вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" червня 2022 р. Справа № 911/787/19 (911/939/21)
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних людей та розвитку" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича
до 1) ОСОБА_1 , Київська область, Бориспільський район, с. Іванків
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Стар Груп", Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське
про визнання недійсним договору
В межах провадження у справі № 911/787/19 про банкрутство
за участю секретаря судового засідання Гудзь К.І.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/787/19 за спільною позовною заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних людей та розвитку" про банкрутство.
Постановою господарського суду Київської області від 15.01.2020 р. визнано банкрутом ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.
29.03.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних людей та розвитку" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Стар Груп" про визнання недійсним договору про внесення змін до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція), укладений 10.04.2018 р. між громадянином ОСОБА_1 , ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" та ТОВ "Сіті Стар Груп", що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Хміль Т.М. за реєстром № 644.
Ухвалою господарського суду від 30.03.2021 р. позовну заяву ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. (вх. № 933/21 від 29.03.2021 р.) про визнання недійсним договору в межах провадження у справі № 911/787/19 про банкрутство ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" залишено без руху; запропоновано ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху усунути недоліки заяви шляхом надання суду документів, на підтвердження дотримання вимог статі 164 ГПК України; витребувано в Органу реєстрації Іванківської сільської ради (08335, Київська область, Бориспільский район, с. Іванків, вул. Центральна, 2А) інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ); роз'яснено Органу реєстрації Іванківської сільської ради, що у відповідності до приписів частини сьомої статті 176 ГПК України інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
14.04.2021 р. на адресу суду від позивача надійшли докази усунення недоліків у позовній заяві.
16.04.2021 р. до суду від заявника надійшла заява про приєднання доказів до матеріалів справи.
Зазначену вище позовну заяву, виходячи з її змісту, подано з посиланням на приписи статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства в межах провадження у справі № 911/787/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних людей та розвитку".
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2021 р. прийнято до розгляду заяву ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. до Поліщука О.М., ТОВ "Сіті Стар Груп" про визнання недійсним договору в межах провадження у справі № 911/787/19 про банкрутство ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку", розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України, розгляд заяви про визнання договору недійсним та розгляд клопотання про витребування доказів призначено на 26.05.2021 р.
13.05.2021 р. на поштову адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
13.05.2021 р. на поштову адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
17.05.2021 р. на поштову адресу суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
17.05.2021 р. на поштову адресу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
25.05.2021 р. на офіційну електронну адресу суду від заявника надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2021 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.05.2021 р. провадження за клопотанням позивача від 25.03.2021 р. б/н про витребування доказів закрито, провадження у справі № 911/787/19 (911/939/21) за заявою ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. до Поліщука О.М., ТОВ "Сіті Стар Груп" про визнання недійсним договору зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 904/7905/16.
16.07.2021 р. на офіційну електронну адресу суду від заявника надійшло клопотання про поновлення провадження у справі вмотивоване тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі усунено, так як 02.06.2021 р. Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду винесено постанову у справі № 904/7905/16 за касаційною скаргою ТОВ "Автопорт "Південний-Плюс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 р. та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2020 р., яку було передано на розгляд судової палати з метою формування єдиної правозастосовчої практики з питання застосування ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства під час вирішення питання про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до набрання чинності та введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.07.2021 р. поновлено провадження у справі № 911/787/19 (911/939/21), розгляд заяви про визнання договору недійсним призначено на 15.09.2021 р.
09.08.2021 р. на поштову адресу суду від відповідача-1 надійшли заперечення проти заяви про визнання договору недійсним.
09.08.2021 р. на поштову адресу суду від відповідача-2 надійшли заперечення проти заяви про визнання договору недійсним.
31.08.2021 р. на поштову адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення з контраргументами на заперечення відповідача-1 та заперечення відповідача-2.
