оплата за договором здійснюється на умовах, визначених конкурсними пропозиціями, в розмірі 80% вартості товару, що поставляється впродовж 45 банківських днів, які рахуються від дати проходження товаром вхідного контролю, що здійснюється на підприємстві Покупця при відсутності зауважень до якості товару та супровідної документації та 20 % вартості товару будуть перераховані після позитивної реєстрації податкової накладної у ЄРПН протягом 5 банківських днів.
Відповідно до п. 7.4. зазначено, що за прострочення оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 10.4. передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2020 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору на адресу відповідача була здійснена поставка товару за видатковою накладною №0000031 від 16.09.2020р. на суму 14520,00грн., однак станом на день подання позову відповідач за отриманий товар у розмірі 80% вартості товару у сумі 11616,00грн. не розрахувався у зв'язку з чим, на підставі п.7.4. договору позивачем було нараховано пеню у сумі 742,36грн. та на підставі ст.625 ЦК України 3% річних у сумі 372,24грн. та інфляційні втрати у сумі 1201,49грн.
Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з заявою про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором у сумі 13932,09грн. посилаючись на сплату заборгованості за договором та відсутністю предмету спору в підтвердження чого надав до суду копію платіжного доручення №61 від 13.01.2022р.
Позивач під час розгляду справи звернувся до суду з заявою в якій повідомив суд про сплату відповідачем заборгованості за договором у сумі 14520,00грн. та зазначив, що підтримує позовні вимоги про стягнення з відповідача 742,36грн. пені, 372,24грн. 3% річних, 1201,49грн. інфляційних втрат та усіх судових витрат.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 742,36грн. пені, 372,24грн. 3% річних, 1201,49грн. інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2020р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №261/МТЗ-20 відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти та оплатити товар згідно ДК 021:2015 КОД 34731000-3 «Частини повітряних літальних апаратів», конкретна кількість товару, його найменування, номенклатура, вартість та терміни постачання, визначені па підставі конкурсу №6813645 від 13.08.2020р., що проводиться через електронну систему закупівель «Рrozorro» і вказується у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №0000031 від 16.09.2020р. на суму 14520,00грн.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Пунктом 4.2. договору сторони встановили, що оплата за договором здійснюється на умовах, визначених конкурсними пропозиціями, в розмірі 80% вартості товару, що поставляється впродовж 45 банківських днів, які рахуються від дати проходження товаром вхідного контролю, що здійснюється на підприємстві Покупця при відсутності зауважень до якості товару та супровідної документації та 20 % вартості товару будуть перераховані після позитивної реєстрації податкової накладної у ЄРПН протягом 5 банківських днів.
Як встановлено судом, у встановлений у п.4.2. договору строк відповідач не сплатив позивачу 80% вартості отриманого товару, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Під час розгляду справи, відповідач платіжним дорученням №61 від 13.01.2022р. перерахував на рахунок позивача 14520,00грн.
Позивач підтвердив сплату відповідачем заборгованості за договором у сумі 14520,00грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що відповідачем сплачена заборгованість за договором №261/МТЗ-20 від 07.09.2020р. у повному обсязі у сумі 14520,00грн. і дана сплата підтверджується позивачем, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №916/3976/21 на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи погашення відповідачем заборгованості за договором, позивач просить стягнути з відповідача 742,36грн. пені, 372,24грн. 3% річних, 1201,49грн. інфляційних втрат.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 742,36грн. пені, слід зазначити наступне.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.4. зазначено, що за прострочення оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 742,36грн. за період з 21.11.2020р. по 21.05.2021р., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 742,36грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 372,24грн. 3% річних, 1201,49грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 372,24грн. за період з 21.11.2020р. по 15.12.2021р., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 372,24грн.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 1201,49грн., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 1201,49грн.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд закриває провадження у справі №916/3976/21 на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №261/МТЗ-20 від 07.09.2020р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “СТЕНКОР” до відповідача Державного підприємства “Одеській авіаційний завод” про стягнення 742,36грн. пені, 372,24грн. 3% річних, 1201,49грн. інфляційних втрат, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Враховуючи, що заборгованість відповідачем була сплачена вже після відкриття провадження у справі, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач просить стягнути з відповідача 5000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані копії наступних документів: договір про надання правової допомоги від 01.03.2021р., додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 01.03.2021р. «Розмір гонорару та порядок його сплати», свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2132 від 15.03.2010р., акт №3 приймання-передачі наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 01.03.2021р. на суму 5000,00грн., додаток №1 до акту №3 приймання-передачі наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 01.03.2021р. «Розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу», рахунок-фактура №03/01 від 20.01.2022р. на суму 5000,00грн.
Відповідно до ч.6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
03.02.2022р. за вх.суду№3176/22 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з 5000,00грн. до 2000,00грн.