31.08.2021 р. на поштову адресу суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
15.09.2021 р. на поштову адресу суду від відповідача-2 надійшли заперечення на письмові пояснення позивача.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2021 р. розгляд клопотання позивача про витребування доказів призначено, розгляд заяви про визнання договору недійсним відкладено на 06.10.2021 р., викликано в судове засідання відповідача-1 - ОСОБА_1 , явку останнього визнано обов'язковою.
27.09.2021 р. на поштову адресу суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо необхідності задоволення клопотання про витребування доказів.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.2021 р. розгляд клопотання позивача про витребування доказів та розгляд заяви про визнання договору недійсним відкладено на 27.10.2021 р., викликано в судове засідання, що відбудеться 27.10.2021 р. ліквідатора ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" - арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. та відповідача-1 - ОСОБА_1 , явку останніх визнано обов'язковою.
25.10.2021 р. на поштову адресу суду від ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" надійшли додаткові письмові пояснення.
25.10.2021 р. на поштову адресу суду від ліквідатора ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" надійшли письмові пояснення щодо обставин по справі.
26.10.2021 р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про неможливість явитись у судове засідання 27.10.2021 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2021 р. клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково, витребувано у приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Хміль Тетяни Михайлівни належним чином засвідчену копію нотаріальної заяви ОСОБА_1 на виконання умов п. 6 Договору про встановлення права користування земельною ділянкою (суперфіцію) від 07.04.2017 р., провадження у справі № 911/787/19 (911/939/21) за позовною заявою ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. до Поліщука О.М., ТОВ "Сіті Стар Груп" про визнання недійсним договору зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1012/13, зобов'язано учасників провадження повідомити господарський суд Київської області про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі.
15.11.2021 р. на поштову адресу суду від приватного нотаріуса Хміль Т.М. надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 27.10.2021 р.
09.12.2021 р. на офіційну електронну адресу суду від заявника надійшло клопотання про поновлення провадження у справі вмотивоване тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі усунено, так як 28.10.2021 р. Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду винесено постанову у справі № 911/1012/13 за касаційною скаргою ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 р. та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2020 р., яку було передано на розгляд судової палати з метою формування єдиної правозастосовчої практики з питання застосування ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства під час вирішення питання про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до набрання чинності та введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2021 р. поновлено провадження у справі № 911/787/19 (911/939/21); розгляд заяви про визнання договору недійсним призначити на 26.01.2022 р.; викликано в судове засідання відповідача-1 - ОСОБА_1 , явку останнього визнати обов'язковою.
11.01.2022 р. через канцелярію суду відповідачем-1 подано письмові прояснення.
24.01.2022 р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, з відповідними документами.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2022 р. розгляд заяви про визнання договору недійсним відкладено на 16.03.2022 р.; встановлено строк до 09.03.2022 р. для подання учасниками справи додаткових аргументів, пояснень та заперечень відносно предмету спору.
16.03.2022 р. судове засідання з розгляду цієї справи не відбулось, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, в тому числі на території: м. Києва та Київської області, та, відповідно, наявністю загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, з урахуванням введення Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 воєнного стану в Україні, а також того, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
05.04.2022 р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду від 14.04.2022 р. розгляд заяви про визнання договору недійсним призначено на 29.06.2022 р. о 14:45 год.; встановлено строк до 22.06.2022 р. для подання учасниками справи додаткових аргументів, пояснень та заперечень відносно предмету спору.
27.05.2022 р. на електронну адресу суду від представника позивача - ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2022 р. заяву ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
21.06.2022 р. через канцелярію суду відповідачем-2 подано заперечення щодо клопотання позивача про приєднання доказів до справи.
В судове засідання з'явились уповноважений представник позивача та уповноважений представник відповідача-2, відповідач-1 не з'явився, уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час розгляду даного спору був повідомлений належним чином ухвалою суду від 14.04.2022 р.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що матеріалів справи, необхідних для розгляду даного спору достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої ст. 178 ГПК України, за відсутності відповідача-1.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, суд
встановив:
07.04.2017 р. між ОСОБА_1 (суперфіціар, сторона-1) та ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" (суперфіціарій, сторона-2) укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція), відповідно до умов якого сторона-1 надає в користування стороні-2, а сторона-2 приймає в користування від сторони-1 земельну ділянку, загальною площею 0,3 га, кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:06:018:0045, цільове призначення - «Код 02.01 КВЦПЗ - Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка 2,4,4-а.
Земельна ділянка надається стороні-2 для будівництва та обслуговування житлових будинків з вбудованими приміщеннями (далі-об'єкт), для здійснення стороною-2 своєї господарської діяльності передбаченої статутом товариства та згідно затверджених проектів будівництва (п. 1 договору).
Відповідно до п. 6 договору форма оплати за користування земельною ділянкою для забудови є змішаною. За користування земельною ділянкою сторона-2 сплачує стороні-1 грошові кошти у національній валюті у сумі 1350000,00 грн., що еквівалентно 50000,00 доларів США за комерційним курсом на день платежу, за весь термін користування земельною ділянкою, на протязі 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту отримання документів про зміну цільового призначення земельної ділянки, зазначеної в даному договорі, підтвердженням чого буде надано стороні-1 нотаріально засвідчена заява про отримання вищевказаних грошових коштів. Також сторона-2 передає стороні-1 600 (шістсот) кв.м. площі вбудованих приміщень комерційного призначення на першому поверсі об'єкта будівництва. Передача в якості оплати приміщень здійснюється відповідно до пункту 10 цього договору.
Згідно із п. 10 та пп. 10.2. договору сторони дійшли згоди, що в якості оплати за користування зазначеною в договорі земельною ділянкою, сторона-2 зобов'язана передати стороні-1 нерухоме майно - вбудовані приміщення комерційного призначення, загальною площею 600 (шістсот) кв.м. на першому поверсі Об'єкта будівництва. Передача майнових прав на вказане нерухоме майно між сторонами здійснюється після отримання стороною-2 декларації про початок будівельних робіт. Підтвердження виконання зобов'язання сторони-2 є акт прийому-передачі приміщень, підписаний сторонами.
Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міськрайонного нотаріального округу Київської області Хміль Т.М., зареєстровано в реєстрі за № 708.
Слід зазначити, що на виконання наведеного договору, а саме, п. 6 стороною-2 (боржник) було сплачено на користь сторони-1 (відповідач-1) грошові кошти у національній валюті у сумі 1350000,00 грн., що еквівалентно 50000,00 доларів США, що підтверджується копією нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 04.10.2017 року, зареєстрованої в реєстрі за № 1848, надано на виконання ухвали суду приватним нотаріусом Хміль Тетяною Михайлівною (вх. 26313/21, 15.11.2021 р.).
Суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 (відповідач-1) заявлені в судовому засіданні 26.01.2022 р., що ним було підписано вказану заяву, однак кошти отримані не були, так як згідно змісту зазначеної нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 , останній повністю розуміючи значення і правові наслідки своїх дій та без будь-якого тиску зі сторони, відповідно до власного волевиявлення стверджує, що грошові кошти у національній валюті у сумі 1350000,00 грн., що еквівалентно 50000,00 доларів США на виконання наведеного договору отримано ним в повному обсязі.
Після чого, згідно наданих доказів, того ж дня, 04.10.2017 р. між ОСОБА_1 (суперфіціар, сторона-1) та ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" (суперфіціарій, сторона-2) укладено договір про внесення змін до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) від 07.04.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міськрайонного нотаріального округу Київської області Хміль Т.М. за реєстром № 708, відповідно до умов якого, зокрема, пункт 6 основного договору викладено в наступній редакції: "6. В якості оплати за користування земельною ділянкою сторона-2 передає стороні-1 600 (шістсот) кв.м. площі вбудованих приміщень комерційного призначення на першому поверсі об'єкта будівництва. Передача в якості оплати приміщень здійснюється відповідно до пункту 10 цього договору.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.10.2017 р. № 99274011, на підставі наведеного договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) від 07.04.2017 р. за позивачем було зареєстровано право користування земельної ділянки для забудови.
В подальшому, 10.04.2018 р. між ОСОБА_1 (суперфіціар, сторона-1), ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" (колишній суперфіціарій, сторона-2) та ТОВ "Сіті Стар Груп" (новий суперфіціарій, сторона-3) укладено договір про внесення змін до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) від 07.04.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міськрайонного нотаріального округу Київської області Хміль Т.М. за реєстром № 708, відповідно до умов якого, сторони дійшли згоди замінити у договорі про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) від 07.04.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міськрайонного нотаріального округу Київської області Хміль Т.М. за реєстром № 708 колишнього суперфіціарія: ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" на нового суперфіціарія: ТОВ "Сіті Стар Груп"; у зв'язку зі зміною суперфіціарія внесено відповідні зміни в основний договір.
Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міськрайонного нотаріального округу Київської області Хміль Т.М., зареєстровано в реєстрі за № 644.
Позивач просить суд визнати недійсним вказаний договір про внесення змін до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) від 07.04.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міськрайонного нотаріального округу Київської області Хміль Т.М. за реєстром № 708, укладений 10.04.2018 р. між Поліщуком Олександром Миколайовичем (суперфіціар, сторона-1), ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" (колишній суперфіціарій, сторона-2) та ТОВ "Сіті Стар Груп" (новий суперфіціарій, сторона-3), з посиланням на те, що за таким договором боржник відмовився від власних майнових вимог, а укладений такий договір боржником зі заінтересованою особою, що є підставою для визнання його недійсним, з урахуванням того, що його укладено на шкоду кредиторам та безпосередньо боржника. Крім того, як зазначає позивач оспорюваний договір укладено відразу після ухвалення рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області про стягнення з боржника (позивач) на користь його кредиторів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості на суму 1334868,00 грн.
Відповідачем-2 13.05.2021 р. подано відзив на позов, в якому він вказує на те, що законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо особи, якій суперфіціарій передає право суперфіцію. Також, відповідач вказує на те, що оспорюваний договір було укладено до набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника (позивач) на користь його кредиторів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості на суму 1334868,00 грн. Крім цього, на переконання відповідача, позивачем не доведено що оспорюваний договір укладено на шкоду кредиторів, зокрема і врахувавши те, що відповідно до п. 6 основного договору в якості оплати за користування земельною ділянкою сторона-2 передає стороні-1 600 (шістсот) кв.м. площі вбудованих приміщень комерційного призначення на першому поверсі об'єкта будівництва. Окрім зазначеного, відповідач наголошує, що станом на 10.04.2018 р., тобто через рік після укладення основного договору та на дату укладення оспорюваного договору, дозвіл на виконання будівельних робіт не був отриманий колишнім суперфіціарієм (позивач) та, відповідно, будівельні роботи не були розпочаті на земельній ділянці, яка є об'єктом основного договору, отже використання земельної ділянки для забудови не було розпочато ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку", а відтак, і розрахунки за основним договором не могли бути здійснені між відповідачем-1 та позивачем. Таким чином, як вказує відповідач, на дату укладення оспорюваного договору колишнім суперфіціарієм (позивач) не були виконані зобов'язання перед суперфіціаром (відповідач-1). Більш того, відповідач стверджує, що обставини свідчили про те, що зобов'язання за основним договором позивачем і не могли бути виконані в подальшому, у зв'язку із укладенням договору суперфіцію з ПП "Асгард-Сервіс" 01.03.2016 р., виконання якого спричинило позивачу значні збитки, замість отримання прибутку, який дав би можливість ТОВ "КНЛ" виконувати зобов'язання за іншими договорами, зокрема за основним договором від - 07.04.2017 р. Таким чином, укладення оспорюваного договору стало, зокрема, наслідком неспроможності позивача виконати свої обов'язки за основним договором, в тому числі із причини відсутності грошових коштів, необхідних для витрат на будівництво. Виходячи із наведеного, відповідач наголошує, що укладення оспорюваного договору жодним чином не порушує права кредиторів позивача, оскільки виконання ним зобов'язань перед кредиторами не пов'язані із укладенням та виконанням основного договору суперфіція, так як виконання такого договору за його змістом фактично передбачало додаткові витрати грошових коштів на будівництво та оплату ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою, а прибуток міг бути отриманий лише згодом, через невизначений проміжок часу, після продажу квартир у збудованих будинках. Таким чином, виходячи із вказаного, зазначаючи, що відступаючи новому суперфіціарію суперфіціарне право позивач не відмовився від власних майнових вимог, а відмовився від власних майнових зобов'язань перед суперфіціаром, а відтак, позов не підлягає задоволенню із заявлених в ньому мотивів.
Також, відзив на позовну заяву ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" 13.05.2021 р. подано відповідачем-1, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що станом на 10.04.2018 р., тобто через рік після укладення основного договору та на дату укладення оспорюваного договору, дозвіл на виконання будівельних робіт не був отриманий колишнім суперфіціарієм (позивач) та, відповідно, будівельні роботи не були розпочаті на земельній ділянці, яка є об'єктом основного договору, отже використання земельної ділянки для забудови не було розпочато ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку", а відтак, і розрахунки за основним договором не могли бути здійснені між відповідачем-1 та позивачем. Більш того, відповідач стверджує, що обставини свідчили про те, що зобов'язання за основним договором позивачем і не могли бути виконані в подальшому, зважаючи на виконання іншого договору, що спричинило позивачу значні збитки, замість отримання прибутку, який дав би можливість ТОВ "КНЛ" виконувати зобов'язання за іншими договорами, зокрема за основним договором від - 07.04.2017 р. Таким чином, укладення оспорюваного договору стало, зокрема, наслідком неспроможності позивача виконати свої обов'язки за основним договором, в тому числі із причини відсутності грошових коштів, необхідних для витрат на будівництво. Виходячи із наведеного, відповідач наголошує, що укладення оспорюваного договору жодним чином не порушує права кредиторів позивача, оскільки виконання ним зобов'язань перед кредиторами не пов'язані із укладенням та виконанням основного договору суперфіція, так як виконання такого договору за його змістом фактично передбачало додаткові витрати грошових коштів на будівництво та оплату ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою, а прибуток міг бути отриманий лише згодом, через невизначений проміжок часу, після продажу квартир у збудованих будинках. Зважаючи на наведене, на погляд відповідача, немає жодних підстав вважати оспорюваний договір усвідомлено укладеним боржником на шкоду його кредиторів, так як укладення такого договору не було спрямоване на уникнення звернення стягнення на майно боржника. Крім цього, відповідач наголошує, що відступаючи новому суперфіціарію суперфіціарне право позивач не відмовився від власних майнових вимог, а відмовився від власних майнових зобов'язань перед суперфіціаром.
Окрім наведеного, 09.08.2021 р. відповідачем-1 додатково подано заперечення відносно позову, в яких він вказує на те, що в даному випадку з урахуванням дати укладення оспорюваного договору не підлягають застосуванню положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, на які посилається позивач, а відтак, виходячи зі змісту статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що підлягають застосуванню, оспорюваний договір укладено поза межами підозрілого періоду.
Також, 09.08.2021 р. до суду відповідачем-2 подано заперечення, в яких, крім обґрунтувань наведених у раніше поданому відзиві, відповідач, в обґрунтування своїх заперечень, посилається на ті ж обставини, що і відповідач-1 у вищевказаних запереченнях.
Поряд із наведеним, позивачем 31.08.2021 р. подано письмові пояснення з контраргументами на заперечення відповідача-1, в яких позивач, крім іншого, вказує про безпідставність тверджень відповідача, оскільки укладення оспорюваного договору у підозрілий період не є єдиною підставою для визнання його недійсним. Аналогічного змісту контраргументи надано позивачем і на заперечення відповідача-2.
В подальшому, 15.09.2021 р. відповідачем-2 подано заперечення на письмові пояснення з контраргументами позивача, в яких, крім іншого, відповідач вказує на те, що безоплатна передача первісним суперфіціарієм (ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку") права користування земельною ділянкою за договором суперфіція новому суперфіціарію не є порушенням договору та положень законодавства, а також не є свідченням фіктивності чи фраудаторності правочину.
У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне:
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.
Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним Господарським процесуальним кодексом України.
За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі N 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі N 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі N 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі N 918/204/18).
Згідно змісту позову ліквідатор банкрута (заявник) правовою підставою заявлених вимог визначив приписи, зокрема статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Для правильного вирішення спору у цій справі дослідженню та оцінці підлягають обставини, зокрема щодо наявності підстав для застосування статті 42 КУзПБ до правовідносин сторін.
Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі N 487/10128/14-ц).
Обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (аналогічний висновок щодо обов'язку суду з надання правової кваліфікації відносин сторін викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі N 662/397/15-ц).
Тож посилання заявника у позовній заяві на норми, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, не може бути підставою для відмови у задоволенні заявленого позову, оскільки суд при вирішенні справи враховує підставу (обґрунтування) позовних вимог.
Підставою позову є фактичні обставини, що наведені в заяві, тому зазначення заявником конкретної правової норми в обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (див. висновки щодо алгоритму розгляду спорів викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі N 924/831/17, від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі N 906/775/17, від 25.06.2020 у справі N 924/233/18).
Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії").
02.06.2021 р. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв у справі N 904/7905/16 постанову, в пункті 111 якої сформував висновок щодо застосування статті 42 КУзПБ, згідно якого норми цієї статті з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений статтею 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022 р.
Приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство (див. пункт 115 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі N 904/7905/16).
В даному випадку, оспорюваний договір про внесення змін до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) від 07.04.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міськрайонного нотаріального округу Київської області Хміль Т.М. за реєстром № 708, укладено 10.04.2018 р., а провадження у справі № 911/787/19 про банкрутство ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" відкрито ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2019 р.
Отже оспорюваний правочин вчинено у період дії Закону про банкрутство від 22.12.2011 N 4212-VI в редакції від 19.01.2013, що діяла до 21.10.2019, умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано статтею 20 цього Закону, що унеможливлює застосування в даному випадку положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, водночас, такий правочин було вчинено поза межами підозрілого періоду, визначеного статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а відтак, підстави для застосування даної статті Закону також відсутні.
Разом із тим, судом встановлено, що укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ, з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, а відповідний спосіб захисту гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав (див. пункти 164-165 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі N 904/7905/16).
У даній справі зміст підстав заявлених вимог ліквідатора складають обставини укладення боржником правочину зі заінтересованою особою стосовно боржника на невигідних для ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку", таких, що порушують права його кредиторів, умовах, тобто вчинення правочину з метою виведення з власності боржника активів задля подальшого уникнення погашення наявної заборгованості перед кредиторами.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18).
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (див. висновки сформовані у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі N 904/7905/16).
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі N 910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
За наявності невиконаних зобов'язань перед кредиторами, не врахування їх інтересів під час вчинення боржником дій, наслідком яких може бути зменшення його активів є зловживанням з його боку своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредиторами, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі N 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі N 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі N 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі N 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі N 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі N 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі N 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі N 904/7905/16).
Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі N 369/11268/16-ц (провадження N 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (дана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.07.2021 р. у справі № 927/531/18).
Здійснивши аналіз наведених норм права, проаналізувавши заявлені вимоги та заперечення, надані сторонами докази, судом встановлено, що наведений оспорюваний договір про внесення змін до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) від 07.04.2017 р., укладено 10.04.2018 р. боржником із заінтересованою, в розумінні положень статті 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на дату укладення договору) щодо себе особою - ТОВ "Сіті Стар Груп". Про дані обставини свідчить те, що оспорюваний договір зі сторони боржника підписаний президентом товариства боржника (ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку") - Хіміченком Р.С., при цьому, останній на момент укладення такого договору був одним із засновників та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Сіті Стар Груп". Крім того, від ТОВ "Сіті Стар Груп" оспорюваний договір було підписано Щербиною В.М., як генеральним директором, в той час, як останній також на дату укладення оспорюваного договору виконував обов'язки керівника боржника.
Вищенаведені обставини, встановлені за результатами дослідження витягів є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Сіті Стар Груп" та ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" станом на дату укладення оспорюваного договору, а саме: 10.04.2018 р. Крім цього, з аналізу відомостей наявних в таких витягах, судом також встановлено, що на дату укладення оспорюваного договору ТОВ "Сіті Стар Груп" та ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" були під контролем одних і тих же осіб (керівників та засновників).
Окрім наведеного, як встановлено вище, на виконання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція), укладеного 07.04.2017 р. між ОСОБА_1 (суперфіціар, сторона-1) та ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" (суперфіціарій, сторона-2), а саме, п. 6 такого договору (до внесення змін до договору в цій частині), стороною-2 (боржник) було сплачено на користь сторони-1 (відповідач-1) грошові кошти у національній валюті у сумі 1350000,00 грн., що еквівалентно 50000,00 доларів США, що підтверджується копією нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 04.10.2017 року, зареєстрованої в реєстрі за № 1848, надано на виконання ухвали суду приватним нотаріусом Хміль Тетяною Михайлівною (вх. 26313/21, 15.11.2021 р.).
Як вже зазначалось, суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 (відповідач-1) заявлені в судовому засіданні 26.01.2022 р., що ним було підписано вказану заяву, однак кошти отримані не були, так як згідно змісту зазначеної нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 , останній повністю розуміючи значення і правові наслідки своїх дій та без будь-якого тиску зі сторони, відповідно до власного волевиявлення стверджує, що грошові кошти у національній валюті у сумі 1350000,00 грн., що еквівалентно 50000,00 доларів США на виконання наведеного договору отримано ним в повному обсязі.
Разом із тим, предметом оспорюваного договору про внесення змін до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) від 07.04.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міськрайонного нотаріального округу Київської області Хміль Т.М. за реєстром № 708, укладеного 10.04.2018 р. між ОСОБА_1 (суперфіціар, сторона-1), ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" (колишній суперфіціарій, сторона-2) та ТОВ "Сіті Стар Груп" (новий суперфіціарій, сторона-3) є безоплатне передання боржником на користь заінтересованої стосовно останнього особи - ТОВ "Сіті Стар Груп" права користування земельною ділянкою, загальною площею 0,3 га, кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:06:018:0045, цільове призначення - «Код 02.01 КВЦПЗ - Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вулиця Вокзальна, земельна ділянка 2,4,4-а.
Більше того, як свідчать надані ліквідатором банкрута докази, вищенаведені дії щодо укладення оспорюваного договору, вчинені боржником після ухвалення Бориспільським міськрайонним судом Київської області рішення від 04.04.2018 р. у справі № 359/5118/17 (провадження № 2/359/327/2018), яким позов задоволено частково; визнано недійсним договір завдатку №1, укладений 6 жовтня 2016 року між ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" та ОСОБА_4 ; визнано недійсним договір завдатку № 2, укладений 18 жовтня 2016 року між ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" та ОСОБА_2 ; стягнуто з ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 795489 гривень; стягнуто з ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 539019 гривень; у задоволенні позову в частині визнання недійсними попередніх договорів купівлі-продажу квартир ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено, стягнуто з ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору в розмірі 320 гривень; стягнуто з ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 320 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 гривень.
Суд, не приймає, як обґрунтовані заперечення, твердження відповідача-2, що станом на дату укладення оспорюваного договору наведене рішення не набрало законної сили, оскільки, заборгованість у боржника перед кредиторами виникла не на підставі наведеного рішення, а на підставі невиконання боржником договірних зобов'язань, а наведеним рішенням лише підтверджено факт наявності відповідних боргів. Таким чином, як свідчать матеріали справи, станом на дату укладення оспорюваного договору, за яким боржник безоплатно передав у користування відповідача-2 земельну ділянку, за користування якої він поніс витрати в розмірі 1350000,00 грн., що еквівалентно 50000,00 доларів США, ТОВ "Компанія надійних людей та розвитку" вже мало невиконані зобов'язання перед кредиторами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що не могло бути невідоме керівництву боржника.
Таким чином, як свідчать умови оспорюваного договору в сукупності із наведеними обставинами, боржник безоплатно здійснив відчуження майна, тобто відмовився від власних майнових вимог.
Суд звертає увагу, що будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення.
Оскільки оспорюваний договір є безоплатним, тобто таким, що не має очевидної економічної мети, при вирішенні питання щодо фіктивності цього договору належить враховувати дійсні мотиви, через які боржником вчинено правочин з відчуження наявного у нього права користування земельною ділянкою, за яке він здійснив розрахунки в розмірі 1350000,00 грн., що еквівалентно 50000,00 доларів США, тобто активу, безоплатно і чи є такі мотиви добросовісними.
У цій справі сукупність встановлених обставин свідчать, що укладення оспорюіваного договору призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника та його неплатоспроможності, а також спрямовано на завдання шкоди кредиторам: ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .
З урахуванням наведеного, з огляду на правову позицію Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 02.06.2021 р. у справі № 904/7905/16, суд дійшов до висновку про фіктивність оспрюваного договору, оскільки безоплатне передання активу на користь третьої особи, яка є заінтересованою особою стосовно боржника, за наявності заборгованості перед кредиторами, порушує інтереси останніх, а отже має ознаки фраудаторного правочину.
За таких обставин, судом встановлено, що заявником доведено, що оспорюваний договір є укладеним з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника, а відтак, такий правочин, виходячи із наведених норм законодавства, має бути в судовому порядку визнаний недійсним.
Що стосується клопотання позивача про приєднання доказів, з доданими до них відповідними документами, врахувавши надані відповідачем-2 заперечення, суд не приймає подані позивачем документи, а саме: лист ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" від 02.12.2021 р. № 998; видаткові накладні від 02.08.2017 р. № 5450, від 11.08.2017 р. № 5739, від 30.08.2017 р. № 6354, від 30.08.2017 р. № 6347, від 30.08.2017 р. № 6356, від 30.08.2017 р. № 6341, від 31.08.2017 р. № 6395, від 31.08.2017 р. № 6383, від 31.08.2017 р. № 6370, від 31.08.2017 р. № 6366, від 16.09.2017 р. № 6969; лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 14.02.2020 р. № 40-304-167/20 та інші документи додані до наведеного клопотання позивача, як належний доказ понесення витрат на здійснення забудови земельної ділянки, право користування якою було передано на безоплатній основі відповідачу-2 в користування за оспорюваним договором.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.
Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд дійшов до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних людей та розвитку" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича про визнання договору недійсним підлягає задовольню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. 234, 236 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд
ухвалив:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних людей та розвитку" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича про визнання договору недійсним задовольнити.
2. Визнати недійсним договір про внесення змін до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція), укладений 10.04.2018 р. між громадянином ОСОБА_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних людей та розвитку" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Стар Груп", що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Хміль Т.М. за реєстровим № 644.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних людей та розвитку" (08160, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гвтне, вул. Дорошенка, буд. 5, кв. 11; код ЄДРПОУ 39685873) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Стар Груп" (08321, Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Бориспільська, 5; код ЄДРПОУ 41860097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних людей та розвитку" (08160, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гвтне, вул. Дорошенка, буд. 5, кв. 11; код ЄДРПОУ 39685873) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок судового збору.
5. Видати накази.
Ухвала відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дата підписання повного тексту ухвали 29.08.2022 р.
Суддя А.В. Лопатін