В обґрунтування свого клопотання відповідач щодо пункту «Підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості у розмірі 13 932,09 грн.» - 5000,00 грн., зазначає, що позивач у договорі не зазначив методику розрахунку (порядок обчислення), а саме - чи здійснюється розрахунок за надання правничої допомоги шляхом погодинної оплати чи закріпленої у договорі (додаткових угодах до нього) фіксованої вартості послуг, які будуть надані. Відповідач вважає заявлену вартість робіт, надмірною та недоведеною належним чином, так як жодного документу, який би підтверджував обсяг годин витрачених на підготовку позовної заяви, заявлених у акті приймання-передачі правової допомога, до суду позивачем надано не було, а відтак відповідач вважає за достатнє компенсацію у 2000,00 грн., враховуючи, що уся позовна заява займає усього 5 сторінок із яких нормативне обґрунтування займає 1,5 сторінки, а справа про стягнення заборгованості не є складною справою, відноситься до категорії справ, що мають приватноправовий характер, не викликає публічного резонансу, з боку органів державної, місцевої влади або засобів масової інформації, відсутні прояви публічного інтересу до справи. Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та ГК України і великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Відповідач вказує, що позивачем не надано, ані детального опису робіт, ані обґрунтування доцільності та співмірності зазначеного обсягу витрат на професійну правничу допомогу. Як вбачається із додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 01.03.2021р., пункт «Підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, відзиву, заперечення на відповідь на відзив, зустрічний позов (в залежності від витраченого часу)» вартість за 1 (один) документ складає 5000,00грн. Аналізуючи зазначене стає не зрозуміло як саме розраховується сума гонорару чи за витрачений час чи за кожен документ окремо.
Окрім того, як зазначає відповідач, приймаючи до уваги, що ціна позову становить 13932,09грн., а заявлена ціна за підготовку позовної заяви - 5000,00грн., то зазначені витрати на оплату послуг адвоката є неспівмірними, що порушує п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України.
Враховуючи викладене, відповідач вважає за доцільне зменшити витрати за пунктом «Підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості у розмірі 13932,09грн.» з суми 5000,00грн. до 2 000,00грн.
Позивач у запереченнях на клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу зазначає, що умовами укладеного договору про надання правової допомоги передбачено сплату за підготовку позовної заяви 5000,00грн. Саме така умова договору була погоджена позивачем із адвокатським об'єднанням, що свідчить про досягнення згоди між адвокатом та клієнтом саме на таких умовах, і саме із такої вартості одного судового засідання повинен виходити суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу. Суд першої інстанції відкрив провадження по справі, призначив судове засідання у справі, відповідно, позивач має право на стягнення витрат на правничу допомогу за складання позовної заяви адвокатом. Відповідачем не надано доказів не співмірності заявлених витрат на правничу допомогу, так як чинне законодавство покладає обов'язок не тільки подати відповідне клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, а і довести за допомогою належних і допустимих доказів факт того, що вартість послуг завищена /неспівмірна/ розмір витрат не є розумних. Без доказів відповідні заяви сторони носять характер припущень, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Позивач зазначає, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". При цьому, заявлені позивачем витрати на правничу допомогу за представництво у судовому засіданні є також адекватними та реальними за розміром витратами на послуги адвоката в м. Дніпро, що не було спростовано відповідачем, який не надав відповідних доказів на підтвердження своїх доводів, а тому суд повинен взяти до уваги саме цю суму.
Враховуючи викладене, позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та заперечення позивача з цього приводу, зазначає наступне.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 24.01.2019р. по справі №910/15944/17 зауважив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.10.2019р. по справі №905/1795/18).
Суд, розглянувши матеріали справи, ціну позову, малозначність справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 2000,00грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 123, 126, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Провадження у справі №916/3976/21 за Товариства з обмеженою відповідальністю “СТЕНКОР” до відповідача Державного підприємства “Одеській авіаційний завод” в частині стягнення заборгованості за договором №261/МТЗ-20 від 07.09.2020р. - закрити.
2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СТЕНКОР” до відповідача Державного підприємства “Одеській авіаційний завод” про стягнення 742,36грн. пені, 372,24грн. 3% річних, 1201,49грн. інфляційних втрат - задовольнити у повному обсязі.
3. Стягнути з Державного підприємства “Одеській авіаційний завод” (65121, м. Одеса, пр. Небесної Сотні, 32-А, код ЄДРПОУ 07756801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СТЕНКОР” (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38, код ЄДРПОУ 41557466) 742,36грн. пені, 372,24грн. 3% річних, 1201,49грн. інфляційних втрат, 2270,00грн. судового збору, 2000,00грн. витрат на професійну правову допомогу.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 29 серпня 2022 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова